Константин Стасюк о "неправильной" физиологии и "официальном" лечении

Ему 62 года! А он устанавливает спортивные рекорды и не болеет!Пример Константина Стасюка, который является автором биогравитавиционной концепции преобразования человека,   показывает неполноту и ущербность официальных данных по физиологии.

 

Фрагмент интервью с Константином Стасюком:

- Константин Васильевич! Чем запомнился Вам год?

- Случилось так, что мне пришлось много путешествовать. Состоялись встречи с известными и выдающимися людьми нашей эпохи. Я многое понял, многому научился. Этот год стал началом разработки новых направлений в области познаний способностей организма человека останавливать процессы биологического старения.

Существуют реальные технологии, позволяющие ввести организм в состояние физиологического омоложения. Формируется доказательная база зафиксированных положительных фактов, позволяющих утвердительно констатировать достигнутые преобразования!

А именно: глобальное улучшение кровообращения всего организма, увелечение подвижности и амплитуды движений всех суставов.

- Вы являетесь Президентом благотоворительного фонда "Обновление человека". Что в планах?

- Основное и самое главное - утвердительно сказать: ЛЮДИ - НЕИЗЛЕЧИМЫХ БОЛЕЗНЕЙ НЕ СУЩЕСТВУЕТ! Потому как появились реальные возможности избавления практически от всех существующих болезней! Основаных на изменении физиологии состояния ткани тела и преобразования биодинамики движения человека. Фонд презентует "Клуб здоровых людей Константина Стасюка". Принимаются заявки людей старше 60-ти лет несогласных с необратимыми процессами старения!

Ведь наши предки спокойно доживали до 900 лет, умирая на поле боя с оружием!  Время задуматься, проанализировать, поверить - дорога найдена! Путь нужно пройти! Сайт -

http://stasuk.com.ua/

Справка:
2001 год. К. Стасюк пробежал 43 км. с грузом в 46 кг при собственном весе в 60 кг

2002 год. Транскарпатский зимний забег на 240 км

2003 – на телеканале «Интер» в программе «Гиннес-шок» установил рекорд Гиннеса, подняв одним пальцем гирю 24 кг (46% массы собственного тела), дном кверху.

2004 – К. Стасюк на протяжении часа боксировал с грузом по 10 кг на каждой руке. По окончании часового марафона врач-кардиолог засвидетельствовал показатели артериального давления и сердцебиения, как у человека в состоянии покоя.

2005 год. В программе «Чудаки» (ТРК «Тонис») К. Стасюк пробег по «восьмерке» с грузом, который превышал собственный вес, при этом имел на каждой ноге по 10 кг груза.

2007 – в г. Конотоп Константин осуществил забег на расстояние 300 м по замкнутому кругу, имея груз по 5 кг на каждой ноге, 12 кг на туловище и 40 кг держа в руках. По окончании забега врач-кардиолог засвидетельствовал абсолютно спокойное дыхание, показатели артериального давления в норме.

2009 год. Соревнования на выносливость с чемпионом Европы по легкой атлетике С. Лобановым для популярнейшей программы «Параллельный мир» СТБ. К. Стасюк пробежал 250 кругов по сложной траектории движения на финише показатели артериального давления и сердечных сокращений уменьшились относительно начала забега, что официально зафиксировано профессиональным медиком. Медицинские показатели профессионального спортсмена, пробег 15 кругов, значительно повысились.

2010 год. В рамках программы воплощение новейших технологий бега в современный футбол, К. В. Стасюк соревнуясь с 20-летним форвардом высшей лиги по мини-футболу по динамике движения и выносливости, победил с чрезвычайными показателями. Юный спортсмен, пробежав 15 дистанции сошел с нее, кардиологические показатели до забега были 120-80, после вынужденной остановки – 200-100. 55-летний Стасюк легко прошел всю дистанцию! Показатели к забегу 130-80. После – 140-90. Одышка отсутствует.

2010 год. Телеканал К1 в программе «Брама времени» зафиксировал забег К. Стасюка с грузом 16 кг только на одной ноге на расстояние 500 метров. Динамика движений во время бега была идеально скоординирована. На финише одышка отсутствовала полностью. Мастер спорта по горным лыжам, который оппонировал Стасюку (25 лет, вес 95 кг) вообще не смог двигаться с таким грузом. Видео-

https://www.youtube.com/watch?v=UOWEQ3DfJRI

https://www.youtube.com/watch?v=YNiyMyGLXe4

- Вы прошли сложный жизненный путь. Очень болели. Пережили клиническую смерть. Потеряли жену, оставшись с двумя детьми. Получили инвалидность. Остались без средств существования. Как Вам удалось преодолеть все те невзгоды, восстановить собственное здоровье да еще научиться помогать людям, исцеляя их практически в безисходных ситуациях?

- Вера!!! В Высшие силы, в себя, в собственные возможности, доброту, будущее, знания, истину...

Жора Ключник офіційно поповнив список ворогів путінської Росії. Ще раз і на жаль. Катастрофа Ту-154 над Чорним морем. Цього разу опинився в цікавій компанії Божени Ринська, Аркадія Бабченка і французького журналу Charlie Hebdo

Отримали вал погроз.

Хмельницький карикатурист Георгій Ключник художник-самоучка. Малюнками реагує на політичну ситуацію у світі. Визнаний “Кращим політичним карикатуристом України”. Художній директор журналу “Музеї України” і Музею плакату України при редакції.

Героями його карикатур стали чи не всі провідні світові лідери. І Обама, і Меркель, і Путін, і Порошенко… Жора гостро реагує на окупацію Криму і війну в Донбасі. Займає чітку українську позицію. Ідеал жидобандерівця.

Сталося так, що Жора Ключник першим відреагував на катастрофу путінського Ту-154, що віз до скривавленої Сирії скоморохів окупантів-карателів. Військових артистів і їх шефа з МО РФ, які всі разом створили і співали знущальну для українців пісеньку “Вежлівиє люді”.

Відповідно, емоційного Жору творчо “прорвало” на карикатуру “Вежлівий корм”. Художник пояснив, що всі злочини проти людства, здійснені Путіним і його бандою, схвалені зомбованою рашко-ватою, будуть належно оцінені, а винні будуть покарані. Як судом земним, так і Небесним… Можливо, мертве тіло в масці півня з пляшкою “Бояришника” в клюві, нагадує вбивство посла в Туреччині. Знаємо за що. І у випадковість катастрофи з Ту-154 мало хто вірить. Враховуючи хто, куди і для чого на ньому летів…

Всі ці війни, смерті на совісті путінської Росії, як би те все не подавали кремлівські пропагандисти. Жахлива, але правда. Можливо, цинічна. Хоча, справжній цинізм не карикатура на вбивць і їх жертв, не реакція соцмереж, а свідомо віддані накази про початок війн, знищення десятків тисяч людей. І людство знає, хто їх віддає і хто виконує.

Скромна карикатура, опублікована на персональному сайті Георгія Ключника і в ФБ, миттєво розлетілася інтернетом, потрапила на великі сайти. Спершу українські, європейські, потім російські. І це погано. Бо у Рашці якраз накинулися на журналістів Божену Ринську і Аркадія Бабченка, які посміли висловити власну думку про катастрофу. Їм масово погрожують, вимагають позбавити громадянства, вислати з країни, навіть вбити…

І тут виникає карикатура “Вежлівий корм” Жори Ключника. Хмельницького жидобандерівця з України. Малюнок поширили мало не всі провідні сайти і телеканали РФ! Вату “порвало”. Знову якісь петиції, коменти, погрози викрасти і судити в РФ, розстріляти. Хтось почав “собірать денег”, аби “найняти ветеранів спецназу чи місцевий кримінал” для розправи! Відповідно, такої “популярності” і реакції, художник не очікував, не був до неї готовим. Говорив з ним у новорічну ніч – розгублений і навіть трохи в депресії… Приємного тут мало...

А співробітників СБУ і МВС Хмельницької області, редакція журналу “Музеї України” просить з увагою поставитися до погроз стосовно художнього директора часопису Георгія Ключника, відкрито поширених у соцмережах і у коментарях під публікаціями на сайтах РФ. Таких, які ми цитуємо, знайти легко. І відповідно, придивлятися до гостей міста з російськими паспортами чи ватними настроями…

“Украинский художник Георгий Ключник цинично высмеял гибель пассажиров самолета Минобороны Ту-154, рухнувшего 25 декабря в Черное море. Он опубликовал в Сети страшную карикатуру.

Свое “творение” Ключник назвал “Год Петуха, или Вежливый корм”. Пост с картинкой он опубликовал на своей странице в Facebook.

По замыслу художника, забавный, на его взгляд, рисунок представляет собой реакцию на гибель авторов и исполнителей песни “Вежливые люди”. В продиктованной каким-то злым вдохновением картинке Ключник отразил свою жестокую позицию по отношению к трагически погибшим русским пассажирам самолета.

Рисунок вызвал бурную реакцию в Сети. Примечательно, что некоторые украинские пользователи разделили позицию карикатуриста, позлорадствовав по поводу страшной авиакатастрофы. “Шедевр” Ключника получил множество одобрительных комментариев украинских блогеров.

В свою очередь российские интернет-пользователи пожелали скорейшего возведения стены на границе с Украиной. А в идеале – клетки по всему периметру государства, управляемого пришедшими после переворота 2014 года политическими деятелями.

Напомним, крушение самолета Минобороны Ту-154 произошло утром 25 декабря над акваторией Черного моря. Лайнер держал курс на сирийскую Латакию. На борту находились 92 человека. Среди них – участники Академического ансамбля песни и пляски имени Александрова, журналисты российских телеканалов, известный врач Елизавета Глинка и члены экипажа. Все они погибли. Президент России Владимир Путин объявил 26 декабря днем траура. По факту крушения самолета возбуждено уголовное дело.

http://jjoriki.com/

“Карикатуристы французского журнала Charlie Hebdo смеются над памятью погибших пассажиров самолета ТУ-154 Минобороны России, рухнувшего 25 декабря в Черном море. Издание опубликовало карикатуру на последние секунды их жизни.

Французское издание выпустило циничную карикатуру, касающуюся крушения российского самолета Ту-154. На рисунке изображен падающий авиалайнер, в салоне которого участник ансамбля имени Александрова заявляет: “Репертуар хоров армии расширяется”.

На картинке, выполненной в черно-белом формате, артист со свиным пятаком поет с листа. Кроме того, в Сети появилась и другая, не менее жестокая, карикатура.

Но и этим не ограничились французские карикатуристы. Еще одна кощунственная картинка изображает артистов ансамбля имени Александрова, которые, как гласит подпись под ней, покоряют новую публику.

Отметим, что ранее высмеял гибель пассажиров рухнувшего Ту-154 и украинский художник Георгий Ключник. Он опубликовал в Сети страшную карикатуру. Свое “творение” Ключник назвал “Год Петуха, или Вежливый корм”. Пост с картинкой он опубликовал на своей странице в Facebook. Рисунок представляет собой реакцию на гибель авторов и исполнителей песни “Вежливые люди”.

Славу в сучасній Росії можуть мати лише зрадники України чи українці, різко налаштовані проти путінізма. Отже, українцям популярність в РФ протипоказана! Це небезпечно! Саме тому, я як директор Музею плакату наказом заборонив представникам рашистської преси відвідувати наші виставки і акції! У тому числі, ту єдину виставку карикатур Жори Ключника, що відбулася у вже закритому Музеї української пропаганди на Троєщині. Куратором якої я був. Тоді до нас просто отарою перли всі оті ватні орт-нтв-звьозди… Цікаво, вони і досі відкрито працюють у Києві, чи вже користуються послугами легальних, але відкрито сепарських ЗМІ?

-Скандали довкола карикатур стають вже традиційними для Росії. Вата вимагає їх любити попри всі вчинені ними злочини! – прокоментував арт-директор журналу “Музеї України” і Музею плакату, доброволець 92 бригади ЗСУ Юрій Нерослік, – З власного досвіду ми знаємо, як брутально реагують в РФ на будь-яку статтю, плакат, малюнок з критикою путінського курсу. Це теж лінія фронту – інформаційна! Моєму колезі і побратиму Георгію Ключнику – мужності і сміливості! Чекаємо нових робіт!

Що ще намалює Жора?

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, куратор єдиної виставки карикатур Жори Ключника у Києві

Першоджерела української історії щільно закриті у чорних ящиках малоросійських спецхранів КДБ-ФСБ, що дісталися від царської охранки. Їх ніхто не відкривав. І не збирається. Але, адреси відомі: Москва, Пітер, Новосибірськ, Чита.

Нам довелося витратити десять років, аби дослідити розгалужену систему секретних спецхранів у музеях і архівах РФ, якими і досі опікується ФСБ. Все українське під грифом «Совершенно секретно!», накази про що підписував особисто Сталін. Наші історики нічого не знають про ті сховища скарбів. І це не дивує.

Отож, короткий огляд найсекретніших спецхранів ФСБ.

Спецхран КДБ СРСР №9, що перебуває під контролем ФСБ в славнозвісному Ермітажі. Ми засвітили це місце під час розшуків шаблі Мазепи. Росіяни взагалі не визнавали, що у них є такий відділ, офіційно заявляли про повну відсутність українських колекцій. Потім почали вимагати секретні інвентарні номери, які, до речі, ми їм повідомили. Лише тоді дозволили київській журналістці приїхати і сфотографувати шаблю Мазепи, яка виявилася копією. Оригінал - у іншому спецхрані. Крім шаблі, там є чимало особистих речей Мазепи, наприклад, його парадна шапка. І головний убір Богдана Хмельницького. Ми змогли опублікувати фото морського козацького прапора Січі. Було там 234 нерозпакованих скринь «Мазепинского дела», опломбованого грізними стрічками «Не открывать до особого высочайшего повеления!». Не смійтеся – досі не відкрили, а після наших публікацій оббили фанерою, написали «ЯД!» і переховали. Знаємо, куди перевезли. Російські журналісти мало не на кожній прес-конференції питають гендиректора Ермітажу Михайла Піотровського про той спецхран і шаблю Мазепи, що викликає у нього публічну істерику і «неконструктивну» критику нашого журналу.

Все, що не знищили і не вивезли з Києва петлюрівці, потрапило до Москви. В спецхран!

Оригінал шаблі Мазепи, скарби київських князів, викрадених російськими самозванцями з Києва, зокрема легендарний перстень Ярослава Мудрого, який знайшла донька Генсека Брежнєва, Галина, у найсекретнішому спецхрані імперії - в Адміралтействі. Деякі інвентарні номери ми знаємо. Можливо, ризикнемо дати кілька фото. Там, під лазерною сигналізацією - і десятки портретів гетьмана Мазепи, створених тодішніми малярами на вимогу охранки. Про Адміралтейство росіяни мовчать глухо. А даремно!

Всі архівні документи, як і так званий Архів Скоропадського, які були захоплені чекістами, зберігалися в Одесі, Києві. Потім їх перевезли у спеціальне сховище до Чити. Потім – Ленінград. Якийсь час вони лежали у цікавих підвалах Адміралтейства. Після першої згадки про це сховище, ми трохи розпитали людей про цей унікальний витвір інженерного мистецтва. Виявляється, підвали не можуть бути затопленими! Стіни укріплені і обшиті свинцевими плитами. В тих підвалах і досі зберігається чимало цікавого. Наприклад, діаманти і рубіни київських князів, які комуністи виколупували з корон і прикрас для продажу за кордон, посередником у якому виступав Арманд Хаммер.

З 1973 року збірні документи, які отримали назву «Архів Скоропадського», перевезли до Ермітажу. Де вони, нерозібрані, і досі чекають дослідників з України.

Ми знаємо, що у Історичному музеї Росії - той, один з корпусів якого знаходиться на Красній площі - зберігається найбільша у світі колекція документів, нагород, грошей, зброї часів Української Народної республіки. Доступу майже нема. Інформація відсутня.

Красна площа, Москва. Державний історичний музей. Спецхран КДБ СРСР з документами і експонатами часів Громадянської війни. Там і Врангель, і Колчак, і Денікін. Біла гвардія. Про них пишуть, досліджують, виставляють. Поруч – стелажі часів Української Народної Республіки, Гетьманат, Директорія, Махно, Зелений, Григор`єв. Все секретно.

Найбільша у світі колекція поштових марок, грошей, нагород, документів. Все, що не знищили і не вивезли з Києва петлюрівці, потрапило до Москви. В спецхран! Найбільшої шкоди українській історії та архівній справі завдали таємничі візити Столипіна до Києва на початку ХХ століття. Саме тоді, охранка, за наказом царя, почала вишукувати всі архіви запорожців. Причетним до того був і Столипін, який вивіз чимало документів до Москви. Потім частина з них, потрапила до Гохрану Новосибірська, де лежить і понині. Щось знову опинилося в Ермітажі.

Особливо дратувало російських царів все, що було пов`язане з Запорізьким козацтвом, Київською Руссю. В архіви Санкт-Петербургу, Москви, Новосибірська, Чити вивезли вагони рукописів, книг, літописів, церковних книг, козацьких універсалів, листів, реєстрів.

Майже все збереглося. Так і лежить у тих скринях нерозпаковане.

Потім до справи долучилося НК-ОДПУ-НКВД-КДБ. Ці дібралися до обласних і міських архівів, музеїв. Масовим це явище стало наприкінці 60-х - початку 70-х років ХХ століття. З музеїв експонати вилучалися "на реставрацію". Збереглося чимало актів, договорів про тимчасову передачу реліквій українського народу музеям Росії. У нас забрали, і там не виставляють. Все в запасниках!

Майже впевнено можна говорити про якусь потужну колекцію гетьмана Івана Мазепи. Дуже старовинні речі з Візантії, книги, прикраси Київських князів, документи, що потрапили до зібрання Мазепи, лежали у надійному місці в Софії Київській. Вивезли.

До росіян потрапили чисельні прикраси Київських князів, документи (і пергамент, і Берестяні грамоти, які, на жаль, розсипалися, залишивши по собі лише свинцеві печатки з княжими символами).

Чимало документів вціліли - листування Ярослава та інших князів з Новгородом.

Існує публікація М. Розова про книги Ярослава, що лежать в бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна. Знову Пітер! Як вони там опинилися? Нині ми дуже цікавимося секретним спецхраном ФСБ №21 у Кронштадті.

А ось ще один слід – Гатчина: 5 червня 1775 року російські війська, що захопили останню, Нову Січ, спакували і вивезли до Петербургу клейноди, прапори, гармати і архів запорозької військової канцелярії!

Прапори і гармати розпорошені кількома російськими музеями. А от за архівом ми тихенько ганялися кілька років.

Росіяни називають його «Архівом Калнишевського». Він спокійно зберігається в секретному спецхрані Центрального військово-морського архіву Міністерства оборони РФ. 188300, Ленінградська область, м. Гатчина, Червоноармійський проспект, 2.

Офіційно цього спецхрану не існує. Про нього знає дуже обмежене число людей з суворими допусками. Зрозуміло, російські військові моряки абсолютно не цікавляться документами Архіву Запорозької канцелярії, листами Калнишевського, наказами, звітами, хроніками. Але в українських істориків від самого вигляду тих паперів починають тремтіти руки. Поки що, ми не маємо детального опису архіву, але знаємо, що він у прекрасному стані, з ним ніхто не працює.

У тому ж спецхрані зберігається чимало документів з особистого архіву гетьмана Мазепи, захопленого росіянами після Полтавської битви. Теж не вивчений, не опублікований.

Нині прорватися українцям до згаданих спецхранів неможливо. Трохи зачекаємо.

Ці негідники обікрали головні музеї Києва. Нелегально переправили до США культурні цінності України на мільйони доларів. Саме у них скарби скіфських і козацьких курганів Криму, Донбасу, Запоріжжя.

Колись вони потрапили у поле зору оперативників радянського КГБ, арештовувалися,  завербовані. Були стукачами КГБ УССР. Теоретично, копії їх досьє має СБУ, бо оригінали можливо в ФСБ. Ще живі офіцери, які їх вербували і вели… Погоняли Князь і Морковка…

Є ще баришня з фондів Національного історичного, яка тихенько обікрала НМІУ, а нині живе в Ізраїлі…

Можна лише радіти “надійності” обліку музейних фондів Національного музею історії України і Нацзаповідника у Лаврі, які обікрали і підмінили експонати у “промислових” масштабах. Але, конферансьє на чолі Мінкульту і “красотки” піар-заступниці, того просто не зрозуміють.

Час призначати жорстку ревізію фондів – срібники, гривні, єфимки з ознакою, дорогоцінності з курганів, ікони… Чогось нема, щось підмінили… Перевіряйте. І порівнюйте з каталогами аукціонів та антикварних магазинів США, які належать Князю і Морковке.

Про “блискучі перемоги” у боротьбі з чорними копачами, скупниками краденого і гінцями-контрабандистами МВС, СБУ, митниці, можна писати романи… Справжні герої… Маються на увазі копачі і контрабандисти.

Діє масштабна система пограбування державних музеїв, приватних колекціонерів, організація незаконних розкопок в історичних зонах. І хтось то все кришує… Хоча, у порівнянні з іншими схемами обкрадання народу України – то дрібниці!

А Князь з Морковкою дуже підставилися в Нью-Йорку. Видали десятки каталогів крадених культурних цінностей, незаконно переміщених через Митний кордон США.

Саме там і засвітилися десятки експонатів викрадених і підмінених в фондах Нацзаповідника у Лаврі, Національного музею історії України, Національного художнього та інших… На деяких лотах – фотографії речей з Лаврської колекції з книг, у яких прямо зазначено, що то експонат державного Музейного фонду, лежить у держмузеях Лаври!!!

Відчуваєте рівень нахабства?

Те саме з викраденими експонатами з Росії. Особливо Ермітажа і музеїв Москви. За них не переживаємо, хай тим переймаються їх структури…

Взяти того Князя і Морковку елементарно. Потрібен лише офіційний запит від України до Митної служби США. Каталоги ж є! Попросити пояснити походження українських культурних цінностей, ймовірно викрадених з державних музеїв, чи незаконно знайдених чорними копачами. Якщо Митний кордон США перетнули легально, будуть прізвища власників, експертів, були сплачені податки і збори. Що стане подарунком для українських правоохоронців – як вивезли від нас? Контрабанда!

Але, антикварна мафія легально кордон не перетинає, податків не платить! В США це 20 років з конфіскацією. Додайте давню цікавість ФБР до старих агентів КГБ, а нині контактерів з російсько-єврейською мафією та ФСБ… Хлопці сильно влипли…

Журнал “Музеї України” вже звернувся до В.Гройсмана, до МЗС, Мінкульту, СБУ, СЗР, Посольства України в США – дійте!

Хто напише запит до Митної служби США? А потім заяву в ФБР і поліцію Нью-Йорка?

Хто відвідає два вже вказаних нами аукціона, поцікавиться легальністю продаж культурних цінностей України і попросить зняти лоти з торгів і “заморозити” під особисту відповідальність?

Якщо нікому, це можуть зробити журналісти. Як українські, так і американські…

Ще є – Сибіга Ігор Іванович
Генеральний консул України в Нью-Йорку. Йому якось ближче… Існує ціла

Культурно-гуманітарна секція Посольства!

Ольга ІВАНОВА — Радник (питання культури) email: [email protected]

Владислава БОНДАРЕНКО — Радник (діаспора) email: [email protected]

Взагалі, ветеранам МЗС України варто згадати, як журнали “Музеї України” і “Нова Січ” боролися за повернення козацьких регалій з Музею Кубанського козацтва в Ховелі. Як швидко тим перейнялася Кондоліза Райс, потім Джордж Буш. І як Путін послав до США спецназ, що пограбував музей. І що було потім… Ющенко і Тарасюк можуть згадати… То уже літературний твір…

Нині маємо справу з двома дрібними, нахабними баригами-контрабандистами, що вкрали безцінні для українців культурні скарби.

Ми повинні все повернути до державних музеїв!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

З досьє відділу Інтерполу в Польщі:

Организаторы контрабанды культурных ценностей – поставщики подельники  ( в доле ) Александр Эренбург ( Родился в Умани ) неоднократно осужденный за контрабанду в Украине и России ( Контрабанда антиквариата через Польша , Белоруссия , Украина ), Фима Кац ( рожденный в Бердичиве) живет в Израиль – контрабандист , перевозит в Америку антиквариат контрабанду через знакомых на таможне в Бресте.  Также Соломон Шнейдерман ( Израиль ) Сергей Сорока ( род в Киев)  ( Израиль ) Михаил Зингер ( кличка Мойша) Род Киев – Подельник Маркова и Эренбурга .

Володимир Касикін був завдовжки в життя колекціонер і власник магазину антикваріату Володимира з 1992 року Володимир є фахівцем в області давньоруських творів мистецтва, релігійних ікон і артефактів. Має дипломи випускників в історії декількох російських вузів. Він служив на російських археологічних проектів. Володимир надає консультаційні послуги аукціонів, музеїв і приватних колекцій в Сполучених Штатах і за кордоном.

Володимира антикварний магазин в Нью – Йорку є вельми шановний продавець з великою кількістю постійних клієнтів. Сертифікати автентичності для всіх ікон і російського срібла надаються за запитом.

https://artvkg.com/content/4-about-us

Остготів Silver Eagle очолювані Пряжка

Кожен кінець доброзичливо-образної петлею, що закінчується стилізованими головами тварин, очі і кожен кінець з коміром-комплект кабошон скло, прокрутки довжини, кожна зі сторін масивного гачкуватим мови, встановленого зі склом, обидва елементи шарнірно прямокутної пластини, проектування орла голова навпаки, очей і кожну сторону пластини, встановленої з кабошон склом, великий овальний скла в центрі, на поверхню з рядами прокрутки і іншого геометричного орнаменту, спочатку прикута до шкіряним ременем, частина з яких до цих пір збереглися.

Остготи (остроготи лат. Ostrogothi) або грейтунги (Greutungi) — давньогерманський народ, східна гілка готів, що розділилися з кінця IV століття на вестготів (західних готів) і остготів (східних). Межею між ними в IV ст. був Дніпро; остготи жили в степах між Дніпром і Доном. Але незабаром обидва народи посунули на захід.

Візантійський Срібний Хрест-мощевик

6-9 століття нашої ери, дуже рідко.

Дмитрий Марков впервые заинтересовался коллекционированием монет и медалей ещё в 1972-м году. В 1985-м он закончил Исторический факультет Киевского Университета, получив ученую степень за работу “Монетное обращение в средневековой России (VIII – XIII вв.)”. Его широкий диапазон интересов включает в себя русские и советские ордена, медали и предметы военной истории, русские и античные монеты, антиквариат и многое другое. Им опубликовано несколько статей по этим темам.

В 1990-м году Дмитрий Марков иммигрировал в США, где на следующий год основал собственную фирму “DMITRY MARKOV Coins & Medals” На сегодняшний день Дмитрий является одним из самых больших и авторитетных дилеров мира по русским монетам и наградам. Филиал его фирмы находится в Нью-Йорке.

На сегодняшний день фирма “DMITRY MARKOV Coins & Medals” опубликовала 35 полностью иллюстрированных каталогов-определителей, наряду со многими другими коммерческими публикациями. В 1997-м году, Дмитрий Марков внес свой посильный вклад в развитие советской фалеристики, опубликовав A Checklist of Soviet Orders and Medals.

Донецький обласний краєзнавчий музей – найбільше постраждав від війни. Центральний офіс в окупованому Донецьку розбитий Градами. Колекцію розграбовано рашен-терористами. Україні залишилося лише три сільських філії у трьох Лініях оборони. Туди і стартує 12 Музейна експедиція в АТО!

Бойовий колектив музейників більше двох років зберігав заклад без заробітної плати, державного фінансування. І зберегли!

Навіть міжнародні музейні експерти вражені вірністю справі колективу ДОКМ!

Нині обговорюється питання нагородження музею кількома громадськими відзнаками. Журнал “Музеї України” особливо вдячний Голові Донецької ВЦА Павлу Жебрівському, його заступнику Ігорю Стокозу, начальнику Управління культури і туризму Донецької ВЦА Аліні Певній, щойно обраному директору, що очолювала філію у селі Нескучне, Світлані Глушко за енергійні зусилля з підтримки і порятунку ДОКМ! Адже, ситуація була критичною! І всі, хто знає, як неймовірно важко ламати опір бюрократії у прифронтовій зоні – все розуміють…

Так, фактично, лідери Донецької ОДА і колектив музею здійснили культурологічний подвиг – врятували заклад, почали процес відродження і розвитку! Хоч як би високопарно не сприймалася ця фраза… Добрі справи повинні бути оцінені! Слова підтримки повинні бути сказані!

Нині Донецький обласний краєзнавчий музей отримав технічний офіс у Краматорську. Формується науковий колектив. Повноцінно діють філії.

-Донецький краєзнавчий повернувся до звичного трудового ритму! – сказав заступник Голови Донецької ВЦА Ігор Стокоз, – Здійснено всі необхідні бюджетні виплати, закрита заборгованість по заробітній платі. На відкритому конкурсі обрано директора. Проблеми долаємо! Як завжди, раді учасникам Музейної експедиції, з якими постійно зустрічаємося в різних куточках області! Культурологічним волонтерам у нас є де докласти зусилля!

Тривожить ситуація довкола філії – Музей лісу в Великоанадольському лісництві Волноваського району. с.Графське раніше -Комсомольське. Поруч лінія фронту.КПП. За кілька кілометрів окупований Докучаєвськ. На лінії розмежування активізація бойових дій. Саме там може відбутися як ворожий наступ, так і контрнаступ. Сторони підтягли дальнобійну артилерію, танки, крупнокаліберні міномети… Війна! Відповідно, треба думати, як в таких умовах зберегти музей.

Неспокійно довкола Музею Композитора С.Прокоф’єва в с. Сонцівка – (раніше -Красне), (раніше-Красноармійського) Покровського району. Поруч стратегічна Курахівська ТЕЦ. Неподалік КПП Мар`їнки, розстріляна Красногорівка. Музей працює! Як і філія під Великою Новоселівкою.

Журнал “Музеї України” просить Павла Жебрівського сприяти у придбанні для музею, філії якого розкидані на такій значній відстані у прифронтовій зоні, хоча б простенького, але надійного автомобіля! Є відомі бухгалтерські обмеження, придумані невідомими кабмінівськими економістами, якісь ліміти… Але, треба знайти вихід! Це – до слова…

-До війни, Донецький краєзнавчий музей вважався найпотужнішим на Сході України. Мав розкішні колекції. Все залишилося окупантам… – зауважила начальник Управління культури і туризму Донецької ОДА Аліна Певна, – Все доводиться робити з нуля. Нині музею потрібна методологічна допомога в організації наукового процесу, обліку, збереження, поповнення фондів, варто думати про археологію, краєзнавство. Поступово все налагодиться!

Команда “Музеїв України” вже допомогла ДОКМ створити сайт, підтримали інформаційно.

https://donoblkraymuseum.wordpress.com/about/

Сподіваємося, днями у всіх трьох філіях і у центральному офісі будуть розгорнуті виставки патріотичного плакату арт-директора Музею плакату при редакції Юрія Неросліка, які даруємо! Спробуємо допомогти з організацією наукового документообігу, обліку. Звертаємо увагу благодійних фондів для оформлення грантів для музею…

Керівник 12 Музейної експедиції в АТО-2016, шеф-редактор журналу Наталка Іванченко, – практично щомісяця на Донбасі…

Можливо, колективам обласних краєзнавчих музеїв мирних областей треба дізнатися, що Донецький краєзнавчий відновлено, працює у прифронтовій зоні і якось підтримати?

Та і керівникам Міністерства культури частіше бувати на Сході, а не в ситій Європі…

Музейна експедиція стартує!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Здається, знайшли вкрадені колекції Лаври і Національного музею історії…

Аукціони США можуть суттєво просунути історичну науку України. В біржових каталогах регулярно оприлюднюють фотографії справжніх скарбів, які вітчизнянні вчені вважали давно втраченими.

У грудні 2016 року, оприлюднено цікаві для українців лоти гривні і срібників Київської Русі для торгів у січні 2017 року в Нью-Йорку. Довкола них починається інтрига, що має всі ознаки міжнародної спецоперації.

В музеях України є лише 39 офіційно описаних срібника, введені в науковий обіг. Однак, в середовищі “чорних” копачів і нелегальних дилерів культурних цінностей, артефактів періоду Київської Русі набагато більше. Саме звідси налагоджено контрабандні поставки скарбів на антикварні ринки Росії, Німеччини, Англії, Канади, США.

В редакції журналу “Музеї України”, який першим оприлюднив світлини гривні і срібників Київської Русі з аукціонів Нью-Йорка, переконані, що зазначені лоти повинні бути негайно проаналізовані музейниками, скажімо, Національного заповідника”Софія Київська”, Лаври, Національного історичного на предмет їх оригінальності.

-Ми повинні бути впевненими, що маємо справу не з підробками! – сказав головний редактор журналу “Музеї України” Віктор Тригуб, – Адже, для історичної науки України, музеїв, оригінальні речі князівської доби є безцінні! Особливо срібники, на яких вперше було детально зображений тризуб, що став основою державного герба! Тому треба зробити все, аби якимось чином повернути колекцію до Києва і виставити у Національному музеї. Це символічні речі для кожного українця, які засвідчують нашу тисячолітню історію! Адже, в Києві губили срібники, коли Москви ще не було!

Журналісти не вірять, що знайдеться якийсь патріотично налаштований олігарх, здатний викласти десь 20 тисяч доларів за всі лоти і передати колекцію державному музею. Все піде у приватне зібрання і за кілька років буде перепродане.

Часопис офіційно звернувся до очільника Уряду В.Гройсмана, МЗС, Мінкульт, СБУ, Службу зовнішньої розвідки України, Посольство України в США з проханням терміново створити міжвідомчу групу для організації повернення незаконно переміщених через митний кордон країни культурних цінностей. Достатньо отримати інформацію від власників аукціонів про прізвища господарів лотів, експертів, документи про легальний перетин митного кордону США.

Є великі сумніви, що виставлені речі мають легальне походження. Швидше за все були вкрадені, підмінені з колекцій державних музеїв, або незаконно знайдені “чорними” копачами, а відповідно нелегально, контрабандними шляхами, доставлені в США. Публічний продаж через аукціон є методом легалізації краденого.

Що за законами як України, так і США є тяжким злочином.

Віктор Тригуб переконаний, що при осмислених, скоординованих діях МЗС, Посольства, Мінкульту, СБУ, СЗР, можна елементарно “переконати” власників лотів і аукціонів добровільно і безкоштовно передати Україні скарби Київської Русі. Як знак доброї волі… І більше ніколи не виставляти на продаж незаконно вивезені з України культурні цінності, аби не стимулювати чорних копачів, дилерів, контрабандистів…

Власники подібних аукціонів і покупці звикли працювати у тиші, без уваги преси. А увага буде!

-Якщо дехто ще не зрозумів, найближчим часом засвітяться імена кримінальних злочинців, що у свій час були стукачами КГБ УССР в Києві з погонялами Морковка і Князь! – попередив Віктор Тригуб, – Вони вчасно втекли до США і до них є питання про викрадення срібників, єфимків з ознакою, ікон з Лаври і Національного історичного музею України. Знахабніли наскільки, що в каталозі опублікували срібник з Лаврської колекції, описаний в книзі, де сказано про його місце зберігання! Те саме з єфимками з ознакою, вкрадені чи підмінені у Національному музеї історії України. Нині їх намагаються банально легалізувати через два аукціони. Дивує мовчанка співробітників музеїв Лаври і Історичного. Ви так погано знаєте свої колекції? Негайно зробіть інвентарізацію! І порівняйте з виставленим в Нью-Йорку!

Взагалі, такі злочини – викрадення, незаконне переміщення, торгівля культурними цінностями – не мають терміну давності і за кількома актами ООН і ЮНЕСКО жорстко караються як в США так і в Україні. Від 20 років з конфіскацією.

Тож Князю і Морковке варто добровільно занести вкрадені колекції в Генеральне консульство України в Нью-Йорку і “подарувати” назад.

Далі все елементарно. Якщо не зрозуміють. Піде офіційний запит до Митної служби США, яка підтвердить, що не оформлювала викрадені в державних музеях України культурні цінності. Іде запит в поліцію і ФБР США. До речі, ФБР давно спостерігає за нашими героями… Знає про контакти в Росії… Спрацюють миттєво. Фінал зрозумілий.

Розвиток цієї епопеї прийдеться якраз на перші тижні діяльності нового Президента США Д.Трампа. Активісти Республіканської партії конкретні у таких ситуаціях… Це повинні розуміти в Уряді України. Маємо гарний шанс.

Двох старих стукачів КГБ УССР навіть жалко…

А.Авдєєв, “Сурма”

В наших музеях десь сорок оригінальних князівських срібників. Лише за тиждень ми знайшли ще три. На торгах в Америці!

Американські антиквари активізуються наприкінці року. А українські журналісти починають вивчати оприлюднені лоти. Знаходимо чимало цікавого. Знову вигулькнули гривні і срібники Київської Русі!

Для біржевих бариг – то просто шматочки металу, які можна вигідно продати, для українців – то символічні речі нашої стародавньої історії, які потребують детального вивчення, опису та почесного місця в музеях, підручниках, фільмах.

Шлях, яким ті експонати потрапили до США добре відомий. Щось було викрадено чи підмінено в державних музеях, щось розкопали чорні археологи. Вивозили в основному через Москву та Польщу. У переважній кількості випадків незаконно. Інакше, були б дозволи про легальний перетин митного кордону України, прізвища власників, експертів. Згідно чинного законодавства, археологічні розкопки робляться лише державними структурами, всі знахідки вважаються державною власністю. Офіційний вивіз подібних речей приватними особами практично заборонено.

Отже, маємо черговий  випадок публічної торгівлі краденими артефактами, вивезеними контрабандно. Кілька серйозних статей Кримінального кодексу.

Єдина структура яка реально бореться з міжнародними баригами – маленький сайт “Музеї України”. Лише силою слова і максимальної гласності. Ні МЗС, ні Мінкульт, ні СБУ, ні Служба зовнішньої розвідки так і не змогли зібратися, створити якусь експертну групу, яка б дієво реагувала на факти незаконного розпродажу наших скарбів! Що важко офіційно звернутися через наші посольства до Інтерполу, місцевої поліції, спецслужб, аби зупинити торги до представлення законності виставлених лотів!? Довели факт контрабанди – арешт, конфіскація, повернення в Україну. Вивчить подібний досвід Італії нарешті!

Після наших чисельних публікацій про торги незаконно переміщеними культурними цінностями, аукціони і їх власники несуть значні репутаційні втрати і нині стараються обмежувати продаж українських лотів. Хоча б у публічній площині. Відповідно, падає ціна, вивіз скарбів стає нерентабельним. Бариги оптом щось скуповують і повертають цінності до України! Знову таки, незаконно, тихо продаючи предмети олігархам і різноманітним скоробагатькам. Історичні символи поповнюють приватні колекції, осідаючи на крутих дачах.

Невже так важко викупити десяток гривень, срібників і подарувати якомусь державному музею? Хоча, говорити на ці теми з баригами, що з пусткою.

Як правило, після наших виступів залишаються лише фотографії, які історики спрагло включають до дисертацій, книг, розвідок. А ми виступаємо “першоджерелом” – не на аукціонні ж каталоги посилатися вченим…

Даруємо нові світлини!

Київ. Гривня Злиток, ND (близько 11-го по 13-е століття). ДУЖЕ ДОБРЕ.
62.80 х 30.53 мм; 151.50 СБМ. cf.Spassky-рис. 43; cf.Kaim-32; cf.Petrov-347. Виготовлено під час так званого «монетного періоду”, коли звернення карбування із Західної Європи було призупинено, злитки, такі як цей стали основною формою платежів. Цікава частина російської і української історії. Від помірної до важкої корозії з незначною інкрустацією. Похмуро тоноване.
Естімейт: $ 1000 – $ 1500.

Срібник, ND. Святополк I, великий князь київський (1015-19). ДУЖЕ ДОБРЕ.
Спаський-рис. 35. Дуже рідкісний шматок від короткого і насильницького правління старшого сина Володимира I в Святослава, який знають з такими барвистими прізвиськами, як “анафема”, “Окаянного” і “Проклятий принц”. Тримаючи владу в Києві тільки чотири роки, після його звільнення після того, поміщений у в’язницю за спробу повалити свого батька.  Намагався зміцнити свою владу і ліквідація інших суперників, конкретно його трьох братів, які всі померли незабаром після його приходу до влади. Шматок пропонується тут,  частина зовнішнього краю відсутня. Сидить Христос на лицьовій стороні. Деякі невеликі ділянки легких поверхневих мідянкою присутні, але не нав’язливий і згадується виключно для точності. Історичне значення і рідкість не може бути занижена, а можливості для отримання такої монети приходять все рідше. Dark тоноване.
Естімейт: $ 7000 – $ 9000..

Срібник, ND. Володимир Святославич, як великий князь київський (980-1015). ВИБІР ДУЖЕ ДРІБНИЙ.
Спаський-Рис.32 Аверс. 2 / Rev. 2. В альтернативному випадку описано як батько Русі і засновника християнства в Київській Русі, Володимир Великий вже давно є джерелом натхнення, і все навіть віддалено пов’язане з ним високо цінується. Частина пропонованих тут є прямий зв’язок з його правління, і має велике історичне значення. У той час він був вражений, велика частина Європи, нарешті, виходить з темних віків і знову відкрили важливість пропаганди в якості інструменту в управлінні справами держави. Частина пропонованих тут не є винятком, з великим князем зображений на престолі, і з першими проявами національної емблеми київської використовуваної на зворотному боці. Кілька сирої, як можна було б очікувати майже будь-який монети цього врожаю  пропонованих тут знаходиться в дивно прекрасному стані лише невеликий 11 мм неглибокої чіпом з одного боку, яка не впливає на розбірливість або легенди. Чи слід вважати одним з кращих прикладів, доступних сьогодні більшість частин буквально бути на шматки або менша частина монети, ніж видно тут. Дуже рідкісна і історично значущих монет. Досить привабливим з красивим, навіть темно-сірий тон.
Естімейт: $ 5000 – $ 7000.

Більше тут -

https://auctions.stacksbowers.com/lots?view=list&sort=auction_date_lot_number&categories=1-11EX3&lots_range=upcoming&is_mixed_lot=sometimes&parent_category=1-11EIV&limit=36https://auctions.stacksbowers.com/lots/view/3-69SLDhttps://auctions.stacksbowers.com/lots/view/3-69U6Lhttps://auctions.stacksbowers.com/lots/view/3-69U6Shttp://www.nyinc.info/

Поки що все. Традиційно напишемо відкритого листа чиновникам, які можливо надішлють чергову відписку. Сподіваємося, співробітники Посольства України в США максимально публічно, гучно навідаються до зазначеного аукціонного закладу, офіційно поцікавляться історією гривні і срібників, а якщо пояснення їх не задовільнить, напишуть заяви до поліції і ФБР. З баригами тільки так – жорстко! А в день торгів варто перефотографувати всіх покупців з України і Росії. Цікаві фізіономії побачите!

Ще раз підкреслю – в державних музеях Національного статусу лише 39 срібників подібного класу! Протягом тижня на двох аукціонах США виставляється аж три! Таке враження, що крім журналістів то нікого не цікавить!

Продовжуємо відслідковувати ситуацію!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Без заробітної плати, електрики і опалення. Зберегли!

Неподалік, як завжди, з чогось стріляють. Зловісні мінні поля. Йдуть колони військової техніки. То відкривають, то закривають КПП на окуповану російськими терористами територію. Щоденні бойові зведення. Поранені в лікарнях.

Це робочі будні співробітників Донецького обласного краєзнавчого музею. Вірніше, трьох сільських філій: Немировича-Данченка, Прокофьєва, Музею лісу. Саме на їх базі перереєстровано бренд ДОКМ, головний офіс якого - виставкові зали і розкішні колекції - залишилися в окупованому Донецьку. Були пограбовані терористами і демонстративно обстріляні важкою артилерією, Градами, аби замести сліди. Серед підозрюваних – сумно відомий Ігор Гіркін.

Донецький краєзнавчий музей перереєстровано на підконтрольній Україні території, оформлено всі документи, а головне - співробітники отримали заробітну плату більш, ніж за два роки. Розблоковано бюджетні платежі.

Нагадаємо, у подібній ситуації опинилася і філія Донецького обласного художнього музею в селі Прелесне. Їх «епопея» тривала більше року. Робота відновлена, музей врятовано, заборгованості погашені. Готується конкурс з обрання директора.

Всі музеї зони АТО працюють. Там живуть люди і ростуть діти

Треба розробити нову наукову концепцію ДОКМ, враховуючи реалії. Оновити експозиції. Осучаснити заклади. Фактично, треба заново створити весь пакет наукової документації, розібратися з фондами. Однак умови прифронтової зони відлякують спеціалістів, які готові приїхати, але, подивившись на карту, миттєво відмовляються.

Фронт за кілька кілометрів. Музей лісу у Волноваському районі. Поруч відоме КПП у Новотроїцькому. Окупований і фактично оточений Докучаєвськ. Перша лінія. У будь-який момент може розпочатися велика битва чи спроба прориву.

Село Красне, Покровського району, де Музей Сергія Прокофьєва, на честь якого названо Донецький аеропорт, поряд з Курахівською ТЕС. Друга лінія. Неподалік розстріляні артою Красногорівка, Мар`їнка, ще одне КПП. Окопи. Електростанція стратегічна – сепари давно щось планують.

Відносно «спокійно» у селі Нескучне, де знаходиться Музей Немировича-Данченка. Третя лінія оборони.

Ось такий нині Донецький обласний краєзнавчий музей. Зрозуміло, автівки у новообраного директора Світлани Глушко немає, як і коштів на її придбання. І як їздити через блокпости в умовах прифронтової зони, особливо взимку, коли після 15-00 вже сутінки, видатні столичні диванні “музейні критики”, навіть уявити не можуть.

Попри все, музейники налаштовані оптимістично, жартують. Мріють виграти якийсь європейський грант, чи оформити щось через благодійні фонди. Наївні. Представники міжнародних організацій і до тилового Краматорська їдуть як на війну і мало не в броніках. Я намагався пояснити їм про допомогу трьом маленьким сільським музеям, загубленим у трьох лініях оборони вздовж фронту, – просто не зрозуміли.

Всі музеї зони АТО працюють. Там живуть люди і ростуть діти.

Віктор Тригуб

Редактор журналу "Музеї України"

http://nv.ua/ukr/opinion/trygub/budni-muzejiv-zoni-ato-338129.html

    Кримінальна тема довкола музеїв улюблена у деяких "мисливців на сенсації". Миттєвий резонанс, передруки гарантовано. Більше того, подібні, не підтверджені ніким "інфо-бомби", часто використовуються за кордоном, особливо в Росії, проти України.
    Сталося так, що я недавно був у Запорізькому обласному краєзнавчому музеї, бачив як готувалася резонансна виставка скіфських археологічних скарбів, закінчувалося оформлення великої виставкової зали, яку не могли відремонтувати 10 років...
Відчувався напружений трудовий ритм всього колективу.
   Урочистості пройшли на вищому рівні, було багато преси, публікацій. Музейники і керівники області приймали заслужені вітання. І раптом "авторитетне" повідомлення у соцмережах відвідувача, який звернув увагу на відсутність в експозиції кількох радянських марок і значків.
   Явно будучи "визначним профі" він звернувся "за коментарем" до наглядачки-пенсіонерки, яка когось підміняла. Зрозуміло, жінка чесно сказала, що нічого не знає.
Ось тут, на основі "достовірних даних", запорізький "шерлокхолмс" і розкрив грандіозний заговір - марки і значки вкрали та продали за фантастичні гроші на міжнародному ринку!
Про результати такого блискучого "розслідування" безстрашний "борець з корупцією" відразу написав у соцмережах, а ще більш "високопрофесійні колеги" підхопили і подали як доконаний факт - співробітники Запорізького музею крадуть і продають експонати!

Сказати, що музейники і керівництво Запорізької ОДА були ввічливо кажучи "здивовані", то ще стримано...
Адже, враховуючи процес декомунізації, триває переоформлення експозицій, змінюються концепції, а значить, частина експонатів переміщується в фонди, в результаті деякі вітрини залишилися порожніми. Робочий момент. А звинувачення вже озвучене! І вирок!

-В деяких ЗМІ було розповсюджено інформацію про зникнення експонатів в Запорізькому краєзнавчому.- заявив Владислав Мороко, директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА.

Більше того для більшої «смакоти смаженої новини» називалася можлива ціна втраченого, визначалося коло «підозрюваних» – «підступні музейні щури».
На щастя ця інформація є далекою від дійсності.

Названі експонати були переміщені до фондів музею ще у 2009 р. у зв’язку з неможливістю їх експонування в старих музейних модулях (тобто на стендах). Крім того саме дана експозиція буде оновлена, бо вже не відповідає вимогам часу – ані змістом, ані наповненням, ані дизайном.
Тому «зради» не вийшло, все на місці. Ласкаво просимо в музей!

А тепер порівняйте, як деякі сайти подали це "розслідування":

"В Запорожском краеведческом музее исчезли ценные экспонаты из коллекции.  Об этом на своей страничке в соцсети сообщает журналист Геннадий Волков, передает «ZaБор».

Из коллекции Краеведческого музея исчезли несколько дорогостоящих предметов: знаки ударникам первых пятилеток и тематические почтовые марки. Речь идет о выставке «Днепрогэс — покорение стихии».

Цена одного знака из этой серии только по ценам скупщиков составляет 600 — 1500 $. Таких знаков из запорожского музея пропало 4 штуки. Также исчезли марки.

Пропажу обнаружил журналист Геннадий Волков. В самом музее не поймут, как экспонаты успели исчезнуть. При том, что посетители не могли украсть эти экспонаты. Предполагают, что их взяли сами работники музея.

При этом директор краеведческого музея Михаил Мордовской увряет, что предметы с выставки перемещены еще в 2009 году в фонд музея".

Кілька помилок з наведеного тексту ми виправили, щось залишили. Що свідчить про "рівень"...

-Керівництво області докладає всіх зусиль для нормального функціонування і розвитку всіх закладів культури! - підкреслив Владислав Мороко, - Відповідно, є чимало здобутків, як у Запорізького краєзнавчого. Є і багато проблем. Ми про них відкрито говоримо, намагаємося вирішити. З розумінням сприймаємо критику. Життя багатогранне. Але, є певні журналістські професійні стандарти, яких можливо варто притримуватися! Особливо у ці святкові передноворічні дні!

Нещодавно я брав участь у кількох Музейних експедиціях в АТО. Були в музеях Краматорська, Дружківки, Костянтинівки, прифронтових Бахмута, Торецька, розбомленої Мар`їнки... Особливо вразив рейд до музею Новомихайлівки, дорогою між окопами Першої лінії оборони, що прострілюється снайперами, кулеметниками, артилерією, між мінних полів.

Просто у дворі музею розірвалося два снаряди. Винесло всі вікна. Мороз. Обстріли продовжуються. Музейники врятували всі експонати. Заклад щодня відкриває двері - в селі живуть люди, діти ходять до школи. Діють і клуб, бібліотека... Так два роки...

Професія співробітника музею, що зберігає видатні скарби, отримуючи мізерну заробітну плату, у мене викликає таку ж повагу, як інші.

Давайте думати про це, висуваючи якісь безглузді звинувачення пишучи статті!

Ростислав Тригуб, студент журфаку Університету "Україна", учасник Музейних експедицій в АТО

І Запоріжжя не оминули музейні скандали. Цього разу в епіцентрі опинився Запорізький обласний краєзнавчий музей. Знову щось про золото скіфів, крадіжки, підміни…

Зрозуміло, певні ЗМІ підхопили, використовуючи “сенсацію” у політичних ігрищах.

Журнал “Музеї України” оприлюднює офіційну інформацію директора Департаменту культури ОДА Влада Мороко і новину з сайту ЗОКМ. Без змін.

“В деяких ЗМІ було розповсюджено інформацію про зникнення експонатів в Запорізькому краєзнавчому.

Більше того для більшої «смакоти смаженої новини» називалася можлива ціна втраченого, визначалося коло «підозрюваних» – «підступні музейні щури».
На щастя ця інформаціє є далекою від дійсності.

Названі експонати були переміщені до фондів музею ще у 2009 р. у зв’язку з неможливістю їх експонування в старих музейних модулях (тобто на стендах). Крім того саме дана експозиція буде оновлена, бо вже не відповідає вимогам часу – ані змістом, ані наповненням, ані дизайном.
Тому «зради» не вийшло, все на місці. Ласкаво просимо в музей!”

Мороко Влад  директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізька ОДА