Перша Музейна експедиція в АТО-2017 вже працює в Донецькій області. Планується відкриття трьох виставок патріотичного плакату Юрія Неросліка в прифронтовій зоні. Але, головна мета – методологічна підтримка Донецького обласного краєзнавчого музею.

Музеї-філії ДОКМ працюють в засніжених степах під окупованим Докучаєвськом. Під Мар`їнкою. За Великою Новосілкою. У чітко окреслених на секретних картах Генштабу трьох лініях оборони зони АТО.

Діють музеї – Немировича-Данченка, Прокофьєва, Музею лісу. Саме на їх базі перереєстровано бренд ДОКМ – головний офіс якого, виставкові зали,  колекції залишилися в окупованому Донецьку. Були пограбовані терористами і демонстративно обстріляні важкою артилерією, Градами, аби замести сліди.

Завдяки особистому втручанню Голови Донецької ВЦА Павла Жебрівського, увазі начальника Управління культури Донецької ВЦА Аліни Певної, активності щойно обраного директора ДОКМ Світлани Глушко, музей перереєстровано на підконтрольній Україні території, оформлено всі документи, а головне, співробітники отримали заробітну плату більш ніж за два (!) роки! Розблоковано бюджетні платежі за комунальні послуги, охорону… Відкрито центральний офіс у Краматорську.

-Наша команда взяла шефство над найбільш постраждалим обласним музеєм російсько-української гібридної війни – ДОКМ! – сказала шеф-редактор журналу “Музеї України” Наталка Іванченко, – Допомагаємо чим можемо – методологічно, виставками, організацією заходів, пошуками партнерів у мирних областях, інформаційно… Добре, що закладом опікується ОДА і Управління культури, але, варто якось допомогти і обласним краєзнавчим музеям всієї України!

-Два музеї Краєзнавчий і Художній, стали заручниками війни. Ціною неймовірних зусиль ситуацію нормалізували.Хоча, ніхто не був готовий до війни, до окупації частини області, зради сотень чиновників, – підкреслила начальник Управління культури і туризму Донецької ВЦА Аліна Певна, –   Попри постійні бойові дії, всі заклади культури області працюють, профінансовані, виконують свої основні функції. Хочу висловити слова  поваги колективу Донецького краєзнавчого, який попри всі складності вистояв, зберіг музей! Нині ми вже відроджуємо розвиток внутрішнього туризму! Попри всі проблеми і труднощі! Донеччина відроджується!

Заклади культури, особливо музеї, найбільш вразливі під час інтенсивних бойових дій, тимчасової окупації. На колективи падає подвійний тягар відповідальності – треба думати про себе, власну родину і колекції музейного закладу… Музейники Донеччини з честю подолали тяготи цієї війни, кінця якої, на жаль, не видно…

А Музейна експедиція журналу “Музеї України” продовжує роботу.

Р.Тригуб, учасник Музейних експедицій в АТО

 
Українські медіа обурені фактом демонстративної розправи над журналістом Олександром Ягольником за висловлені оціночні судження! Чомусь не дивує, що придушити голос вільної преси вирішив гендиректор палацу “Україна”, відповідно службовець Державного Управління справами АПУ, якого в кулуарах шоу-бізу називають “музичним олігархом”.

Олександр Ягольник, один з небагатьох публічних діячів шоу-бізнесу, що займає чітку проукраїнську позицію, виступає за жорсткі обмеження для пропутінських артистів країни-агресора Росії. За що постійно отримує погрози, різноманітні провокації, перешкоди у гастрольній і журналістській діяльності.

-Виявляється, мій давній знайомий Роман Недзельський (він же – чоловік-продюсер Оксани Білозір, він же президентський кум, він же гендиректор Палацу «Україна» і організатор скандального концерту члена партії «Єдина Росія» Наталії Корольової) ще 1 листопада подав на мене і на видання DEPO багатосторінковий позов в Шевченківський суд м. Києва за статтю про Наташу Корольову, яке я дав 13 жовтня. Ось воно: http://ukrop.depo.ua/…/yagolnik-pro-kiyivsku-vatu-mahinatsi….
Більше всього чиновника неабияк збудив і збурив ось цей абзац:
«Палац “Україна” – то є держустанова на балансі ДУСі. Йому потрібен просто нормальний гендиректор, який мав би концепцію розвитку головного концертного залу країни. Роман Недзельський вижав до неможливого українських виконавців, заплатив їм крихти (окрім, звісна річ, своїх друзів), що відбило в них бажання робити щось нове. До того ж, Недзельський продовжує старі корупційні схеми по несплаті авторського роялті в український ДААСП і наразі є одним з тих топ-людей в українському шоу-бізі, який робить усе, щоб розсварити суспільство, зірок і продюсерів, прикриваючись “господарською площиною”.

Мені небайдужий імідж Палацу «Україна», я завжди цінував його колектив, а особливо болить за імідж Києва напередодні Євробачення, тому я не хотів нічого писати про цей безглуздий позов, не розібравшись в його суті і не вислухавши в суді гендиректора Недзельського, якщо йому так важко набрати мій номер.
Буду намагатися стримати емоції й підбирати коректні слова. – написав в ФБ  Олександр Ягольник

Ми розуміємо, що справа буде мати резонансне продовження, тому надаємо пряму мову музичного продюсера, журналіста Олександра Ягольника повністю:

“Я дізнався про розгляд справи випадково (спасибі колегам-журналістам). До мене додому не приходило ніяких повідомлень про позов і дату розгляду позову. Коли мені розповіли про цю позовну заяву, я спершу подумав, що це розіграш. Як 95-й квартал розіграв Сергія Притулу, пам’ятаєте? Але коли я прийшов до суду – зрозумів, що все серйозно.
На жаль, Рома в суд не прийшов. Злякався? Чи «зірки» на перші засідання не ходять? І ще питання: Рома, а чому ти подав позов проти мене тишком нишком, і жодного разу не сказав про це ні мені особисто, ні журналістам? Ти ж давав інтерв’ю за ці два з половиною місяці, і не одне? Чому ні слова про позов в твоїй стрічці в Фейсбуці? Тобі було соромно або злякався свого ж позову? Чи, може, хотів, щоб справу розглянули по-швидкому, без мене? (А дзуськи!)
Замість Роми був адвокат. Сергій Бригинець виявився начальником юридичного відділу Палацу “Україна”. Він відчайдушно намагався “прикрити” начальника: попросив суд викликати в якості свідків відразу п’ятьох народних депутатів. Все – від БПП. За словами Бригинця, вони нібито бачили, як хтось в Раді збирав підписи за відставку Роми з посади після мого інтерв’ю. Прикритися народними депутатами у сторони Недзельського не вийшло: суддя поставила Бригинцю декілька уточнюючих питань, після чого геть відмовилася задовольняти клопотання головного юриста Палацу «Україна».
До слова, Рома, що захищає тебе Сергій Бригинець: він був у суді в робочий час? Тобто твій підлеглий, співробітник захищає тебе і твій особистий позов? Але ж в тебе ж є юридична освіта, якою ти вихвалявся, ти стверджуєш, що мова про твою честь і гідність – хіба не по-чоловічому захищати себе самому?
І останнє, Рома, в позові ти просиш суд змусити мене вибачитися за критику на твою адресу. Рома, вибачитися повинен ти, бо цей процес зайвий раз доводить, чиє Его хоче сваритися. Вибачитися за те, що мав нахабність і совість писати позов проти преси. За те, що принизливо ховав цю інформацію. За те, щоне прийшов на перше засідання суду. За те, що спробував “прикритися” народними депутатами. Але головне, за що тобі варто просити вибачення не в мене, а у всіх українців – за те, що готувався віддати головну сцену України Наташі Корольової і Віллі Токарєву.
Рома, покайся, поки не пізно!”

О.О.Ягольник народився 1970 року у Чернівцях. 1992 року закінчив журфак Київського університету. Працював у газеті “Комсомольское знамя”. Організатор багатьох музичних фестивалів, акцій, телепрограм. Поет, композитор, продюсер, журналіст. Від початку війни з Росією у 2014 році, жорстко позиціонує себе як українського патріота, виступаючи за обмеження впливу путінської пропаганди, особливо через шоу-бізнес. Через що має проблеми…

-Висловлюю, від імені добровольців і волонтерів АТО, моральну підтримку журналісту Олександру Ягольнику! – заявив арт-директор Музею плакату при журналі “Музеї України”, доброволець 92 бригади ЗСУ Юрій Нерослік, – Дивує, що позов проти патріота України подав саме штатний працівник ДУС АП, наближений до влади! Чи не час провести певне кадрове очищення у вищих ешелонах? Організатору провокаційних гастролей кремлівської шоу-вати не варто так підставляти Президента України, в прямому підпорядкуванні якого він працює!

Журналісти будуть слідкувати за перебігом цієї резонансної справи.

Ростислав Тригуб, студент-журналіст, культурологічний волонтер АТО

Плакати – Ю.Нерослік, карикатура – Г.Ключник

Департамент культури, туризму, національностей та релігій ЗОДА спільно із Запорізьким обласним краєзнавчим музеєм розпочинає збір матеріалів для пересувної експозиції присвяченій історії Українських Добровольчих Батальйонів.
Просимо всіх – і тих хто був та є добровольцем, і тих хто їм допомагав – наших славних волонтерів, долучитися до наповнення фондів експозиції.
Всі матеріали, експонати, фото та відео документи просимо передавати директору музею або в Департамент.
Урочисте відкриття експозиції відбудеться у м. Запоріжжя, в краєзнавчому 14 березня 2017 року.
Слава Україні!
Мороко Влад

Міністерство культури України несподівано і вперше взяло активну участь у спробі повернення культурних цінностей країни, виставлених на сумнівних аукціонах в США.

Мова йде про кілька срібників, гривні Київської Русі та колекції срібних талерів, які відомі історикам як єфимки з ознакою.

Традиційно, першим оприлюднив інформацію про продаж наших скарбів, які, як ми підозрюємо, вкрали чи підмінили в фондах державних музеїв Києва та Полтави чи були незаконно знайдені чорними археологами і контрабандно вивезеними за кордон, журнал “Музеї України”. Було проведено спеціальне розслідування, встановлено прізвища членів міжнародної злочинної групи, маршрути контрабанди.

Часопис офіційно звернувся до органів влади з вимогою блокувати торги до прояснення ситуації із законністю перетину експонатів митних кордонів України і США, їх походження, прізвища власників та експертів, які відомі організаторам…

На жаль, попри пресовий розголос, листи чиновники не змогли перешкодити продажу скарбів. Все було викуплено росіянами і вивезено до Москви. РФ представляло 40 учасників. Україну – троє. З Харкова, Запоріжжя, Києва.

Єдиною структурою, що офіційно відповіла на наше звернення, виявився Мінкульт! Що для нас стало справжньою сенсацією! Культурне відомство на листи практично не відповідає, обходиться відписками, публікації ігнорує. А тут дали цілий звіт про значну роботу, хоч і отриманий нами в день торгів, коли скарби вже продали…

Так, цей раунд ми програли. Зато, боролися красиво і завзято. Спротив створили жорсткий. Могли б і перемогти, аби не перелякана позиція Посла України в США і Генконсула в Нью-Йорку. Сподіваємося, найближчим часом ті дипломатичні невдахи будуть відізвані і покарані за непрофесіоналізм.

Варто відзначити сміливість і рішучість Начальника відділу з питань переміщення культурних цінностей Мінкульту Я.Л.Ващенко! Слідами наших емоційних коротких листів до держорганів, вони розіслали офіційні запити Мінкульту, на які очікують такі ж офіційні відповіді. Чекаємо спрагло!

Особливо розчулила журналістів стримана подяка за небайдуже ставлення…

Нині команда часопису готує власні пропозиції для Мінкульту, як Україна повинна діяти при чергових появах на закордонних аукціонах культурної спадщини нашого народу. Варто вивчити досвід Італії, Греції, які просто силовими методами блокують торги зі своїми скарбами.

Міністерство культури України під проводом Є.Нищука, варто публічно похвалити – проблему помітили! Може спільно і подолаємо!

Досить сваритися і плакати! Час перемагати!

Музеї України

Спроба злого фельєтону. Треба постібатися з МЗС України, недоміністра Паші Клімкіна, якого вже чекає амбасада в Москві – зручніше їздити до рідні у Воронеж. Та і Послу в США варто швидко пакувати чемодани – елементарно стане фігурнатом кримінальної справи за втручання у вибори Президента США не на боці переможця.

У мене одного виникло стійке враження, що поки ще чинний шеф МЗС, етнічний росіянин з тестем-ватніком, якого за переконаний рашизм нагородив “лічна таваріщ Путін”, є мінімум агентом впливу Росії, а реально “младший лейтенант-шістка” ФСБ чи СВР, який саботує прозахідний курс України, свідомо зриваючи євроінтеграцію? Кажуть, його призначення фанатично лобіювали у Кремлі, обіцяючи послаблення з фабрикою у Липецьку? Може слід заарештувати те явище просто зараз, не чекаючи, коли його відвезуть в абсолютно демократичний концтабір на базі Гуантанамо? Є за що… Чи поїде послом до братньої Монголії? І де та істота збирається отримувати підвищену пенсію – в Росії, чи Україні?

Як хто не зрозумів, владу взяли республіканці, і дуже може бути, що Хіларі посадять і надовго. Відповідно, висновки щодо наших хуторян з МЗС будуть чіткі і суворі. Мінімум – позбудуться посад. Реакція очікується демонстративна. Росіяни, які зіграли “за правильну сторону”, те все вже відчули…

Навіть толерастично-обережні оглядачі зашуганих європейських ЗМІ, визнали, що вплив політтехнологів від офіційної влади Росії і України у президентські вибори в США був безпрецедентним! Хлопці явно переплутали округ в Хацапетівці з Вашингтоном. Зараз будете відгрібати…

Але, до отари роздутих індюків, що однаково не знають зі словником ні англійської, ні української, мало що доходить. Особливо, до мажорів з Посольства України у США, куди за “смажений кабанчик”, їх влаштували заможні предки. Іншого шляху у золотої молоді нема! Спершу наркотично-лексусний Інститут міжнародних статевих стосунків, центральний апарат МЗС (де не зрозуміло шо курять у перервах), потім Посольство в США, а далі в татовий бізнес…

Посольство в США чомусь, на жаль – перетворили на барижний відстійник…

Що ще раз підтвердилося під час масштабної журналістської операції, розгорнутої міжнародною командою часопису “Музеї України”. Не скористатися таким блискучим геополітичним шансом, аби поправити підмочений імідж України перед новою американською адміністрацією, могли лише індюки з МЗС і накурений планктон з нашого Посольства у Вашингтоні. Що для відходів європейської дипломатії, є нормою.

Українські дипломати бояться двох слів – мафія і ФСБ. Мабуть через те, що процентів з  вісімдесят держслужбовців МЗС вихідці саме з того середовища? А мафія і спецслужби є базисом світової політики. Правда, студентам КНУ того чомусь не розповідають… Можете після канікул, зачитати цей матеріал на лекціях – розширить обрій… Викладачів.

Далі літературний твір про маленький геополітичний епізод, у якому нам знову довелося взяти участь і черговий втрачений шанс для України, яку вперто тягнуть в рашен-багнюку різноманітні агенти і відверті покидьки. На жаль, така реальність. Яка і є нашим життям…

Зрозуміло, “абсолютно випадково”, на двох аукціонах у Нью-Йорку, виникає колекція гривень, срібників Київської Русі, єфимків з ознакою, золотих царських монет (підмінених в музеях Полтави), та інші експонати, вкрадені з Національного історичного та з Лаври. Плюс щось, вирите чорними копачами. Всі ці скарби відкрито презентують боси міжнародної антикварної хазарської мафії, агенти КГБ УССР і стукачі ФСБ РФ Князь і Морковка. До речі, на торгах, Князь сидів у другому ряду, а Морковка у президії… Що розчулює…

“Абсолютно випадково” про всі ці події дізнається весела громада сайту “Музеї України”, яка за кілька днів розслідування повністю викриває діяльність потужної мафії, що 30 (!) років розкрадала колекції українських музеїв, контрабандно вивозячи скарби в США і Англію. Публікуємо маршрути, прізвища всіх учасників, які за дивним збігом, чомусь, є громадянами США і Ізраїлю. Ще не дійшло?

Там же є і інший список, тих, хто все те кришував, правда, у нас його поки що нема… Але, це тимчасові труднощі… Всі ж розуміють, якщо список є, його завжди можна опублікувати скрізь… Робіть висновки!

Тепер літературний ексклюзив. Я, як редактор журналу “Музеї України”, вважаючи себе патріотом України, офіційно і відкрито звертаюся до Уряду, МЗС, Посольства України в США, СБУ, СЗР, КГБ Білорусі, директора ФСБ РФ, Інтерполу і навіть, що особливо розчулює – Мінкульту!!! Плюс преса. Роблю максимальну “засвітку”. Все ж зрозуміло – дійте!!!

Ха! Рівень тупості держслужбовців України, які повинні представляти державу у таких елітарних операціях, оцінці не піддається! Це дебіли пашіклімкіна!!!

Наша команда знімає офіс під штаб, на пентхаузі 48 поверху готелю на Манхетені з великим балконом, де можна курити. Задіяно два гелікоптери, 54 агента ФБР, поліцію Нью-Йорка, двох офіцерів Митної служби США, податківці. Потрібен лист від Посла України. Листа НЕМА!

Перед цим спалився генконсул України в Нью-Йорку. З Тернопільщини, до речі…Бухав на тому аукціоні з генконсулом рашкі публічно віскі за 75 доларів 50 грам. МЗС у відморозці. Я пишу потенційному політвязню США, нашому послу в Вашингтоні, відомому горе-піарнику Валері Чалому – останній шанс! Втруться! Дай листа ФБР, поліції Нью-Йорка, Митній службі!!! Публічно пишу! А пофіг!

Уявляєте рівень драматургії?

Паша Клімкін – ТИ МУДАК!

Такої підстави України, Президента України, хоч і власника кондитерської фабрики у Рашці, важко придумати. Про народ України згадувати не будемо…

Тепер про Росію.

Я ніколи не назву Президента Російської Федерації Володимира Володимировича Путіна ВОВАНОМ! Попри всі наші ідеологічні протистояння, боротьбу, давнє заочне знайомство, спільну участь у кількох розслідуваннях, де Україна, на жаль програла.

Я, Віктор Тригуб, ПОВАЖАЮ Президента Росії Володимира Путіна як ворога. Я з ним і його системою борюся. Відкрито. І у нас є певна історія стосунків. Саме тому, я публічно написав листа директору ФСБ українською мовою з проханням врахувати інтереси України в черговій ситуації що склалася. Про культурні цінності. Так, ми воюємо, але коректно. Чому бажаю всім повчитися. Але, поведінка 40 бариг з Москви, які прилетіли скуповувати антикваріат, який їм публічно скормили американці, не вписується ні в які рамки! Це сім полковників ФСБ і один генерал!

Володимира Володимировича Путіна вони постійно і публічно називали ВОВАНОМ! Фактично, виражаючи лідеру великої Росії своє презирство і зневагу! І де? На території ворожої держави, куди вони чомусь так спрагло пруться! Враховуючи кадровий голод в Сибірському військовому окрузі, особливо, на Чукотці, рекомендую направити ці безцінні кадри саме туди! За Вована атветите!

Звертаю на цю ганьбу увагу блондинки МИД всієї Расеї Маші Захарової, незламному прес-секретарю В.В.Путіна з жінкою, громадянкою США Навкою, Пєскову. Як же так сталося у Нью-Йорку? Що за дегенерати представляли велику рашку у незначній піндосії?

ВОВАН! Нечувано! Чи це вже тренд?

На цьому все. Чесно кажучи, Нью-Йорк набрид. Коли ти не виїздиш з Києва. Бо нема закордонного паспорта.

Цей матеріал не розрахований на широку аудиторію, яка все-одно нічого не зрозуміє. Лише тим, кому треба. Буде опублікований на сайтах з обмеженим доступом. Погодьтесь, це вже класика суч укр журу і золотої колекції спецслужб. Світу. Що приємно!

Насолоджуйтесь!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Мінкульт починає оговтуватися від грандіозної провокації, фактично підлої підстави, яку утворив ним же призначений директор Львівської галереї і повний нуль в музейній справі таваріщ Возняк…

Коли ви призначаєте таких нікчем на стратегічні посади в планетарних музеях, на що розраховуєте? Ось і отримуйте! Правда, якось боляче говорити про імідж України у світі, шлях у Європу, коли його “освячують” колишні стукачі КГБ…

Таваріщ Возняк здійснив цілу серію порушень чинного законодавства про музейну справу, роздувши псевдосенсацію про масштабні крадіжки з фондів, нічим документально не підтверджену. Маємо лише попередні висновки і резонансний вал негативних публікацій у пресі. А спершу варто явити офіційні акти результатів звірки, документи про РЕАЛЬНУ відсутність у фондах зазначених предметів. Знаєте, як робляться такі ревізії?

У цій ситуації варто похвалити старих бюрократів Мінкульту, які зрозумівши, чим їм загрожує вся оця дешева возняк-піар-кампанія, народили шедевральний документ, який варто опублікувати цілком, аби наступні покоління крючкотворів вчилися і вдосконалювали досвід!

Про Україну хтось думає після всього цього?

“За інформацією керівництва Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького (наказ Галереї від 09.11.2016 № 162) результати проведення звірення музейних предметів групи зберігання рукописів та стародруків відділу Галереї «Музей мистецтва староукраїнської книги»,  фонду Кириличні стародруки (Кр)  показали, що не виявлено 95 інвентарних позицій, а фонду Рукописи (Р)  - не виявлено 2 рукописи.

Міністерство культури України стурбоване вказаною ситуацією. Разом з тим, вважаємо, що до завершення повного звірення фондів Відділу робити висновки про відсутність музейних предметів передчасно.

Метою звірення наявності предметів з фондово-обліковою документацією музею є контроль за станом ведення основних облікових документів та встановлення відповідності фактичної наявності предметів, ідентифікуючих ознак та стану їх збереженості даним основних облікових документів.

На сьогодні Львівською національною галереєю мистецтв імені Б. Г. Возницького повне звірення не завершено.

Окрім того, Міністерством культури опрацьовується питання створення робочої групи для надання методичної допомоги в проведенні звірення в Львівській національній галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.

У 2016 році було відновлено роботу Експертно-фондової комісії Міністерства культури України, яка є постійно діючим консультативно-дорадчим органом для надання  рекомендацій та пропозицій з питань обліку та зберігання музейних предметів і музейних колекцій Музейного фонду України.

За рішенням засідання Експертно-фондової комісії, Мінкультури було рекомендовано звернутися до музеїв та заповідників сфери управління відомства, які не надали матеріали щодо проведення звірення, в тому числі Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького, з проханням надати у трьохмісячний термін підсумкові матеріали Звірення для подальшого їх опрацювання.

Зазначену пропозицію Експертно-фондової комісії було враховано в роботі Мінкультури та направлено відповідні листи до зазначених закладів сфери управління відомства. Відповідно до звернення Міністерства культури (лист від 05.12.2016 № 4692/10-3/13-16) матеріали щодо проведення Звірення Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького має подати до 1 березня 2017 року.

Порядок проведення звірення наявності пам’яток державної частини Музейного фонду України з фондово-обліковою документацією (музеї та заповідники системи Мінкультури) та складання підсумкового акта і додатків до нього, затверджено наказом Міністерства культури і мистецтв України від 29.10.2003 р. № 681 «Про проведення повного звірення наявності пам’яток державної частини Музейного фонду України з фондово-обліковою документацією»  на виконання п. 6 постанови Верховної Ради України від 12.09.2002 р. № 140-ІV «Про інформацію Кабінету Міністрів України про здійснення державної політики щодо виконання законів України «Про природно-заповідний фонд України» і «Про охорону культурної спадщини» та постанови Верховної Ради України від 28.11.2006 р. № 384-V «Про посилення охоронних заходів щодо збереження культурних цінностей».

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245183831&cat_id=244913751

Журнал “Музеї України” почав отримувати інформацію про досить дивні дії нового очільника Львівської галереї, ще більш дивного головного хранителя фондів (який чомусь і досі на свободі, а не в каталажці), про дивні втрати документів, підміни, безконтрольне перебування у музейних фондах, після чого там зникають експонати і “пошкоджуються” інвентарні книги… Оприлюднимо пізніше…

Порада – опитайте завзятого колекціонера стародруків Арсенія Петровича Яценюка… Може він щось і… Бо Діму Табачніка і Віктархвьодоровіча впіймати не вдасться…

Є жорстка вимога до керівництва Мінкульту: негайно відстороніть оте упосліджене нещастя з посади директора (хоча б тимчасово, на час розслідування), введіть перехідну адміністрацію, організуйте масштабну ревізію, звірку фондів і офіційно опублікуйте результати. Це єдиний правильний і зрозумілий шлях.

А вже згодом, проведіть конкурс на заміщення вакантної посади директора. Нормального директора! Який розуміє, що таке музей!

Міністру культури варто подарувати Буквар…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Ячейкам ФСБ в СБУ, МЗС і АПУ вже варто зареєструвати власну незалежну профспілку. А Генконсульству України в Нью-Йорку час відкрити з росіянами спільний ресторан. З такими “захисничками” національних інтересів України на міжнародній арені можна сміливо їхати на Донбас і здаватися в полон ДНР. На більше не здатні…

Отже, повідомляємо про чергову масштабну зраду, організовану свідомо. Вина за цей провал повністю на керівниках Мінкульту і МЗС України! Хоча, їм абсолютно байдуже.

12 січня 2017 року в Нью-Йорку відбудеться великий антикварний аукціон, де два агента КГБ СССР Дмитрий Марков (погоняло Морковка) та Володимир Касикін (Князь) з групою кримінальних спільників, відкрито продають унікальну колекцію давньоруських гривень, срібників та єфимків з ознакою, викрадених з українських державних музеїв та нелегально викопаних “чорними археологами”, контрабандно переправлених до США.

Команда журналу “Музеї України” завчасно провела власне міжнародне розслідування, оприлюднила прізвища членів злочинної групи, канали переправки цінностей через кордон.

http://museum-ukraine.org.ua/?p=9444

З досьє відділу Інтерполу в Польщі:

Организаторы контрабанды культурных ценностей – поставщики подельники  ( в доле ) Александр Эренбург ( Родился в Умани ) неоднократно осужденный за контрабанду в Украине и России ( Контрабанда антиквариата через Польша , Белоруссия , Украина ), Фима Кац ( рожденный в Бердичиве) живет в Израиль – контрабандист , перевозит в Америку антиквариат контрабанду через знакомых на таможне в Бресте.  Также Соломон Шнейдерман ( Израиль ) Сергей Сорока ( род в Киев)  ( Израиль ) Михаил Зингер ( кличка Мойша) Род Киев – Подельник Маркова и Эренбурга .

Відповідно, офіційно звернулися до СБУ, МВС, СЗР, КГБ Білорусі, директора ФСБ, Інтерполу, Мінкульту, МЗС, Посольство в США і Генконсульство України в Нью-Йорку. Дійте! Навіть план дій дали – всього і треба, щоб хтось від України (МЗС) офіційно звернувся до Митної служби США із запитом про походження культурних цінностей – чи легально перетнули скарби Митний кордон США? Чи сплачені податки і збори? В Америці – то важкий злочин!

http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=11865

Жодної відписки на наші листи! Таке враження, що в Україні журналісти щодня розкривають діяльність міжнародної мафії подібного рівня, яка обікрала наші музеї на мільйони доларів!

Ніхто не написав до Митної служби США, не зупинив торги, не привернув увагу американських правоохоронців до торгівлі краденими культурними цінностями!

Окрема ганьба конферансьє і його піар-заступницям з Міністерства культури України: де ревізія фондів Нацзаповідника у Лаврі і Національного музею історії України?! В аукціонних каталогах описані і сфотографовані експонати з державного Музейного фонду, які публічно продають в США! До Вас це не доходить? Де заяви і публічні звернення?

Показова поведінка Генерального консула України в Нью-Йорку. Замість того, аби написати заяву до поліції і ФБР, блокувати торги, він прийшов на передаукціонну презентацію. Помилувався краденими в України скарбами. Побачив Генконсула Росії, розцілувався і пішов з представником країни-агресора, що окупувала Крим і вбиває наших громадян на Донбасі, публічно пити віскі за 75 доларів50 грам!!! Це ідіот чи агент РФ?

На двох аукціонах, де продають культурні цінності, викрадені з України, вже зареєструвалася рекордна делегація з Москви, яку негласно очолює цілий полковник ФСБ, що поставляє антикварну сувенірку “імператорському дому” в Кремлі.

Все, що стосується Київської Русі вони викуплять відразу! Вже повідомили, що за ціною не постоять… Бариги з України поки не помічені, та і який їм сенс повертати викрадене в Україну, ризикуючи отримати проблеми з перепродажем речових доказів?

Уже вкотре, МЗС і Мінкульт, під посмішки і регіт силового блоку, який повинен прикривати такі операції, ганебно програють кільком нахабним торгашам краденими культурними цінностями, в біографіях яких, крім співробітництва з КГБ УССР, коротких відсидок і еміграції, нема нічого видатного.

Натомість, наші “великі друзі” з ФСБ, вже зараз відкорковують шампанське, святкують перемогу і готують мундири під нові погони і ордени.

Ми колись навчимося жорстко діяти на міжнародній арені? Невже так важко створити відділ розшуку культурних цінностей МЗС України. Ми про це вже пишемо років з десять. Не доходить. Вивчіть досвід Італії, Греції з блокування подібних торгів. Навчиться вигравати!

А цей раунд ми знову програли. Традиційно. Для наших дослідників залишаться лише фотографії з аукціонних каталогів. Як завжди. Хоч щось…

Сподіваюся, хоч наш Генконсул не платив 75 доларів за віскі… Зробив збитки Кремлю…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Відкритий лист Послу України в США

Чалий Валерій Олексійович
Посол України у Сполучених Штатах Америки

[email protected]

Шановний пане Посол!

Журнал “Музеї України” звертається до Вас з терміновим проханням – зупинити ганебний розпродаж культурних цінностей України, викрадених з державних музеїв України, контрабандно переправлених до США.

Деталі в матеріалах і листах, які ми вже надсилали – http://museum-ukraine.org.ua/?p=9444

На жаль, наші сподівання на ефективні дії Генерального Консульства України в Нью-Йорку, виходячи з ганебної публічної поведінки Генконсула, виявилися марними.

Просимо Вас особисто і НЕГАЙНО звернутися з офіційним електронним листом до поліції Нью-Йорка, ФБР США і Митної служби США з вимогою зупинити торги на двох вказаних аукціонах стосовно колекції гривень, срібників часів Київської Русі, єфимків з ознакою, та інших предметів ймовірно нелегально вивезених з України, де вони, швидше за все, були викрадені з державних музеїв або незаконно розкопані “чорними археологами”.

Влада США має право провести всебічне розслідування законності перебування культурних цінностей на території Нью-Йорка. Також звертаємо Вашу увагу і правоохоронних органів США на діяльність потенційної організованої злочинної групи на чолі, з колишніми агентами КГБ СССР Дмитром Марковим і Володимиром Касикіним (список спільників, наданий Інтерполом Польщі опубліковано). Саме ці люди причетні до пограбувань українських музеїв і вивезення скарбів нашого народу.

Зробіть все, від Вас залежне, аби аукціон з продажу краденого було зупинено, цінності було повернено в Україну, а винні були покарані!

Через злочинну бездіяльність Ваших підлеглих, втрачено дорогоцінний час! Тому просимо діяти негайно! До листів Посла України поставляться з повагою…

Очікуємо лише перемоги! Ви – останній шанс!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Є люди, які постійно їздять вздовж лінії оборони. Бо там живуть і працюють. Відповідно, спостерігають те, чого ніколи не побачиш по телевізору.

Іноді, викладають в мережу такі фото і короткий текст, які стають сенсацією. Правда не зразу – до більшості доходить не відразу…

Заступник Голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Ігор Стокоз щойно повернувся з якихось крайніх точок Першої лінії оборони. Поділився вражаючим відкриттям – знайшов аксакала ЗСУ! Добровольця, якому 70 років!

Пряма мова Ігоря Стокоза:”Найстарший воїн ЗСУ на ім’я Владислав, позивний “Сєдой”. Йому сімдесят. В 2015-му дружина викупила його з полону. З літа 2016-го року на передовій. Каже, що буде воювати за Україну до перемоги”.

Igor Stokoz

Жодної географічної назви, прізвища, номеру бригади.

Просто боєць. Доброволець. Був у полоні. “Сєдой”. Воює на передовій.

Дідуся явно оберігають – особливо не афішують. Дізнається начальство – почнуть звільняти, чи спробують відправити кудись у тил. А старий козарлюга прагне до бою! Хоче воювати!

І воює!

Можливо на таких Героях і тримається наша Армія? Та і вся Україна!

Всупереч всьому! Проти всіх!

Дід – символ!

Хоча, таких Бійців майже не нагороджують, журналістам не показують. А даремно!

Раптово, суспільство дізнається про загибель 19-річного Героя, що воював з 2014…

Чи про похорон видатного співака, що виступав у Паризькій опері, але буденно воював під Дебальцево…

А можна якось писати про тих, хто ще серед нас, але свідомо протистоїть рашистській навалі із зброєю в руках, СЬОГОДНІ. Щодня ризикуючи життям…

Обмеживши доступ журналістів до Першої лінії оборони, “стратеги” Генштабу, Міноборони і СБУ, зробили велику помилку! Преса, їдучи у ті самі, давно визначені точки, під наглядом представників прес-служб, спілкуючись лише з “перевіреними” бійцями, ніколи не знайде такого “Сєдого”! А якщо знайдуть – не дадуть нормально поспілкуватися…

Час зняти оті штучні обмеження! Показавши на крайніх блок-постах звичайний паспорт, можеш пройти мало не в окопи, чи таємними стежками навіть через лінію фронту. Щойно покажеш корочки “Преса”, дістанеш фотоапарат – миттєво перетворюєшся на шпигуна.

Міноборони ризикує отримати звання головного ворога журналістів! Як і Мінстець з Генштабом та СБУ, що напридумували купу обмежень для преси!

Журналіст, який лізе на нульовку чи виходить з солдатами у рейд, робить це ДОБРОВІЛЬНО! Ми усвідомлюємо рівень ризику і розуміємо, що буде, коли пристрелять чи скалічать. Тому на лінію вогню свідомо йдуть одиниці. А от дозволити пресі працювати у ближньому тилу, вільно спілкуватися з бійцями, коли є ризик лише артилерійського вогню, варто! Під особисту відповідальність журналіста і редакції. Є страхові компанії – хай передбачають ступінь ризику, а не армія.

Тому, потенційний символ-старійшина ЗСУ “Сєдой”, з карколомною біографією, досвідом, ідеологічними установками, які могли б стати прекрасною патріотичної історією, так і залишається невідомим з фотографії, зробленої невідомо де…

З такими обмеженнями для преси, вести пропагандистську війну неможливо. Можливо, колись це зрозуміють і в штабах…

Старійшині ЗСУ – Слава!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

1138 публікацій розміщено за рік на сайті журналу “Музеї України”. В основному, оригінальних журналістських статей власного виробництва, розслідування, у тому числі міжнародні, матеріали музейників.

Підтримувалися блоги на відомих ресурсах і 150 споріднених сайтів.

Організовано 12 Музейних експедицій в зону АТО. Журналісти відвідали всі основні музеї Донеччини вздовж лінії фронту: від Торецька до Маріуполя. Проведено 25 мистецьких акцій з художниками Донбасу, Галичини, Закарпаття, Хмельниччини. Музей плакату при редакції традиційно дарує виставкові комплекти патріотичних плакатів арт-директора Юрія Неросліка, продовжуючи просвітницьку роботу.

Відбулися поїздки на Донеччину, Запоріжжя, Одесу, Львівщину, Закарпаття, Житомирщину, Харківщину, Вінничину, Київщину… Проведено з десяток прес-конференцій і прес-виїздів. Взяли участь в організації кількох фестивалів і масових культурологічних заходів.

Нагадаємо, журналом “Музеї України” опікується лише троє співробітників, які працюють на волонтерських засадах, не отримуючи заробітної плати!

9 музеїв Донеччини отримали у подарунок україномовні сайти закладів, проведене навчання з керування ресурсами. Більшість наповнюються колективани самостійно.

Донецький обласний художній музей залишився в окупованому Донецьку. Переміщений в село Прелесне, на базі філії, де перереєстрований. Більше року співробітники зберігали, охороняли заклад, проводили екскурсії, не отримуючи заробітної плати. Нині всі проблеми подолано, очікують конкурсу, на якому оберуть директора. Крихітний музей в Прелесному – єдиний скансен на Сході України!

https://prelesnemus.wordpress.com/

Покровський історичний музей працює на стратегічному напрямку. Колишній Красноармійськ. Велика вузлова залізнична станція. Останнім часом у музеї активізувалася виставкова робота.

https://pokrovskmuseum.wordpress.com/

Донецький обласний краєзнавчий музей, один з найбільших на Сході.Переміщений на підконтрольну територію України з окупованого Донецька. У 2014 році був розстріляний і пограбований терористами. Нині працює на базі трьох сільських філій під Волновахою – Великоанадольский музей лісу, в Покровському – Меморіальний музей С. С. Прокоф’єва і Музей В.І. Немировича-Данченка Великоновоселівському районах.

https://donoblkraymuseum.wordpress.com/

Музей прифронтового Торецька тимчасово закрито і переміщено до бібліотеки… Наша Музейна експедиція добралася до міста, подарували виставковий комплект патріотичного плакату Юрія Неросліка, зробили сайт.

https://toretsmus.wordpress.com/

Народний музей історії Мар`їнського району працює за кілька міських кварталів від лінії фронту. Спершу дах Палацу культури, де розміщено музей і бібліотека, пробив снаряд Граду – не розірвався, нічого не підпалив – хоча потрапив просто у зал книгосховища! На той час очільниця районного управління культури Аліна Певна, разом з двома саперами, знешодили боєприпас, винесли його з приміщення. Потім під вікнами музею вибухнуло дві міни, винесло всі вікна, музей посікло осколками. Заклад відновлюється.

https://marynmuseum.wordpress.com/

Сільський музей Новомихайлівки Мар`їнського району у Першій лінії оборони. Під постійними обстрілами. Щоб туди добратися, треба проїхати дорогою, яка проходить просто через передові позиції ЗСУ, між траншей, бліндажів, мінних полів. Навпроти, з ворожого боку, кілька териконів, висот, звідки люблять стріляти “курсанти” школи снайперів ДНР – вчаться вражати рухомі цілі, часто тренуючись обстрілюють цивільні автомобілі. Перед нашим приїздом, у дворі музею розірвалося кілька снарядів.

Вибило скло. Осколки посікли стіни і частину експонатів. Співробітники затягли частину вікон плівкою… Музей працює. Його постійно відвідують дітлахи місцевої школи і бійці АТО.

https://novomimuseum.wordpress.com/

Волновахський районний краєзнавчий музей має кілька філій вздовж лінії фронту. Знаходиться на вістрі потенційного удару російських окупантів, якщо вони вирішать прорватися на Маріуполь. Ведеться велика дослідницька і виставкова робота.

https://volnomuseum.wordpress.com/

Краматорський історичний музей – базовий у Північній частині Донеччини. Ми подарували плакати, створили сайт. Надзвичайно цікава експозиція!

https://kramistmuseum.wordpress.com/

Краматорський художній музей – має унікальну колекцію живопису. Постійні виставки, масові заходи, дослідницька робота…

https://kramatmuseum.wordpress.com/

Журнал “Музеї України” є прикладом вільної преси, що без олігархічних, грантових і бюджетних коштів, впливу політичних сил, реалізуючи власні культурологічні проекти, реально впливає на культурне, політичне, міжнародне життя України.

2016 видався насиченим, складним, але вдалим. Зробили навіть більше, ніж планували!

До нових зустрічей!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”, директор Музею плакату