Журнал «Музеї України»  висунув кандидатом на здобуття  обласної премії  імені

Олександра Осмьоркіна у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства в номінації “Мистецтвознавство та історія мистецтва”. Кандидат від журналу, а також Асоціації польських журналістів в Україні імені Кароля Шимановського протягом останніх десяти років підготував до друку в різних  інтернет-виданнях України більше ста матеріалів, що популяризують образотворче мистецтво та музейну роботу на Кіровоградщині та широко висвітлював і пропагандував культурно-мистецьке життя області.

Обсяг написаних та видрукованих  у різних ЗМІ статтей охоплює період більше ніж за десять останніх років. У статтях подано відомості про живописців, скульпторів, архітекторів і дослідників мистецтва, життя і творча діяльність яких була пов’язана з Кіровоградщиною. В них розповідається про виставки, пленери та благодійні аукціони, про долі людей пов’язаних з образотворчим мистецтвом.  За цей час сотні тисяч читачів через мережу Інтернет були ознайомлені з культурно-мистецьким жаттям області, а публікації отримали багато схвальних відгуків.

Крім цього було і ще дві, без перебільшення, корисні ініціативи. В 2011 році за  ініціативи Анатолія Миколайовича Авдєєва було створено інтернет-журнал  «Живописна Кіровоградщина», на жаль, пізніше атакований і майже знищений хакерами. В ньому  в  період його активної діяльності висвітлювалося виставкове життя області, творча діяльність художників та робота музеїв краю. Нині це видання перебуває у стадії відродження та  технічної реконструкції.

В 2010 році кандидатом  на здобуття премії було започатковано новий напрямок пропаганди образотворчого мистецтва краю. Під егідою міського клубу колекціонерів, з метою популяризації образотворчого мистецтва,  було ініційовано випуск пам’ятних значків присвячених виставкам кіровоградських художників в музеях, галереях та бібліотеках міста. А за підсумками краєзнавчих досліджень було розпочато випуск для колекціонерів серії значків «Проект «Видатні кіровоградці». В цій серії більше двадцяти значків присвячено художникам-землякам та тимчасово проживавшим у різні роки на теренах області.

Слід відзначити , що у кандидата від журналу «Музеї України», який на нашу домку є фаворитом і основним кандидатом є , як і годиться, два опоненти.   В їх числі місцевий підприємець та власник приватної галереї «Єлисаветград» Микола Цуканов та киянка і заввідділом Музею книги Ірина Боса.

Доробок першого маловідомий, але ймовірно, що це пару малотиражних брошур випущених ним під егідою власної галереї до виставок у ній. До речі про роботу галереї багато і схвально писав наш кандидат Анатолій Авдєєв, але галерея цього  якось не дуже  помічала, бо могла і сама висунути нашого кандидата, або якось відзначати його працю. Серед художників міста Микола Цуканов був би великим і помітним, і навіть незаперечним авторитетом якби… До цього «якби»  на перше місце слід поставити подію минулих років, коли він займав посаду секретаря міської ради, і за його сприяння мало не вдвічі скоротилася виставкова площа художнього салону, який належить обласній організації НСХУ. Ображаються митці і за цінову політику Миколи Цуканова при закупівлі їх творів до його приватної колекції,  яка і стала основою його галереї. Ну то таке – грошей багато не буває, ні коли продаєш або купуєш. А так заслуги, як заслуги: хотів повернути місту імперську назву Єлисаветград, якою назвав свою галерею і таке інше. Всім же не догодиш на цій довгій ниві.

У доробку другого опонента, те чого ніхто ніколи не бачив ( а тому чи не зарано номінуватися на обласну премію), а саме невиданий довідник на основі незахищеної дисертації. Тобто має місце така собі спроба отримувати все авансом.

Прецедент присвоєння цієї премії журналістам до цього вже мав місце. Одного разу в 2012 році її отримав заслужений журналіст України і мистецтво знавець за дипломом Броніслав Куманський. А от що в нього за спиною в доброму сенсі? Практично регулярно пише на теми образотворчого мистецтва степового краю та запекло його пропагандує  лише кандидат від  журналу «Музеї України» Анатолій Авдєєв. А ще здається це висунення міг здійснити або хоча б підтримати і колектив обласного художнього музею, бо певна частина публікацій нашого кандидата починається одними і тими ж словами –«в обласному художньому музеї відкрито».  Пісню про музей, на жаль не помітили…То що в багаторічній роботі спрямованої на користь цього музею було не так? Невже це  якісь  образи на випадки критики? Та журналістська робота така, щоб шукати і висвітлювати навіть негативне…

На останок трохи про нашого кандидата. Авдєєв Анатолій Миколайович народився 21 листопада 1953 року в місті Кіровограді (нині Кропивницький). Після закінчення середньої школи в 1971 році вступив та закінчив в 1976 році Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинибудування (нині КНТУ) за фахом інженер- механік,  а також в 1981 році Університет марксизму-ленінізму за спеціалізацією  політологія.

З 1976 по 1990 рік, за винятком  строкової служби в армії та роботи в МЖК працював на різних інженерних та керівних посадах в НПО «Радій» ( раніше завод радіовипробів), брав участь у підготовці та проведенні Олімпіади-80 в Москві. За час роботи пройшов шлях з інженера третьої категорії до інженера першої категорії, ведучого технолога проекта та начальника бюро.

З 1990 року працював на різних посадах в обкомі профспілки працівників кооперації, середній школі № 22, Кіровоградському державному педагогічному  університеті імені Володимира Винниченка ( на кафедрі образотворчого мистецтва), Комітеті виборців України (спеціальний кореспондент Інтернет-видання «Політична Україна» та експерт і постійно діючий спостерігач),  газетах «Зоря», «Народна газета»(перша назва «Фаворит»), «Формула смаку», «Єлисаветградський тиждень», « Наше місто і село». В 2002 році   стажувався в «Українських новинах».

Під час проведення виборів різних рівнів з 1990 року був спостерігачем, куратором виборчого округу від  Комітету виборців України, членом виборчих комісій різних рівнів. Призначався ЦВК заступником голови окружкому( 2014) та з вересня 2015 року є нині діючим заступником голови обласної виборчої комісії. Був кандидатом у депутати міської та обласної рад, кандидатом у народні депутати України (2006 рік).

Вперше у ЗМІ почав друкуватись в 80-ті роки в газеті «Молодий комунар». Постійно почав друкуватися в 1997 році в газетах «21 канал», «Вечірня газета», «Народне слово», «Думка», «Кіровоградський експрес», «Відомості-плюс», « Страна Совєтов», «Наша газета» та інших. З 2001 року друкувався в Інтернет-виданнях «Трибуна», «Форум», «Майдан», «Vlasti.net», «Нова Січ»,  та в газетах «Українське слово»,  «Клич Нації», «Україна степова», «Третій гетьманат», журналі «Гетьман». З  2003 року певний час був редактором газети «Просто газета».

Останнім часом  Анатолій Авдєєв постійно друкуюється в Інтернет-виданнях «Хайвей», «Альренативна історія», «Музеї України», «Нова Січ», «Сурма» та інших. За останні десять років є автором більше тисячі статей різної тематики. Основні теми публікацій: політика, соціальні питання, історія і  краєзнавство, геральдика, культура та мистецтво.

Більше сорока років активно займаюється геральдикою: вивчає та розробляє герби, публікує статті та дослідження. За підсумками цієї діяльності нагороджений медалями російського журналу «Гербовєд» «За заслуги» та «За труди»,знаком «Почесний член Всеросійського геральдичного товариства» та знаком «Х років ВГО», геральдичними медалями Каменцевой ІІ ступеня, медаллю Ордена Золотої Бджоли та  відзнакою мерії міста Таганрог – почесним знаком Лакієра «Сподвижнику геральдики» І ступеня (№10) та іншими. З 1999 року є головою Української геральдичної колегії. Займається геральдичним колекціонуванням, автор більше десяти гербів міст, сіл та особистих  і корпоративних гербів.    З 1992 року ініціатор та організатор проведення в Україні зльотів геральдистів, перший та кілька наступних з яких проходили у Кіровограді (нині Кропивницькому).

З 1991 року є членом Українського козацтва, полковник УК, в 1991- 1995 роках обирався крайовим отаманом.    В КПРС не перебував, член Народного Руху України з 1989 року. З 2011 року Голова  ГО «Товариство відродження української нації». Член Національної спілки журналістів України. Безпартійний. Вільний журналіст. Шеф-редактор козацького інтернет-журнала «Сурма» та «Інгульський край».  Член редколегії журналу «Музеї України» ( м. Київ).

З початку 2000-х років постійно друкує статті мистецької тематики та є автором більше ста з них. В 2011 році за його ініціативи було створено інтернет-журнал «Живописна Кіровоградщина», про що писалося вище. В 2010 році під егідою міського клубу колекціонерів, з метою популяризації образотворчого мистецтва, став ініціатором випуску пам’ятних значків присвячених виставкам кіровоградських художників в музеях, галереях та бібліотеках міста. А за підсумками краєзнавчих досліджень було роз почато випуск для колекціонерів серії значків «Проект «Видатні кіровоградці». В цій серії більше двадцяти значків присвячено художникам-землякам..

Тепер все руках членів шановного журі, яке, здається, спроможне відділити мух від котлет та зробити достойний вибір. До цього ще не було випадків купівлі цієї непримітної  для України, але дуже вагомої і авторитетної в межах області нагороди, якимись лівими людьми чи грошовими мішками. В цьому і авторитет премії імені Олександра Осмьоркіна..

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

Аваков крокує шляхом безславного покидька Мотороли. Безглузда медійна розкрутка, гроші, посада… А потім просто трапиться не той ліфт. Чи лімузін. Або трамвай. І хтось вже явно розлив масло…

Новий психічний виверт від Авакова — дівчинку 23 років зробили заступником головного мента. Чи Ментіща… Так, Заступником Міністра Внутрішніх справ України! Це абсолютний рекорд серед психіатрічних клінік світу! Такого реально ніколи не було! ТЕПЕР Є!!!

Мене, як спеціаліста по владним гламуркам попросили прокоментувати для преси.

Ну, що сказати про цей натуральний дурдом — у МВС України розпочався клімакс оптом.

Далі можете без цензури… Давно не смішно…

Цікаво, як цей «прикольний» факт сприймуть мужні офіцери МВС, Нацполіції, ті, хто в зоні АТО, бійці добровольчих батальйонів? Серед них вже не залишилося людей з гарною освітою, знанням мов, міжнародного досвіду? Та повно! Аби позлити воїнів, смачно плюнути патріотам в обличчя, принизити Україну, її правоохоронців, Нацгвардію і нашого улюбленого загальнонародно Президента  Петра Олексійовича Порошенка це зроблено? Це так треба розуміти цей черговий примітивний вірменський виверт? Принизити український народ, зламавши недалекій дівчинці біографію?

Ох, не той ліфт скоро відкриє двері… Особливо після квакання про щойно обраного Президента США Д.Трампа, помічники якого давно завели на декого папочки. Тож лише Ростов…

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 26 жовтня 2016 р. № 806-р

Київ

Про призначення Дєєвої А. Є.
заступником Міністра внутрішніх справ України
з питань європейської інтеграції

Призначити Дєєву Анастасію Євгеніївну заступником Міністра внутрішніх справ України з питань європейської інтеграції.

Прем’єр-міністр України                                                       В. ГРОЙСМАН

№ 806-р від 26 жовтня 2016 року

Згадалося, як ми рік тому зачищали ще одне видатне вірменське явище з МВС: «Хтось у владі може пояснити феномен цього вундеркінда з Єреванського університету? У якій армії воно служило? І яку євроінтеграцію це упосліджене нещастя проводить в МВС УКРАЇНИ?!!!
У нас ще хоч якісь коти в СБУ залишилися? Мишей ловлять?
Ви взагалі занепали?
Що за підстава особисто Президента України? Ніяких виправдань за такі призначення бути не може! Так, Арсеній Петрович?

АВАКЯН ТІГРАН АШОТОВИЧ- Заступник Міністра внутрішніх справ України з питань європейської інтеграції
Народився 28 серпня 1975 року.

20 серпня 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 749-р призначений заступником Міністра внутрішніх справ України з питань європейської інтеграції.

Громадянин України, проживає в м. Києві.

Має дві вищі освіти.

Вільно володіє українською, російською, вірменською, англійською, італійською мовами, іспанською, французькою та польською – зі словником.

Має 5 ранг державного службовця та дипломатичний ранг аташе.

У 1994 р. з відзнакою закінчив Єреванський державний економіко-юридичний університет і отримав кваліфікацію юриста-міжнародника (міжнародне публічне право).

У 2000 р. закінчив Дипломатичну академію України при МЗС України, отримав кваліфікацію магістра зовнішньої політики. Магістерська робота на тему ”Європейський Союз: внутрішня і зовнішня політика 1967-2000 рр.”.

У 2009 р. отримав науковий ступінь кандидата політичних наук зі спеціальності „політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку», захистивши дисертацію на тему: „Політика євроінтеграції як базовий компонент національної безпеки України”. Автор 12 наукових робіт, опублікованих у вітчизняних та іноземних наукових виданнях.

З 1995 по 1997 р. проходив строкову військову службу в Збройних Силах.

З 2000 по 2001 р. працював у Посольстві України в Республіці Вірменія на посаді помічника Посла України.

У 2003-2004 рр. обіймав посаду аташе відділу правового та гуманітарного співробітництва управління Європейського Союзу Департаменту європейської інтеграції МЗС України.

З 2005 по 2006 р. – директор департаменту зовнішньоекономічних зв’язків ТОВ „Сомніум” (м. Київ).

У 2006-2009 рр. займав посаду виконавчого директора ВАГО „СВУ” (м. Київ).

У період з липня 2009 р. по лютий 2010 р. працював заступником керівника Департаменту регіональної політики ТОВ „ФСС” (м. Київ).

З 2010 по 2011 р.р. обіймав посаду в.о. доцента кафедри „соціокультурна діяльність” Кримського університету культури, мистецтв і туризму.

У 2011-2012 рр. займав посаду віце-президента „АКБ „Базис”.

З 2013 по 02.2014 обіймав посаду помічника-консультанта народного депутата України Княжицького М.Л.

З 02.2014 по 08.2014 обіймав посаду директора Департаменту забезпечення діяльності Міністра, стратегічного аналізу та прогнозування МВС України.

Має низку нагород, в тому числі – державних за підтримку та значний внесок у сфері культури, мистецтва, спорту та інших галузей розвитку держави і суспільства.
Декларація за 2013 рік

Член Національної спілки журналістів України.

Одружений, виховує двох синів.

З сайту МВС типо України…

Президенту України Порошенку П.О.

Пане Президенте!

http://museum-ukraine.org.ua/?p=4668

Прошу негайно розпочати службову перевірку щодо керівництва МВС України, стосовно їх контактів з іноземними спецслужбами, особливо Вірменії і Росії…

Під час війни утримувати таких сумнівних людей на таких посадах неприпустимо.

Ще вірю, що Ви вболіваєте за долю України…

Поки що з повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналів “Музеї України” і “Нова Січ”, поки що член НСЖУ (2015)

Не пройшло і року: Уволить Авакяна Тиграна Ашотовича с должности заместителя министра внутренних дел Украины по вопросам европейской интеграции по собственному желанию», – сказано в документе, подписанном премьер-министром Владимиром Гройсманом.

У мене таке враження, що якщо упослідженого Авакова найближчим часом не звільнять і не посадять, як мінімум заберуть на примусове лікування. Далі вже нікуди… Хіба що ліфт імені Мотороли… Вже конкретно дістав!!!

І маленьке звернення до гарної з виду дівчини Анастасії Дєєвої: дорога Анастасія! Дядьки, з якими Ви працюєте — погані. Скоро їх дуже сильно покарають, а зневажають вже зараз. Слухайте маму і тата! Читайте гарні книги, дивіться позитивні серіали про кохання, насолоджуйтеся музикою, а краще знайдіть гарний університет і повчиться! Зробіть сильний крок — відмовтеся від тієї проклятої для Вас роботи у кавказькій мафіозній ментовці! Думайте про майбутнє! Не беріть на себе чорну карму тих покидьків, що нині поруч! Звільніться!

(А, і прохання від журналістів сфотографуватися у купальнику…)

Славу Ви вже маєте! Моніку Левінські теж і досі згадують…

А взагалі, всі, хто все це придумав і підписав — скоти!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», волонтер АТО  з 2014 року

11.11.11 – створено Музей плакату України. При журналі “Музеї України”. Нам 5 років! МПУ – єдийний офіційно зареєстрований плакатний музей світу!

Майдан. Крим. Війна. Два роки діяльності у Першій-Третій лініях оборони зони АТО. Більше 100 плакатних виставок. Червоний рівень терористичної загрози у прифронтовій зоні.

https://musplakat.wordpress.com/

Рейди між мінними полями, під прицілами снайперів, на прямій наводці ворожої артилерії…

Станиця Луганська, Щастя, Новоайдар, Торецьк, Костянтинівка, Краматорськ, Покровськ, Мар*їнка, Новомихайлівка, Волноваха, Сартана, Маріуполь… – міста де побували члени Музейних експедицій журналу і музею. Всі основні музеї Донеччини, за підтримки Управління культури і туризму Донецької ОДА, місцевої влади, мають виставки патріотичного плакату. А також школи, БК, музеї і мирної частини України… Вісім прифронтових музеїв отримали сайти у подарунок…

Днями стартує чергова Музейна експедиція Краматорськ-Маріуполь, вздовж всієї лінії фронту на Донеччині. Знову культурологічні акції, відкриття виставок, прес-конференції, патріотичне виховання молоді.

Автор сучасних патріотичних плакатів – арт-директор журналу і музею, боєць 92 бригади ЗСУ Юрій Нерослік.

Художній директор – легендарний карикатурист з Хмельницького Георгій Ключник.

Фундатор і директор МПУ – редактор журналу “Музеї України”, Почесний працівник туризму України Віктор Тригуб.

Наука – доктор історичних наук, полковник ЗСУ – Віктор Карпов.

Заступник директора – Сергій Пархоменко.

Куратор виставок в зоні АТО – Наталка Іванченко.

Музей плакату офіційно зареєстрований Новопетрівською сільрадою Вишгородського району на базі Національного музею-заповідника “Битва за Київ у 1943 році”. Постійнодіюча виставка “Плакати Майдану” у Нацмузеї в Пирогові. Виставка у центрі КУН на площі Слави (Печерськ). Виставки у всіх основних музеях Донеччини, військових частинах…

Фактично, МПУ перетворився на мандрівний фронтовий музей – одна з найпомітніших культурологічних волонтерських ініціатив зони АТО. Протриматися більше двох років у прифронтовій зоні, провести таку кількість масових акцій – це суттєвий результат! Головне – є системна діяльність!

Робота триває. І Україна переможе!

Роздрукована серія патріотичних плакатів авторства добровольця 92 бригади, арт-директора Музею плакату при часописі “Музеї України” Юрія Неросліка.

Спонсором акції виступив звичайний підприємець з Харкова, структуру і прізвище якого не розголошують – знаємо, хто “керує” у тому місті і як ставляться до патріотів…

-Таким чином ми відзначаємо 5 річницю створення Музею плакату України, який за роки АТО став справжнім мандрівним фронтовим музеєм! – сказав Юрій Нерослік, – Плакати безкоштовно передаються в бойові частини, прифронтові школи, бібліотеки, музеї. Певна частина накладу направлена до Канади, де в українських школах і центрах розгорнуть кілька виставок.

Спробуємо знайти спонсорів для друку наступної партії…

Музей плакату України

Деякі нахабні хлопчики біля влади і каханці “звьозд естради”, явно загралися. Особливо, коли це стосується іміджу вищих керівників Держави. І їх тупого (хлопчиків) нерозуміння “пантов” і політики. Таке не прощають…

Маємо яскравий приклад.

Чомусь заяви депутатів, скромні публікації сайту “Музеї України” і лист до Дусі Президента І.Геращенко, статті продюсера Сашка Ягольника, викликали миттєву реакцію відповідних структур.

“Лист Ірини Геращенко стане приводом до перевірки. ДУС не має права втручатись в господарську діяльність. Директор каже що музика то святе…”

І офіційно від хлопчиків, яким вже варто шукати нову роботу, бо….:

На сцені Палацу «Україна» повинні працювати всі українські артисти та колективи без винятку!

У медійному просторі нашої держави спостерігається підвищений інтерес до діяльності Головного концертного залу України. Суспільне збурення громадськості було викликане запланованими виступами артистів з країни-агресора, а пізніше – невдоволеністю деяких активних публічних громадян репертуаром Палацу «Україна» загалом.
Адміністрація Національного палацу мистецтв «Україна» вважає за необхідне донести до суспільства інформацію щодо діяльності та можливого впливу та ситуацію, що склалася.
Першочергово варто зазначити, що ДП НПМ «Україна» не є організатором значної більшості концертів, які проходять у його приміщенні. У такому випадку Палац виступає як орендований іншими організаторами майданчик. Серед таких івент-компаній, які займаються організацією та запрошенням артиста для виступу на концертних майданчиках є:
– «BonapArt», м.Київ
– «Аншлаг», м.Київ
– «Перша концертна агенція», м.Київ
– «Квартал-Концерт», м.Київ
– «Телерадіоклмпанія «Перемога», м.Київ
– «Рок Гвардія», м.Київ
– «Київ Концерт», м.Київ
– «Константин Д», м.Дніпро
– «Susy Production», м.Львів
– «Альянс-Шато», м.Київ
– «07 Продакшн», м.Київ та інші.
Лише невелику частину заходів національного значення організовує та проводить Палац «Україна». Це, як правило, підтримка наших національних артистів. Серед них у осінньо-зимовому концертному сезоні 2016 року:
– 17.09.16 – Творчий вечір «Петра Маги»;
– 19.09.16 – Джаз Коло (JazzGuitarKolo);
– 14.10.16 – концерт Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського;
– 19.10.16 – Благодійний концерт – ювілей Богдана Гаврилишина;
– 11.10.16 – Джаз Коло (JazzPianoKolo);
– 17.11.16 – Михайло Грицкан;
– 22.11.16 – MamaRika;
– 27-28.11.16 – Вечір пам’яті Миколи Мозгового;
– 13.12.16 – Джаз Коло (JazzDrumKolo);
– 15.12.16 – Квартет Гетьман;
– 19.12.16 – Новорічна Музична платформа (за участі великої кількості українських артистів);
– 20.12.16 – Творчий вечір Олександра Злотника;
– 25.12.16 – 8.01.17 – новорічна вистава «Скринька бажань».

Відповідальність за проведення та організацію всіх інших заходів беруть на себе вже згадані у листі концертні агенції.
Повний перелік заходів, які відбулися на сцені Палацу «Україна» за останні два роки, зазначений у Додатку 1.
Адміністрація Палацу не в праві проявляти свавілля та самостійно і безпідставно відмовляти організатору в оренді майданчика для проведення концерту. Офіційна та законна відмова повинна підкріплюватися документами затвердженими компетентними органами на державному рівні (СБУ, Мінкульт).
Палац «Україна» є відкритий на 100% для всіх без винятку українських артистів.
Роман Недзельський: «Як керівник Головного концертного залу країни, я працюю з представниками усіх напрямків та стилів і хочу, щоб на сцені Палацу була представлена традиційна, сучасна та прогресивна українська музика».

Особисті враження.

Наша команда багато разів опинялася в епіцентрах подібних скандалів з антиукраїнським душком. Все зрозуміло і отримає ЖОРСТКУ відповідь. Якомусь дрібному Ромі порада – швиденько йди геть, бо будуть сильно бити… І це вже не жарти. Ваші масонські легенди, розроблені ФСБ, вже не працюють.

У нас є чимало претензій до Президента України П.О.Порошенка, критики, але, це наш Президент, хоч і через мать-перемать…

І не таким чмошним Ромам, паплюжити лідера держави! Ми і самі можемо КРИТИКУВАТИ, а не ПАПЛЮЖИТИ! То – в Рашку!

Сподіваємося, керівництво ДУС АПУ, найближчими днями позбавиться отого прокремлівського кумедно-зажратого Роми на чолі головної сцени України, і більше таких проколів не допустить.

Із цікавістю чекаємо продовження.

Хоча, тут все ясно… Скоро конкурс…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Чисельні обурені публікації в пресі подіяли на владу. Перевіркою російських артистів, що намагаються гастролювати в Україні, перейнялися в СБУ, Мінкульті, а нині і в парламенті!
Нічого перти в окупований Крим, а тим більше, до захоплених терористами районів Донецької і Луганськї областей! Піднімати “бойовий дух” убивців наших солдат. І після того їхати до мирних українських міст, пропагуючи дешеву попсу, блатняк гускава міра, на тому заробляючи!
Особливий гнів журналістів і активістів викликає демонстративна бездарна ідеологічна “недалекоглядність”, вірніше усвідомлена ватна позиція, керівників Національного палацу “Україна”, що підпорядкований ДУС АП.
До них якось не доходить, що йде війна з Рашкою… А куратор ДУС – Президент України, який одночасно є Головнокомандуючим Армії України! Повідомляємо про цей маловідомий факт “ефективним менеджерам” президентської господарської вертикалі… Там теж час перевірити декого на сепаратизм і роботу на ворожі спецслужби… Щось аж занадто відсторонилися! Ви – орган управління!

"Перший віце-спікер Ірина Геращенко просить керівництво палацу «Україна» надати інформацію, чи перевіряють вони всіх артистів, яких запрошують, щодо того, чи відвідували ті окупований Крим.

«Підготувала запит до ДУС з вимогою надати повну інформацію про те, чи дотримується керівництво палацу «Україна» та інших закладів, що належать державі, вимог Держприкордонслужби цікавитися в орендарів, що запрошують виконавців і знімають залу для їхніх виступів, інформацією, чи ці виконавці не порушували кордонів України, чи не відвідували незаконно окуповані території, чи не збирали касу в окупованому Криму», – написала вона в ФБ.

Відтак, І. Геращенко просить керівництво палацу «Україна» надати повну інформацію про тих артистів, чиї виступи заплановано до кінця року і на перший квартал наступного року.

Вона додала, що це стосується виконавців, які могли відвідувати і Крим, і окуповану частину Донбасу.

«Думаю, якщо ми таки примусимо всіх ретельно виконувати закон – український гуманітарний і інформаційний простір буде захищено, а тяга до гривні тих, хто дере на собі вишиванки, але закриває очі на порушників, не дозволить українофобам-попсовикам плювати на українські закони. І для цього не треба приймати нові і нові закони, потрібно, нарешті, виконувати ті, що є», – зазначила Геращенко".

Взагалі, за такі “подвиги”, що межують з нахабною антиукраїнською диверсією – як приклад заплановані виступи в “Україні” улюбленої “хахлушки Путіна” Натахі Каральовой, зірвані активістами, після чого СБУ заборонило продажній попсовичці відвідувати Україну, – час виставити жорстку правову оцінку.
Як мінімум відкрити кримінальне провадження. А ДУС АП варто усвідомити, що такого проросійського гендиректора головної сцени держави, час терміново звільнити за компрометацію Президента України особисто і бійців ЗСУ, які щодня гинуть на Донбасі від рук російських найманців-терористів, які практично нічим не відрізняються від найманців Путіна артистичних.

Тут ми повністю підтримуємо боротьбу нашого друга, продюсера Олександра Ягольника з командою, які зуміли вивести протест в публічне, законне цивілізоване русло, без бійок, стрілянини і заворушень. Головне, достукатися до СБУ, депутатів, чиновників…

Отож, вимоги громадськості повинні бути чіткими і жорсткими – догани Гендиректору палацу “Україна”, розрив контракту і звільнення. Без оглядок на жінку куму-депутатку та інші корупційні моменти.
Палац “Україна” – український, а не путінський!

ДО ДУС Адміністрації Президента України

Журнал “Музеї України”, маючи досвід спілкування з патріотично налаштованими керівниками Державного Управління Справами АПУ, здивований рівнем ганебних скандалів і жахливим непрофесіоналізмом, що межує з свідомою антиукраїнською ідеологією, керівника Національного палацу “Україна”, підпорядкованого ДУС. Мова йде про чисельні заплановані концерти виконавців РФ, на Президентській сцені, які відкрито підтримали агресію військового злочинця Путіна, попри законодавчу заборону виступали в окупованому Криму і непідконтрольних терористичних анклавах Донецької і Луганської областей, що є публічним ляпасом Верховному Головнокомандуючому, яким є Президент України, під час проведення АТО. А можливо, навіть кримінальним злочином…

Такі кадрові помилки та ідеологічні провали варто виправляти негайно! Тут лише один вихід – демонстративне звільнення ТАКОГО Гендиректора  установи ДУС і оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади з числа професіоналів-патріотів.

Сподіваємося на Ваше розуміння і дієву реакцію.

Успіхів!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Карикатури - Жора Ключник, плакат - Юрій Нерослік

Село Лісники, що за 5 км від Києва, часто називають «українською Швейцарією». Тому тут надзвичайно жадано придбати, а ще краще безкоштовно отримати земельну ділянку.

Тож і за посаду сільського голови Лісників ось уже більше десятка років точиться найзапекліша боротьба – в традиціях, що притаманні українському політикуму зверху до низу. Адже на кону поставлені можливості розподіляти земельні наділи – так-так, як не прикро, такі вже особливості національного бізнесу за допомогою владних посад.

Колектив редакції газети «Наша версія» ось уже дев’ятий рік спостерігає за перепитіями лісничанських подій, каталізатором змін в яких стала боротьба активістів села і всього столичного регіону за порятунок від знищеня Чернечого лісу.

Попередній сільський голова Лісників Ольга Сагач, на боротьбу з якою Олександр Гладуш витратив майже 10 років свого життя, та її родинний клан проблем не мав – землю отримали всі: від онуків до бабусь…

Що цікаво, Олександр Гладуш репрезентував себе ініціатором руху за розбудову та відродження села Лісники з 2003 року і до тепер. Колись О. Гладуш, працював водієм у Ольги Сагач, яка теж без зайвої скромності вважала себе ініціатором відродження цього мальовничого села.

Коли Гладуш став депутатом райради, то, звільняючись з посади водія сільради, звинуватив Ольгу Сагач у махінаціях із землею і в підробці підписів його та дружини, про що розповів у «Надзвичайних новинах» на одному з телеканалів України.

Саме з цього інциденту почалося протистояння між двома ініціаторами відродження села Лісники. Ольга Сагач заявила, що то вона зробила з Гладуша районного депутата, тому, мовляв, за те, що той не виправдав сподівань, стала докладати усіх зусиль, щоб довести його депутатську неспроможність. Бажання помститися бунтівному однопартійцю Гладушу затьмарювало Ользі Сагач розум. Її камарилья блокувала кожен його крок і навіть вдавалася до прокльонів. Гладушу не давали відкрити свою приймальню, навіть міліцію викликали…

Дійшло до того, що Ольга Сагач з командою вимагали зняти український прапор над депутатською приймальною і районне начальство принизливо прийняло відповідне рішення. Так себе поводити Ольга Сагач могла тому, що за її спиною стояв адмінресурс: адже чиновники Верховної Ради, Кабміну, столичних, обласних і районних владних і правоохоронних структур, всі вони самі або їх родичі отримали землю у заповідних Лісниках і побудували на ній свої хатинки.

Громадським активістам і журналістам, які виступали проти дерибану землі і знищення Чернечого лісу, часто перепадало від охоронців голови-корупціонерки. Але Ольга Сагач, маючи покровителів у всіх гілках влади, з легкістю уникала буцегарні. Натомість, за найбрутальніші порушення закону отримувала нові порції нагород, грамот і подяк.

Односельцям голова замилювала очі святами, художньою самодіяльністю, і регулярними обіцянками покращень, але не спромоглася за 8 років ані побудувати навіть нею ж розрекламований дитячий садочок, ані завершити розробку пропіареного генплану «української Швейцарії»…

Крапку у протистоянні двох ініціаторів відродження села поставив Майдан. А за ним і місцеві вибори. Завдяки передовій частині громадськості села і активістам у боротьбі за спасіння Чернечого лісу при великій підтримці ЗМІ найбільшу кількість голосів отримав Олександр Гладуш.

Ольга Сагач вважала себе ошуканою. Але ошуканими, як це стало зрозумілим сьогодні, є прості лісничани і громадськість, яка чекала, що новий голова ініціюватиме розслідування і покарання за злочини по Чернечому лісу, скоєні за головування Ольги Сагач.

Тепер би новому складу Лісниківської сільської ради та голові, не гаючи часу, оперативно провести інвентаризацію усієї землі Лісників. Та даремні були сподівання людей…

Що характерно, екс-голова Ольга Сагач з’явилася на сесію і, наче нічого й не було раніше, чи то благословила, чи то затвердила Олександра Гладуша на владу…

А потім вона попросила сільраду: по-перше, продовжити  оренду офісу Громадянського об’єднання з фізіотерапії, яке вона очолює, і між іншим капнула єлеєм на ідею Гладуша, говорячи, що під час децентралізації ГО виступить проти приєднання села до Чабанів. По-друге, запропонувала запрошувати її на сесії в якості помічника районного депутата Миколи Михайленка, іі онука, і натякнула на виділення онуку приймальні…

Що це – новий етап боротьби Олександра Гладуша з Ольгою Сагач на шляху «відродження села Лісники»? Чи, можливо, ця боротьба прийняла гібридну форму. Час покаже.

Але нам видається, що Олександр Гладуш став на хибний шлях і стає таким же самодуром, як і його попередниця.

Замість того, щоб опиратися на людей нового покоління, покоління Майдану, він дозволив затягнути себе в гниле болото чвар і потакання корупції.

Нова каденція депутатів Лісниківської сільської ради дуже неоднорідна: частина уявляє собі владу за старою моделлю — попередні обговорення  рішень, одностайне голосування без аргументації, небажання бачити на сесії ЗМІ та представників громади; частина депутатів бачить свою роботу по-новому:  повна прозорість влади перед людьми, відкритість сесій і обговорення рішень у присутності громади. Ось, наприклад, як пояснює свою позицію в цьому питанні Катерина Пасічна (депутат, учасник руху «Чернечий ліс-SOS»).  Як громадський діяч, вона виступає за інформаційну відкритість влади, як базову умову системних змін; вважає  відкритість новою моделлю життя, що продукує нові відносин між людьми і владою, і є основним механізмом подолання корупції і основою реального самоврядування в державі.

Вона цілком по-державницьки вважає, що «поки люди не знають, що відбувається (як витрачається бюджет, що роблять чиновники за свою зарплату, яка земля кому виділяється і чому) – доти вони ніяк не можуть впливати на дії влади… Саме тому нечесна влада й ховає інформацію. Відкритість інформації про дії влади на всіх рівнях у державі – це основна рушійна сила змін на краще. Якщо, звичайно, знайдеться певна кількість активних розумних людей, які будуть вникати у все це і намагатиметься впливати на процеси в державі. Окремий випадок цієї ідеї – реалізація її на рівні села…».

Ось таких людей підтримуватимуть ЗМІ, які бажають справжнього поліпшення українців. Звичайно ж, до цієї справи долучається і журналістський колектив «Нашої версії».

Відео, які ми пропонуємо увазі читачів нашого видання, саме і розпочинають таку підтримку…-http://n-v.com.ua/v-seli-lisniki-prijshov-do-vladi-klon-sagach-v-osobi-gladusha/

Дії і методи роботи сільського голови Лісників Олександра Гладуша, на жаль, справляють враження, що до влади в селі дорвався клон Ольги Сагач. «Наша версія» оголошує рішучу підтримку активістам Лісників у боротьбі проти старих методів роботи влади, заснованих на корупції та закритості від людей!

Журналістський колектив НВ

Закладам культури зони АТО – підвищена увага! Особливо музеям, що опинилися поблизу лінії розмежування! Це розуміють і культурологічні волонтери і керівники Донецької ОДА.

Програма “Музейний сайт” діє! Команда журналу “Музеї України” допомогла прифронтовому Покровському історичному музею вийти в інтернет!

https://pokrovskmuseum.wordpress.com/

Це вже восьмий сайт для закладів культури в зоні АТО!

Свої ресурси вже мають Донецький обласний художній музей (переміщений з окупації в село Прелесне), Краматорський історичний музей, Краматорський художній музей, музей Волновахи, музей Мар`їнки і прифронтовий музей Новомихайлівки (Перша лінія оборони), музей Торецька, два будинки культури Костянтинівки… А ще сайти газети Східний Донбас, Культура Донбасу, Донеччина-ньюс…

-Прикметно, що сайти робляться і підтримуються українською мовою зі старту! Що для Донбасу принципово важливо! – задоволений заступник Голови Донецької ОДА Ігор Стокоз, – Відродження мови і культури одне з головних завдань!

-Останнім часом, за підтримки Міністерства культури України, Донецької ОДА, міського Голови Покровська Руслана Требушкіна, музейників ми провели в місті кілька резонансних патріотичних акцій, відкрили виставки, – розповіла шеф-редактор журналу «Музеї України» Наталка Іванченко, – Нині картини юної покровчанки Лілі Дорошенко виставлені у самому центрі Києва, а виставка малюнків дітей Покровської школи мистецтв демонструються в Національному музеї-заповіднику «Битва за Київ у 1943 році». Допомогли ми плакатами і Покровському музею. Нині даруємо сайт!

Покровськ має стратегічне значення. Велика вузлова станція, до фронту кілька десятків кілометрів. Зона ураження ракетних систем і крупнокаліберної артилерії… Неподалік і Авдіївка, і Піски, і Красногорівка, і Волноваха… Чимало солдат. Постійні колони військової техніки. Прифронтова напруга і специфіка. За два роки люди якось звикли. Хоча…

-Наше завдання – забезпечити нормальну роботу всіх закладів культури підконтрольної України території! – заявила Начальник Управління культури ДОДА Аліна Певна, – Люди повинні жити повноцінним життям, а дітлахи творчо розвиватися! І повірте, утримати ситуацію досить складно! Тому ми з радістю приймаємо всі ініціативи культурологічних волонтерів, артистів, художників, які урізноманітнюють творче життя, роблять такі потрібні справи! Просимо митців з мирної України приїздити до нас частіше! Давайте працювати системно!

Прикметно, що під час крайньої Музейної експедиції в АТО, відбувся конфлікт з якимись дивними бандюга нами, які погрожували гранатою, під Покровськом потрапили в аварію… А кілька місяців тому, з Аліною Певною проривалися до обстріляних Красногорівки і Мар`їнки, мчали розбитою дорогою просто серед окопів і бліндажів Першої лінії оборони до Новомихайлівки, де люблять стріляти по рухомим цілям дегенерати з «школи снайперів ДНР»… Всі музеї отримали патріотичні плакати, вже мають сайти.

Можливо, це і є ота легендарна романтика прифронтової зони, які манить нас вже більше двох років? Тут особливо сприймають буденні для мирної території акції, виставки, творчі заходи… У Першу-Третю лінії оборони мало хто доїздить. Як правило, осідають у тилових Краматорську і Маріуполі… І це є проблемою. Лише добровольці, яких мало… Ризик…

Нині сайт Покровського музею працює у тестовому режимі, поступово наповнюється. Навчимо музейників адмініструванню… Можливо, скоро заїдемо до міста по дорозі до Волновахського району…

Рядова добра справа у прифронтовій зоні… Зроблено для людей!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», керівник Музейних експедицій в АТО

Взяли і зіпсували дитині життя! Ще раз спаплюжили українських музейників! Для чого? І хто – Департамент культури КМДА! Саме цей орган державного управління відповідальний за ту ганьбу, яка відбувається довкола славного колись Музею П.Тичини.

Всі ці події свідчать лише про одне – повний провал кадрової роботи у Департаменті культури Київської міськадміністрації. І ми вимагаємо від мера Києва В.Кличка і профільної комісії Київради НЕГАЙНО дати оцінку таким неймовірно-безглуздим вивертам чиновників від культури!

Взагалі, за такі речі карати треба нещадно! Це називається коротко – ТУПІСТЬ! Добровільна відставка таких горе-курівніков – мінімум!

Якщо цілий Департамент дармоїдів від культури не може, протягом тривалого часу, знайти хоча б з виду пристойного директора зовсім не останнього музею столиці України, то таких упосліджених кризових менеджерів варто гнати брудною мітлою від державної служби!

Або вішати тих невдах на мера Кличка – його ж кадри! Вішати не вийде, значить – зачистка!

Рівень цієї провокації ще потребує детального розгляду. Але, хаотичні рухи Департаменту культури КМДА, просто не піддаються цензурним коментарям! Абсолютний НУЛЬ! Хто у вас за що відповідає? І чи хтось за щось відповідає? Ви українську культуру просуваєте, чи гускій мір? До речі, ті кадри принципово користуються рашен-мовою у побуті. Кому служите – Путлеру? І чи допомагаєте ви бійцям АТО? Чи буваєте у зоні бойових дій Донбасу з культурологічними акціями? А це нині принципово!

Хто відповідальний за таке слабке формування комісії з відбору директора знакового музею?

Результат – студентка (яка чомусь перемогла без необхідного досвіду хоч чогось – 23 роки дитині!), поетеса-еротоманка і екс-радник Міністра освіти, історик, майданівець. Комусь абсолютно не соромно за такі варіанти… Кому?

З 31 жовтня по 01 листопада 2016 року у м.Вінниці відбувся круглий стіл «Активний відпочинок молоді з інвалідністю крізь призму доступності» в рамках проекту «Інтеграція молоді з функціональними обмеженнями у суспільство «До мети - разом!», що проводять ВМГО «Соціальний вектор» та ГО «Гармонія» за підтримки Міністерства молоді та спорту України та Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації.

Під час роботи круглого столу були обговорені питання основні проблеми та питання щодо доступу молоді з інвалідністю до активного відпочинку (зокрема в сфері рекреації та культури, та шляхи їх вирішення.

У роботі круглого столу взяли участь представники Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницької міської ради, депутати Вінницької міської ради, представники громадських організацій з різних регіонів України.

       Особливий інтерес у учасників круглого столу викликали презентація результатів проектів, які реалізувала ГО «Гармонія»: «Шаленні мандрівники» та «Гостинна Вінниця».

   Розроблені за результатами круглого столу будуть передані для подальшого використання до органів державної та місцевої влади