За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм  п о с т а н о в л я ю:

Нагородити орденом “За заслуги” І ступеня

ВІКОВАНА Івана Петровича – директора комунального закладу Київської обласної ради “Національний музей-заповідник “Битва за Київ у 1943 році”.

Приємно, що Іван Петрович член редколегії журналу “Музеї України”, саме завдяки йому було створено Музей слідопитів, успішно діє Музей плакату України, увічнюється подвиг Захисника України – Героїв АТО.

Це дійсно кращий сільський військовий музей країни!

Цитата з вітального слова колективу: “Кількість відзнак та нагород цієї людини можна перерахувати, але те, що він зробив та й зараз робить, оцінити навряд чи можливо якимись званнями. Він зробив багато по-справжньому господарських справ, присвятивши метушливі роки свого життя на благо пам’яті загиблих героїв за честь та волю Батьківщини. В наш час не кожен так зможе, а якщо й зможе, то тільки з власної вигоди. Здається, з кожним жестом і з кожною мімікою на обличчі, відчувається його щире вболівання за музей. Нестерпний біль лунає у словах, коли згадує війну і тих людей, яких вона жорстоко забрала навіки в небуття…

Про його відверте переймання долею музею-заповідника “Битва за Київ у 1943 році” можна одразу помітити без зайвих слів, думок і роздумів, якщо просто пройтися заповідною територією. Все там доглянуто, пофарбовано, як у доброго господаря на подвір’ї. Кожна експонована одиниця техніки, як щойно з конвеєру. Алея Пам’яті зачаровує зір, перехоплює подих. І ще багато іншого, повз чого так просто не пройдеш, не звернувши уваги.

Бойовий характер Заслуженого працівника України Івана Вікована, нагородженого орденом “За заслуги І-III ступеня”, відчули на собі ті, хто хотів у 2006 році незаконними діями та рішеннями забрати близько чотирьох гектарів заповідної території під будівництво розважального комплексу. Незважаючи на свій поважний вік, директор музею, бився, мов лев, з усіма незаконними загарбниками. Знайшов сили й для боротьби з колишнім головою сільської ради, що зараз несе кримінальну відповідальність за свої неправомірні дії. Саме після цього випадку за щирим клопотанням Івана Петровича та ще сотні небайдужих людей, в тому числі й журналістів, 14 травня 2008 року був підписаний відповідний Указ Президента України про надання статусу Національного Державному музею-заповіднику “Битва за Київ у 1943 році”.

Щире вболівання Івана Петровича відчувається не тільки за музей, але й за село Нові Петрівці, хоча він і не є його жителем, але свої обов’язки Новопетрівського сільського депутата виконує відмінно.

Свої міцне коріння цей поважний чоловік тягне з Тернопільщини. В селі Слов’ятин промайнули дитячі роки. Із двох дітей в родині Іван Вікован був найстарший. Народжений у трудолюбивій, бідній селянській родині, Іван Петрович мав неабияку повагу до людської праці, адже все його дитинство було тісно пов’язано з тяжкою роботою в глибокому селі. З восьмого класу працював у місцевому радгоспі “Україна”, виконуючи різну роботу. Після десятого класу вперше поїхав з дому, але не на відпочинок чи екскурсію, а на заробітки в Херсонську область, щоб там зі своїми ровесниками складати солому в колгоспі. Заробивши тону пшениці та сто п’ятдесят рублів, купив собі вихідного костюма та велосипед.

У 1969 році почалось студентське життя Івана Петровича. Він вступив до Львівського державного університету ім. Івана Франка, якого успішно закінчив, отримавши кваліфікацію вчителя хімії та біології. Саме у великому м. Львів молодий хлопець вперше побачив електричну лампочку, трамвай та великі будинки.

Як справжній мужчина, пройшов службу в Радянській Армії. Від так в 1971 році почав свою трудову діяльність в Лютізькій середній школі Вишгородського району, де оселився на постійне місце проживання, адже саме з цього села була його дружина. Праця вчителя хімії тривала недовго. Вправного педагога підмітили вчасно. Вже у 1977 році запропонували стати директором Новопетрівської восьмирічної школи N2. Паралельно працював у відділі пропаганди та агітації Вишгородського райкому партії.

5-го квітня 1980 року Івана Вікована знову призначено директором, але вже не освітнього, а культурного закладу. Тодішній Пам’ятник-музей визволення м. Києва вітав свого третього наставника.

Іван Петрович прийшов дуже вчасно на цю посаду. Під його керівництвом було збудоване та відремонтоване не одне приміщення.

З кожним роком, разом з колегами, директор музею-заповідника, примножують його фонди, які зараз вже досягли більше трьох з половиною тисяч музейних предметів.

Двічі обиравсь депутатом Вишгородської районної ради та Новопетрівської сільської ради. Крім того, серед його заслуг перед нашим селом – відкриття автобусного маршруту «ст. м. Героїв Дніпра – с. Нові Петрівці». За клопотанням Івана Петровича до управління «Облавтодор» до Дня 60-річчя Перемоги зроблено капітальний ремонт по вул. Ватутіна. З його подання було встановлено пам’ятний знак про перебування Т.Г. Шевченка в Межигір’ї, урочищу «Дзвінки» надано статус «Заповідника місцевого значення». Завдяки його наполегливій праці та вмілому керівництву Державний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році» у 2007 році визнаний кращим сільським музеєм.

За ініціативи Івана Петровича були знайдені і перепоховані десятки залишків невідомих солдат. Пошуки не припиняються й зараз. Постійно ведеться посилена пошукова робота, щоб знайти рештки загиблих у бою щоб віддати їх землі з військовими почестями.

Та спокою на жаль не знає людська натура Івана Петровича, адже вже котрий рік його бентежить будівництво Каплиці Пам’яті невідомим солдатам, щоб ті, хто приходить до Національного музею-заповідника “Битва за Київ у 1943 році”, могли поставити свічку за полеглих в бою”.

Приклад Івана Вікована показовий. Сумлінно виконуй свою роботу, не бійся братися за створення сучасного музейного комплексу серед чистого поля, твори добро – і слава та нагороди тебе знайдуть!

Щиро вітаємо!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, директор Музею плакату України

         Посіяні екс-міністром культури «зуби дракона» продовжують давати зловісні паростки. Гуманітарна сфера, взята подружжям Кириленків на сімейний підряд, продовжує дивувати спільноту.

В той час, як Катерина Кириленко творить культ «лептонного бога» та благовіщає про його пришестя докторською дисертацією (http://argumentua.com/stati/kak-v-ukraine-rukhnula-sistema-prisuzhdeniya-uchenykh-stepenei), дотепно призначені її чоловіком керівники культурних закладів теж творять чудеса. До речі, кажуть, «докторською» пані Кириленко та її ВАКівським захистом зацікавився навіть ІлонМаск. Його цікавість у довільному перекладі звучить приблизно так: «Що таке дивовижне вони там курять?!».

         А в цей час директори музеїв, закинуті паном Кириленком у складі «ДРГ» на території національних музеїв, ні на мить не припиняють свою руйнівну діяльність. Віддам належне директору Національного історичного музею Тетяні Сосновській: у своїй боротьбі з власним колективом вона досягла небувалих здобутків. Не випробуваними залишились ще, здається, лише закривання непокірних в підвалі та примусові роботи.

         Але, безперечно, лідером та ньюсмейкером з великим відривом залишається пирогівський піп Юрій Бойко. Те, що витворяє цей персонаж у Національному музеї архітектури, може пізніше лягти в основу детективного роману, але вже лягло в основу кількох кримінальних проваджень. «Команда» Бойка, в перервах між різними незаконними способами заробляння грошенят, деколи любить розважитись та утнути щось веселеньке. Це можуть бути якісь музики (зовсім не фольклорні), фестивалі, квести, надувні гірки, кінозйомки, прибутки від яких ідуть просто в кишені адміністрації… Зайве говорити, що усі ці гонорові забави не мають нічого спільного з напрямками діяльності Музею народної архітектури та побуту. Це, скоріше, якась пляжна анімація.

         Але – душа просить чогось незвичайного. І ось – незабаром – рекорд! У книгу рекордів Гіннеса! Музейні поля, на яких ще колись колосились жито і пшениця, зараз, стараннями батюшки,  дбайливо засіяні бур’янами. Тут є і пирій, і осот, і щириця. Так, от, нещодавно клаптик поля розорали і почали засаджувати квітками. Тут буде найбільший квітковий прапор! Правда, прапор поки що виглядає, як бразильський – жовто-зелений, що можна було пояснити Олімпіадою в Ріо, але до Дня незалежності його мають пофарбувати – як і годиться – у жовтий та синій. Я вже колись таке бачив – при совку перед приїздом керівництва фарбували траву у зелений. Тож чи не простіше було розфарбувати бур’ян та не морочити людям голови? А так – Гіннеса доведеться дурити.

         Далі – більше. Очевидно, вирішивши назавжди залишитись у Пирогові, о. Юрій бойко (він же – директор Музею) почав будувати церкву. З Городища на Чернігівщині привезли дерев’яний храм 18-го століття, та почали  ставити. Ставити чомусь на задвірках експозиції, серед стодол та вітряків. Хто прийняв таке рішення – досі невідомо. Можливо, воно просто приснилось директору, або комусь з його заступників. Оскільки територія музею досі не поділена на експозиційні та інші зони, відсутній генплан та план розвитку, не дивно, що під вітряками на вході повиростали сарайчики та «шанхайчики», а Бойко вирішив ставити церкву, де йому заманеться. Дивує інше – наукова частина колективу під керівництвом Ігоря Паньківа займається чим завгодно, тільки не науковими дослідженнями та плануванням розвитку Музею. Так ось, ця «наукова» частина цього разу чомусь пискнула, що церква ставиться не там. Їхній писк викликав щире здивування. Може, грошима не поділились? Адже раніше вони показували радісний «одобрямс» найбезглуздішим вчинкам попівської бригади, на кшталт руйнівних «фестивалів», незаконних зйомок та надувних гірок. Директор, який, цілком природно, сприймав дану братію як гумотехнічний виріб №2, вже використаний, не звернув увагу на комариний писк.

         Але… «Принциповий» заступник з науки І. Паньків, очевидно, відчувши, що під Бойком хитається крісельце, кинув в бій, за принципом, «свисни, Панько, ти дурніший», кількох науковців, яких йому, очевидно, не шкода. На телебаченні (http://ru24.su/na-chernigovshine-razbiraut-dereviannyu-cerkov-xviii-veka/)намалювалась «прес-секретар» Зеленко, яка сказала, цитую: « Ну, во-первых, нет решения научного совета, в каком месте эту церковь размещать, в случае чего. Пока что нет.» У випадку чого?!! Я декілька разів уважно вивчив штатний розпис Музею. Там нема прес-секретаря. Є декілька десятків «мертвих душ», які числяться в штаті, на роботі місяцями не бувають,а от прес-секретаря – нема!Потім, під покривом ночі, диверсійна група з жінок та пенсіонерів, що використовують власний маразм, як зброю, виконала «присуд» «науково-методичної ради» - знищила геодезичну розмітку. Сміливий вчинок! Десять тисяч гривень – коту під хвіст!

         Питання – де тепер буде правити службу отець Юрій Бойко, коли його, нарешті, поженуть з директорів? Хоча я б будував не ще одну церкву, а якусь буцегарню 18-го століття. По сумі вчинків директора і його команди більше підходить околоток. Можна в старовинному стилі. Можна в модерному. З ватер-клозетом.

         І ще одне приємне для мене відкриття. Я чомусь думав, що ще один ставленик Кириленка, начальник управління музейною справою пан Василь Рожко взагалі не переймається катастрофічним положенням підпорядкованих йому музеїв – жодного разу він не втрутився у ситуації, коли були наявні грубі порушення закону. Тепер я забираю свої думки назад. Василь Михайлович весь цей час, очевидно, думав. Думав-думав, та й написав статтю «Національна музейна політика: засади наукової діяльності музейних інституцій» http://museum-ukraine.org.ua/?p=8057. Гарна стаття , хоч і без посилання на першоджерела. Тільки про які музейні інституції пише пан Рожко? Тих, що за його каденції він дозволив занапастити? Так в деяких з них вже нікому буде займатись науковою та культурно-просвітницькою діяльністю. А деякі можуть взагалі зникнути. Тоді буде простіше – можна буде їх уявляти віртуально. Як Тустань…

         Василь Михайлович пише, а директори-самодури тим часом банкрутують музейну галузь. Може, досить знаходитись у звичній позі страуса? Бо ж у страуса найбільші в світі яйця. У іншого Страуса – Леві – найкращі в світі джинси. А третій – Штраус –Йоган – писав геніальну музику. Нічого з цього не підходить. Вийміть голову з піску і подивіться, що твориться за Вашого потурання. Вашого, та ще таких чиновників, як Ви. Ще трохи такими темпами – і ні управління, ні відділу не буде потрібно – музеїв не буде.

         А так – я згоден: Актуальним сьогодні є вироблення дієвої моделі організації наукової діяльності в музейній інституції та її подальша апробація у конкретних музеях і заповідниках країни.– це – зі статті. Чому з цього нічого не зроблено?

Вадим Логвинов,

Заступник директора Національного музею архітектури та побуту України у 2009-2015 роках.

Необхідний коментар:

Міністр культури ніяк не зрозуміє, за що його критикують. За нерозуміння. Справа в тому, що проблеми знакових музеїв України мають загальноукраїнське і міжнародне звучання. Скільки б ви не проводили позитивних дрібних піар-заходів, наші публікації про бардак в музеях планетарного рівня відразу потрапляють на стіл керівників держави. Автоматично.

Повірте, це було за всіх президентів, ми можемо порівнювати, бо знаємо.

І коли чергові дефачки з прес-служби, які зрозуміло з ким сплять, зараховують сайт “Музеї України” до незначних ЗМІ, хоча ранок починають з нас, то кепсько.

Ми вже долучалися до відставки цього Міністра, і ви знаєте, як все просто і абсолютно безкоштовно це відбувається. Факти – вперта річ.

Нині все повторюється. Якщо Міністр культури НЕГАЙНО не звільнить кадрів, які ганьблять державу у Лаврі, Пирогові, Історичному музеї та інших, відомих закладах, його команда не забезпечить призначення нормальних керівників у музеях, де оголошено конкурси, то Україні не потрібен такий красивий Міністр культури з такою красивою командою. І ви знаєте, що це відбудеться. Кілька тижнів у вас є. Дійте!

Це все.

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

В Україні практично відсутній кадровий резерв керівників закладів культури. Особливо музеїв. Це яскраво продемонстрували результати перших конкурсів на заміщення вакансії директора у багатьох регіонах.

Часто висувається єдина кандидатура “звичного” директора, що “був завжди”, або виникає якась екзотична солянка з ображених, активістів, потрібних, родичів, підставних. Іноді конкурси переносять, бо взагалі відсутні претенденти.

Як завжди, повністю не готовим виявився Мінкульт. Ні осмисленого кадрового підбору, ні реальної “лави запасних”, ні перспективної молоді… Ще один “привіт” керівництву Музейного управління, що тихо існує зовсім у іншому, не музейному вимірі.

А серія скандалів вже на порозі! Почнеться з Національного художнього, який колотить кілька років. У директора закінчився контракт, влада у заступників, які вже “відзначилися” прийомом на роботу однієї активної дами з окупованого Донецька, що смиренно пішла служити терористам “Мінкульту ДНР”, разом з вождями тамтешніх сепарів відкривала рускомирські виставки, гасила марки неіснуючої “Пошти Донбасу”. І взагалі, може детально розповісти як приймати і співпрацювати з путінськими окупантами. Як і з церквою упц-фсб… Можливо, та дама і на директора піде… Досвід ДНР безцінний!

Вже зрозуміло – очолити НХМУ хоче багато хто. І головним медійним персонажем стане наша улюблена гламурка Н.Заболотна, яку щойно гучно пішли з Мистецького Арсеналу. Баришня не може існувати відокремлено від бюджетного фінансування і просторих капітальних будівель у центрі столиці. Де можна влаштувати богемний прийом, показ мод, фуршет і погано замаскований базарчик…

До чого тут унікальні колекції живопису, наукова робота, реставрація НХМУ – невідомо. Мовчить як партизан Мінкульт. Кого б хотів бачити директором орган управління? Де кадровий резерв? Головний художній музей держави!

Розпочався черговий серіальний сезон у НІЕЗ “Переяслав”. Шукають директора. Після Героя України, творця скансену Михайла Сікорського, був один успішний менеджер – нинішній вчений секретар, кандидат наук Віктор Ткаченко, що вправно правив у статусі в.о.

Потім “втюхали” кадра вірного московським попам, що до музейництва не має ніякого стосунку і почалося. Незаконні звільнення, суди, хаос, пікети, створення незалежної профспілки… Боротьба була жорсткою. Перемогли.

І знову на депутатському рівні, пролобійювали молодого кандидата наук, що не розуміється на проблемах такого великого і символічного закладу! Ще за збуреного колективу. І до кінця “не зачищеною” регіональною “апазіцієй”. Тут теж бажана увага Мінкульту! Знайти директора, що розуміє скансен, зможе консолідувати людей.

Потрібен Фахівець з реальним управлінським досвідом Переяслава чи Пирогіва. Ще раз натякаю – придивіться до Віктора Ткаченка! Покажіть державний підхід!

Взагалі, варто вже думати про ймовірних кандидатів на Лавру, Софію, НМІУ, Нацмузей у Пирогові… Час є, отож починайте формувати отой кадровий резерв. Заочниця-першокурсниця Кулька вже очолювала НХМУ… Кадри вирішують все.

До речі, цікавий розвиток подій навколо Національного військово-історичного музею Міноборони. Теж конкурс. За Януковича, зрадник-міністр Лєбедев звільнив творця музею, патріота, письменника, професора, доктора історичних наук, що нині викладає у Національній академії керівних кадрів культури, Віктора Карпова. Брутально призначили рускомірця-реконструктора без досвіду і профільної освіти. Любителя ефірів на РТР і соратника нині відомого терориста Гіркіна-Стрелкова, що розпочав війну на Донбасі. У листопаді 2013, форсували Дніпро на Троєщині – брали Київ… Був скандал. Потім Майдан, Крим, АТО, а соратники Гіркіна, у великій кількості, продовжують керувати головним музеєм МОУ країни, яка фактично воює з Росією! Феномен!

На цьому фоні Мінкульт, який ми постійно критикуємо, просто флагман патріотів!

Що не кажіть, попри певні вади, добре, що розпочали систему конкурсного відбору директорів закладів культури. Очищення і оновлення відчувається. Ще б покращення. За рік-два ми нарешті позбавимся застарілих совків, які і досі згадують Брежнева, не розуміють для чого в музеї компи, що таке сайт, принципово користуються дисковими телефонами з ГДР… Якщо не вірите, що такі є, поїдьте районними і сільськими музеями… Політбюро ЦК КПСС, переможці соцзмагання, ударники пятилеток… Найстрашніше, отой ідеологічний вінігрет вони вперто втрамбовують у голови дітей під час екскурсій. А потім миттєво відкривають виставки про “героев днр” во славу рускава аружія. Як у окупованому краєзнавчому в Донецьку.

Створивши і очоливши кілька приватних і громадських музеїв, організувавши сотню виставок у прифронтовій зоні АТО, особисто я прекрасно розумію, які проблеми в умовах хронічного дефіциту ресурсів, доводиться щоденно вирішувати директорам музеїв. Важко. До честі музейного директорського корпусу, переважна більшість керівників живе роботою. Навіть фанати є. Зрозуміло, є і негатив. Боремося.

А висновок простий – директорів музеїв треба багато років вдумливо виховувати, а не розшукувати в останній момент.

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, директор Музею плакату

 або Зелені чоловічки в українській культурі

Міністра культури України Євгена Нищука варто негайно привести до тями. І повернути з прекрасної віртуальної реальності до неприємної чорнової роботи. Досить піаритися через сайт держструктури – час розгрібати музейні завали Кириленка!

Публікуємо матеріал  В.Логвінова.

Вже кілька років штормить неозорий простір українського Міністерства культури. Якщо говорити про здобутки української культури останніх років, то вони відбулися не завдяки, а всупереч Мінкульту. Як же так? Індіанці – окремо, вожді – окремо? І проблеми індіанців вождів не обходять?! У чому причина неефективності установи?

За часи незалежної української історії змінилось багато Міністрів культури. Були як творчі особистості, такі, як Оксана Білозір і Богдан Ступка, так і досвідчені чиновники-буквоїди. Але жодного разу українське міністерство культури не посіло належного місця в авангарді кільватерної колони управлінських структур країни. Натомість воно продовжило традиції Мінкульту УРСР по розпилу залишкового фінансування незрозумілої владі субстанції, яку за інерцією називали «культура».

Біда всієї виконавчої влади, не лише Міністерства культури – повна і суцільна безвідповідальність за всі їхні дії та бездіяльність. Адже провина за наші поразки в Криму і на Донбасі лежать не тільки на військових, що занедбали армію могутньої країни. А де були наші культур-менеджери, коли українська частка культурного простору скочувалась на маргінес, а її місце спокійно опановувала бездарна «попса»?!

Крім натуралізованої агентури, у нас ніколи не бракувало «услужлівих ідіотов». Незважаючи на те, що вал зйомок російських, а часто відверто антиукраїнських фільмів та серіалів з наших майданчиків в основному сплив, українські медіа продовжують традицію зйомок продукту, який «українським» назвати язик не повернеться. Фігуранти «чорних списків», нашвидкуруч склепаних «папєрєднім» В’ячеславом Кириленком, потихеньку, з благословення того ж В’ячеслава Анатолійовича, знімається вряди-годи на українських майданчиках. А нас пробують нагодувати «попсянкою», тільки вже у вишиваній сорочці.

Те, що криза тієї галузі, що знаходиться під управлінням Мінкульту неминуча, розуміли всі. Останні події в країні прискорили її. В таких ситуаціях потрібен кризовий менеджер. Але хто назве В. Кириленка «кризовим менеджером», нехай піде на вичитку до сильного священика. Це керівник, який відповідальний (чи безвідповідальний) за хаос, що панує зараз зокрема, в музейній галузі. Призначення ставлеників Кириленка на ключові посади директорів відбулися так само похапцем і не прозоро, як і самого міністра. Генеральними директорами таких надскладних об’єктів, як Історичний музей та Музей народної архітектури у Пирогові призначено людей, які рекордно швидкими темпами нищать те, що створювалось десятиліттями. Нелегкий спадок дістався новому складу Мінкульту!

Спостерігаючи за їхніми діями, я вловив знайому закономірність. Сосновські,  бойки та їм подібні – це – «зелені чоловічки». Вони, користуючись бездіяльністю виконавчої влади, захоплюють об’єкти, яким випало нещастя потрапити їм у підпорядкування. При цьому робиться імітація якогось дотримання законності при повному її ігноруванні. Сосновська пачками звільняє людей, які складають основу, золотий фонд Історичного музею. Її новації прогнозовано ведуть до того, що славетний музей перетворюється на «попсову галерею» (вибачте за слово галерея). Дивні штатні розписи, завдяки яким стало можливим розправитись з колективом та повністю змінити обличчя музеїв, візували чиновники Мінкульту. Більш детально про садистські втіхи пані директорки – у статті«Рейдерське захоплення фондових колекцій Національного історичного музею України». Чи хтось відповість за це? – питання риторичне…

У Пирогові в цей час все значно «веселіше». Отцю Юрію Бойку з його «зеленими людцями» крім всього іншого, очевидно, стоїть задача заробити на «общак». Хто поставив цю задачу, можемо легко здогадатись. Гучні фестивалі під патронатом «самого» віце-прем’єра, з яких ледве чотири відсотка йдуть у бюджет, продаж вхідних квитків за «лівими» схемами – це – лише надводна частина айсберга. Позаминулими вихідними «зелені чоловічки» стали «іхтіандрами». Національний музей перетворився чи то на гідро-, чи то на аквапарк. На численних фото – серед похнюплених вітряків надувні гірки, люди в плавках та торговельні точки. Добре, що генеральний директор ніколи не читав текст закону «Про музеї та музейну справу». Інакше б він побачив, що практично всі пункти цього закону він порушив. Але він ще не читав і «Про квиткове господарство». Таке враження, що взагалі нічого не читав. Заступник з науки також, напевно, давно тримав в руках книгу. Інакше він би згадав, що існують жорсткі вимоги до експозиційних зон (якщо такі існують в Музеї з 50-річною історією). Шкода, що Ігор Михайлович Паньків натомість збирає гроші за несанкціоновані зйомки та допомагає у проведенні «фестивалів», які нічого спільного з етнографією не мають. Нічого особистого – просто – гроші…Пробачимо йому цю маленьку пристрасть. У нього є набагато серйозніші недоліки, як у наукового керівника установи.

А в цей час музей стрімко деградує та втрачає право на частку «Національний». Значна частина колективу просто не ходить на роботу. Тих, хто здатен був щось робити, звільняють. Таке враження, що Музей, як Крим, готують до здачі. Або до дерибану. «Зелені чоловічки»! Нещодавно трактором скосили дубок засновника музею Тронька. Символічно!..

А що наше «делікатне» міністерство? «Мовчить, бо благоденствує…». Чиновники, відповідальні за галузь, самоусунулись. Пан Рожко, як завжди, розводить рученята та готується до фестивалю у Тустані. Можливо, в зв’язку з останніми тенденціями у Пирогові, змушені будуть відкривати ще і відділ гідропарків. Хай тоді вже зразу підпорядкують його управлінню цирками. Блазнів набирати не потрібно – своїх досить. У відповідь на відчайдушні звернення по допомогу  плодяться чергові комісії. Якщо хто не знає алгоритм роботи комісій – можу ознайомити. Зазвичай в кінці роботи комісії її членам або голові робляться подарунки. І тоді – кількість та сума порушень значно зменшується. Якщо цього не відбувається – йдуть приписи, відписки і т. д. Жуйка, одним словом. А тим часом «зелені людці» роблять свою справу. Колективи заміняють на слухняних нефахівців, колекції готують до входження в сферу «сірих» колекціонерів… Міністерство ризикує одного разу з’ясувати, що воно залишилось саме, без установ. Крим пам’ятаєте?! І кому тоді потрібна буде така кількість чиновників?

Шановні колеги, без реформування не обійдеться. А імітація реформ ще тільки погіршить ситуацію. Зробіть щось конкретне. Почніть з музеїв.

Вадим Логвінов.

Київ – Пирогів – Щасливе.

Міністру культури досить піаритися! Краще рятуйте музеї!

Необхідний коментар

Свого часу команда часопису “Музеї України” жорстко критикувала Міністра культури Євгена Нищука за надмірне захоплення самопіаром і повне ігнорування проблем знакових музеїв. Не в останню чергу це стало причиною його гучної відставки. Призначили ще більш упосліджене нещастя – Славіка Кириленка, який натворив такого, що несподівано повернутий у Мінкульт Нищук на тому фоні здається просто ідеалом державного менеджера. Однак…

Проблеми музеїв не зникли. І назви закладів ті самі. Триває хаос і корупція в музеях Лаври. Жахлива кадрова політика, незаконні звільнення, колектив колотить. Вже який рік! Мінкульт мовчить.

Національний історичнй музей вартно трохи перейменувати – за нинішнього керівника його можна називати Клінічно-судовим закладом культури. Невже до Міністра не доходять новини про ганебні скандали, безглузді кадрові перестановки, божевільні структурні зміни, брутальні звільнення досвідчених професіоналів, а відповідно суди, які адміністрація програє в масовій кількості? А потім підуть відшкодування постраждалим за рахунок держбюджету! Мінкульт абстрагований!

В Національному музеї народної архітектури і побуту України в Пирогові ситуація вже просто аварійна! Ми ризикуємо втратити найбільший скансен Європи як музейний заклад! Прикольний піп, якого просунув на директорство Кириленко, начудив років на 15 з конфіскацією!

Це треба було додуматися повністю віддати каси музею, тобто продаж квитків до державного закладу, сумнівній приватній фірмі, яка забирає у бездонно-корупційні кишені левову частку грошей Національного музею, що приносить гігантські збитки бюджету України через несплачені податки, гальмує розвиток і ремонт скансену через банальну крадіжку на очах у всіх! Такої нахабної бандитської оборудки у державних музеях ще не було! Про кадри, рівень наукової роботи, господарські питання, реставрацію якось і говорити соромно. Як і про напівстихійні базари, алкогольні розливайки з “пальоним” пійлом, десятки торгівельних точок з китайським “народним мистецтвом”… Між тим, більшість відвідувачів там діти, студенство…

Попу-директору то байдуже. Видно вже думає лише про релігію, духовність, гроші і секс. Інакше пояснити чергову грандіозну аферу з побудовою просто в експозиційній зоні, серед вітряків і столітніх хатинок під очеретом, “прокачаного” гумового “авкапарку”, довкола якого бігають майже голі хлопчики і дівчатка у “космічному” стані, не можна. Чудове місце для молодіжного нудистського пляжу за окремі гроші, квитки до якого продасть Контрамарка… І взагалі, чому не розвинути в музейному Пирогові секс-туризм, для потріпаних пенсіонерів з багатої Європи? Нині це модно. І для декого, як наркоторговців та сутенерів вигідно. Який музей?! То застарілий лубочний совок!

Пряме питання до керівника Управління музейної справи Мінкульту В.Рожка – може досить видавати себе за добру “хмаринку в штанах” і чесно написати заяву про відставку? У Вас примітивно-бездарний стиль керівництва музейною галуззю! Вірніше,  відсутність стилю. Саме завдяки бездіяльності, хронічному переляку, малограмотності, некомпетенції цього дрібного чиновника, який давно мав розібратися у ситуації, дати чіткі рекомендації Міністру, привернути увагу до проблем, залучити пресу, громадськість, проблеми консервуються, напруга зростає, скандали вибухають. Баласту варто позбавитися!

Окремий привіт дівчаткам-симпатюлькам з прес-служби Мінкульту. Ваше завдання – інформувати громадськість про стан справ в культурі! Але, робота на олігархічних телеканалах перетворила Вас на рекламщиць та піарниць. Сайт Мінкульту – то офіційне представництво вищого органу державної влади, а не галерея портретів Міністра у різних позах на фоні когось і чогось. І не суцільна хроніка звітів про протокольні зустрічі на паркеті!

Вже досить ховати голову в пісок! Мінкульт не страус! Організуйте публічний візит Міністра в Лавру, в Пирогів, до Історичного музею… Хай зустрінеться з колективами, послухає… І нарешті звільнить одіозних керівників… Далі – конкурс. Скандали самі не вибухають. Кадрові проблеми не зникнуть самі.

У Вас ще є трохи часу – дійте! Інакше, весь негатив знову піде на вас. І ми всі разом нещодавно те все пройшли. Граблі ті самі...

Очищення і реформи чи відставка?

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Більше двох років група невідомих осіб, частина яких з Криму, окупованих районів ЛДНР, і є ймовірними громадянами Росії, незаконно утримує резиденцію біглого екс-президента України Януковича у Нових Петрівцях.

Повністю зневажаючи законодавство України, не допускаючи на самозахоплену територію представників влади – Новопетрівської сільради, Вишгородського району, Київської області, центральних органів управління, ті дивні люди, що і досі представляються активістами вже призабутого Майдану, розгорнули бурхливу, повністю незаконну комерційну діяльність, що приносить їм до 2 мільйонів гривень корупційних прибутків на місяць.

При цьому, безоплатно використовується 133 га землі, яка належить Кабінету Міністрів України! Не оплачується електроенергія, борг за яку сягнув 11 млн грн., газ, водопостачання, інші комунальні послуги.

Незаконно використовуються будівлі, майно, обладнання, транспортні та інші засоби близької до Клюєва і Януковича фірми «Танталіт», активи якої арештовані правоохоронцями як речові докази у чисельних кримінальних справах, що очікують судових розглядів.

Без відповідних дозволів, погоджень, реєстрації, ліцензій проводиться туристична діяльність, екскурсії на територію, що належить Кабміну у будівлях, на які накладено судовий арешт.

Незаконно організована охорона самозахопленої державної землі і арештованого, в рамках кримінального провадження майна. Є підозра, що невстановлені особи з «охорони», мають незареєстровану вогнепальну зброю та потужні вибухові пристрої типу ручних гранат, мін, тротилу, запалювальних сумішей, нелегально вивезених із зони бойових дій АТО.

За невідомо ким наданою юридичною адресою, створено кілька комерційних та громадських структур, що здійснюють незаконну експлуатацію арештованого майнового комплексу та земельної ділянки Кабінету Міністрів України. На невідомих умовах залучено понад 200 найманих працівників, які, за заявами у пресі, «підтримують порядок» на земельній ділянці і арештованому майновому комплексі. Відповідно, відсутні будь-які документи, що дозволяють використовувати найманих працівників, та проводити будь-які роботи на землі та у межах архітектурно-майнового комплексу, що належать стороннім юридичним особам, арештованим в рамках процесуальних дій.

В пресі оприлюдено лист Новопетрівського сільського Голови Старенького Р.М. до керівників Уряду, якому належить земля, з проханням сплатити податок на землю у розмірі 4млн 500 тис грн.. територіальній громаді. Виходить, землею і майном більше двох років незаконно користувалися цілком конкретні громадяни, а оплачувати те «свято життя» повинні з державного бюджету?

Хоча, встановити «невстановлених осіб», що нині контролюють Межигір`я  елементарно – всі ті «активісти» офіційно стали засновниками “НПУ “МЕЖИГІР’Я” і всі їх контакти є у відкритому доступі. Отож, саме вони повинні сплатити всі податки, оплатити рахунки за комунальні послуги, штрафи, а якщо чітко додержуватися букви закону, понести кримінальне покарання за незаконне захоплення державної землі, майна і використання їх протягом двох років, для власного збагачення.

Тарахкотелик Денис Васильович народився 31 жовтня 1980 року в селі Стрілецький Кут Кіцманського району Чернівецької області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, фізична особа – підприємець, безпартійний, проживає в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, судимість відсутня, самовисування.

Денис Тарахкотелик, комендант Межигір’я, раніше був активістом Автомайдану.

Під час війни, все це можна розглядати як акт сепаратизму, захоплення частини території держави і проголошення там іншого стану. На прикладі ДНР. А то офіційно оголошене терористичне утворення… То чим від них відрізняються «окупанти» з Нових Петрівців? Підкреслю, необхідно негайно силами МВС провести паспортну перевірку «нових біженців» з Криму, ДНР, ЛНР, що оселилися в маєтках Януковича!- пише linadov

Може органам державної влади і правоохоронцям час повернути 133 гектара землі Україні? І забезпечити стягнення всіх податків і платежів до бюджету? За рахунок загарбників!

Майдан закінчився у лютому 2014…

Досить гратися! Це вже бандитизм!

І.Петренко, учасник Майдану, громадський активіст, волонтер АТО

Вишгородський район

Міністерство оборони України, відповідно до Закону України «Про музеї та музейну справу» Закону України «Про культуру», оголошує конкурс на посаду директора Національного військово-історичного музею України (далі — Музей) (вул. Грушевського, 30/1, м. Київ, 01021)

1. Строк приймання документів на участь у конкурсі

Документи на участь у конкурсі приймаються з 28.07 по 27.08. 2016 року.

2. Початок формування конкурсної комісії з 28.07. 2016 року.

3. Умови проведення конкурсу

Обов’язковою умовою проведення конкурсного добору є його відкритість.

Представники засобів масової інформації та громадськості мають право бути присутніми на засіданнях конкурсної комісії під час проведення співбесіди з кандидатами, під час якої публічно презентуються запропоновані проекти програм розвитку Музею на один і п’ять років.

До участі у конкурсі не допускаються особи, які:

— визнані в установленому порядку недієздатними або їх дієздатність обмежена;

— мають судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;

— є близькими особами або членом сім’ї керівників органу управління.

Особа, яка бере участь у конкурсі, подає такі документи:

— заява про участь у конкурсі з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;

— автобіографія, що містить прізвище, ім’я та по батькові, число, місяць, рік і місце народження, інформацію про громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), контактний номер телефону та адресу електронної пошти чи іншого засобу зв’язку, відомості про наявність чи відсутність судимості;

— копія документа, що посвідчує особу, копії документів про вищу освіту;

— два рекомендаційні листи довільної форми;

— мотиваційний лист довільної форми.

Зазначені документи надсилаються на поштову та електронну адреси: пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; контактний телефон: 
(044) 454-42-35, Сергієнко Олексій Олександрович; електронна адреса: [email protected]

Особа може надати інші документи, які, на її думку, підтверджують її професійні чи моральні якості.

Відповідальність за достовірність поданої інформації несе кандидат.

Публічні презентації проектів програм розвитку Музею на один і п’ять років кандидати презентують під час другого засідання конкурсної комісії.

4. Строки проведення конкурсу

Конкурсний добір починається 28.07.2016 року та закінчується не пізніше 28.09.2016 року.

5. Вимоги до кандидатів для участі у конкурсі

Кваліфікаційні вимоги:

— вища освіта;

— стаж роботи у сфері культури не менше трьох років;

— володіння державною мовою;

— досвід роботи на керівних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності не менше трьох років;

— здатність за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов’язки.

Чи вдасться команді Ніщука перетворти

кириленківську «прачечну» на сучасний

орган державного управління

         Вже чималий термін минув після заселення команди Євгена Ніщука в будівлю на Івана Франка, яку попередники «нічтожесумняшеся» перетворили на один з гірших варіантів «прачечної» за весь час її існування. Зовсім скоро доведеться звітуватись про початок зробленого.

         Признаюсь відразу у своїй упередженості – в порівнянні з «говорящими головами» Кириленка команда Ніщука, як на мене,  виглядає набагато презентабельніше. І мені хочеться вірити у майже неможливе: що ці люди зможуть врятувати судно «Мінкульт» застарілої конструкції, з численними пробоїнами, та матросами, що цуплять з трюма залишки вантажу. Не просто врятувати, але й провести бурхливим морем сучасності.

         Якщо вважати явище Кириленка останнім «вип&рдом» «совка», його потрібно уважно вивчити. Це явище було тим огидніше, що типовий «совок» прикривався вишиваним рушником націоналізму. Свого часу юний Славко, видно, добре засвоїв те, що, якщо прикрити будь-який кізяк патріотичним гаслом, мало знайдеться сміливців назвати кізяк кізяком та уславитись українофобом. От так він і мандрує по владних коридорах багато років, прикриваючи свої бездарні дії вишиванкою.

         Посадовець, який за свою провокацію з голосуванням 23-го лютого 2014 року, що сприяла загостренню ситуації в країні та початку кровопролиття, повинен був публічно вибачитись та назавжди піти з політики, натомість покрокував далі щаблями влади. Цинічно та відверто розставивши своїх кумів-друзів на керівні посади Мінкульту, дозволив їм так само цинічно порушувати закон. Запрацювали «схеми», та такі, що ціла музейна галузь посипалась, як картковий будиночок. В керівництві закладів культури зявились якісь попи, рейдери, бувші менти… Погуляли! Погоджусь: важко буде наступникам розгрібати Авгієві конюшні, що залишила «прачечна» Кириленка. Але! Хлопці-дівчата, ви знали, на що йшли!

         Пану Кириленку важко було залишити незавершеною інсталяцію «Мінкульт у вигляді купи гною», тому він далеко не відійшов: присів у крісельце віце-прем’єра гуманітарія. «Высокосижу, далеко вижу!». Тут і «своїх» директорів можна відстояти, і дружині допомогти другий раз «захистити» докторську. Я собі вже уявляю цю атестаційну комісію: - Ти компіляцію бачив? – Ні! – А ти? – А я взагалі нічого не бачив!  - Ну от і добре! Не забирати ж у милої жіночки докторську ступінь – вона вже до неї звикла! Старим перунам з комісії  хочетьсяж спокійно досидіти до наукової пенсії! Так?!

         Я не буду розтікатися вивіркою по древу, а почну зі своєї улюбленої теми: музеї. Спливає критичний час, коли музейна громада чекає бодай на якісь рухи з боку керівного органу держави. Міністерство нібито уважно вивчає ситуацію. У музеї йдуть стандартні комісії. Після перевірок роблять пальчиком «ай-яй-яй» керівникам за відверте порушення законодавства і спокійно всідаються знову у своїх затишних кабінетах.  Керівник музейного управління (зараз - відділу) Василь Рожко робить здивовані очі – «та ви що?! – порушують?!!». Хороша хвороба склероз – нічого не болить, і кожний день новини. На протязі усього часу роботи пана Рожка йде руйнація музейної галузі, йде системне, грубе порушення музейного законодавства, а Василь Михайлович знаходиться у зручній для себе позиції страуса. - пише pirogovo-museum

         Директори, які були призначені за його каденції – Бойко, Сосновська та інші – створили безглузді структури та штатні розписи (до речі, затверджували їх у Міністерстві!). Так от, за цими абсолютно креативними штатними розписами не те що музеї, а громадський туалет на вокзалі працювати не зможе – буде збанкротований та пограбований! А між тим, користуючись сприятливою конюктурою, Сосновськав Історичному музеї пачками звільняє людей, а Бойко в Пирогові з «партнерами»відвертоцупить гроші з музейної скарбнички. Якщо найближчим часом не буде здійснено рішучих заходів, «Титанік» міністерства стрімко піде у небуття зі своїм нібито і непоганим новим екіпажем. Пробоїни, зроблені попередниками, можуть виявитись фатальними. Те, що профани-директори нищать кадровий потенціал Мінкульту, видно вже неозброєним оком. Чи зможе діючий Міністр зробити з Мінкульту дієвий орган, який зможе врятувати галузь, побачимо найближчим часом. В країні, яка на Сході веде кровопролитну війну за існування, Міністерство культури не має права працювати по старому, по-«прачечному»!

         До речі, найближчим часом представники кількох провідних музеїв збираються до Мінкульту з пікетом. З першим пікетом вас, шановні!

Вадим Логвінов.

Монополія на насильство і право збирати податки належить Державі. Якщо цього нема, починається хаос і анархія. Як у славному селі Нові Петрівці, де на 133 гектарах Януковича виникла власна туристична “Бурштинова республіка”.

За височезним парканом під Вишгородом, недалеко від хатинки Арсенія Яценюка, державна влада України не діє вже більше двох років. Там влада належить якимось дивним “активістам”. Всим керує невідомо ким призначений комісар – “комендант”. Який вважає себе абсолютно незалежним від правового поля України. Що не може не радувати і не викликати щиру повагу та захоплення. Звичайний сільський хлопець зумів самотужки захопити 133 гектари супердорогої землі, організував її ефективну оборону-охорону, навчився збирати податки, влаштував певний суспільний устрій, виробив якусь химерну ідеологію-виправдання, а головне, так красиво зашугав як місцеву, так і центральну владу, що його просто панічно бояться хоч якось зачепити! Ось він, справжній народний герой! Приклад для наслідування молоді і перспективний кадровий резерв на будь-яку міністерську посаду!

Тарахкотелик Денис Васильович народився 31 жовтня 1980 року в селі Стрілецький Кут Кіцманського району Чернівецької області, громадянин України, протягом останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, фізична особа – підприємець, безпартійний, проживає в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, судимість відсутня, самовисування.

Денис Тарахкотелик, комендант Межигір’я, раніше був активістом Автомайдану. (З передвиборчих документів кандидата у депутати ВРУ).

Хлопцям час завести власну армію, купити атомну боєголовку, почати друкувати гроші, марки і розпочати реєстрацію офшорних компаній міжнародного рівня. Не забути про гімн, герб і прапор!

Особисто у мене, ця команда викликає захоплення! Останні такі формування були  у Холодному Яру, на землях батька Махна, десь на забутих хуторах Дикого поля… Вольниця!

Демонстративний ігнор чиновників, прокуратури, МВС, податківців… Такого не було навіть на Майдані! Не кажучи вже про свободолюбиві добровольчі батальйони в зоні АТО, які хоч і з спротивом, підкорилися наказам. Хто не підкорився – були розчавлені…

Але, монополія на насильство і збір податків завжди належить державі. Що з гумором продемонстрували депутати Новопетрівської сільради, які змирилися з існуванням Туристичної республіки на території громади, і нарахували 4млн.500 тисяч гривень земельного податку! Найбільш пікантним є те, що поповнювати місцевий бюджет повинні не “активісти” на чолі з “комендантом” і створена ними громадська організація, а сам високоповажний Володимир Борисович Гройсман. Керівник Уряду України!

Логіка депутатів зрозуміла – власником землі, згідно Держреєстру є Кабмін. Якщо в уряді не змогли навести порядок у Межигір`ї, юридично все не оформили,не закінчили суди, не розібратися з майном сумновідомої фірми “Танталіт” та інших структур, то їх проблеми! А податок на землю, що залишається в селі – то святе!

Зацікавлено спостерігають за ситуацією і депутати Вишгородської райради. Сума не сплачених у бюджет району податків теж вражає. Як і у бюджет області…

Підкреслю – власник землі Кабінет Міністрів України! Виходить, “активісти коменданта Тарахкотелика” є уповноваженими Уряду з управління землею, спорудами і майном (які не зрозуміло кому юридично належать, і при певних зусиллях соратників Януковича, що теж офіційно ніяк не засуджений, можуть дуже скоро повернутися “законним” власникам рішенням суду! Цілком законно!).

Відчуваєте рівень правового абсурду і безпорадності вищих органів державної влади, які крім монополії на насильство і збір податків, повинні гарантувати Законність!

Фінал цієї офшорної казки цілком прогнозований і сумний для “активістів коменданта Тарахкотелика”. Про Законність забудуть, силу покажуть. Охорону замінять на поліцейську, “активістів” розгонять, “коменданта” посадять. Після обшуків статтю знайдуть.

Буде дуже гучно з ефективним піар-супроводом. Цьому вже навчилися.

Можна приблизно вирахувати, що маски-шоу варто очікувати з початком політичного сезону – десь у вересні. Тож Новопетрівській туристичній республіці залишився десь місяць. Хто не був – відвідайте… Останні дні Вольниці…

Що робити з хатинками Януковича?

Однозначно – державний музей! Може навіть як філію Національного музею-заповідника, що діє в Нових Петрівцях, чи створити новий у підпорядкуванні Мінкульту чи Київської облради.

Не варто забувати і про легендарний Межигірський монастир! Почати з комплексних археологічних досліджень! Можливо, монастир відродити силами української патріотичної церкви…

Ідей багато. Можливо, Кабміну варто терміново створити повноважну комісію за участі представників села, району, області, Мінкульту, істориків? Розібратися з проблемами і спланувати майбутнє? Бо якось воно нині не по державницьки…

А туристичний потік у Нові Петрівці один з найбільших на Київщині…

Час навести порядок!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, Почесний працівник туризму України

Будущее нашей цивилизации! Здоровье необходимо покупать!
        «Чему бы жизнь нас не учила, а сердце верит в чудеса»! Ф.Тютчев
Скоро лечиться смогут позволить себе только богатые. За годы независимости население Украины сократилось на 12 млн., большая часть которых умерли. Поэтому, не лучше ли всегда быть здоровым и жить бесконечно долго, без недугов и зла. Почему люди болеют на Земле, не знает ни одна медицина мира. Оказалось, в теле есть причина, точнее Программа! До меня, этой причины не знал никто, и никто ее не устранял. Никто не обеспечивал здоровье. Все, что было рекомендовано ранее, как быть здоровым – ложь. Ранее, альтернативы знахарям, целителям и врачам не было. С Программой «Болеть и умирать», все перекошенные, горбатые и левая нижняя конечность у всех короче правой. Все болеют и умирают. Не гарантируют здоровья ни занятия спортом, ни состояние экологии, ни питание, ни вода,  ничто, кроме -устранения причины. На здоровье не влияет ни курение, ни алкоголь, ничто. Больные органы реагируют на все, даже на погоду.
«Лечение», без устранения причины, в будущем будет запрещено. Сейчас оно бывает вредным или даже опасным для вашего здоровья и жизни. Медицина нужна, но начало лечения, часто бывает началом конца. Наследственных заболеваний нет, но есть повторение заболеваний предков за счет наследования формы их тела. При устранении причины повторения не происходит, а если уже есть – исчезает.. Эта информация для очень умных. Кто собрался умирать, тот не должен на это отвлекаться. Каждому – свое!
Так утверждаю Я – академик Украинской Академии наук Григорий Рукас, автор открытия причины заболеваний человека и методики «панацея» по устранению ее. Я не врач, я не знахарь и не целитель. Я не занимаюсь лечебной деятельностью. Я устраняю причину заболеваний пальцами рук, что важнее лечение в тысячи раз. После этого заболевания не возникают, или исчезают, спина не болит никогда. Это простое выравнивание скрученных в клубочек части нервных волокон седалищного нерва слева на бедре. Это так как выровнять шланг для полива. Это есть у всех и является единственной причиной всех заболеваний!

В Налоговом Кодексе Украины в п. 86.70 это называется – «Иная деятельность в сфере охраны здоровья». Лицензия МОЗ для этого не нужна. Свидетельства плательщика единого налога, Серия А №590879, достаточно. Мое открытие защищено Свидетельством об авторском праве, серия ПА №4978 от 20.11.2001 г. и Патентом №100723 от 10.08.2015 г. Следующим документом будет «Нобелевская Премия».

В 70%  случаев, причиной смерти людей в Украине являются сердечно-сосудистые заболевания, 22% – рак, 8% – другие причины. Почему возникают диабет, шизофрения, рак, простатит, аденома, аднексит, артрит, артроз и много другого – никто не знает. Здоровый образ жизни, жизнь и здоровье не обеспечивает. Время никого не щадит, ни богатых, ни бедных. У всех 24 часа, используйте свое время грамотно, и многое изменится. Устраняйте причину своих заболеваний сегодня, завтра это уже может быть очень поздно! Многие еще не понимают, что в теле каждого человека есть эта страшная Программа. Она причина остеохондроза и всех заболеваний.

Это новая наука! Попробуйте воспринять ее. Счастье – это на 99% здоровья. Этого не было 4300 лет. Каждый орган человека имеет 7 уровней прочности, 6 исчезают тихо и только 7-й болью сообщает вам о начале конца вашей жизни. Методика панацея выполняется 1 раз в жизни за 1час. С этой причиной человек теряет за один день 15 дней жизни, за один год 15 лет. Кто в это не поверит, тот может все это проверить своей обычной жизнью, без «панацеи». Причина алкоголизма – сколиоз. Зажатое правое легкое не обеспечивает тело кислородом. Кислород из водки помогает окислить молочную кислоту.

Рак возникает при делении клеток органов и частей тела, которые не получают полноценное питание. В момент деления такой клетки выпячивается ген мутации из двойной спирали ДНК и возникает новая форма жизни. Как омела на деревьях. Нарушение трофики клеток органов и частей тела возникает из-за остеохондроза, сколиоза, кифоза и травм. Их нужно не допускать, устранением причины, тогда рак не возникнет. Рак надо удалять или уничтожать, но лучше предупреждать. Рак никогда не требует «лечения», он всегда здоров. Выражение «лечение рака», обычное, но безграмотное. “Лечить рак”, это то же самое, что «лечить» здоровых лобковых вшей.

Причины инфаркта и инсульта также не знает никто. Возникает вопрос: какова роль медицины в обеспечении здоровья? Отвечу четко и ясно – никакой! Да-да именно никакой. По закону врачи обязаны вас лечить, а не обеспечивать вам здоровье. Врачи заняты «ремонтом», «лечением», как принято считать, уже больного тела, но без устранения причины. Интересно: “ремонт” без устранения причины поломки, невозможен, а “лечение” – возможно. Почему? К врачу вы приходите уже больным. Почему вы заболели, не знает ни один врач в мире. Но им это и не нужно. Сколько вы проживете, после начала лечения, никто не знает и никого это не интересует, кроме фармацевтов. Они заинтересованы, чтобы вы дольше протянули.

Ни один Министр МОЗ Украины и РФ, не заинтересовался моим открытием. Им не нужны здоровые люди. Главный их тезис – лечить. Потому, узнав о мою науку, вы должны сами позаботиться о своем здоровье и здоровье своих близких. Необходимо четко понимать, что уровни прочности ваших органов и частей тела исчезают ежесекундно, особенно у профессиональных спортсменов. Они долго не живут. Не убрав причину, заниматься спортом нельзя. Только очень умные или залеченные, идут ко мне на прием. Необходимо изменить главный принцип здравоохранения. «Спасение утопающих должно быть делом рук самих утопающих». То есть приобретать здоровье вы должны себе сами, до того как, устранив причину, а не надеяться на медицину, на государство и прочее. По-другому иметь здоровье невозможно.

Причиной заболеваний сердца и сосудов мозга, также является  остеохондроз, сколиоз, кифоз. У всех правый желудочек сердца на сантиметр тоньше левого. Отсюда аритмия и смерть от ССН. Левый клапан дистрофик, – причина порока. После методики “панацея”, даже после двух инфарктов, сердце становится здоровым. Во многих больная щитовидная железа, вследствие чего высокий уровень холестерина в крови, бляшки и инфаркт.

У всех нарушено питание кровеносных сосудов головного мозга, после сорока лет мозг уменьшается, плюс еще радиоактивное облучение, в результате чего все сосуды в шрамах, нарушена их эластичность, поэтому возникает инсульт. Это проблема номер один всех чернобыльцев. Многие из-за этого уже умерли. В теле должна быть гармония. Поэтому, мой совет каждому – не ждите свои заболевания, быстро попадите ко мне на прием, предупредите их. Других условий жить долго и быть здоровым, – нет, и никогда не будет. Все рекомендации в этом вопросе – ложь! Врачи предлагают, как можно раньше узнать о заболевании. Для чего? Чтобы заставить вас купить больше лекарств, растягивая срок доживания? Лечение всегда заканчивается положительно, с плюсом, только плюсы ставят на кладбище. Как известно, самая совершенная форма рабства – болезнь. С него возможен только своевременный выкуп.

Причина головных болей, опухоли в голове, эпилепсии, гидрофилии мозга, свищей на голове, склероза, рассеянного склероза, маразма, шизофрении, б-ни Бехтерева, Альцгеймера, Паркинсона, геморроя, и мн. др. заболеваний, сломанный копчик. Выравнивайте его.

Это не относится к инфекционным заболеваниям. Удаление органов, это конец неверной лечебной медицины, без устранения причины. И.Кобзону лечили простатит годами, а закончилось все удалением аденомы. Нельзя пересаживать органы, не устранив причину нарушения питания нового органа. Пример: – ранняя смерть певицы Раисы Кириченко с пересаженной правой почкой. Межпозвоночная грыжа зажимала нерв правой почки. Родную почку удалили из-за её дистрофии и разложения. У врачей не хватило ума понять –  почему так произошло? 38 тыс. евро в трубу. Детерминизм еще никто не отменял.

Дистрофия, простатит, аденома, аднексит, фибромы, кисты, рак половых органов возникают от скрученных нервных волокон седалищного нерва и нервов, которые обеспечивают питание этих органов. Устранив причину, восстановится питания половых органов и заболевания их, бесплодие, не возникнут, а те, которые уже есть, могут исчезнуть. Это должно быть мечтой всех и каждого. Будет полноценной репродуктивная функция.

Это Истина, двух Истин не бывает.  Науку медицины надо срочно переделывать.
Моя наука отличается от медицины и других знаний тем, что я четко утверждаю, – нельзя обеспечить здоровье, не устранив причину заболеваний. Не воспринимайте злопыхателей в интернете. Вы, как и врачи, можете иметь другое мнение, но Истина, действительно,  одна. Читайте сайт, пишите, звоните: 0501440365 www.rukas.at.ua [email protected]

Академик Украинской Академии наук, академик Российской Народной Академии наук
Григорий Иванович Рукас, Полтава. Шевченко 27, оф. 38