Через загострення ситуації на лінії розмежування, Музейна експедиція вийшла із зони АТО і повертається до Києва.

Проведено всі заплановані заходи і акції, що відбулися за підтримки Міністерства культури України, Міністерства молоді і спорту України, Управління культури і туризму Донецької ОДА, Запорізької ОДА, Покровської міськради.

У спільних акціях взяли участь заступник Голови Донецької ОДА Ігор Стокоз, начальник Управління культури і туризму Дон ОДА Аліна Певна, керівник департаменту культури Запорізької ОДА Владислав Мороко, керівництво міста Покровськ, шеф-редактор журналу “Музеї України” Наталка Іванченко, директори музеїв Донеччини…

Учасники експедиції потрапили в автоаварію, протистояли озброєному гранатою неадеквату, допомогли відкрити кілька виставок і провести патріотичні масові заходи.

Запланована програма виконана повністю.

Найближчим часом – нова поїздка…

Музеї України

Всеукраїнська патріотична акція  “Історія прапорів України – княжі, козацькі, мілітарні та Державний Прапор”

Запрошення для преси в Краматорськ 17 жовтня 2016 року о 13-00

Виставка відновлення історичної пам'яті про один із  національних  символів  України – Державний Прапор. Ознайомлення з мілітарними прапорами різних періодів історії нашої держави.  Серед них прапори Київської  Русі, Великого Князівства Литовського, Війська Запорозького, Гетьманщини, Української  Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна, ОУН, УПА та сучасні прапори.

Очікується участь заступника Голови Донецької ОДА І.Стокоза, начальника Управління культури і туризму ДОДА Аліни Певної, начальника департамента культури Запорізької ОДА Владислава Мороко.

Буде підписаний договір про культурну співпрацю між Донецькою та Запорізькою областями. Куратор проекту – шеф-редактор журналу «Музеї України» Наталка Іванченко (Київ).

Початок о 13-00  КЗ «Художній музей Краматорської міської ради»

Краматорськ, вул. Шкадінова,60 тел 06264-5-03-05. 06264-7-75-81

https://kramatmuseum.wordpress.com/

Про життя музеїв прифронтової зони можна написати книгу. Колись… Головне – заклади культури вдалося зберегти і забезпечити щоденну роботу.

А нині продовжується чергова Музейна експедиція в АТО за сприяння якій ми дякуємо Міністерство культури України, Міністерство молоді і спорту України, Управління культури Донецької ОДА, Запорізьку ОДА, Покровську міськраду!

Вже відбулося відкриття кількох виставок у різних містах, взяли участь у  культурно-мистецьких заходах. Встигли навіть побувати в невеликій автоаварії – наш автобус злетів у кювет, не розминувшись з колоною військової техніки. Обійшлися невеликим стресом.

Однак, найбільше враження викликав дивний візит до одного з музеїв Донеччини місцевих “представників” ВПО “учасників АТО”, зареєстрованого чомусь в одному маленькому містечку на … Київщині!

Ми щойно змонтували виставку про історію українських прапорів. Від Київської Русі, до бойового сьогодення. Під двері музею красиво підкотилося кілька крутих іномарок, зайшли “представники” громадської організації.

Вирішили НЕГАЙНО розмістити в музеї фотовиставку про Іловайську трагедію. Зрозуміло, справа потрібна. Але, такі акції варто узгоджувати за кілька днів, хоча б. Написати офіційного листа, знайти вільне виставкове приміщення, все продумати, змонтувати. Прослідкувати, аби відкриття “не наклалося” у часі з іншими, запланованими раніше виставками…

Брутальні чоловіки нічого цього слухати і розуміти не хотіли! Все і негайно!

-Развесили здесь тряпки, никому не нужные! – заявив один з них, намагаючись зірвати щойно розвішані прапори з ретроспективної виставки історії прапорів Української держави (!) у різні епохи!

Наші скромні жіночі спроби припините те свавілля викликали ще бурхливішу реакцію – в руках у молодика виникла справжня бойова граната! Колективними зусиллями ледве заспокоїли, заодно врятувавши щойно відремонтований музей від можливого вибуху… Як і життя співробітників та відвідувачів.

Поступово всі заспокоїлись, “представники” поїхали, пообіцявши скоро повернутися. У таких ситуаціях згадується фраза про тихе музейне життя…

Відразу почалися телефонні дзвінки. “Представники” пожалілися на музейників комусь в ОДА. Звідти зателефонували в міськраду, звідти начальнику міської культури, а потім всі і без того переляканій директорші музею.

Наказ – негайно відкрити фотовиставку.

Цього разу хоч прапори не чіпали. Вирішили зняти вернісаж. Мабуть вже і змонтували.

Взагалі, приходити до храму історії, яким є музей, у збудженому стані та й ще з бойовою гранатою, не дуже ввічливо. Більше того, здається це балансує на межі кримінального злочину з розділу тероризм.

І ніякі “бойові заслуги”, психічна виснаженість, міжнародна напруга, світовий заговір виправданням бути не можуть!

У прифронтовій зоні накопичується масова агресивність. Більше двох років триває ця дивна війна, кінця якої не видно. А там живуть люди, ростуть діти. На мою думку, варто проводити там більше позитивних мистецьких акцій. Плач, трагедії, голосіння, скиглення про важку долю нашого прекрасного народу не піднімають бойовий дух! Навпаки, вселяють зневіру, безнадію. Знищують рух до опору. Чого і прагнуть наші вороги, лише вичікуючи зручного моменту, аби послати путінську армаду ЛДНР для захоплення нашої землі. І ми всі, хто просуває мистецькі акції в зону АТО, повинні те знати і розуміти.

Прекрасно сприймаються виставки патріотичного плакату учасника АТО, арт-директора Музею плакату Юрія Неросліка. Ми, до речі, забезпечили виставковими комплектами всі основні музеї Донеччини.

Постійно просять привезти виставки майстрів Самчиківського і Яворівського розпису, сучасних художників, рушники, вишиванки, організувати майстер-класи з писанкарства чи розмальовок… Це – основа патріотичного фундаменту виховання молоді! Зайдіть на сайти ДНР – як там масштабно і насильно русифікують дітей, вбивають їм путлерівські ідеологеми, вчать ненавидіти і вбивати жидобандерівців… У тому числі через окуповані музеї. Цьому нам всім треба жорстко протистояти, українізуючи наш Донбас. І музеї, заклади культури, школи є теж передовою лінією цього фронту.

Тому ходити до музею з гранатою – не патріотично!

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу “Музеї України”, керівник Музейної експедиції в АТО

Від редакції: Журнал “Музеї України” направив запит до громадської організації учасників АТО в одному з маленьких містечок Київської області. Чи мають вони представництво в Донецькій області? Чи міг хтось з їх представників “учасників АТО”, публічно обзивати колекцію українських прапорів, у тому числі бойових частин ЗСУ та НГУ “тряпками” і погрожувати співробітникам та відвідувачам музею, де постійно знаходяться діти, бойовою гранатою чи її макетом? Ми розуміємо, що це може бути якась дрібна провокація, але не звертати увагу на подібні факти не можна!

Очікуємо дієвої реакції!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

На Покрову шеф-редактор журналу “Музеї України” Наталка Іванченко потрапила в дорожньо-транспортну пригоду в зоні АТО.

Спільно з рядом громадських організацій, музеїв, за підтримки Міністерства культури України, Міністерства молоді і спорту України, Управління культури і туризму Донецької ОДА, Запорізької ОДА, Покровської міськради, учасники Музейної експедиції беруть участь у святкуванні Покрови, презентують кілька масштабних виставкових проектів на Донеччині.

Згідно програми чергової Музейної експедиції, у музеї Бахмута відбулося відкриття виставки історії прапорів України.

Наступного дня, на Покрову, Наталка Іванченко, рушила на Костянтинівку, звідти на Покровськ. Ті, хто часто буває у прифронтовій зоні, знають, які жахливі там дороги – вузькі, розбиті, з розмитим узбіччям. До того ж, у ці дні йдуть рясні дощі…

На трасі Костянтинівка-Покровськ, рейсовий автобус, у якому їхала шеф-редактор, зустрівся з величезною колоною військової техніки – триває ротація. Водій почав маневрувати, автобус з пасажирами знесло з дороги. На щастя, шоферу вдалося утримати машину – не перевернулися. Обійшлися синцями…

Військова колона зупинилася, бійці оперативно евакуювали пасажирів, витягли автобус на дорогу. Відповідно, утворився невеликий затор, але, після огляду, рух продовжився.

Ніхто не постраждав.

Прикметно, що саме у цей день два роки тому, 14 жовтня 2014 року, теж у тих місцях, неподалік Бахмуту, Перша Музейна експедиція в АТО на чолі з редактором журналу “Музеї України” Віктором Тригубом потрапила у зону ракетно-артилерійського обстрілу…

До Покровська прибули вчасно. А місто з розмахом святкує Покрову, День Українського козацтва та захисника Вітчизни.

14 жовтня в Покровську Донецької області розпочинається Всеукраїнська акція «За мир та щастя в Україні!», яка має на меті об’єднати всі області України під час написання картини миру – всі українці матимуть можливість малювати картину, яка складається з 25 пазлів.

Картина матиме розмір 4х5 метрів. Кожен елемент картини відповідає окремій області України. До проведення акції залучаться всі, хто мріє жити в мирній та незалежній Україні.

 8 грудня в Українському Домі, під час урочистого закриття акції, відбудеться з’єднання всіх пазлів в єдину карту України . На закриття акції вже запрошено Президента України Петра Порошенка.

Картина-мапа – це не просто художній твір, це картина, яка нагадає всьому світові, що українці хочуть жити в мирній і щасливій країні. Донеччина хоче жити в єдиній країні і перша розпочинає акцію Миру!

Ініціатором проекту виступила Ліля Дорошенко, учениця 10 класу, яка мешкає в зоні АТО в м. Покровську і на свої очі бачила страхіття війни.

Акція проходить за сприяння Міністерства культури України та Міської ради м. Покровська.

Відкриття акції – на площі Шибанкова м. Покровська під час святкування Дня захисника України.

Учасники Музейної експедиції продовжують ще кілька днів працювати в зоні АТО. Днями відкриття ще кількох виставок у різних містах Донбасу. Сподіваємося, всі труднощі і небезпеки будуть подолані…

Будьте обачні! З святом!

Музеї України

Тоді ще ніхто нічого не розумів. Путін захопив Крим і почав війну на моєму рідному Донбасі. У масовій свідомості ще не прописалася коротка абревіатура АТО, хоча добровольці і армія вже затято воювали на Сході.

На Покрову 2014 року, ми вперше поїхали на фронт.

Чесно кажучи, було страшно. Навіть дуже страшно. Моторошно. Одна справа, читати книги про героїв чи дивитися фільми про подвиги, інша – безпосередньо брати у всьому тому участь, ризикуючи наступити на міну, отримати кулю, чи зловити осколок. Нічого героїчного у всьому тому нема. Лише жах, кров, біль, смерть…

І є внутрішня боротьба, коли їдеш на війну добровільно. Без грошей, гарантій, соціального захисту, ймовірних пільг і хоча б мінімальної компенсації родині, якщо тебе пристрелять чи поранять.

Разом з лідером Самооборони Троєщини Дмитром Бричком, ми з моїм кумом-афганцем Олегом Колесником, приєдналися до фронтового гуманітарного конвою “Самооборони Майдану” вже легендарного Робіна. І тихо вирушили в ніч від Українського дому.

Наступного дня був збентежений Гіркіним Слов`янськ, бат “Київ-2”, ще незвичні блок-пости, перші враження і напружений Артемівськ. Саме там, у районній лікарні, я зрозумів, що йде війна.

Привезли комбата “Київської Русі” з переломом руки. Трохи поговорили. Потім огрядну жінку з Дебальцевого. Мати двох дітей. Обідали. Прилетів снаряд. Дітей і чоловіка порвало, її посікло. Померла. Прізвища не знаємо. Скривавлений одяг викинула санітарка…

Наворочена американська “швидка” привезла поранених бійців. Кров… Вони жартували…

Потім ми з кумом пішли у розвідку – сепари були всюду, злі, зазомбовані… Дімич виставив озброєну охорону…

Далі пішли у бік Дебальцевського виступу. Мобільна група поїхала вперед, ми залишились на блок-посту. Я у ту поїздку три рази умудрився заблукати на мінні поля. Успішно… Для себе…

Тоді поруч з нашою позицією сепари вдарили з Градів і важкої артилерії! Вражаюче красиво! Але, по нас…Згадую, що нацгвардійці примчали до блоку на БМП, вискочили на ходу і пірнули в бліндажі. БМП ще трохи покотилося, хрюкнуло і затихло…

До наших теж дійшло і ми почали втікати на старенькому автобусі Еталон розбитими донецькими дорогами. Не знав, що Еталон витискає таку швидкість!!!

Було страшно – це чесно.

Потім був довгий шлях, зустрічі і ми прибули до Новоайдару на Луганщині. Бат МВС “Київщина”. Познайомилися з полковником Юрієм Покиньбородою. Пізніше разом робили “революцію” – полковник очолив Луганське УМВС…

Тривали бої за Щастя. Гриміло. Наша мобільна група туди виїхала. Ми з кумом взяли пляшку і трохи розслабились.

Нічна гонка розбитими дорогами в Україну.

Згодом був січень-лютий 2015 і рейд на Станицю Луганську. Самооборона Троєщини пішла без броніків… Страшнувато… Потім ще…

Зрозуміло, після такого досвіду, з 2015 року ми стали однією з найбезбашеніших культурологічних команд волонтерів зони АТО.

Отримали визнання і підтримку Управління культури Донецької ОДА Аліни Певної, з якою ганяли пристріляними снайперами дорогами. Я і досі не можу зрозуміти, чи добре, що у такі поїздки я брав з собою 18-літнього сина, якого прикривав своїм тілом від кулі…

Включився Мінкульт, Мінмолодьспорту, громадські організації…

За два роки ми провели у 1-3 лініях оборони АТО понад три місяці. Сталкери просто.

Не забувайте, що наші проукраїнські акції автоматично потрапляють у червону зону терористичної загрози. Тож побачили чимало… Враження – яскраві!

Прикметно, що на Покрову-2016  шеф-редактор журналу “Музеї України” Наталка Іванченко у Бахмуті. Відкрила чергову патріотичну виставку. Потім – Покровськ. Це символічно.

Ми продовжуємо боятися, але їздимо! Працюємо. І у нас щось виходить.

Обурює, що більшість диванних патріотів не спромогася дістатися навіть до тилового Краматорська, навішуючи ярлики і звинувачуючи всіх у “зраді”. Спробуйте!

Якщо твоя країна вступила у війну, ти не можеш залишитися осторонь.

Це мої спогади про Покрову…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, керівник Музейних експедицій в АТО

Грузин Леван і джип Івана Макара з бату “Айдар”

Хлопці швидко стають досвідченими ремонтниками

Комбат “Київщини”, полковни Юрій Покиньборода на фоні бойового КрАЗу

92 бригада. Гумовий “Ковчег” ГАЗ-66. Транспортерну стрічку кулі не беруть!

Бат “Київщина”. Цей Москвич розрізало кулеметною чергою.

Тачанка Айдару. Таких джипів треба багато!

Щастя. Блок-пост Фасад

“Айдар”. Легендарний Борода

УАЗ Бороди. Загрузилися. І за Станицю Луганську

Станиця Луганська. Бат імені Кульчицького НГУ. Волонтери пригнали інкасаторський броньовик 25 років… Лютий 2015. Стріляли…

Новоайдар. Бусік з вулиці…

Монстр армійців-галичан. Бронювали самі. 7,62 тримає, 5,45 пробиває…

Камаз “Київщини”

Джип Олени Войткової

Броньовик бату “Київська Русь”. Обшили металом. Не пробиває. Привезли командира з переломом… Артемівск, лікарня, жовтень 2014

Бойовий Краз

Бойовий Камаз

Артем “Монах” 92 бригада, Щастя. Нині мер Конотопа від “Свободи”

Волонтери допомагають танкістам на марші.
Автор фото -Віктор Тригуб

Прифронтова зона повинна жити повноцінним культурним життям! Це головне завдання культурологічних волонтерів зони АТО.

І добре, що це розуміють у Міністерстві культури України, Міністерстві молоді і спорту, в Управлінні культури і туризму Донецької ОДА, Управлінні культури Запорізької ОДА, в міськраді Покровська, в музейних установах поблизу лінії розмежування, в громадських організаціях. За їх підтримки розпочато кілька мистецьких проектів в області, де тривають реальні бойові дії.

Стартує Жовтнева Музейна експедиція в зону АТО! Вже друга поїздка за цей місяць… Керівник експедиції – шеф-редактор часопису “Музеї України” Наталка Іванченко, яка виступає і куратором кількох акцій.

-14 жовтня в Покровську Донецької області розпочинається Всеукраїнська акція «За мир та щастя в Україні!», яка має на меті об’єднати всі області України під час написання картини миру – всі українці матимуть можливість малювати картину, яка складається з 25 пазлів. – розповіла Наталка Іванченко, -Картина матиме розмір 4х5 метрів. Кожен елемент картини відповідає окремій області України. До проведення акції залучаться всі, хто мріє жити в мирній та незалежній Україні.

8 грудня в Українському Домі, під час урочистого закриття акції, відбудеться з’єднання всіх пазлів в єдину карту України . На закриття акції вже запрошено Президента України Петра Порошенка.

 Картина-мапа – це не просто художній твір, це картина, яка нагадає всьому світові, що українці хочуть жити в мирній і щасливій країні. Донеччина хоче жити в єдиній країні і перша розпочинає акцію Миру!

– Ініціатором проекту виступила Ліля Дорошенко, учениця 10 класу, яка мешкає в зоні АТО в м. Покровську і на свої очі бачила страхіття війни. – сказала Начальник Управління культури Донецької ОДА Аліна Певна, – Яка, до речі, перемогла у кількох міжнародних конкурсах, гідно представляє область на багатьох виставках. Дякую керівництво Мінкульту, громадських активістів, журналістів за увагу до нашого прифронтового краю, підйом патріотичного виховання на новий рівень. Нам це дуже потрібно!

Акція проходить за сприяння Міністерства культури України та Міської ради м. Покровська.

Кілька патріотичних виставок прапорів, української агітації відбудуться у Краматорську, Костянтинівському, Бахмутському, Волновахскому районах Донеччини.

Учасники експедиції навчилися добиратися до крайніх музеїв, які опинилися за 1-3 кілометри від окопів…

Фактично, крім цієї команди і кількох груп самодіяльних артистів у ті простріляні місця майже ніхто не добирається…

Я особисто мабуть завжди буду згадувати поїздку до бібліотеки та музею Мар`їнки, в дах яких потрапив Град, а під вікнами вибухнуло кілька мін, посікши експонати осколками. Потім була гонка пристріляною снайперами дорогою на Новомихайлівку, де якраз закінчували прибирати віконне скло, заміняючи його целофаном – просто у дворі вибухнуло два важких снаряди – фронт за три кілометри. Але, виставку плакатів Юрія Неросліка, попри все, ми відкрили! І в надвечіря, тією ж пристріляною дорогою повернулися на Курахове.

Саме за такі небезпечні рейди команду Музейних експедицій поважають на Донбасі. Адже, це зовсім інше, ніж офіційні заходи у теплому тиловому Краматорську з фуршетами… Хоча, варто комбінувати акції як у прифронтовій зоні, так і у великих тилових містах. Людям, музеям, то дуже потрібно!

Бажаємо успіхів!

Ростислав Тригуб, студент Університету “Україна”, учасник чотирьох Музейних експедицій в АТО

 14 жовтня  в  Покровську Донецької області  розпочинається Всеукраїнська акція  «За мир та щастя в Україні!», яка має на меті  об’єднати  всі області України  під час написання картини миру - всі українці матимуть можливість малювати  картину, яка складається з 25 пазлів.

Картина матиме розмір 4х5 метрів. Кожен елемент картини відповідає окремій області України. До  проведення  акції залучаться всі, хто мріє жити в мирній та  незалежній Україні.

8 грудня в Українському Домі, під час урочистого закриття акції, відбудеться з’єднання всіх пазлів в єдину карту України . На закриття акції вже запрошено Президента України Петра Порошенка.

Картина-мапа – це не просто художній твір, це  картина, яка нагадає всьому світові, що українці хочуть жити в мирній і щасливій країні.  Донеччина хоче жити в єдиній країні і перша розпочинає акцію Миру!

Ініціатором проекту виступила Ліля Дорошенко, учениця 10 класу, яка мешкає в зоні АТО в м. Покровську і на свої очі бачила страхіття війни.

Акція проходить за сприяння Міністерства культури України та Міської ради м. Покровська.

Відкриття акції відбудеться  на площі Шибанкова м. Покровська  під час святкування  Дня захисника України.

Час проведення акції -  з 9-00 до 19-00

Запрошуємо ЗМІ підтримати ініціативу юної донеччани!

Тел. для інформації  0671635062 

Всі ловлять рибу, а Екогромада випускає мальків у річку! Власним коштом!

Такі ініціативи варто жорстко підтримувати і поширювати! Активісти  зібралися, придбали цінні породи риби і випустили в Дніпро. Реальна добра справа!

В рамках Програми «По відновленню Київських водойм»  в центрі Києва на Набережній Гідропарку відбувся акт зариблення Дніпра.

-Варто поспішати творити добро і думати про майбутнє! – сказав один з лідерів ГО “Екогромада” Валентин Рак, – Політика, гроші, миттєві вигоди не повинні затіняти перспективу розвитку України. Є глобальні виклики – один з них екологічний. Фактично – проблема виживання і збереження води, яка стрімко зникає. І займатися всім цим треба зараз. Нам всім. Завтра буде пізно!

Три роки поспіль через складну економічну ситуацію бюджетне фінансування зариблення вітчизняних водойм мінімально. І тому так важливо для столичної акваторії допомога з боку позабюджетних і громадських організацій.

-Екологічні акції чи не єдине, що може нині згуртувати людей! Ніякої політики! Лише довкілля – те що навколо нас! – переконаний громадський діяч, волонтер АТО Дмитро Бричок, – Якщо ми можемо хоч трохи змінити життя людей на краще, давайте всі разом це зробимо! Саме тому я з “Екогромадою”!

За рекомендацією вчених для природної біологічної меліорації  було випущено більш ніж 4 тонни молоді рослиноїдних видів риби (товстолоб, білий амур, короп).

Але основним в заході став випуск 1 000 штук молоді стерляді (царської риби).

Хто організував цю добру справу: Агентство рибного господарства України, Державна екологічна інспекція України, Новий Рибний Патруль, КП «Плесо», Національний еколого-натуралістичний Центр Міністерства освіти України, Соціальний Центр Української православної церкви Київського патріархату, Асоціація рибалок України, Мережа магазинів «ВоблерОК», столичний рибальський ринок «Рибалка» (Бухара), ГО «Екогромада», Рибальський Центр «Білі Каміння», ТОВ «Фортуна ХХI».

Творити добро – то круто!

Ростислав Тригуб

Триває протистояння команди журналу “Музеї України” з прокремлівськи налаштованими співробітниками центрального апарату Міністерства оборони України(!).

Боротьба почалася ще за Януковича, коли зрадник України, що перебуває у розшуку, екс-міністр МОУ Лебедев, призначив директором Гуманітарного департаменту Міноборони такого собі російського православного “казачка” з РПЦ Олексія Селіванова.

Той був наскільки промосковським, що був заарештований СБУ і навіть, на вимогу ФСБ, обміняний у терористів на двох офіцерів ЗСУ. Нині він один з керівників “МВД ЛНР”, взяв до рук зброю і вбиває українських солдат.

Отже, з цима двома відкритими зрадниками все зрозуміло.

Однак, не варто забувати про кадри, набрані і залишені тими ймовірними агентами ФСБ у центральний апарат МОУ.

А тут починається реальний шпигунський детектив, в епіцентр якого, на жаль, потрапили журналісти часопису “Музеї України”. І нам не зрозуміло, куди дивиться військова контррозвідка, СБУ, прокуратура та інші контролюючі органи? Адже, вся інформація є у відкритому доступі, опубліковано десятки матеріалів, фотографій, документів.

Елементарний аналіз тієї інформації дозволяє зробити висновок, що у центральному апараті МОУ фактично відкрито діє проросійськи налаштована група співробітників, носіїв ленінсько-сталінської ідеології, прихильників “русскава міра”, що в умовах фактичної війни з Росією, після окупації Криму, є НЕПРИПУСТИМИМ фактом для Міністерства оборони України.

Існує дуже висока ймовірність вербовки таких людей спецслужбами ворога.

І про факти з відкритої преси.

Влітку 2013 року, зрадником України, нині “аполченцем” і одним з керівників “МВД ЛНР”, а тоді керівником Гуманітарного департаменту МОУ О.Селівановим, було звільнено директора Національного військово-історичного музею України полковника, доктора історичних наук Віктора Карпова.

Особисто зрадниками України Лебедевим і Селівановим, на посаду директора головного музею Міноборони було ВІДІБРАНО і ПРИЗНАЧЕНО такого собі сталінсько-гітлерівського реконструктора, керівника клубу “Красная звезда” (одна назва чого вартує!), людину без відповідної освіти і досвіду керівництва закладами культури.

Той відразу призначив собі заступника з науки – відомого проросійського монархіста і головне, що просто шокує, багатолітнього ДРУГА відомого терориста Гіркіна-Стрелкова, який проявив себе під час захоплення Криму і фактично розпочав війну на Донбасі, катуючи і вбиваючи українських патріотів, бійців і офіцерів ЗСУ, НГУ, МВС, СБУ! Про що той заступник гордо розповідає у пресі – публічно!

Нагадую, це стаття не про набиту сепарами якусь райраду на Луганщині, мова про співробітників центрального апарату МОУ!

Йдемо далі за фактами з відкритої преси.

Потім у музеї виникає чарівна 23 літня блондинка-фотомодель, зрозуміло, без досвіду, яка з подачі зрадника Лебедева стає ще одним заступником директора військового музею, потіснивши полковника-професіонала. Як виявилося, її мама була дуже наближена до екс-міністра…

Вибухає скандал. Включається велика преса. Журнал “Музеї України” звертається до керівництва держави з протестами і вимогою звільнити таких керівників з МОУ.

Включилася Спілка офіцерів, депутати – Селіванова прибрали, “директор” музею залишився.

Більше того, за кілька днів до початку Майдану, керівництво музею МОУ взяло участь у масштабній “військовій реконструкції” з форсування Дніпра і штурму Києва!

А тут вже починається ціла серія питань до нашої доблесної контррозвідки, чи як називаються подібні структури у різних органах.

Згадаємо роль клубів реконструкторів під час окупації Криму і захоплення держустанов на Сході України. Нині чимало тих діячів у списку сайту “Миротворець”…

Восени 2013 року, за сприяння головного музею МОУ, до Києва приїхало кілька тисяч (!) сталінсько-гітлерівських реконструкторів у тому числі з Росії, Криму, Східних областей України.

І мало не весь терористичний загін Гіркіна, який згадує цей факт у пресі. Тоді бойовики, що розпочали війну, під егідою РПЦ-УПЦ МП та Національного військово-історичного музею України (!) їздили стратегічно важливими містами під виглядом охорони якоїсь ікони чи мощей, а також реконструкторськими тусовками, вербуючи людей, готуючись до розвалу України. Їх діяльність ми всі бачимо в зоні АТО.

Чи дослідили спецслужби України той період?

Далі почався Майдан. Директор музею МОУ дозволив базування “Беркуту”, як на території так і в приміщенні. Більше того, саме в музеї “Беркут” влаштував засідку, накинувшись на майданівців,  вбивши двох людей!

Маємо досвід Національного художнього музею України, що опинившись поруч з барикадами, просто не впустив “Беркут” ” погрітися”. І вистояв. Протягом всіх місяців протестів!

І порівняємо з діями “патріотів-реконструкторів” НВІУ, які стали фактично співучасниками вбивства двох майданівців, впустивши беркутню, абсолютно не протестуючи проти захоплення музейної установи озброєними людьми. Аби такі протести прозвучали офіційно, відразу включилася б преса, громадськість, міжнародні структури.

Чому мовчали, сприяючи утриманню влади бандою Януковича?

Фактів і припущень аж занадто багато. Далі виникає питання, чому їх не збирають, не аналізують, не роблять висновків у керівництві МОУ та інших силових органах?

Іншими словами, хто покриває таких “визначних кадрів” з МОУ?

Особливим цинізмом і нахабством ця доблесна команда відзначилася під час нещодавнього конкурсу на заміщення посади директора НВІУ.

Була активована мало не вся сіть “друзів Гіркіна” як в Міністерстві оборони України, так і в інших відомствах на найвищих рівнях державного управління.

Конкурс провели з грубими порушеннями, про що теж писала преса, “друзі Гіркіна” прогнозовано перемогли. Красиво у всіх на очах.

Як ми зрозуміли, що підтверджують наші джерела, починається кампанія “мочилова” команди журналу “Музеї України”.

Почалися дивні зустрічі з цікавими людьми, поради, телефонні дзвінки, хакерські атаки і злам пошти…

Подібні пригоди ми вже кілька разів проходили…

Особливо “розчулив” лист “від імені всього Міністерства оборони”, т.в.о. директора Департаменту О.Щербініна. В МОУ все прекрасно, порушень нема, ми так зрозуміли, учасники описаних подій скоро отримають ордени. І лише “деякі негідники” трохи псують життя.

“Ваші доводи, зазначені у зверненні, є хибними, бездоказовими, недостовірними, основаними на припущеннях і такими, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію співробітників оборонного відомства та музею”.

Підозрюємо, що хтось ризикне подати до суду. Цікаво хто? І як вони будуть пояснювати наведені факти та оціночні судження? Відповідно, суд зробить відповідні запити і призначить перевірку, чого ми і без того добиваємося протягом трьох років!

Згадується, як кілька років тому “смиренні” монахи з якогось монастиря Київської Лаври подали до суду на журнал “Музеї України” з вимогою довести, що РПЦ, УПЦ МП контролюються Кремлем і ФСБ. Найняли цілого доктора юридичних наук.

Народ довго сміявся…

Тепер вже якось і не смішно. Йде війна… І ми знаємо, яку роль виконували певні люди і структури, аби знищити Україну.

А “друзі Гіркіна” продовжують керувати Міністерством оборони України?

Щиро хочемо, аби Департаментом військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України та Національним військово-історичним музеєм України опікувалися патріоти і професіонали, а не краснозвьоздниє реконструктори.

Чесно кажучи, за три роки просто набридло писати на цю тему. Невже не можна навести елементарний порядок і вирішити очевидну проблему?

Днями очікуємо на нові відповіді і реакції.

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

В жовтні 2016 року в Історичному музеї  м.  Покровська  Донецької області стартувала  культурно-мистецька акція «Мистецтво в зоні АТО», яка проходить під егідою Міністерства культури України.

Головна мета заходу  –  привернути увагу до  творчості учасників АТО та популяризувати талановитих дітей Донецької області.

В експозиції акції  представлені  художні  роботи  дітей Донеччини  та агітаційні плакати Юрія Неросліка (учасника АТО, бійця 92 бригади ЗСУ). Завдяки Юрію Неросліку в Україні відродилося мистецтво військового патріотичного плакату. Роботи Юрія Неросліка вже  експонувались в багатьох музеях, школах, будинках культури і  стали окрасою багатьох військових частин.

Ця акція  доводить, що війна не здатна вбити людську творчість. Навіть на межі  миру і війни живуть прекрасні творчі люди, які заслуговують поваги і захоплення. Ніяка війна не знищить українські  таланти, українське майбутнє!

В майбутньому юні таланти відродять Донецьку художню школу і стануть творчою інтелігенцію Донбасу. Україна має знати, що Донбас – це не тільки війна, шахти і футбол! Донбас – це творчий край, де народжуються таланти!

На відкриття акції прийшли керівник управління культури і туризму  Донецької ДОДА, представники місцевої влади, школярі  м.  Покровська, військовослужбовці, представники  благодійних організацій, творча інтелігенція, а також  керівники та вихованці  художніх гуртків.

До організації заходу долучилися управління культури і туризму Донецької ДОДА, мер  міста Покровська, Покровська міськрада, Історичний музей м. Покровська.

Наступне місце  проведення  акції – м. Київ.

Наталка Іванченко, куратор виставки

Покровськ, Донецька обл.

http://orbita.dn.ua/iskusstvom-v-zone-ato-mozhno-polyubovatsya-v-muzee.html

http://shkvarki.org/krasnoarmeysk/item/10366-v-pokrovske-otkrylas-vystavka-iskusstvo-v-zone-ato?_utl_t=fb