Українська Донеччина відродилася! Попри всі втрати, війну, горе. Згуртувалися і провели у Києві культурно-мистецьку акцію  «Донеччина-UA: Перезавантаження».

Останній захід такого рівня був років шість тому. У мирний час. Нині головні міста області окуповані російськими терористами. Там залишилися і основні заклади культури…

Є “лінія розмежування”, вірніше повноцінна лінія фронту, де щодня йдуть бої, гинуть люди. Вже два роки. І кінця цьому жаху не видно. Зона АТО, де живуть мільйони людей і повноцінно працюють музеї, палаци культури, діють навчальні заклади. Поруч з війною! Саме вони, під проводом Управління культури і туризму Донецької ОДА, попри всі труднощі, змогли показати в столиці творчий потенціал регіону. І їм це вдалося блискуче!

Як це не дивно, але “варягу” Павлу Жебрівському, що нещодавно очолив область, вдалося зробити для розвитку української культури більше, ніж усім його “папереднікам” разом узятим…

Для  дійства вдало обрали світлі зали Українського дому. Дуже продумано, в європейському стилі, оформили простір. Нічого зайвого. Основою стала неймовірна виставка “Сіль” братів В`ячеслава і Олександра Гутир. Описати їх інсталяції з бахмутською сіллю просто неможливо. Це треба бачити! Як і скульптури і картини. Світовий рівень! Відвідайте!

“Звертаючись з вітальним словом до гостей та мешканців столиці, які прийшли відвідати культурні заходи, очільник Донецької облдержадміністрації Павло Жебрівський зауважив, що ця акція – не просто культурний звіт області в столиці, а діалог Донеччини з великою Україною.- повідомила прес-служба ОДА.

«Ця безтяма, яка розпочалась 2 роки тому, була нав’язана зовні вигаданою тезою, що Донеччина і Україна – це різні народи. Мені би дуже хотілось, щоб кожен мешканець Донецької області з гордістю казав: «Я – українець з Донеччини». Це наша ключова мета, і ми її досягнемо», – підкреслив він.

Під час прес-конференції, яка відбулась раніше, Павло Жебрівський наголосив, що задля розвитку культурного і наукового потенціалу території Донецької області, підконтрольної українській владі, запроваджено програми побратимства, які діють між громадами Донеччини і великими містами України.

Окрім цього, керівництво ОДА спільно з Міністерством культури організовують гастролі українських колективів на Донеччину. «У нас були Хмельницький драматичний театр, Кіровоградський, Запорізький, у Маріуполь приїжджав Святослав Вакарчук. 5 липня у Краматорськ приїде Джамала. Ми запрошуємо на Донеччину колективи і театри з усієї України, які мають український дух», – підкреслив він.

Міністр культури Євген Ніщук також наголосив, що існує чимало програм, які співпрацюють з Донецькою ОДА і функціонують у «сірій зоні», наприклад, «Потяг єднання» або «Митці на лінії вогню».

Павло Жебрівський також звернув увагу, що багато музеїв, виставок та інших культурних закладів через проведення в області антитерористичної операції працюють у складних умовах. «Функціонування музеїв – це дух українського супротиву, це жага повернути мирне життя на Донбас, яку красномовно демонструють люди», – зазначив він”.

Заступник Голови ОДА Ігор Стокоз особисто запросив на відкриття відомих київських митців, громадських діячів. Відгуки захоплені!

-Великий емоційний підйом викликала концертна програма! – зазначив Ігор Стокоз,- Від класичної музики, народних мелодій до сучасних ритмів! Варто показати подібну програму на День Незалежності у Краматорську! Донеччина – земля талантів!

-Творчі колективи Донеччини готові до виступів на найбільших сценах Європи! Нам є що показати! – сказала начальник Управління культури і туризму Донецької ОДА Аліна Певна, – Хоча, Торецьк, артисти якого співали в Києві, цими днями під артилерійськими обстрілами. Під Маріуполем бої. Гримить під Бахмутом. Хочу подякувати всім працівникам культури прифронтової зони за мужність, самовідданість! Крім того, що врятували свої заклади, не втекли, ще й ведуть велику просвітницьку роботу! І їх мистецтво із захватом прийняли кияни!

Нарешті познайомилися з Головою Донецької ОДА П.Жебрівським. Павло Іванович радо прийняв запрошення відвідати виставку закарпатських художників, яку ми днями відкриваємо у Краматорському художньому музеї. Поділився ідеєю щодо святкування Івана Купала. Збирає керівників культури, голів сільрад і везе їх на рідну Житомирщину, де то дійсно яскраве дійство. Виникла ідея показати творчість митців Донеччини на Житомирщині і навпаки.

-Творчий діалог, взаємозбагачення духовне, нині головне! Плюс осмислена українізація дітей і молоді! – підкреслив П.Жебрівський, – І добре, що працівники культури Донбасу взяли цей курс! Подібні акції дуже важливі для внутрішньої консолідації!

…На екрані кілька разів показали короткий кліп без слів. Звичайні пейзажі, міста, заводи нещодавно мирної Донеччини. Потім війна. Руїни. Якесь днр. Люди плакали…

Акція відбулася! Організатори – молодці!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Криваве вбивство в Голлівуді. Канадський сценарист по-звірячому розправився зі своєю цивільною дружиною, 30-річною українкою. Чоловік три дні катував жінку, а після випустив їй всю кров, інформує «Хроніка. Інфо» з посиланням на «Сегодня».

Що спільного між кривавим вбивством у Голівуді та Національним музеєм Тараса Шевченка в Києві? На перший погляд – нічого, але…

Сцени насилля над живою плоттю, відверта демонстрація чоловічих геніталій, кров, вогонь та смерть… Це не сцени з дешевого фільму жахів. Це опис виставки “Наше національне тіло”, яка відкрилась у Міжнародний день захисту дітей, 1 червня… Це, шановні, така нова мистецька терапія, що експонується зараз у Національному музеї Тараса Шевченка (м. Київ), під час шкільних канікул та літніх таборів…

Мистецька терапія – це термін одного учасників цієї виставки.

Зліва направо: куратор виставки – Моніка Шевчик, експерт – екс-заступниця міністра культури Олеся Островська-Люта, директор Національного музею Тараса Шевченка – Дмитро Стус

Під час прес-конференції, що відбулась у день відкриття цього проекту, я запитала в директора музею, Дмитра Стуса, яким чином екскурсоводи будуть пояснювати дітям те, що вони побачать у виставкових залах. І чому малята мусять це бачити? Як це мистецтво може вплинути на здоровий розвиток молодого покоління? Та чому ні афіша, ні прес-реліз не містять жодного фото Того, що побачать відвідувачі?

Відповідь директора мене зовсім не здивувала: він жалівся на недостатнє фінансування музею, на відсутність законодавства і так далі, і тому подібне… Але найбільшою несподіванкою для мене стало те, що добудова музею досі (!) не введена в експлуатацію…

Тобто відвідувачі перебувають в приміщенні, що не пройшло комісію (необхідні перевірки, висновки і т.д.) та не визнане таким, що побудоване згідно всіх чинних нормативних будівельних норм…

Я так і не зрозуміла, яким чином не введене в експлуатацію приміщення музею може бути аргументом для проведення виставки, яка повинна мати вікове обмеження, як мінімум, 16+. Так само мені не ясно, яке відношення має мистецтво Кобзаря до такої експозиції, як «Київський щоденник», що більше нагадує сцени з тих коміксів, автор яких по-звірячому вбив свою дружину-українку.*

В якості експерта виступила ЕКС-заступниця Міністра культури України Леся Островська-Люта, вона сказала, що свою доньку на таку виставку приведе. А також вважає за потрібне знайомити дітей з реальністю життя, бо вони і так це бачать по телевізору…

Вони (організатори, митці та пані-експерт) вважають це наближенням до сучасного європейського мистецтва…

Виставка “Наше національне тіло”, одна зі світлин із серії робіт, що називається “Київський щоденник”

Уже майже тиждень виставка триває в стінах Національного музею. Допоки все тихо… Усім подобається??? І що, навіть страшне вбивство українки не спонукало суспільство замислитися над тим, чи здорові психічно ті люди, що срамоту з насиллям виставляють як мистецьку терапію?!

Я точно знаю, що цю публікацію прочитають журналісти провідних та регіональних теле- та радіоканалів, інтернет блогерів та громадських активістів.
Ви можете робити вигляд, що цього не бачили і не читали, але я ЗНАЮ ТОЧНО хто читає мою стрічку!!!!
Я знаю ХТО з депутатів, Кабміну та адміністрації Президента прочитає цю публікацію….
у ВАС, шановні, є діти!!! і якщо ВИ будете мовчати, то я буду розуміти, що я права: між кривавим голівудським вбивством та виставкою в музеї великого Кобзаря багато спільного: це ще один спосіб знищення українців за фінансової підтримки Міністра культури й національної спадщини Республіки Польща

Автор Блейк Лейбл вже реалізував в житті сюжет свого комікса…

*Блейк Лейбел – автор коміксів про серійних маніяків. В одному з випусків героїню вбивають тим же способом, як і Яну Касьян, випускаючи дівчині всю кров. Його комікси так само були дозволені для читання всіма бажаючими верствами населення. Так само, як і відкритий для всіх Музей великого Кобзаря…

http://www.dolesko.com.ua/nasillya-yak-mistec-ka-terapiiya-ce-naciional-na-tragediiya-chi.html

Всі основні медіа Одеси прибули на виставку юної художниці з Донеччини! Здобути визнання у такому відомому мистецькому місті, яке має потужню художню школу – то великий успіх! Ще одна перемога дівчинки з маленького Покровська!

В Одеському історико-краєзнавчому музеї   стартувала культурно-мистецька акція «Кольори мого життя», в рамках якої відкрилася виставка 15-річної Лілії Дорошенко  з міста Покровськ  Донецької області « Я відкриваю свій світ!», де  представлені 30 художніх робіт  юної художниці.

– Ми були впевнені, що роботи Лілі сподобаються одеситам! Але, такі гарні відгуки, величезна кількість анонсів, щира реакція журналістів і музейників, перевершили всі наші сподівання! – сказала ініціатор акції, начальник Управління культури і туризму Донецької ОДА Аліна Певна, -Дівчинка живе і творить у місті, яке розташоване у прифронтовій зоні, озброєні солдати, блок-пости, військова техніка – вже звичні для неї і її ровесників. Однак, у її роботах – сонце, природа, мир, романтика… І ми хочемо, щоб дітей Донеччини сприймали в інших регіонах України, в інших країнах, не як постраждалих від війни, а як яскравих, самодостатніх, талановитих Особистостей, що зможуть підкорити мистецькі вершини!

Ліля – звичайна школярка, не має ні художньої освіти, ні  фахових вчителів –   самоучка, яка   несподівано взяла два роки тому пензель і почала перемальовувати картини.  Самостійно навчилась змішувати олійні фарби, вимальовувати фон, зараз самотужки вивчає анатомію, читає  літературу.  Спочатку малювала по квадратикам і поступово перейшла  до написання  пейзажів з натури. За два роки з-під її пензля вийшло понад 50 робіт, серед яких і українські пейзажі, і портрети, і натюрморти.

Так створювала портрет Тараса Шевченка –

 

https://www.youtube.com/watch?v=w5Vj6cNwIPU

 

Юний талант  помітили – запропонували зробити виставку в рідному місті Покровськ (Красноармійськ). Участь у різноманітних виставках в області, в Києві  і  – визнання на Міжнародному  фестивалі дитячо-молодіжної творчості «Литовска феєрія» у січні  2016 року. Перше місце в номінації «Образотворче мистецтво».

-Головна мета акції «Кольори мого життя» – ознайомити жителів Одещини з яскравими роботами    дівчинки з Донеччини, показати  її внутрішній  світ.  Вона – представник українських  дітей, які живуть  на самій межі війни і миру. І головна її мрія  – мир та спокій в Україні. – зазначила куратор виставки, шеф-редактор журналу “Музеї України” Наталка Іванченко, – Вдячні Управлінням культури Донецької і Одеської ОДА, співробітникам Одеського історико-краєзнавчого музею! Саме такі заходи, розраховані на молодь, зближують юнь різних регіонів, пропагують цікавість до живопису, осмислення своєї країни, патріотизм!

 

https://www.youtube.com/watch?v=vGjEi5Ja318

 

 

Акція проходить під егідою Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації.

 

https://www.youtube.com/watch?v=dAr-PlcoWck

Співорганізатори: Управління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації,  Одеський  історико-краєзнавчий  музей, Громадська організація «Гуманітарна ліга».

Виставкою зацікавилися музейники інших регіонів. Можливо, після Одеси, картини Лілі побачать на Київщині…

Мистецтво єднає!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Всеукраїнська культурно-патріотична акція «Мистецтво зони АТО»

Управління культури, національностей та релігій Київської ОДА, Вишгородська РДА, Новопетрівська сільрада, Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році», Музей плакату України, ГО «Гуманітарна ліга»

Презентація картин і патріотичного плакату «Квіти мінного поля»

Автор – Юрій Нерослік, учасник АТО (92 бригада ЗСУ), арт-директор Музею плакату України при журналі «Музеї  України» (Харків).

Найближчими днями в Національному музеї-заповіднику “Битва за Київ у 1943 році” стартує всеукраїнська культурно-патріотична акція «Мистецтво зони АТО».

Прикметно, що розпочинається вона з масштабної презентації картин і патріотичних плакатів добровольця 92 бригади Української армії, арт-директора Музею плакату, волонтера і громадського діяча Юрія Неросліка.

Відвідувачам музею плакатна творчість Юрія добре знайома – його плакати в експозиції з літа тривожного 2014 року, було кілька виставок. Нині ми представимо ще одну грань таланту художника-фронтовика – ліричні пейзажі.

Картини створені у перші місяці після демобілізації, у час важкого повернення від війни до мирного життя. Митець малював те, що найбільше закарбувалося в свідомості – польові квіти на мінних полях, які сапер Нерослік знешкоджував часто під обстрілами, мальовничі пейзажі, що відкривалися з бійниць блок-постів, природа, жіночі образи…

-Я поки що не можу намалювати війну! – зізнається Юрій Нерослік, – Адже, картина проходить крізь душу, треба пережити все те знову і знову, а сил бракує. Занадто сильні емоції і яскраві спогади. Хоча через плакат я легко показую всі рівні війни – героїзм, зраду, смерть, ворогів, путінізм… Потрібен час! Вдячний патріотам з Київської ОДА, музейникам за увагу до моєї творчості, підтримку в організації виставок!

-Наш музей у постійному контакті з бійцями, що захищать державу на Сході. Склалися дружні стосунки з Управлінням культури і туризму Донецької ОДА, митцями, у тому числі з тими, хто живе і творить в зоні бойових дій. Саме разом з ними ми і розпочинаємо акцію «Мистецтво зони АТО». – розповів директор музею Іван Вікован, – Адже заходи подібної тональності – важливий елемент патріотичного виховання молоді. Нині ситуація така, що кожен українець повинен бути готовий взяти зброю і стати на захист рідного краю. І це дуже добре розуміє і показує в своїх роботах Юрій Нерослік.

Урочисте відкриття виставки очікується на початку червня.

Адреса музею – Київська обл. Вишгородський р-н, село Нові Петрівці

Прес-служба

Плакати Юрія Неросліка

 

 

Можливо, процес повернення з війни більш болючіший ніж мобілізація і перші дні на фронті. Звичайні чоловіки, що стали бійцями, пройшли АТО просто не можуть вписатися у колись зрозумілі стандарти мирного життя. Починається досить серйозна криза.

Психічні зриви, алкоголізм, наркоманія, сімейні проблеми, втрата роботи… Потрібна якась психологічна віддушина, яка б врятувала від крайнощів.

Можливо, когось зацікавить досвід добровольця 92 бригади ЗСУ Юрія Неросліка, що після демобілізації раптово почав малювати картини! Хоча до того, ніколи живописом не займався!

Юрій Нерослік був рядовим харківським дизайнером. З активною громадянською позицією. Підтримав Майдан. І почав створювати яскраві патріотичні плакати! Саме тоді розпочалася творча співпраця з Музеєм плакату України при журналі “Музеї України”. Нерослік зазвучав!

Потім окупація Криму. Початок війни за Донбас. Юрій створює серію плакатів патріотичного змісту і записується добровольцем 92 бригади ЗСУ.

Їх перекидають у Волноваху і колоною направляють на прорив під Іловайськ. Засідка професійних кілерів рашка-армії у Старобешівському районі. Фактичний розстріл новітніми артилерійськими системами радянського антикваріату, на якому йшли у бій українці… Юрія було травмовано. Товариші не кинули – кілька днів без їжі, пішки пробивалися до своїх. Про полон навіть не думали…

Госпіталь. Лікування. Новий наказ – Щастя Луганської області. Гаряче місце… Підрозділ саперів-бобрів на передовій. Майже півтора роки війни.

Весь цей час Юрій творив неймовірні плакати, які здобули реальне міжнародне визнання, стихійно поширюючись інтернетом. Організовано десятки виставок у бойових частинах, школах, музеях.

Після демобілізації Юрій повернувся у рідний Харків, залишившись без роботи. Зайнявся волонтерством, підтримуючи товаришів з бригади, організував кілька плакатних виставок. Однак, війна не відпускала. І він знайшов себе в живописі. Купив фарби, пензлі, полотно. Чомусь почав малювати квіти. Мирні пейзажі. Море. Про війну не зміг…

Соціальні мережі схвально відреагували на його захоплення. Коли було написано кілька десятків полотен, ризикнули організувати першу виставку. У прекрасному арт-холі прифронтової Костянтинівки. Прийшло багато людей, приїхали бійці славного 90 батальйону десантників, що воюють за Авдіївку…

Велика подяка начальнику Управління культури та туризму Донецької ОДА Аліні Певній, що особисто підтримала захід!

-Побачивши роботи Юрія Неросліка, ми запросили художника виставитися у Національному музеї-заповіднику “Битва за Київ у 1943 році”! – сказав директор музею, Заслужений працівник культури України Іван Вікован, – Адже, перша офіційна виставка плакатів Юрія була відкрита у нас ще влітку 2014 року. Коли обстановка була тривожною… Нині – перша офіційна виставка картин! Запрошую всіх на відкриття!

Музей знаходиться під Києвом, у Вишгородському районі в селі Нові Петрівці. Відповідно, таку резонансну мистецьку акцію підтримало Управління культури, релігій і національностей Київської ОДА, Вишгородська РДА, Новопетрівська сільрада, ГО “Гуманітарна ліга”, журнал “Музеї України”, Музей плакату України…

На презентацію чекаємо і біців Нацгвардії, база яких, де знаходяться легендарні добровольчі батальйони – поруч. До речі, Юрій Нерослік створив для НГУ цілу серію плакатів, популярну у підрозділах – бійці роздруковують їх самі, бо офіційного накладу так ніхто і не зробив…

-Мене, як і інших волонтерів Музею плакату, часто запрошують з виступами до шкіл, вишів, музеїв, військових частин, аби ми допомогли зробити патріотичну виставку, виступили. – ділиться арт-директор МПУ Юрій Нерослік, – На жаль, приїхати до всіх у різні куточки нашої України просто не можемо фізично. Допомагаємо дистанційно через Фейсбук, наші сайти. Зрозуміло, державі час звернути увагу на пропаганду через плакати, виготовити масові наклади для ЗСУ , шкіл, військоматів. Однак, поки на це не звертають уваги… Даремно! Нині я реалізуюся через живопис, плануючи кілька художніх виставок.

Орієнтовно, буде виставка у Києві, на Західній Україні, в Польщі, США. Ідей багато.

Поки що картини Юрія Неросліка, за кілька днів можна буде побачити у Нових Петрівцях – в Національному музеї-заповіднику “Битва за Київ у 1943 році” на Київщині.

Можливо, кращою реабілітацією після війни є мистецтво…

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі “Музеї України”

Донеччина отримала ще один український культурологічний сайт! Палац молоді "Юність" прифронтової Костянтинівки - в мережі!

https://ynist.wordpress.com/

Це результат співпраці з командою журналу “Музеї України” (Київ), яка активно допомагає прифронтовим закладам культури Донеччини!

Це  восьмий сайт для музеїв і БК області! Вже успішно працюють сайти Донецького обласного художнього музею, перереєстрованого в селі Прелесне, сайти Художнього і історичного музеїв Краматорська, Волновахи, Мар`їнки, Новомихайлівки, Палацу культури Костянтинівки.

-Нещодавно журналісти відвідали Костянтинівку і Торецьк в рамках Музейної експедиції в АТО. - сказав редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб, - У двох містах відкрили 5 патріотичних виставок картин і плакатів Юрія Неросліка. Куратором акції був Володимир Землянко, що віднедавна став режисером Палацу молоді "Юність". Саме йому належить ініціатива створення сайту закладу. Ми радо допомогли!

Сайт поступово наповнюється, розробляє дизайн, прописується у пошукових системах і соціальних мережах.

Маленька, а така потрібна справа!

Успіхів!

Музеї України

Золоте телятко, стільці і попи

         Під свист та улюлюкання публіки пішов зі сцени черговий невдаха-міністр культури В’ячеслав Кириленко. Але… цирк поїхав, а блазні залишились. Дбайливо посаджені міністром поза всякими конкурсами директори закладів культури продовжують справу В'ячеслава Анатолійовича.

         Поза всякими сумнівами, найбільш одіозні з них – директори Національного музею історії України та Національного музею архітектури та побуту у Пирогові. І, якщо у першому випадку ситуація з Сосновською нагадує щуку, яку кинули у річку – після авантюр у маленькому музеї Тичини ця пані отримала задля проведення експериментів один з найбільших музеїв Києва, то у випадку з Пироговим ситуація інша. Тут напрошується порівняння зі слоном, якому доручили посудну крамницю.

         За півтора роки наполегливої роботи Юрій Бойко не може похвалитись жодним (!) досягненням. Вірніше, не так: похвалитись він може. Але це буде неправда – досягнень нема. Попри те отець Бойко не зробив також жодного висновку. Таке враження, що теремківський піп заблукав у Пирогові, не може зрозуміти, де він знаходиться та не може знайти вихід. Особисто я не хочу показувати йому вихід. Я хочу, щоб цей персонаж поніс покарання за те, що він накоїв у всесвітньовідомому скансені. Я хочу, щоб він полишив музей у кайданках та у супроводі правоохоронців.

         Збитки, які завдав цей горе-керівник Музею, обчислюються не лише цифрою з багатьма нулями. Значно гірші збитки – руйнація перлини українських музеїв невмілими злочинними діями.

         За цей час можна зробити однозначні висновки. Єдиною метою приходу на Музей кума Кириленка було заробляння коштів. Те, що бюджетна організація – не зовсім вдале для цього місце, попа зовсім не турбувало. Не турбувала також  законність дій нового складу керівництва: у них був «дах» - цілий віце-премєр-міністр! Але довго «хазяйнування» дивного «дрімтіму», що склався з попа та відвертих гопників музейне господарство не змогло: економіка посипалась, рахунки заблокувались, і якщо заправляти музейним пальним власні авто директор та його заступник ще можуть, то на музейний транспорт та навіть на зарплати коштів вже не вистачає.

         А ось тут починається найцікавіше: за вкрадені під час проведення дивних фестивалів кошти та інші порушення, що нагадують повне ігнорування закону, відкривається кримінальне провадження. Незаконно звільнені працівники виграють суди, повертаються та вимагають багатотисячних компенсацій. Перевірка Контрольно-ревізійного управління виявляє багатотисячні порушення. Що ви думаєте? Команда попа принишкла і намагається виправити ситуацію, менше красти на зйомках, незаконній оренді та квитках? – Якщо ви так думаєте, то ви – слабак! Клин – клином!

         По-перше, «прачечною» Кириленка-Зубка та іншого «…ка» виділяються кошти на популяризацію музею. Популяризацію чого?! –прикладу бездарного менеджменту, який нищить безцінний заклад?! А що? Грошима розпоряджались на той час ще веселі «культурники» Кириленка, які що хотіли, те і робили.

         А тепер: - увага! Роботу в музеї закінчує комісія КРУ. Незважаючи на те, що членів комісії намагались задобрити фінальним бенкетом в мальовничій експозиції «Карпати», вердикт був невтішним, компенсувати належало кругленьку суму грошей. Так от, шановні читачі, як свідчить досвід неперевершеної кумпопівської бригади, не потрібно жодних зусиль на усунення порушень. Потрібно зробити наступні порушення такі, щоб попередні здавались пустощами у дитсадковській пісочниці.

         Мені наснились Ілля Ільф і Євген Петров. Вони тихенько сиділи на ослінчику і курили «Беломор-канал». А що, - казав Ільф – Якби нам такі персонажі, як ваш батюшка! Куди тому отцю Федору! Та й Балаганови з Паніковськими – слабенькі… От бригада Бойка – це – класика!

         На вході у пирогівський скансен з’являється будка під назвою «контрамарка» і починає продавати квитки у Провал – вибачте, у музей. Квитки  зовсім не музейні, значно дорожчі, і кошти від них зовсім не йдуть у повному обсязі у державну скарбничку. Як це так – ви спитаєте – квитки у державний об’єкт продає приватна структура і грошима розпоряджається за власним розсудом? Більше того, на всій музейній рекламній продукції зявляється логотип приватної «Контрамарки». То що, «Контрамарка» купила Національний музей? – Я думаю, «Контрамарка» купила директора Національного музею. Музейні квитки здані на склад, музейні касири отримують зарплатню і нічого не роблять, а комбінатори показують майстер-клас! Жодної законної угоди для даної авантюри не існує, державні кошти плинуть у недержавні кишені, а нове керівництво Мінкульту мовчить.

         Вірніше, нове-старе керівництво. Адже Управлінням музеїв Мінкульту далі керує Василь Рожко. Той самий, що не вбачав нічого надзвичайного у системних порушеннях в більшості музейних закладів Міністерства. Що заплющував очі на свавілля директорів-самодурів. Що у масштабних розкраданнях та фінансових порушеннях чомусь бачив господарську діяльність. Що жодного(?!) разу не втрутився у конфліктні ситуації. Я вважав, що раніше йому не давав рішучо діяти свавільний міністр Кириленко. А зараз хто стримує Василя Михайловича? Тінь батька Гамлета? Якщо пан Рожко зі своїм Управлінням буде далі займати ту саму позицію невтручання, то нам не потрібно або таке управління, або такий начальник. Меч вікінгів якось зможуть отримати і без нього. Утримувати для цього ціле управління, думаю, недоцільно.

 

В. Логвінов.

Строительная оргия на костях возле Десятинной церкви после публикации «Нашей версии» и открытия уголовного производства не прекратилась.  Более того, территория строительства расширилась на всю Десятинную церковь. А для того, чтобы журналисты больше не совали свой нос, территорию быстренько обнесли нешуточным забором.

После публикации к нам в редакцию поступил шквал звонков. Звонили, в том числе, депутаты и Верховной Рады, и Киеврады. С их подачи стройку пытались остановить. Но, как сообщают активисты, прибывшим сотрудникам  Управления охраны культурного наследия КГГА прораб с экрана мобильного телефона показал разрешительные документы.  Что при этом строитель влил в уши проверяющим, остается загадкой. Но контроллеры ушли.

Правда,  после этого появился анонс о проведении 16.05.2016 заседания в Верховной Раде по проблемам соблюдениям градостроительных порядков в Киеве. Садовая, 3-а, зал заседаний  №330. Как говорится, «будем посмотреть».  Уже известно, что Архитектурно-строительная инспекция посылать своего представителя на это заседание побоялась.

Следователь полиции, открывавший производство при обнаружении человеческих костей, нас предупредил сразу, что у него есть команда работать по статье 115 «Умышленное убийство» (производство № 12016100100005872 от 09 мая 2016 г.). То есть, вместо нахождения виновников уничтожения объекта культурного наследия и надругательством над могилами (статьи 297 и 298 УК), следователь будет искать половцев, рубивших головы караимам.

Чиновники от археологии попытались  сохранить свое лицо. Мол, наблюдаем, каждый день смотрим, но костей тут так много, что за всем не уследишь.

Думается, что блеяние археолога не сможет убедить знающих людей, уверенных, что возле фундамента Десятинной церкви происходит фейковая реставрация.

Вместе с киевскими активистами «Нашей версии» удалось донести информацию о вандализме с участием «Рошена» до Александра Спасибко, заместителя Кличко, отвечающего за строительство.

Чиновник на камеру приказал Департаменту благоустройства и Архитектурно-строительной инспекции проверить все разрешительные документы, наличием которых щеголяют строители. «Наша версия» со временем обязательно спросит Александра Валерьевича о том, что ему доложили о ситуации, а пока мы выдвигаем три варианта мотивации «черных кондитеров»:

1.Разграбить то, что не разграбили «поперєдники»

Как известно, земля под Десятинной церковью хранит в себе много секретов – как христианских, так и языческих. Археологи с горечью рассказывают о пропавших кандалах Ильи Муромца, исчезнувших коронах киевских князей, разграбленных захоронениях и утерянных книгах из библиотеки Ярослава Мудрого. Ученые намекают, что к пропажам сокровищ Десятинки причастны едва ли не все президенты Украины и мэры Киева. Так почему же всесильный ROSHEN должен остаться в стороне?!!

2.Обустроить ресторан-террасу

Источники «Нашей версии» сообщают, что инициаторы строительства затеяли ремонт подпорной стены совсем не для того, чтобы «подарить городу»  красоту и комфорт.

На склонах Десятинной церкви может появиться ресторан-терраса. Строители, якобы, уже получили команду на следующей неделе приступить к расчистке склонов и близлежащей территории, а к Десятинке уже подвозятся «титушки» для силовых разборок с активистами.

3.Построить фирменный магазин ROSHEN

Учитывая гибельный рейтинг действующего Президента, эта версия кажется нереальной. Вы можете представить, что будут бросать киевляне в яркие витрины шоколадного парадиза?!

«Наша версия» обращается к читателям с просьбой поделиться имеющейся у них информацией в отношении планов функционеров «Рошена». И благодарим коллег, которые присоединились к нашему журналистскому расследованию. Мы все-таки назовем своим именем циничные махинации «Рошена» вокруг Десятинной церкви!

P.S. После предыдущей публикации на «Нашу версию» обрушились обвинения в, якобы, необоснованном упоминании «святого» имени «ROSHEN» в связи с надругательствами над могилами наших предков. Так вот, журналисты получили  информацию о фирме-генподрядчике строительных работ. Ею оказалась весьма непубличная фирма «Сприн сим», директором которой является Е. Полтавцев. Не тот ли это Полтавцев, который работает и в топ-менеджменте «Рошена»?

P.P.S.  Всем, кому интересно, что на самом деле происходит вокруг Десятинной церкви и подпорной стены, рекомендуем послушать фрагменты выступления Александра Станкова, экс—общественного эксперта Управления охраны культурного наследия КГГА. Информация этого человека заставляет задуматься!

 

 

http://n-v.com.ua/kievlyane-razoblachayut-fejkovye-raboty-na-desyatinke-video/

Строительная оргия на костях возле Десятинной церкви после публикации «Нашей версии» и открытия уголовного производства не прекратилась.  Более того, территория строительства расширилась на всю Десятинную церковь. А для того, чтобы журналисты больше не совали свой нос, территорию быстренько обнесли нешуточным забором.

После публикации к нам в редакцию поступил шквал звонков. Звонили, в том числе, депутаты и Верховной Рады, и Киеврады. С их подачи стройку пытались остановить. Но, как сообщают активисты, прибывшим сотрудникам  Управления охраны культурного наследия КГГА прораб с экрана мобильного телефона показал разрешительные документы.  Что при этом строитель влил в уши проверяющим, остается загадкой. Но контроллеры ушли.

Правда,  после этого появился анонс о проведении 16.05.2016 заседания в Верховной Раде по проблемам соблюдениям градостроительных порядков в Киеве. Садовая, 3-а, зал заседаний  №330. Как говорится, «будем посмотреть».  Уже известно, что Архитектурно-строительная инспекция посылать своего представителя на это заседание побоялась.

Следователь полиции, открывавший производство при обнаружении человеческих костей, нас предупредил сразу, что у него есть команда работать по статье 115 «Умышленное убийство» (производство № 12016100100005872 от 09 мая 2016 г.). То есть, вместо нахождения виновников уничтожения объекта культурного наследия и надругательством над могилами (статьи 297 и 298 УК), следователь будет искать половцев, рубивших головы караимам.

Чиновники от археологии попытались  сохранить свое лицо. Мол, наблюдаем, каждый день смотрим, но костей тут так много, что за всем не уследишь.

Думается, что блеяние археолога не сможет убедить знающих людей, уверенных, что возле фундамента Десятинной церкви происходит фейковая реставрация.

Вместе с киевскими активистами «Нашей версии» удалось донести информацию о вандализме с участием «Рошена» до Александра Спасибко, заместителя Кличко, отвечающего за строительство.

Чиновник на камеру приказал Департаменту благоустройства и Архитектурно-строительной инспекции проверить все разрешительные документы, наличием которых щеголяют строители. «Наша версия» со временем обязательно спросит Александра Валерьевича о том, что ему доложили о ситуации, а пока мы выдвигаем три варианта мотивации «черных кондитеров»:

1.Разграбить то, что не разграбили «поперєдники»

Как известно, земля под Десятинной церковью хранит в себе много секретов – как христианских, так и языческих. Археологи с горечью рассказывают о пропавших кандалах Ильи Муромца, исчезнувших коронах киевских князей, разграбленных захоронениях и утерянных книгах из библиотеки Ярослава Мудрого. Ученые намекают, что к пропажам сокровищ Десятинки причастны едва ли не все президенты Украины и мэры Киева. Так почему же всесильный ROSHEN должен остаться в стороне?!!

2.Обустроить ресторан-террасу

Источники «Нашей версии» сообщают, что инициаторы строительства затеяли ремонт подпорной стены совсем не для того, чтобы «подарить городу»  красоту и комфорт.

На склонах Десятинной церкви может появиться ресторан-терраса. Строители, якобы, уже получили команду на следующей неделе приступить к расчистке склонов и близлежащей территории, а к Десятинке уже подвозятся «титушки» для силовых разборок с активистами.

3.Построить фирменный магазин ROSHEN

Учитывая гибельный рейтинг действующего Президента, эта версия кажется нереальной. Вы можете представить, что будут бросать киевляне в яркие витрины шоколадного парадиза?!

«Наша версия» обращается к читателям с просьбой поделиться имеющейся у них информацией в отношении планов функционеров «Рошена». И благодарим коллег, которые присоединились к нашему журналистскому расследованию. Мы все-таки назовем своим именем циничные махинации «Рошена» вокруг Десятинной церкви!

P.S. После предыдущей публикации на «Нашу версию» обрушились обвинения в, якобы, необоснованном упоминании «святого» имени «ROSHEN» в связи с надругательствами над могилами наших предков. Так вот, журналисты получили  информацию о фирме-генподрядчике строительных работ. Ею оказалась весьма непубличная фирма «Сприн сим», директором которой является Е. Полтавцев. Не тот ли это Полтавцев, который работает и в топ-менеджменте «Рошена»?

P.P.S.  Всем, кому интересно, что на самом деле происходит вокруг Десятинной церкви и подпорной стены, рекомендуем послушать фрагменты выступления Александра Станкова, экс—общественного эксперта Управления охраны культурного наследия КГГА. Информация этого человека заставляет задуматься!

 

 

http://n-v.com.ua/kievlyane-razoblachayut-fejkovye-raboty-na-desyatinke-video/

Команда Музею плакату України при журналі “Музеї України”, на запрошення керівництва київського офісу, побувала в редакції Радіо Свобода.

Вже майже рік, сайт радіостанції використовує плакати арт-директора Музею, екс-бійця 92 бригади ЗСУ Юрія Неросліка як ілюстративний матеріал. Роботи Юрія в постійній ротації.

Кореспонденти Радіо Свобода постійні гості на заходах Музею плакату, ми часто пересікаємося у різних містах України. У тому числі, в зоні АТО, де регулярно відкриваються патріотичні виставки, навіть у Першій лінії оборони.

Шеф-редактор журналу Наталка Іванченко, редактор журналу і директор Музею плакату Віктор Тригуб, арт-директор Юрій Нерослік оглянули редакцію, студії, домовилися про інформаційну співпрацю з журналістами, які ведуть тему АТО…

Журнал “Музеї України” рекомендує для співпраці свого художнього директора, талановитого карикатуриста з Хмельницького Жору Ключника, роботи якого, сподіваємося, прикрасять сайт Радіо Свобода!

Юрій Нерослік подарував колегам ексклюзивний комплект патріотичних плакатів, які, можливо, прикрасять стіни Київського офісу радіо.

Продовжуємо діяльність!

Музеї України