Директора Музеїв Кремля Олену Гагаріну варто якось морально підтримати. За професійний коментар про те, що рішення суду Амстердама обґрунтоване, її вже проголосили мало не зрадницею, почали дику інформаційну кампанію, вимагають звільнити з посади.

Про це пише у своїй статті редактор журналу «Музеї України» Віктор Тригуб.

«Докотилися! За цей невинний професійний коментар, Олену Гагаріну вже проголосили мало не зрадницею, почали дику інформаційну кампанію, вимагають звільнити з посади! «О времена! О нравы!», – зазначає Тригуб.

Він додає: «Коментар доньки Юрія Гагаріна не має політичного контексту. Як досвідчений музейник, вона окреслила зрозумілі і очевидні всім речі, утверджені судом Амстердаму. Добре, що в Росії ще залишилися нормальні громадяни…».

Нагадаємо, директор Музеїв Кремля Олена Гагаріна заявила, що рішення суду в Амстердамі про повернення Україні експонатів кримських музеїв із колекції «Крим – золотий острів у Чорному морі» («скіфського золота») є обґрунтованим.

«Дуже важливо розуміти, що весь музейний фонд – це власність держави, а не майно окремо взятого музею або іншого закладу культури. У цьому випадку, коли предмети були вивезені з території України і належали Україні як державі, це рішення видається мені цілком обґрунтованим», – пояснила вона.

За словами Гагаріної, всі питання про приналежність конкретному музею повинні вирішуватися вже після того, як предмети повернулися власнику.

«Я впевнена, що саме повага до міжнародних норм права і дотримання їх всіма зацікавленими сторонами робить можливим подальший культурний обмін між країнами», – додала вона.

 Читайте більше тут:
 http://zik.ua/news/2016/12/16/dyrektora_muzeiv_kremlya_vymagayut_zvilnyty_za_komentar_pro_skifske_1010265

Директора Музеїв Кремля Олену Гагаріну варто якось морально підтримати. Донька першого космонавта Юрія Гагаріна, чи не єдина з публічної ватної біомаси, яка продемонструвала здоровий глузд і схвалила рішення суду Амстердаму з поверненням “скіфського золота” в Україну.

Очевидно –  не треба було Росії нахабно вводити війська до Криму, окуповувати півострів, прикриваючись якимись казками про “референдуми”, отримавши осуд всього світу і санкції. Маємо факт бандитизму, чітко визначеному міжнародним правом.

Гучна історія з судом щодо повернення виставкових колекцій Музейного фонду України, що зберігалася в кількох кримських музеях, саме Україні, а не анексованому Криму, ще раз підтвердила статус Росії як країни окупанта.

Пропаганда не може замінити собою міжнародне право! Директор Музеїв Кремля, який має великий виставковий досвід на європейському рівні, розуміє це аж дуже добре.  Хоча в путінській Росії навіть позиція здорового глузду висловлена публічно, що не вписується у збочені ідеологічні рамки, вже сприймається як акт громадянської мужності і мало не героїзму!

Докотилися! За цей невинний професійний коментар, Олену Гагаріну вже проголосили мало не зрадницею, почали дику інформаційну кампанію, вимагають звільнити з посади! “О времена! О нравы!”

“Решение суда Амстердама по “скифскому золоту” обоснованно, поскольку предметы принадлежали Украине, заявила журналистам директор Музеев Кремля Елена Гагарина в среду.

“Очень важно понимать, что весь музейный фонд – это собственность государства, а не имущество отдельно взятого музея или иного учреждения культуры. В данном случае, когда предметы были вывезены с территории Украины и принадлежали Украине как государству, это решение представляется мне вполне обоснованным”, – пояснила директор.

По ее словам, все вопросы музейных экспонатов о принадлежности конкретному музею должны решаться уже после того, как предметы вернутся владельцу.

“Существуют нормы международного законодательства, которыми Музеи Московского Кремля, как и другие музеи, руководствуются в своей международной выставочной деятельности. Разрешение на вывоз любого предмета за границу выдает министерство культуры РФ на основании государственных гарантий, которые предоставляет принимающая сторона”, – продолжила Гагарина.

Директор заметила, что “если таких гарантий мы не получим, ни один предмет из музейного фонда не покинет территории Российской Федерации”.

Четыре крымских музея направили в феврале 2014 года в Бонн, а потом в Амстердам выставку “Крым – золотой остров в Черном море”. Также в составе выставки были экспонаты из музея в Киеве.

Поскольку Нидерланды не признают присоединение Крымского полуострова к России, возник вопрос, кому возвращать коллекцию после закрытия выставки в августе 2014 года.

В среду 14 декабря стало известно, что суд Амстердама принял решение о том, что “скифское золото” из крымских музеев принадлежит Украине и должно быть возвращено в Киев”.

З російської преси

Чомусь згадалася історія річної давнини, про гармату Мазепи “Лев”, яка зберігається в Кремлі, мало не під вікнами кабінету Путіна. Нам написали, що путіністи вивезли з Кремля той експонат, як ідеологічно шкідливий. Зайшли на сайт Музеїв Кремля – жодної згадки чи фото! Я ризикнув зробити інформаційний запит у прес-службу музею, з проханням підтвердити наявність гармати Мазепи у відкритому доступі. В КРЕМЛІ! Чи часом не вкрали… Охоронці Путіна вони такі, ненадійні…

Як потім нам розповідали, рішення про відповідь “бандерівському” журналу “Музеї України” приймали на якомусь найвищому рівні. Не відповідати – почнуться конспірологічні версії, скандал. Вирішили відповісти і навіть фотографію з датою зйомки прислали! Ми переконалися – охорона Путіна ретельно береже гармату Мазепи. Все добре!

 

Рівень прикола цього листування варто оцінити…

В Дирекцию Музеев Московского Кремля

Уважаемые господа!

В Украине появилась информация о демонтаже и вывозе из Кремля уникального экспоната – Пушки Гетьмана Ивана Мазепы “Лев” по политическим мотивам. Журнал “Музеи Украины” просит подтвердить или опровергнуть эту информацию. Были бы благодарны, если бы Вы напомнили историю появления пушки в Кремле. Как и других знаковых экспонатов, сомнительным способом доставленных в Россию из Украины. Обеспечена ли надлежащая сохранность символических для украинцев предметов? Есть ли открытый доступ туристов и исследователей к коллекциям Киевской Руси, казаческого периода, Первой Независимости Украины?

С уважением,

Виктор Тригуб, редактор журнала “Музеи Украины”

Редактору журнала «Музеи Украины»

г-ну Виктору Тригубу

На ваш запрос от 18 декабря 2015 года сообщаем, что пушка «Лев», отлитая в городе Глухов в 1705 году,  неизменно  находится на территории Московского Кремля у стен здания Арсенала в открытом для публики доступе. Фото пушки прилагается.

С уважением,

Елена Костюкова

Руководитель пресс-службы

Музеев Московского Кремля

Гармата «Лев» відлита з бронзи 1705 р., майстром Карпом Балашевичем коштом І. Мазепи у Глухові. Саме там Гетьман розвивав гарматні майстерні. “Лев” стоїть перед будинком Оружейної палати неподалік Троїцької брами Кремля. Лафет зроблений десь у 1840 році, подейкують К.Брюловим. І на ньому теж крупний герб Мазепи!

Наші патріоти давно стібуться над цим фактом в україномовній Вікіпедії. Їх стаття про Кремль елегантно закінчується історією про гармату Мазепи – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8C

АПРИЛЯ 18»

http://www.reenactor.ru/ARH/PDF/Malchenko.pdf

Подібних курйозів у музейній справі, особливо у політизованих російсько-українських стосунках, чимало. Ми про них регулярно пишемо, в основному, з гумором. Люди ж з певними психологічними проблемами, захоплюють Крим, затято судяться за вкрадене скіфське золото, починають безглузду війну на Донбасі, в Сирії… І що жахає, продовжують правити нещасною Росією.

Коментар доньки Юрія Гагаріна не має політичного контексту. Як досвідчений музейник, вона окреслила зрозумілі і очевидні всім речі, утверджені судом Амстердаму. Добре, що в Росії ще залишилися нормальні громадяни…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Юрій Нерослік створив нову серію плакатів. Доброволець ЗСУ з 92 бригади, що пройшов жах Іловайська, воював під Щастям, плакатотворець світового рівня. Арт-директор Музею плакату при журналі “Музеї України”.

Знайомтесь – громадська організація патріотів-ентузіастів “Батальйон “Сітка”.

Життя людини – найцінніший скарб. Патріоти України тримають першу лінію оборони. Вони віддають свої життя за Україну. У нас своя лінія оборони – тил. Більше нас – легше хлопцям. Маскувальні сітки дуже потрібні нашим воїнам. Ми хочемо, щоб школярі, студенти, всі українці включилися в процес плетіння сіток і допомоги армії. Ми готові розповісти і показати всім бажаючим як можна організувати плетіння сіток.

https://www.facebook.com/batalionsitka/

Нова Пошта: м.Київ, НП-18
Код ЕДРПОУ 40240440.
Р/р 26008052767882 у ПАТ КБ Приватбанк, МФО 300711

Зателефонуйте на 096 032 8983

Тут ніякої реклами. Елемент системи, яка робить Україну сильною.

Люди зібралися стихійно у важкому 2014 році. Почали думати, як реально допомогти Українській армії. Згуртувалися. Стали волонтерами. Роблять маленьку, але таку потрібну справу. Не очікуючи ні нагород, ні грошей, ні слави. Для Перемоги.

І стали героями плакатної серії Юрія Неросліка.

Можливо так і виглядають справжні Герої волонтерського руху?

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, директор Музею плакату України

Час жорстко примінити італійську схему до незаконної торгівлі культурними цінностями України! Лише на якомусь аукціоні виникає щось римське – відразу блокування через Інтерпол, арешт, допит власників, конфіскація – швидке повернення культурних цінностей на батьківщину. Бариги просто бояться Італії! Відповідно, у них відсутня чорна археологія, сумнівне дилерство. Порівняйте з хаосом у нас!
Пара дипломатичних ударів по закордонним торгам – все моментально припинеться!
Час Мінкульту і МЗС України взятися за проблему! І Службу зовнішньої розвідки залучити! Суперелітна тема  абсолютно не розробляється!

Аукціонні бариги з США трохи притихли, але не здаються. У грудні ми традиційно дивимося на лоти колишнього киянина Д.Маркова, який масово розпродує культурні цінності України, Росії, країн СНД, незаконно переміщені через митний кордон. Є версії, що дещо було вкрадене чи підмінене в державних музеях.

З 2013 року, ми  жорстко критикуємо той аукціон у Нью-Йорку, що знахабнів до рівня відкритого розпродажу вищих нагород… І у 2014.

Команда журналу “Музеї України” спробувала тоді блокувати торги, залучивши МЗС, а відповідно розвідки Грузії, Азербайджану, Вірменії, Таджикистану, Узбекистану, і що найбільш зворушливо – Монголії. Не вдалося. Хоча, шоу потрапило в історію світової розвідки…

Лише нині ми дізналися, що радянський орден УРСР за 250 тисяч дол викупив депутат Олег Л. Потім, не то свою експертизу провів і повернув, не то сам виставив на продаж вже за 400 тисяч!

Прохання до музейників України і СНД уважно роздивитися каталог Маркова на 2017 рік. Може щось колись рахувалося у фондах? Хоча, інформаційна війна на бариг подіяла – виставили лише один срібник. Цікаві для нас і єфимки з ознакою, срібні талери, за мільйон яких Богдан Хмельницький найняв російського царя для війни з Польщею. Та торгівельна угода і досі святкується в Росії як “акт злуки” під легендою Переяславської Ради…

http://64.60.141.195/photos/FlippingBook/95c/THENEWYORKSALEauctionXLI/index.html

http://www.dmitrymarkov.com/dm/

http://www.dmitrymarkov.com/dm/cat_nysale41.htm

Нині МЗС України і Посольству України в США, варто ДЕМОНСТРАТИВНО поцікавитися історією срібника Київської Русі. І Мінкульту досить піаритися на кримському золоті, а зайнятися поверненням реальних скарбів!

Маючи бурхливий досвід з Козацькими регаліями, пошуками шаблі Мазепи, картин, пригоду з срібниками на торгах у Москві, полювання на німецькі субмарини, ми вже орієнтуємося, за якими шаблонами будуть діяти дипломати. Поганий план! Програш гарантовано! Перевірено на практиці. Не бійтеся діяти на такому рівні! То брутальна геополітика, і саме тут формується імідж держави. Поки не доходить… Більше агресії та нахабства! Є лот – де взяли? Як завезли? А може вкрали в музеї, чи незаконно десь викопали і злочинними шляхом перемістили? Хай дадуть офіційну письмову відповідь. Мовчать – залучайте ФБР США, Інтерпол. Блокуйте.
Знаючи рівень наших дипломатів у США, і те, хто і як туди потрапляє, надії примарні… Хоча шанс завжди є. А раптом хтось з молодих та енергійних, візьметься? Без тубільної меншовартості.

Трохи довідкової інформації: Дмитрий Марков впервые заинтересовался коллекционированием монет и медалей ещё в 1972-м году. В 1985-м он закончил Исторический факультет Киевского Университета, получив ученую степень за работу “Монетное обращение в средневековой России (VIII – XIII вв.)”. Его широкий диапазон интересов включает в себя русские и советские ордена, медали и предметы военной истории, русские и античные монеты, антиквариат и многое другое. Им опубликовано несколько статей по этим темам.

В 1990-м году Дмитрий Марков иммигрировал в США, где на следующий год основал собственную фирму “DMITRY MARKOV Coins & Medals” На сегодняшний день Дмитрий является одним из самых больших и авторитетных дилеров мира по русским монетам и наградам. Филиал его фирмы находится в Нью-Йорке.

На сегодняшний день фирма “DMITRY MARKOV Coins & Medals” опубликовала 35 полностью иллюстрированных каталогов-определителей, наряду со многими другими коммерческими публикациями. В 1997-м году, Дмитрий Марков внес свой посильный вклад в развитие советской фалеристики, опубликовав A Checklist of Soviet Orders and Medals.

Кажуть, що цьому діячу заборонено в`їзд в Україну… Як і його партнеру В.Касикіну… Чи не вони причетні до контрабанди культурних цінностей з Києва до США?

І СБУ, і СЗР, і МЗС, і Мінкульт вже три роки вперто “не помічають” цю тему. Чому? Пограбування музеїв, приватних колекцій, незаконні розкопки і переміщення культурних цінностей через митний кордон, розпродаж скарбів на сумнівних, хоч і легальних аукціонах, не входить до компетенції цих органів?

Знову залучати спецслужби Монголії?

Цей матеріал ми знову розішлемо на електронні скриньки держорганів, до Посольства і Генконсульства в США. На відповідь не очікуємо. Як і на рішучі дії. А от на силу преси сподіваємося. Треба відучити міжнародних бариг красти і продавати українські культурні цінності! А бариг з української влади скуповувати крадене.

Саме так і називається цей процес!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, ветеран розшуку українських культурних цінностей

Унікальні радянські ордени України і Криму. Десь 500 тис дол за два...

Ці музеї працюють в застиглих прифронтових степах під Докучаєвськом. Під Мар`їнкою. За Великою Новосілкою. У чітко окреслених на секретних картах Генштабу трьох лініях оборони зони АТО.

І здається, саме в ті краї, днями вирушить вже 12 у цьому році, Музейна експедиція журналу “Музеї України”. Новорічна…

Неподалік, як завжди з чогось стріляють. Зачаїлися мінні поля. Дорогами йдуть колони військової техніки. То відкривають, то закривають КПП на окуповану російськими терористами територію. Щоденні бойові зведення. Поранені в лікарнях…

Це робочі будні співробітників Донецького обласного краєзнавчого музею. Вірніше, трьох сільських філій – Немировича-Данченка, Прокофьєва, Музею лісу. Саме на їх базі перереєстровано бренд ДОКМ – головний офіс якого, виставкові зали, розкішні колекції залишилися в окупованому Донецьку. Були пограбовані терористами і демонстративно обстріляні важкою артилерією, Градами, аби замести сліди. Серед підозрюваних – сумно відомий І.Гіркін… Але, залишимо розслідування слідчим. “Республіканський” музей керується “мінкультом днр”…

Завдяки особистому втручанню Голови Донецької ВЦА Павла Жебрівського, увазі начальника Управління культури Донецької ВЦА Аліни Певної, активності щойно обраного директора ДОКМ Світлани Глушко, музей перереєстровано на підконтрольній Україні території, оформлено всі документи, а головне, співробітники отримали заробітну плату більш ніж за два (!) роки! Розблоковано бюджетні платежі за комунальні послуги, охорону…

-Вважаю, співробітники “забутих” філій Донецького краєзнавчого здійснили справжній музейний подвиг! Я просто не чув про аналогічні випадки у світовій історії! Два роки без грошей утримувати музей, своїми силами охороняти, проводити екскурсії – це неймовірно! – заявив доктор історичних наук, музеєзнавець Віктор Карпов, – Ці люди заслуговують найвищих моральних відзнак! Колектив ДОКМ – головний кандидат на відзнаку “Кращий музейний колектив року”! Не знаю, хто ризикне з ними змагатися!

-Нині перед нами стоїть чимало проблем, викликів. Маємо відродити колишню славу головного музею області, спробуємо створити у нинішній столиці Донбасу – Краматорську сучасний виставковий центр, розгорнути просвітницьку роботу, знайти підготовлених наукових кадрів. – поділилася директор ДОКМ Світлана Глушко.-Вдячні керівництву ОВЦА, Управлінню культури області за розуміння і підтримку! Спасибі команді “Музеїв України” за сайт і інформаційну підтримку! Очікуємо плакатів від легендарного художника Юрія Неросліка!

Нагадаємо, у подібній ситуації опинилася і філія Донецького обласного художнього музею в селі Прелесне. Їх “епопея” тривала більше року. Робота відновлена, музей врятовано, заборгованості погашені. Готується конкурс з обрання директора.

-Ніхто не був готовий до війни, до окупації частини області, зради сотень чиновників, – підкреслила начальник Управління культури і туризму Донецької ВЦА Аліна Певна, – Два музеї стали заручниками війни. Ціною неймовірних зусиль ситуацію нормалізували. Очікуємо успішної, ритмічної роботи! Попри постійні бойові дії, всі заклади культури області працюють, профінансовані, виконують свої основні функції. Хочу висловити слова глибокої поваги колективу Донецького краєзнавчого, який попри всі складності вистояв, зберіг музей!

-Треба розробити нову наукову концепцію ДОКМ, враховуючи реалії. Оновити експозиції. Осучаснити заклади. – сказала Голова ГО “Гуманітарна ліга” Наталка Іванченко, – Чимось методологічно допоможе наша команда, сподіваємося на сприяння столичних музеєзнавців. І головне – підготовка науковців! Можливо, почати з навчання, курсів, семінарів, лекцій. Фактично, треба заново створити весь пакет наукової документації, розібратися з фондами. Враховувати умови прифронтової зони, що  відлякує спеціалістів, які готові приїхати, але, подивившись на карту, миттєво відмовляються.

Фронт за кілька кілометрів. Музей лісу у Волноваському районі. Поруч відоме КПП у Новотроїцькому. Окупований і фактично оточений Докучаєвськ. Перша лінія. У будь-який момент може розпочатися велика битва чи спроба прориву…

Село Красне, Покровського району, де Музей С.Прокофьєва, на честь якого названо Донецький аеропорт, поряд з Курахівською ТЕС. Друга лінія. Неподалік розстріляні артою Красногорівка, Мар`їнка, ще одне КПП. Окопи… Електростанція стратегічна – сепари давно щось планують…

Відносно “спокійно” у селі Нескучне, де Музей Немировича-Данченка. Третя лінія оборони.

Ось такий нині Донецький обласний краєзнавчий музей. Зрозуміло, автівки у новообраного директора нема. Як і коштів на її придбання. І як їздити через блок-пости в умовах прифронтової зони, особливо взимку, коли після 15-00 вже сутінки, видатні столичні диванні “музейні критики”, навіть уявити не можуть.

Попри все, музейники налаштовані оптимістично, жартують. Мріють виграти якийсь європейський грант, чи оформити щось через благодійні фонди… Наївні. Представники міжнародних організацій і до тилового Краматорська їдуть як на війну і мало не в броніках! Я намагався подібним пояснити про допомогу трьом маленьким сільським музеям, загубленим у трьох лініях оборони вздовж фронту – просто не зрозуміли.

На цьому фоні слухати плач деяких співробітників Національних музеїв, що комусь не дали премію чи винесли якусь догану якось дивно.

Музейна експедиція спробує прорватися днями до ДОКМ. Якщо дозволить погода і ситуація на фронті. Сподіваємося до забутих музеїв лінії оборони доїдуть і ті, хто здатний допомогти хоча б методологічно.

Всі музеї зони АТО працюють. І це позитив!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Заснована щорічна спеціалізована премія “Друзі музеїв”. Фундаторами нової культурологічної відзнаки виступив журнал “Музеї України” і ГО “Гуманітарна ліга”.

Створено оргкомітет, який аналізує діяльність державних і громадських діячів, науковців, які не є штатними працівниками державних музейних закладів, але доклали певних зусиль для їх підтримки, розвитку, популяризації…

Як повідомила координатор оргкомітету, голова ГО “Гуманітарна ліга” Наталка Іванченко, першими лауреатами премії “Друзі музеїв” 2016 року стали:

Павло Жебрівський, старший сержант ЗСУ, доброволець АТО, Голова Донецької Військово-цивільної адміністрації, за системне забезпечення збереження і розвитку музеїв прифронтової зони  в Донецькій області.

Юрій Нерослік, художник-плакатотворець, молодший сержант 92 бригади ЗСУ, нагороджується за створення понад 1000 плакатів патріотичного спрямування, організації понад 100 плакатних виставок, у тому числі в музеях зони АТО, яким подарував десятки виставкових плакатних комплектів, проведення майстер-класів, уроків патріотичного виховання, волонтерство.

Віктор Карпов, полковник ЗСУ, доктор історичних наук, письменник, музеєзнавець. Відзначається за розробку і створення наукових матеріалів музейної тематики.

Аліна Певна, начальник Управління культури і туризму Донецької ОДА, за енергійні дії з перереєстрації на підконтрольній Україні території і порятунку Донецького обласного художнього музею, Донецького обласного краєзнавчого музею, забезпечення нормальної роботи музеїв і закладів культури в зоні АТО, організацію масштабних культурологічних заходів, акцій, виставок в музеях.

Анатолій Авдєєв, журналіст, історик, головний редактор журналу “Сурма” та багатьох сайтів культурологічного спрямування міста Кропивницький, за журналістські дослідження, популяризацію української історії.

Щиро вітаємо перших лауреатів, бажаємо нових здобутків!

Оргкомітет

Поїзди в Донбас вже стали рідними для культурологічних волонтерів. Третій рік Музейні експедиції в АТО  часопису “Музеї України” системно працюють на Донеччині. У тому числі у Першій-Третій лініях оборони.

Як завжди, наприкінці року підбиваються якісь підсумки, висловлюються слова подяки людям, які реально підтримали акції в закладах культури прифронтової зони.

Перш за все це керівництво Донецької обласної Військово-цивільної адміністрації на чолі з добровольцем, старшим сержантом ЗСУ Павлом Жебрівським! Вдячні заступнику Голови ВЦА Ігорю Стокозу! Раді, що практично у всіх рейдах до прифронтової зони ми разом з начальником Управління культури і туризму ВЦА Аліною Певною!

2016 року нам сприяли Мінмолодьспорту, Мінкульт, Департамент культури Запорізької ОДА, міська влада Покровська.

Особлива шана директорам і співробітникам музеїв, особливо тих, хто опинився безпосередньо поруч з фронтом, на “прямій наводці”! Попри постійні бойові дії, обстріли, державна влада Донеччини зберегла, утримала, розвинула всі заклади культури. І це є головне досягнення, визнане навіть на рівні міжнародних організацій!

Хоча, ніякого пафосу, героїзації серед працівників культури нема. Люди просто працюють, буденно виконують свою роботу, постійно вказують на якісь проблеми, плануючи нові заходи.

-За попередніми підрахунками, у 2016 році відбулося 11 Музейних експедицій в АТО, ми перебували на Донеччині майже 40 днів, організувавши культурологічні акції, виставки, семінари, створивши журналістські матеріали, – зазначила шеф-редактор журналу “Музеї України” Наталка Іванченко, – Торецьк, Бахмут, Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ, Слов`янськ, Лиман, Покровськ, Мар`їнський район, Волновахський район, Сартана, Маріуполь – неповний перелік наших маршрутів!

Варто згадати допомогу Музею плакату України і його арт-директора, учасника АТО Юрія Неросліка. Саме він розробив плакатний стиль Донеччини, Волновахи, звідки їх 92 бригада ЗСУ у 2014 році, йшла на прорив до оточеного Іловайська. Нині плакатні виставки Юрія в усіх основних музеях області! А в Костянтинівці встановлено світовий рекорд – виставлено 108 патріотичних плаката!

-Заклади культури завжди в центрі уваги обласної і місцевої влади! – підкреслив заступник Голови ВЦА Ігор Стокоз, – Зрозуміло, є певні проблеми, але можна говорити про стабільну роботу всієї гуманітарної сфери. Патріотичне виховання, українізація – отримали нові імпульси! І добре, що створюються принципово україномовні сайти!

-Вважаю цей рік вдалим для розвитку культури і туризму області, якими я опікуюсь з моменту відродження Управління культури і туризму Донецької ОДА в Краматорську, – сказала начальник Управління Аліна Певна, – Подяка чисельним волонтерам, артистам, художникам, письменникам, які побували у нас! Завжди раді новим культурним ініціативам! Творче життя області змінилося вражаюче! І ремарка нашим друзям з “Музеїв України” – можливо зарано підбиваєте підсумки? Адже, треба проїхатися філіями перереєстрованого Донецького обласного краєзнавчого музею, методологічно допомогти. Волновахський, Покровський, Великоновосілківський райони ще мріють зустріти Музейну експедицію до Нового року…

Співробітники філій Донецького краєзнавчого музею, через бюрократичні перепони, видумані кимось в Кабміні, більше двох років зберігали Музей лісу, Немировича-Данченка, Прокофьєва, проводили екскурсії, забезпечували охорону без заробітної плати, інших бюджетних виплат. Нарешті вдалося закінчити всі формальності, виплатити заборгованість, обрати енергійного директора. Наша команда відразу створила сайт ДОКМ, що став тринадцятим культурологічним ресурсом Донеччини.

Список культурологічних сайтів Донеччини, створених командою журналу “Музеї України”

Інформаційний сайт “Культура Донбасу”

https://culturadn.wordpress.com/

Сайт Донеччина-ньюс

https://sxdonb.wordpress.com/

Донецький обласний художній музей, переміщений з окупованого Донецька в село Прелесне

https://prelesnemus.wordpress.com/

Газета “Східний Донбас” – одне з найстаріших україномовних культурологічних видань Донбасу, переміщена з окупованого Старобешівського району

https://sxdonbdotcom.wordpress.com/

Покровський музей

https://pokrovskmuseum.wordpress.com/

Донецький обласний краєзнавчий музей, переміщений на підконтрольну територію України з окупованого Донецька

https://donoblkraymuseum.wordpress.com/

Музей прифронтового Торецька тимчасово закрито і переміщено до бібліотеки…

https://toretsmus.wordpress.com/

Сільський музей Новомихайлівки у Першій лінії оборони. Під постійними обстрілами

https://novomimuseum.wordpress.com/

Волновахський музей не потребує презентації…

https://volnomuseum.wordpress.com/

Краматорський історичний музей

https://kramistmuseum.wordpress.com/

Краматорський художній музей

https://kramatmuseum.wordpress.com/

Сайти Палаців культури Костянтинівки

https://konstartblog.wordpress.com/

https://ynist.wordpress.com/

Можливо, цей список є нашим головним здобутком за два роки. Адже, ще рік тому лише кілька музеїв на підконтрольній Україні території, мали власні сайти. І то, переважно російськомовні. Нині в мережі більшість! Додайте майже двадцять масових культурологічних акцій – виставок, семінарів, фестивалів, круглих столів проведених за нашою участю. Рік видався насиченим.

Обурює, що майже не відчувається присутність в Донбасі великих музеїв, що мають статус Національний! Їх рівень виставкової діяльності, методологічні поради дуже б допомогли закладам прифронтової зони. Однак, наші “зіркові” директори столичних музеїв старанно роблять вигляд, що війна на Сході їх не обходить. Може слід звернути на це увагу керівникам Мінкульту? Ну, а про “доларових грантожерів” не хочеться навіть згадувати!

Рік видався цікавим і результативним.

Учасникам Музейних експедицій вистачає лише кілька годин на збори…

Сподіваємося продовжити!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, керівник Музейних експедицій в АТО

Відкриття виставки художника Неросліка охороняв цілий взвод озброєної десантури славетного 90 батальйону, що тримав Промку Авдіївки. Співала Настя Приходько. Тоді, у Костянтинівці встановили світовий плакатний рекорд – виставили 108 патріотичних плакатів!

Юрій Нерослік харківський майданівець, що влітку 2014 пішов на фронт добровольцем, потрапив у 92 бригаду ЗСУ, проривався до Іловайська, а потім кілька днів без їжі зі зброєю виходили до своїх… Воював під Щастям, був під Маріуполем.

Арт-директор Музею плакату при журналі “Музеї України”. Його роботи мають міжнародну славу, використовуються діаспорою під час демонстрацій в десятках країн.

Анонсуємо нову акцію. 6 грудня 2016 року, у Харківському художньому музеї  виставка патріотичних плакатів Юрія Неросліка.

Підтримайте збір коштів на пам`ятник загиблим льотчикам – героям, загиблим у2014 році, на початку нападу Росії на Україну.

Харківський художній музей – м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 11.

Волонтери Музею плакату доправили роботи Юрія в легендарні місця лінії розмежування, як у музеї, так і у військові частини: Станиця Луганська, Щастя, Северодонецьк, Торецьк, Костянтинівка, Слов`янськ, Покровськ, Бахмут, Мар`їнка, Новомихайлівка, Волноваха, Сартана, Маріуполь…

Колекція Музею плакату сформована на базі 1000 плакатів Неросліка! https://musplakat.wordpress.com/

Юрій Нерослік виставлявся в Музеї Гончара, Музеї гетьманства, Нацмузеї “Битва за Київ у 1943 році”… Нині – головний музей Харкова!

Завітайте на виставку кращого українського плакатотворця світу!

МПУ

 

Маємо гарний приклад співпраці музейників Київщини і прифронтового Покровська на Донеччині. Можливо навіть акт дитячої дипломатії, звернення до дорослих з проханням зробити все, аби повернути мир в Україну!

Культурологічні волонтери, в основному працюють у Слов`янську, Краматорську, іноді в Маріуполі. В результаті, ці три міста буквально пересичені різноплановими заходами. Тоді як невеликі шахтарські містечка, особливо ті, які опинилися поблизу лінії розмежування, отримують недостатню увагу. І цю ситуацію намагаються виправити як Управління культури ОДА, місцева влада, учасники Музейних експедицій в АТО часопису “Музеї України”. Роботи вистачить всім – приєднуйтеся!

-Розуміємо, як важко нашим колегам на Донеччині, особливо тим, чиї заклади культури опинилися в прифронтовій зоні! – сказав директор музею “Битва за Київ у 1943 році”, Заслужений працівник культури України, повний кавалер ордену “За заслуги” Іван Вікован, – Захоплені подвижництвом співробітників Управління культури Донецької ОДА, яким довелося відновлювати роботу з чистого листа. Допомагаємо як можемо! Чекаємо нових виставок! Наші науковці працюють в зоні АТО з 2014 року…

-Ми дуже задоволені спільною роботою з ГО “Гуманітарна ліга”, журналом “Музеї України”, Національним музеєм-заповідником “Битва за Київ у 1943 році”, вдячні Донецькій ОДА, міській владі Покровська! – розповіла директор Покровського історичного музею Ангеліна Рожкова, – Наші акції отримали загальноукраїнський розголос, привернули увагу до нашого міста, талантів наших дітей! Особлива подяка за створення сайту музею https://pokrovskmuseum.wordpress.com/ Ми відчуваємо підтримку України! Вдячні за подарований виставковий комплект патріотичного плакату Юрія Неросліка!

-Завжди підтримуємо такі гарні ініціативи! – заявила начальник Управління і туризму Донецької ОДА Аліна Певна, – Комунальний заклад «Покровський історичний музей» налагодив виставкову співпрацю з провідним закладом Київської області Національним музеєм-заповідником “Битва за Київ у 1943 році”. Відбулася перша дитяча виставка. Нещодавно на Київщині презентували дитячі роботи з колекції відродженого Донецького обласного художнього музею з села Прелесне. Роботи київських дітлахів теж побачили на Донбасі! Будемо продовжувати співпрацю!

-Міська влада робить все, від нас залежне, аби всі заклади культури, освіти працювали у штатному режимі, проводили виховні патріотичні заходи! – зазначив міський Голова Покровська Руслан Требушкін, – Діти Донеччини мають рости в умовах, коли існують всі можливості для творчого розвитку! Гарно, що роботи вихованців Школи мистецтв побачили на Київщині! Очікуємо виставку киян у нас!

Допомогла музеям встановити контакти шеф-редактор журналу “Музеї України”, керівник осінньої Музейної експедиції Наталка Іванченко. Саме на її рахунку організація виставок юної покровчанки Лілії Дорошенко в Одесі, Києві, співпраця з місцевими художниками. Їй довелося кілька разів побувати в Покровську, навіть потрапила в аварію – автобус мало не зіткнувся з військовим бензовозом, повним пального…

Культурологічні волонтери, які часто бувають у прифронтовій зоні, знають, яке велике значення мають мистецькі акції поруч з війною. Як тепло приймають донбасівці дитячі виставки, сучасних художників з різних регіонів, вистави, концертні програми! Вони нарешті відчувають себе частиною України, попри агресивну пропаганду путіністів. І добре, що твори донеччан можуть побачити в Києві, Львові, Ужгороді… Особливо це важливо для дітей! Вони змалку повинні бути інтегровані в український культурний простір, відчувати себе частинкою України!

-Наш Національний музей-заповідник “Битва за Київ у 1943 році” у Нових Петрівцях співпрацює із закладами культури зони АТО з 2014 року! – повідомила заступник директора, куратор виставки Тамара Сокол, – Надаємо методологічну допомогу, допомагаємо виходити в інтернет, організуємо спільні виставки. Заплановано чимало цікавих заходів! Завжди чекаємо у нашому музеї!

Виставка закінчилась. Днями дитячі малюнки повернуться до Покровська. Сподіваємося, у музеї Нових Петрівців будуть акції і з інших музеїв.

Нині варто морально і виставково підтримати щойно перереєстрований Донецький обласний краєзнавчий музей. Центральний офіс в окупованому Донецьку обстріляно і пограбовано. Три сільських філії утримувались і працювали завдяки ентузіазму музейників, які більше двох років не отримували зарплату і необхідних платежів! Небувалий випадок в історії світової музейної практики! Нині проблеми і бюрократичні перепони подолано! ДОКМ треба повернути колишню славу! Наша команда вже створила музею сайт.

А взагалі, вивели в мережу 11 закладів культури Донеччини.

Музеї Донеччини працюють і розвиваються! Хоч фронт і поруч. Діти Донбасу за мир!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, куратор виставки

Найгучніше пограбування державного музею у світі відбулося в Донецьку. Маємо факт співпраці екс-директора музею з ватажком терористів Гіркіним, вивіз найціннішої частини колекції і свідомо організований ракетно-артилерійський обстріл музею для замітання слідів!

Скарби, швидше за все вивезли в Росію, взявши в долю продажніх офіцерів ФСБ. Або, що ймовірніше, переховали на підконтрольній території України. Звідси легше переправити до Європи…

Такого рівня операцію не змогли придумати навіть цинічні голівудські сценаристи! А в Донецьку її успішно здійснили!

І тиша! Наче так і потрібно! Мінкульт очевидно чекає виходу голівудського бойовичка, прокуратура нічого не знає, а центральний апарат СБУ старанно робить вигляд, що пограбування державного музею на кілька мільйонів доларів і свідомий розстріл терористами будівлі закладу культури не їх проблема…

Хоча, як мінімум, можна розпочати кримінальне провадження стосовно злочинної бездіяльності Міністерства культури України на чолі з видатним конферансьє Є.Нищуком під час захоплення Криму і відсутності навіть натяку на організацію евакуації хоча б двох головних музеїв Сходу – Донецького художнього і краєзнавчого.

Всі спроби журналу “Музеї України” привернути увагу влади, аби почалося повноцінне розслідування “не помічають”. Спробуємо повернутися на Донеччину, і залучити екс-співробітника Генпрокуратури України, добровольця АТО, Голову Донецької ВЦА Павла Жебрівського. Чи не час попросити донецьку прокуратуру, Нацполіцію, УСБУ відкрити власне розслідування?

Цікава ситуація довкола Донецького обласного художнього музею. Екс-директор Г.Чумак, яка добровільно перейшла на службу терористам, організовувала пропагандистські акції ДНР, а нині вже в …Києві, на свободі і займає керівну посаду в Національному художньому музеї України! Може б їй в музей СБУ чи Генпрокуратури влаштуватися? Та й у музеї Міноборони пособників сепаратистів обожнюють… Це свідомо робиться? Ким?

Жоден музей в Україні не може перевезти свої фонди. Може хіба що музей коштовностей, тому що у них свого часу були виставки закордоном і вони мають відповідне обладнання. В жодному іншому музеї нічого немає.

Мені дзвонили з Міністерства культури, говорили: Галино Володимирівно, може все ж евакуація? А я ставлю питання, на які немає відповіді. Немає стратегічного плану, куди евакуювати музеї.“   http://hromadske.ua/posts/ya-ne-mohla-pity-ia-povynna-bula-okhoroniaty-kolektsiiu-kolyshnia-dyrektorka-donetskoho-khudozhnoho-muzeiu

В результаті ЖОДНА цінна картина з ДОХМ не евакуйована, хоча поруч був Дніпропетровськ, Запоріжжя і директорка могла, але не захотіла рятувати колекцію! За що відразу була пригріта зрадниками з “Мінкульту ДНР” та іншими терористами – https://www.youtube.com/watch?v=0d91x5lmRSI

Ще в червні 2014, журнал “Музеї України” почав бити на сполох, вимагаючи почати евакуацію музеїв. Вивезти скіфське золото, ювелірку, зброю, ікони, стародруки, цінні картини було можна! Не почули…

“Музеєтворець звернувся до влади з чітким меседжем – негайно розпочати евакуацію культурних цінностей з музеїв Донбасу! В Музеї української пропаганди на Троєщині відбулася зустріч команди часопису“Музеї України”,  з читачами та журналістами. (червень 2014!)

-Перш за все, слід сховати, чи вивезти у безпечне місце всі облікові документи фондів! – радить В.Тригуб, – Відповідно, всі цінні експонати, особливо з вмістом золота, срібла, стародруки, ікони, старовинну зброю… надійно приховати. Може навіть за стінами закладу. Гопники-терористи не розуміються на тих речах, тому, те, що не золото, можуть просто знищити чи виміняти на дозу наркотиків… А народ втратить важливу частину свого минулого… Цьому треба запобігти!

Редактор нагадав, що на Донбасі чимало скіфських курганів, які дослідили археологи, знайшовши і передавши до музеїв просто неймовірні речі! Як приклад згадав скіфський парадний головний убор, викопаний під містом Сніжне. 600 грам золота найвищої проби, чеканка… Шедевр рівня пекторалі.

-Особлива увага до картин. Їх найскладніше переховувати у відповідних умовах! – розповів історик, член редколегії “Музеїв України” Сергій Пархоменко, – Хоча, якщо навіть їх викрадуть, продати полотна на легальних аукціонах буде неможливо. Відповідно, вартість суттєво знизиться. Те саме й з скіфським золотом, бронзою, зброєю. Засвічені експонати державних музеїв викрадені у такій ситуації, автоматично перетворюються на речові докази в прокуратурі.

Просимо Президента України, Уряд, Міністерство культури України, Донецьку ОДА, Луганську ОДА негайно проінспектувати державні музейні заклади в зоні АТО. Це можна зробити навіть у телефонному режимі. Достатньо зконтактуватися з директорами… ”

http://museum-ukraine.org.ua/?p=1557

З ДОХМ все зрозуміло. Україні залишилася лише крихітна філія в селі Прелесне з вітряком і дитячими малюнками. Добре, що її відродили, зберегли бренд музею… Ми створили сайт…

А от з скарбами Донецького обласного краєзнавчого музею – туман. Колекція музею постійно поповнювалась  знахідками археологічних експедицій, серед яких – пам’ятки епохи бронзи, скіфське та сарматське золото, козацькі скарби. Велику оціночну вартість мала також колекція зброї та ще ряд унікальних експонатів. Археологічні експедиції щороку доповнювали фонди. Для збереження подібних експонатів потрібен спеціальний режим – сейфи, сигналізація, тощо, що забезпечує збереження предметів у мирний час. Форс-мажорні обставини теж передбачені. Не передбачена ситуація, коли директор переходить на бік мародерів. Вже фактично починалася війна, і це було всім зрозуміло.

Складається враження, що інструкції директор Євген Іванович отримував з тих самих центрів, що й терористи. Жодних пересторог, жодної підготовки до надзвичайного стану. Що дивно, ніяких розпоряджень не надходило ні з управління культури ОДА, ні з Міністерства. З управлінням зрозуміло – воно при першій-ліпшій нагоді перейшло на бік ворога та стало Міністерством культури ДНР. Але ж київське міністерство щось думало?!! Працівники музею, серед яких, до речі, була достатня кількість патріотично налаштованих, навіть при бажанні не змогли б самотужки рятувати колекції, що стояли на охоронній сигналізації. Потрібна була команда зверху. А її не надійшло. Керівництво зрадило людей і музей.

16 серпня директор, з невідомих причин, наказав працівникам піти з роботи раніше – до 16-ї години. В цей день прилетіли перші «Гради». Жодних військових об’єктів поблизу не було, але реактивні снаряди акуратно лягли на музей!

В двадцятих числах настала кульмінація драми. За чіткої корекції в приміщення музею почали щоночі потрапляти залпи «Градів». 22 число було найбільш нещасливим для багатостраждального закладу. Було пошкоджено покрівлю, наскрізні пробоїни з’явились у стелі та перекритті підземного сховища, розбито центральний вхід. Деталі в наших попередніх публікаціях, які повністю ігнорує українська влада і чомусь бісять сепарську пресу – http://museum-ukraine.org.ua/?p=9225

Колекція коштовностей, що оцінюється в суму з вісьма нулями, «безслідно» зникла. Після 15 серпня ніхто про неї нічого не чув! За нашою версією, вона могла виїхати з одним з «гумконвоїв» разом з іншими, найбільш цінними предметами музейного зібрання. «Відмінник» культури ДНР Денисенко за допомогу в організації спецоперації отримав довгоочікувану посаду директора Театру опери та балету, його місце в музеї посів бувший вчений секретар Кузнєцов Денис Олександрович – типовий представник нової генерації донецької «бидлоеліти». Ядро колективу – «спар-патріоти» Кузнєцов, зав. фондами Койпаш Тетяна Павлівна та ще кілька «увєровавших» в «руський мир» зараз творять ДНР-культуру. Проводять з вцілілих експонатів виставки та співають осанну керівництву псевдореспублік.

Висновок журналістського розслідування “Музеїв України” простий. Директора двох найбільших музеїв Донеччини свідомо саботували евакуацію цінностей в мирні регіони, пішли на добровільну співпрацю з терористами, внаслідок чого втрачено велику частину державного Музейного фонду. За нашою версією, яка потребує фахового прокурорського розслідування, безпосереднім пограбуванням колекції Донецького краєзнавчого, керував ватажок терористів, громадянин РФ, полковник ФСБ Ігор Гіркін. Лише у нього, як “міністра оборони ДНР”, була влада і можливості для цілеспрямованого ракетно-артилерійського обстрілу будівлі ДОКМ, аби замести сліди пограбування.

Відповідно, варто хоча б “пожурити” Мінкульт за бездіяльність і поцікавитися, що робити музейникам прифронтової зони, якщо путлеристи завтра підуть у наступ? Залишатися на місці і здати колекцію, чи швидко евакуювати її у безпечне місце? Де те місце, де транспорт, охорона? Хто за що відповідає? Де чіткі інструкції?

Отож, на нашу думку, два досвідчених слідчих закінчать цю справу десь за тиждень. Все на поверхні! І у нас передчуття, що частина скарбів ДОКМ захована ймовірно, на підконтрольній нам території Донеччини, буде знайдена і повернена відродженому Україною музею.

Нині все залежить від бажання і впливу очільника Донеччини Павла Жебрівського. І в обласній прокуратурі, і в МВС, і в СБУ чимало слідчих, які служили в Донецьку і знають, що то таке – Донецький краєзнавчий. Тут справа честі Донбасу!

Почнемо?

Голові Донецької обласної Військово-цивільної адміністрації П.І.Жебрівському

Шановний пане Голово!

Журнал “Музеї України” звертає Вашу увагу на пограбування і обстріли приміщень Донецького обласного краєзнавчого музею у 2014 році. Збитки держави оцінюються у кілька мільйонів доларів. Згідно нашого журналістського розслідування, до тих дій причетні громадяни України, які очолювали і нині очолюють ДОКМ в окупованому Донецьку. За нашою версією, організатором пограбування і обстрілів є відомий терорист І.Гіркін, якого після слідчих дій можна заарештувати і переправити до суду України за допомогою Інтерполу.

Чекає юридичної оцінки бездіяльність у 2014 році, керівництва Міністерства культури України, яке не здійснило енергійних дій для евакуації музеїв Донбасу.

Окрема тема – відмова від евакуації особливо цінної частини художньої колекції Донецького обласного художнього музею, тодішньої директорки закладу, яка добровільно передала музей терористам ДНР, розпочавши з ними активну співпрацю.

Уваги слідчих потребує державна зрада 2014 року, державних чиновників Управління культури і туризму Донецької ОДА, які у повному складі перейшли добровільно на службу терористам, залишаючись громадянами України, паплюжать свій народ і країну…

Просимо Вас дати доручення Донецькій обласній прокуратурі, Нацполіції, УСБУ дослідити події 2014 року, стосовно пограбування і обстрілу ДОКМ, саботаж евакуації колекції ДОХМ, державної зради колишніх співробітників Управління культури і туризму Донецької ОДА.

Ми не втрачаємо надії на те, що частина викрадених цінностей ДОКМ захована на підконтрольній Україні території і після слідчих дій може бути повернена музею.

Посилання на наші публікації додаються.

Просимо Вас особисто, як людину, що має досвід роботи у правоохоронних органах, взяти це розслідування під особливий контроль, оскільки пограбування і нищення музеїв не мають терміну давності і знаходяться в моніторингу міжнародних структур!

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, керівник Музейних експедицій в АТО