ДО ЗАПОРІЗЬКИХ МУЗЕЇВ ЗАВІТАЛИ СОТНІ ТИСЯЧ ВІДВІДУВАЧІВ

Музеї Запорізької області мають славну історію, гарні традиції, позитивний імідж. Хоча поруч – у сусідній Донеччині, йде війна. Що добре розуміють працівники культури – більш завзятих культурологічних волонтерів зони АТО не знайдете! Отож, як живуть музеї Запоріжжя?

Владислав Мороко, директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА, пишається музеями області!

-В області діє 25 музейних закладів, найвідоміші з них: Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» Запорізький обласний краєзнавчий музей, два національних заповідники – «Хортиця» та «Кам’яна Могила». У музейних колекціях зберігається понад 416,1 тис. предметів основного фонду. – підкреслив В.Мороко.
Протягом 2016 року Національний заповідник «Хортиця» відвідало 126,1 тис. осіб, проведено 3,2 тис. екскурсій, Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» зустрів 16,5 тис. осіб, проведено 2,2 тис. екскурсій, Національний історико-археологічний заповідник «Кам’яна Могила» відвідало 39,6 тис. осіб, відбулося 489 екскурсій.
У Запорізькому обласному краєзнавчому музеї за підтримки Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації, саме зараз збирають свідчення про події новітньої історії України. Це свідчення визвольних змагань, раритети з війни на Сході країни. Три значні експозиції оформлено останніми роками: «Запоріжжя на зламі імперій», «Майдан: Початок Незалежності», «АТО: Війна за незалежність».
В музеях проходять креативні заходи для дітей та молоді – майстер-класи, нічні екскурсії, концерти сучасних українських виконавців.
Національний заповідник «Хортиця», головний туристичний об’єкт регіону, за підтримки Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації став місцем проведення низки цікавих заходів.

Наприклад у грудні 2016 року відбувся пісенний флеш-моб, присвячений патріотичним пісням періоду визвольних змагань 1917-21 років (студенти Запорізького музичного училища ім. П.І. Майбороди, понад 100 осіб, заспівали «Молитву за Україну», гімн січових стрільців та бійців УПА «Червона калина», «Гей соколи»).

Заходи VІІ Всеукраїнського козацького фестивалю «Покрова на Хортиці» зібрали на острові тисячі відвідувачів, на них завітало понад півтисячі учасників з шести областей України. Наприкінці року в Історико-культурному комплексі «Запорозька Січ» Національного заповідника «Хортиця» відкрилася нова експозиція «Часи козацькі – Січі Запорізькі». На унікальній виставці, яка розмістилася в одному з куренів, представлено чотири січі.

Такий масштабний проект здійснено вперше в Україні.

Музеї Запорізької області динамічно розвиваються, освоюючи передовий світовий досвід. Зрозуміло, є проблеми, недоліки, але, то нормально для того ритму оновлення, який впроваджує Департамент.

Відвідуйте музеї Запоріжжя!

Ростислав Тригуб

Фестивальне Запоріжжя – яскраве культурологічне явище, що звучить на всю Україну! Саме у славному козацькому краї проходять масштабні мистецькі акції, які мають велике значення для  розвитку нашого народу.

Владислав Мороко, директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА, переконаний, що фестивальний рух повинен мати сучасний, якісний контент, динаміку.

Варто розділяти масовий самодіяльний рух рівня сільських клубів, шкіл, заводських будинків культури, який теж важливий, і фаховий мистецький продукт, що зможе представляти область на всеукраїнському і міжнародному рівні.

-За підтримки облдержадміністрації, Департамент культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації забезпечив проведення понад 20 міжнародних, всеукраїнських та регіональних фестивалів за рік.- підкреслив Владислав Мороко, – Багато фестивалів мають майже двадцятирічну історію та збирають учасників з усієї України та з-за кордону.
Найбільш масштабні фестивалі, які стали брендом Запорізького краю – Міжнародний фестиваль-конкурс дитячої і юнацької виконавської майстерності «Акорди Хортиці», Міжнародний фестиваль дитячої творчості «Топ-Топ», Міжнародний мистецький пленер «Хортиця крізь віки», Всеукраїнський козацький фестиваль «Покрова на Хортиці», Всеукраїнський конкурс-фестиваль «Хортицький Кобзар», фестиваль-конкурс на вищу театральну нагороду Придніпров’я «Січеславна», обласний відбірковий тур Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута», Всеукраїнський фестиваль театрів ляльок «Лялькова веселка», Всеукраїнський фестиваль духовного співу, Новорічно-різдвяний фестиваль, фестиваль юнацтва та молоді «Зірки Азову».

Запорізька область вміє працювати і вміє красиво відпочивати, відроджуючи і розвиваючи народні традиції, обряди, просуваючи українське мистецтво світом.

Ростислав Тригуб, сайт “Запорізький край”

Три прифронтові музеї Донеччини отримають виставкові комплекти плакатів Майдану. На цей сміливий експеримент зважилися Донецький обласний краєзнавчий музей і Музей плакату при журналі “Музеї України”.

Діяльність Музею плакату України була дуже помітною під час драматичних подій Євромайдану. Тоді активісти та художники згуртувалися довкола сторінки Музею плакату України в Фейсбуку (згодом підло знищеної рашистськими хакерами), відвідуваність якої сягала до 200000 симпатиків! Саме там формувалася електронна колекція плакатів, яка розходилася сотнями сайтів, роздруковувалася, у тому числі українською діаспорою десятків країн…

-Вже 28 лютого 2014 року, на території Нацмузею у Пирогові, була відкрита легендарна виставка “Плакати Майдану”, яку відвідали тисячі людей. – розповіла куратор виставки Наталка Іванченко, – І ось, вперше така знакова акція буде на Донеччині. Трохи хвилюємося. Сподіваємося, все буде добре!

Активісти Музею плакату з перших місяців, як волонтери працюють у зоні АТО. Організовано понад 100 виставок патріотичного плакату авторства арт-директора музею, добровольця 92 бригади ЗСУ Юрія Неросліка в бойових частинах і закладах культури вздовж всієї лінії фронту – від Сартани до Станиці Луганської…

-Практично у всіх основних музеях Донеччини розгорнуті виставки патріотичного плакату Юрія Неросліка! – зазначила начальник Управління культури та туризму Донецької ВЦА Аліна Певна, – А у Костянтинівці навіть встановили світовий рекорд – презентували 102 повноформатних плакати!

Варто зазначити, що Донецький обласний краєзнавчий музей найбільше постраждав від цієї війни. Центральний офіс в окупованому Донецьку так і не змогли евакуювати, частина колекції була розграбована терористами, а щоб приховати сліди, будівлю обстріляли важкою артилерією і Градом…

Більше двох років співробітники трьох філій ДОКМ, що залишилися на українській території, зберігали музеї, проводили екскурсії без опалення, світла і заробітної плати – бюрократичні перепони…

Врешті всі труднощі подолано. Музей перереєстровано на підконтрольній Україні території, обрано енергійного директора, у Краматорську відкрито центральний офіс, знайдено науковців.

-Попри всі негаразди військового часу, окупацію, роботу Донецького обласного краєзнавчого музею повністю відновлено! – заявила директор ДОКМ Світлана Глушко, – Хоча, всі три наші філії опинилися у трьох лініях оборони – під Волновахою, поруч з Красногорівкою, під Великою Новосілкою, що накладає певну специфіку, особливо, під час активізації бойових дій… Розпочато  виставкову діяльність, налагоджено співпрацю з краєзнавцями, почали інвентарізацію археологічних пам`яток області… У нас у штаті вже два кандидата наук! Ми вже розгорнули виставки плакатів про героїв АТО Юрія Неросліка. Готуємо виставку “Плакати Майдану”. Дякуємо всіх, хто нас реально підтримує! Музей відкритий до співпраці для споріднених закладів з мирних областей!

Команда часопису “Музеї України” і наш Музей плакату, намагаються підтримувати Донецький краєзнавчий – зробили сайт, просуваємо інформаційно і методологічно. Сподіваємося, спільні проекти з ДОКМ почнуть краєзнавчі музеї інших регіонів. Це дуже важливо!

Плакати Майдану їдуть на Донеччину!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі “Музеї України”

Народні депутати України обурені дивним рішенням Кабінету Міністрів про план заходів “дружби” з терористами ЛДНР, які за логікою деяких чиновників вже “представляють народ Донбасу” перед державними органами України!

Народний депутат України, Голова фракції Радикальної партії Олег ЛЯШКО дуже обурений появою такого документу!

Радикальна партія направила до Уряду спеціальну заяву з критикою, зауваженнями і чіткими вимогами усунути недоліки і покарати винних у появі такого документу!

“Розпорядження Кабінету Міністрів України №892-р від 31 серпня 2016 року “Про схвалення Концепції Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України” (далі – Концепція) та №8-р від 11 січня 2017 року “Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження” (далі – План заходів) викликали серйозну критику в політичному і експертному середовищі та мали значний негативний суспільний резонанс, зокрема з огляду на їх суттєву невідповідність законодавству України щодо відсічі збройній агресії Росії та подолання її наслідків.

У зв’язку з цим депутатська фракція Радикальної партії Олега Ляшка наголошує на такому.

Протидія збройній агресії Росії проти України, відновлення територіальної цілісності України, захист і відновлення прав громадян України, які постраждали в ході агресії та/або знаходяться на тимчасово окупованих територіях, зокрема в окремих районах Донецької і Луганської областей, є ключовим пріоритетом і визначальним завданням Української держави.

Реалізуючи свої конституційні повноваження в частині визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, Верховна Рада України сформувала чітку правову позиції України з зазначених питань, в т.ч. щодо міжнародно-правової відповідальності Росії як держави-агресора, зокрема ухвалила низку постанов:

Постанову Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором»;

Постанову Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян»;

Постанову Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями»;

Постанову Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»;

Постанову Верховної Ради України від 21.05.2015 № 462-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод»;

Постанову Верховної Ради України від 11.12.2015 № 892-VIII “Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, Європейського Парламенту і парламентських асамблей міжнародних організацій щодо продовження та посилення санкцій проти Російської Федерації за організацію терористичних актів в Україні”;

Постанову Верховної Ради України від 18.02.2016 № 1014-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії Російської Федерації проти України».

Кабінету Міністрів України слід принципово враховувати, що основна відповідальність за ситуацію на окупованій території згідно з міжнародним правом лягає на державу-агресора, яка зобов’язана забезпечити дотримання прав людини та створити умови для повноцінної життєдіяльності населення. Така правова позиція закріплена, зокрема, у низці Резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи, що визнали російську агресію проти України.

Водночас, захист прав громадян України, які постраждали в ході агресії та/або знаходяться на тимчасово окупованих територіях, зокрема в окремих районах Донецької і Луганської областей, залишається також пріоритетом і завданням держави.

Згідно частини третьої ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, в т. ч. при прийнятті обов’язкових для виконання актів Уряду – постанов і розпоряджень.

Отже, зазначені вище постанови Верховної Ради України мають бути концептуальним підґрунтям для вироблення і прийняття Кабінетом Міністрів України відповідних актів, що стосуються реалізації засад державної політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, які визнані Верховною Радою України тимчасово окупованими територіями.

Однак, проведений нами аналіз положень розпоряджень Кабінету Міністрів України № 892-р від 31 серпня 2016 року та № 8-р від 11 січня 2017 року та затверджених ними Концепції і Плану заходів свідчить про їх невідповідність законодавству України, у т. ч. зазначеним постановам Верховної Ради України.

Як кричущі приклади принципової невідповідності можна навести такі:

у Концепції вживається поняття “збройний конфлікт”, що суперечить постановам Верховної Ради України, в яких дається принципово інше правове визначення – “збройна агресія”, яке адекватно відображає ситуацію, що склалася на сході України внаслідок збройної агресії Російської Федерації і створених нею терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР»;

у Концепції жодним чином взагалі не відображена міжнародно-правова кваліфікація Росії як держави-агресора, яка розпочала збройну агресію проти України в лютому 2014 року. І що саме збройна агресія Росії, діяльність підтримуваних нею терористичних організацій на територіях Донецької та Луганської областей та скоєні ними злочини проти людяності і воєнні злочини, які призвели до особливо тяжких наслідків, стали причиною виникнення гострої кризової ситуації на сході України, а не бідність, складна демографічна ситуація та застаріла структура економіки (як це зазначено у Концепції), оскільки зазначені чинники притаманні всім областям України, а не лише Донецькій та Луганській областям;

у Плані заходів відсутні положення, в яких було би зазначено, що окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей є “тимчасово окупованими територіями”, як це однозначно визначено у постановах Верховної Ради України. Натомість, вживається беззмістовна у правовому сенсі термінологія щодо “території окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження”, з якої не є зрозумілим, з яких саме причин органи державної влади та їх посадові особи не здійснюють свої повноваження на окремих територіях Донецької та Луганської областей;

пунктом 13 Плану заходів передбачається сприяння проведенню “народної дипломатії” з метою підтримки постійного діалогу безпосередньо між різними групами громадян, що проживають по різні боки лінії зіткнення.

Водночас, на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, як це визначено у постановах Верховної Ради України, діють “незаконні збройні формування, керовані, контрольовані і фінансовані Російською Федерацією” та “російські окупаційні війська”. Тому викликає глибоке нерозуміння та справедливе обурення положення про проведення “народної дипломатії”, зокрема організацію діалогу між представниками громад щодо вирішення спільних питань, що пов’язані із забезпеченням розв’язання гуманітарних та інших проблем місцевого характеру, в умовах окупації незаконними збройними формуваннями і російськими окупаційними військами;

крім того, очевидно, що залучення представників міжнародних організацій (як це передбачено у пункті 13 Плану заходів) з досвідом медіації з метою мирного врегулювання конфліктів, започаткування діалогу між особами, що проживають на неконтрольованій та контрольованій території, можливе тільки після звільнення тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей від незаконних збройних формувань та виведення російських окупаційних військ, а також відновлення конституційного ладу і порядку на тимчасово окупованій території України.

Враховуючи вищевикладене, депутатська фракція Радикальної партії Олега Ляшка вимагає вжити невідкладних заходів для перегляду розпоряджень Кабінету Міністрів України № 892-р від 31 серпня 2016 року “Про схвалення Концепції Державної цільової програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України” та №8-р від 11 січня 2017 року “Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження” з метою їх приведення у повну відповідність до норм законодавства України, у тому числі положень зазначених постанов Верховної Ради України, а також відповідних рішень РНБО та Указів Президента України.

Також вимагаємо провести службове розслідування щодо підготовки зазначених розпоряджень КМУ, що не відповідають законодавству України щодо відсічі збройній агресії Росії та подолання її наслідків, та притягнути винних осіб до дисциплінарної відповідальності.”

Сподіваємося, чиновники зрозуміють свої помилки і будуть працювати в інтересах народу України, а не терористів!

Єгор Малахов, журналіст

Ленін чи Сталін розстріляли б Миколу Сядристого миттєво. Хрущов би посадив, а Брежнєв вислав би до Ізраїлю. Бо це фірмовий стиль комуно-марксизму – не вступати у дискусію з опонентами, а просто знищити! Лише так можна утримати владу комунякам та іншим лівакам.

І кривава історія ХХ століття це яскраво підтверджує. Скрізь, де до влади прийшли марксисти, починалася різня, масові розстріли, концтабори, бідність, війни, голодомори, репресії…

Відомий майстер мікромініатюри, філософ, історик Микола Сергійович Сядристий застерігає – марксизм-ленінізм залишається головною загрозою мирному розвитку мислячої цивілізації! Про це його фудаментальна книга про диявольську суть більшовицької ідеології.

Достатньо подивитися на приклад Північної і Південної Корей! Колись один народ, одна країна існують у інших вимірах!

Космічні технології, передова електроніка, машинобудування, автопром, свобода пересування, достойний рівень життя людей з одного боку і гігантський концтабір зомбі-марксистів з іншого! Найстрашніше, що ті фанатики Леніна-Сталіна мають ядерну зброю. І куди вони запустять ядерні боєголовки, коли закінчаться талони на рис – невідомо.

Вже зрозуміло, що за кілька років Китай, з модернізованою марксистською ідеологією, буде змушений розпочати якусь велику війну. Можливо, проковтне кілька маленьких сусідів, а потім впевнено вирушить на збочено-марксистську Росію, владу в якій чіпко тримають випускники університетів марксизму-ленінізму і людожерської школи НКВД-КГБ.

Гляньте, що відбувається довкола “соціалістичних” країн Африки, Південної Америки, Азії…

Чекаємо на Третю світову війну?

І кілька цитат з книги Николай Сядристый. “Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов”:

«В политике, — вчив К.Маркс, — ради известной цели можно заключить союз даже с самим чертом, — нужно только быть уверенным, что ты проведешь черта, а не черт тебя».

«В политике морали нет, а есть только целесообразность». -Ленін.

«В политике морали нет, а есть только целесообразность» – Маркс.

«В политике я не признаю никаких моральных законов» – ще один симпатик Маркса – Гітлер.

«Сколько раз я вам говорил, — делайте, что хотите, но не оставляйте документов, не оставляйте следов». Сталін.

«Рабочий класс должен знать, что чудес в действительности не бывает, что его ждет ГОЛОД, полное расстройство промышленности, разгром транспорта, длительная кровавая анархия, а за нею – не менее кровавая и мрачная реакция.

Вот куда ведет пролетариат его сегодняшний вождь, и надо полагать, что Ленин не всемогущий чародей, а хладнокровный фокусник, НЕ ЖАЛЕЮЩИЙ ни чести, ни жизней пролетариата (М.Горький, «Несвоевременные мысли», М., «Советский писатель», 1990, с. 149).

«Вообразив себя Наполеонами от социализма, ленинцы рвут и мечут, довершая разрушение России – русский народ заплатит за это озерами крови» ( Там же – «Несвоевременные мысли», с.15).

“У нас страна огромных возможностей не только для преступников, но и для государства”.-прихований марксист Путін.

“Прежде всего следует признать, что крушение Советского Союза было крупнейшей геополитической катастрофой века. Для российского же народа оно стало настоящей драмой. Десятки миллионов наших сограждан и соотечественников оказались за пределами российской территории. Эпидемия распада к тому же перекинулась на саму Россию”.- Путін.

Нічого не нагадує?

На жаль, і нині, у 2017, через 100 років комуністичного перевороту у Російській імперії, який розпочав знавіснілий бал Смерті на всій планеті, марксистсько-ленінська ідеологія живе, у багатьох країнах є офіційно державною!

І щоб грамотно протидіяти, потрібно розуміти з чим саме маєте справу. Бо у тих країнах ніхто не відміняв вивчення і конспектування робіт Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна. Аби зрозуміти сучасний Китай, наприклад, варто погортати вже пожовклі підручники історії КПСС, заглибитися у грубезні томи Леніна…

Хоча, краще почитати Миколу Сядристого!

Взагалі, такі книги варто активно розповсюджувати в електронному вигляді – більша аудиторія.

Марксизм, ленінізм, сталінізм продовжують залишатися актуальним злом ХХІ століття. Як і радикальні релігійні рухи.

Третя світова війна – неминуча…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Ми пішли на звичайне відкриття художньої виставки, а отримали розкішний майстер-клас!

Талановита журналістка ТРК “Культура” Вікторія Назарівська зробила прекрасний сюжет про творчість відомої київської художниці Асі Колос.

-Едуард Мане і Клод Моне з творчістю цих видатних живописців ви вже знайомі з попередніх наших сюжетів.-зазначила Вікторія, – І як вже знаєте творили вони в манері імпресіонізму, але сьогодні ми хочемо представити талановиту українську художницю імпресіоністку Асю Колос, яка ще й проведе для нас майстер-клас з творення картин.

Відкриття виставки картин Асі Колос, організованій журналом “Музеї України” на громадській платформі “Нова країна”, в рамках практики, відвідали студенти-журналісти університету “Україна”. Спеціально для нас, пані Ася провела неймовірний майстер-клас зі створення картини за 20 хвилин!

Ми з цікавістю спостерігали за фаховою роботою журналістки Вікторії Назарівської. Як збирала інформацію, як направляла телеоператора…

Нам, студентам, так і не вдалося розговорити Асю Колос, яка дуже небагатослівна! Однак, більш досвідченій Вікторії це вдалося! Фактично, вийшов маленький документальний фільм, чи відеонарис про творчість художниці!

Студенти отримали два майстер-класи за півгодини: як швидко намалювати картину і як фахово зняти про процес гарний сюжет!

Побачили Творчість!

Ростислав Тригуб, студент університету “Україна”

https://www.youtube.com/watch?v=M1zkJ2kkCdI

Два знакових музея – в Пирогові і Національний історичний, продовжує лихоманити. То є наслідки авантюрної кадрової політики колишнього керівництва Мінкульту.

Очільникам держави надіслано чергового відкритого листа, який, сподіваємося, буде мати якісь конкретні наслідки, а не чергову відписку…

Прем’єр-міністру України

В.Гройсману

Генеральному прокурору

України Ю. Луценку

Міністру культури України

Є. Нищуку

Шановні Володимире Борисовичу, Юрію Віталійовичу,

Євгене Миколайовичу!

Ми,  ініціативна група «Комітету порятунку музеїв», створеного у зв’язку з загрозливою ситуацією, що виникла  в провідних музеїв країни – Національному музеї історії України (НМІУ) та Національному музеї народної архітектури та побуту України (НМНАПУ). До складу Комітету входять  працівники музейної галузі, науковці, журналісти, громадські  діячів та небайдужі громадяни України. Звертаємось до вас з метою привернути увагу до проблеми та допомогти прийняти негайні заходи в подоланні музейної кризи.

    Два роки тому генеральними директорами названих закладів були призначені Т.Сосновська (Національний музей історії України) і Ю.Бойко (Національний музей народної архітектури та побуту України) , які за об’єктивними характеристиками  не відповідають займаним ними посадам.  Керівниками головних музеїв країни,  які є візиткою держави, опинилися випадкові люди. Своєю «діяльністю» вони  наносять непоправну шкоду музейній справі, зокрема головним напрямкам її роботи –   науковій, експозиційній та фондовій.

Ці керівники були призначені на той час  Міністром культури України В’ячеславом Кириленком. Призначення відбулися без будь-яких, навіть формальних, обговорень з громадськістю, колективом та без належних кваліфікаційних вимог. Обидва призначені керівники не мають фахової освіти та відповідного досвіду керування національними музеями (Ю. Бойко – не має досвіду управління колективом, ані стажу роботи в музейній галузі (єдина «заслуга» – дружні стосунки з В. Кириленком), то (Т. Сосновська – математик за освітою, колишній керівник музею-квартири П. Тичини в Києві. До цього хочеться додати, що покровителем і Т. Сосновської, і Ю.Бойко – є саме В. Кириленко.

Варто зазначити,  що попередній досвід роботи  Т.Сосновської скоріше негативний, адже результатом її діяльності були кричущі недоліки і значні порушення,  виявлені Комісією Департаменту культури КМДА під час чергової перевірки роботи музею-квартири П.Тичини за останні десять років (Наказ №11 від 19 січня 2016р).

        Очоливши провідні музейні заклади національного масштабу ці «керівники» виявили повну некомпетентність та неспроможність в належній організації всіх напрямків музейної  діяльності.  Замість конструктивної роботи – руйнація, скандали, масові звільнення кваліфікованих працівників, відкрита травля тих хто суперечить їх некваліфікованим діям та протизаконним розпорядженням. Такі дії можна назвати лише недолугими   спробами імітації  «реформаторської» діяльності та дешевого піару.

       За весь період  свого існування музеї ніколи не зазнавали судових процесів. За неповних два роки керівництва Сосновської Т.В. їх нараховується вже понад десять. Це має негативний резонанс не лише серед музейників і пересічних громадян України,  а й серед колег з інших країн, з якими музеї мали тісну співпрацю.

Співробітники музеїв та їх профспілкові організації листовно  зверталися до вищих органів влади – Міністерства культури, Кабінету міністрів, Верховної Ради, Адміністрації Президента з проханням розібратися  в складній ситуації, в якій опинилися названі музеї. Однак і досі це питання залишається поза  увагою.

Дві перевірки, які були проведені Міністерством культури та КРУ в музеях,  дійсно виявили значні порушення, проте справа так і не була зрушена з місця.  Залишився без реакції і лист трьох Президентів України(!), адресований Президенту П. Порошенку 20 листопада 2016-го року, в якому вказувалось на кричущі недоліки діяльності Т. Сосновської.

Стосовно Національного музею народної архітектури та побуту України, який очолює  Ю.Бойко,  можна зазначити: кримінальні провадження, відкриті за фактами фінансових зловживань, дивним чином «міняють» номери та зникають зі сфальсифікованими датами. Нахабство та безкарність даних осіб можна пояснити «високим покровительством» їх «негласного патрона» В. Кириленка. То хто ж буде відповідати перед нащадками за нищення безцінних музеїв? На даний момент «стараннями» вказаних осіб музеї як наукові центри знищені, їх культурно-просвітницька роль профанується, а все це прикривається неправдивою звітністю.

Нещодавно Україна виграла суд в Нідерландах по поверненню скіфського золота кримських музеїв до Києва. Національний музей історії України ще  раніше був визнаний базовим  для зберігання цих колекцій. В цей час справа по поверненню скіфського золота  розглядається в апеляційному суді в Амстердамі. У зв’язку з цим нещодавно   ЗМІ (газета «Сегодня» за 26.01.2017 та сайт Цензор. Нет) розмістили інтерв’ю п. Сосновської  про аварійний стан даху та необхідність ремонту деяких експозиційних  залів Національного музею історії України. Т. Сосновська  намагається отримати від держави кошти  на ремонт 3,5-4 млн. грн.(?!) , з них лише визначення кошторису – 800 тисяч(?!!). На повернутих колекціях п. Сосновська планує заробляти гроші – експонувати їх в різних музеях України, незважаючи на досить складну и не просту ситуацію навколо стосовно цього питання на даний момент.   Як можна робити подібні заяви керівнику такого рівня, коли остаточна крапка в судовому процесі ще не поставлена, а російські адвокати роблять все можливе, щоби ці скарби не були повернуті в Україну?!

У зв’язку з вище викладеним, незрозумілою є позиція Міністерства культури. Маючи докази та підтвердження повної профнепридатності гендиректорів знакових українських музеїв, Мінкульт самоусунулось від вирішення цих проблем та відсторонено спостерігає за руйнацією провідних музеїв України.  Адже в «Положенні про Міністерство культури» чітко вказано, що воно  «здійснює …контроль за діяльністю музеїв,  …заходи щодо запобігання корупції, …добір кадрів та кадрового резерву, …розгляд звернень громадян та ін.» (Див. «Положення про Міністерство культури України»).

Ініціативна група «Комітет порятунку музеїв»  звертається до вас, як до відповідальних представників влади, з проханням нарешті вирішити важливі для культури питання. Розуміємо, що сьогодні перед Україною стоять більш нагальні проблеми внутрішньої та зовнішньої політики. Однак вважаємо, що питання культури в цілому та музейної галузі зокрема, також відносяться до першочергових та невідкладних. Адже знищення національних музеїв також може привести до вкрай негативних наслідків і непоправних помилок, що в свою чергу призвести до втрати іміджу держави.

Просимо вжити невідкладних заходів для припинення протиправної діяльності вищевказаних керівників, дати кваліфіковану оцінку їхній діяльності, зробити необхідні кадрові заміни на конкурсній основі за прозорою та відкритою процедурою.

Оскільки вже не перший рік наші скарги та звернення не мають належного реагування, а збитки матеріальні та іміджеві сягнули катастрофічних розмірів, ми, члени ініціативної групи  Комітету, незаконно звільнені працівники, музейники з багаторічним досвідом роботи, залишаємо за собою право на акції громадянського спротиву – голодування та пікети біля Мінкульту та Кабміну.

Члени ініціативної групи  Комітету порятунку музеїв

Каштанов В.В. звільнений Голова ППО НМІУ

Богдалов А.Г. в.о. Голови ППО НМІУ, зав. відділу НМІУ

Іванова О.В., Заслужений працівник культури України, зав.відділу, звільнена у 2016р. Сосновською Т.

Вітрик І.С., ст.н.с. науково-експозиційного відділу МІКУ

Ралдугіна Т.П., Заслужений працівник культури України

Малець Н.Б., кандидат історичних наук, доктор філософії, доцент УжНУ

Логвінов В. М., заступник директора НМНАПУ, незаконно звільнений Бойко Ю., журналіст

Таранушенко Т.В, голова ППО ВПС “Захист справедливості”, член Центрального проводу Конфедерації вільних профспілок України, відмінник освіти України.

Мельник Я.Я. голова ГО “Ініціативне покоління”

http://museum-ukraine.org.ua/?p=9908

Коментар редактора журналу "Музеї України" Віктора Тригуба:

Це вже не перша акція протесту музейників проти бездіяльності нинішнього складу Мінкульту стосовно некомпетентних керівників найбільших музеїв.

Члени Комітету не вірять, що цей Міністр культури України здатний на хоч якісь рішучі кроки - занадто "ручний і лякливий". Цей міністр крім дешевого піару, як і його "команда", просто не спроможний здійснити реальні реформи, вести боротьбу. Що можна взяти з конферансьє? Він може лише чітко зачитувати з папірця тексти, написані якоюсь шісткою дрібного олігарха... Не таким має бути Міністр культури європейської держави!

Як хто не зрозумів - лист є останнім попередженням. За кілька днів почнуться пікети, а потім під дверима Мінкульту розташуються голодувальники. Увага преси гарантована...

Знакова подія відбулася у Запоріжжі – в обласній науковій бібліотеці відкрили коворкінг-центр! Центр уже працював у тестовому режимі, а тепер відбулася урочиста церемонія його відкриття.

–  Ця ідея реалізована громадськими організаціями спільно з найкращою в області бібліотекою. Коворкінг-центр стане додатковим майданчиком для розробки та реалізації нових ідей. Уже є план поєднати цей центр з іншими бібліотеками для спільної роботи. Найважливіше,  що у нас відкривається щось нове, бо ми саме зараз є свідками руйнування інфраструктури та культури в зоні бойових дій, у Авдіївці, загалом  на сході України. Ми ж на противагу руйнації створюємо, розвиваємося, єднаємося, – зазначив під час урочистого відкриття директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації Владислав Мороко.

 Коворкінг-центр «Спільно Hub» – це проект громадської організації «Небо без кордонів», матеріальну підтримку якій надала благодійна організація «Deutsche Gesellschaft fr Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH», що діє за дорученням Уряду Німеччини. Працювати та навчатися, проводити заходи у центрі можуть внутрішньо переміщені особи та жителі Запорізької області. Проект став переможцем у конкурсі як такий, що спрямований на створення міського громадського простору для спільної роботи, реалізації освітніх та соціальних проектів, спілкування, творчості та пошуку взаєморозуміння. Зусилля учасників проекту спрямовані на інтеграцію вимушено переміщених осіб у місцеві громади через покращення зайнятості,  соціальної активності та згуртованості населення.

Президент громадської організації «Небо без кордонів» Ірина Дяченко та радник Міністерства соціальної політики з питань внутрішньо переміщених осіб у Запорізькій області Ганна Дворна щиро подякували всім, з ким співпрацювали під час організації коворкінг-центру, особливо Владиславу Мороко, який підтримав проект, коли він тільки зароджувався. Радник проекту від організації «Deutsche Gesellschaft fr Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH» Андрій Гарбуза повідомив, що зараз у Запорізькій, Харківський та Дніпропетровській областях реалізуються 20 проектів-переможців конкурсу для підтримки взаємодії громад та внутрішньо переміщених осіб. В.о. директора Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки Ольга Волкова подякувала ініціативним активістам з громадської організації та наголосила, що бібліотека давно перестала бути книжковим сховищем і стала простором для самовдосконалення  та реалізації ідей.

Окремо виділений простір для «Спільно Hub» на четвертому поверсі бібліотеки зможе одночасно вмістити до 25 осіб. Там уже є меблі, чотири комп’ютери,  ноутбуки, фототехніка, проектор, міні-кухня та інше обладнання. Весь простір вільно трансформується для потреб конкретного заходу або групи людей. Відвідувачі коворкінгу матимуть змогу працювати, вчитися, користуватися інтернетом, проводити тренінги, відвідувати курси фотомистецтва, комп’ютерної грамотності, майстер-класи,  проводити літературні вечори та інші заходи. А от комп’ютерні ігри, перегляд фільмів та інші розваги – під забороною. Щоб потрапити до коворкінг-центру, необхідно мати при собі читацький квиток.

-Попри напружену бойову обстановку у сусідній фронтовій Донеччині, ми думаємо про завтрашній день, щодня наближаючись до Європи, впроваджуючи прогресивні цивілізаційні стандарти! – підкреслив Владислав Мороко, – Значення цього центру для школярів, студентства, науковців, працівників культури області – величезне! Продовжимо євроінтеграційний шлях!

Підготував Ростислав Тригуб, студент університету “Україна”

Громадський комітет «Захист екологічних реформ» висловлює глибоку стурбованість діями деяких так званих «антикорупціонерів», що маскуються під гучним брендом. Відповідне звернення вони розіслали активістам і ЗМІ. Активісти привертають увагу до перешкод реалізації природоохоронних проектів  НВП "Екосервіс" .

Ще не повністю зрозуміла мотивація дій від Стопкорупції, але є факт безпідставних звинувачень і брехні, сподіваємось, що несвідомої. Нагадуємо, що НВП "Екосервіс" разом з багатьма громадськими організаціями, відстоює права киян на водойми, займається порятунком захаращених водойм і створенню біля них публічних просторів. Має відповідний і унікальний кейс досягнень в своїй галузі та відкрито запрошує екологів до співпраці.

Однак, наприкінці грудня 2016 року,  представники Стопкорупції разом із Сергієм Медяником, прибули на озеро Миколайчик, де займались чорним піаром, провокаційно звинувачуючи  у протиправності відродження водойм.

Треба прояснити ситуацію, щоб київську спільноту не вводили в оману.
Враховуючи складний економічний стан в країні, проблеми бюджетного фінансування м. Києва, на потребу та вимогу мешканців і громадських організацій,  щодо проблемного і незадовільного екологічного стану водойм м. Києва та їх прибережних територій, ТОВ «НВП «Екосервіс», спільно з небайдужими громадянами та благодійниками, громадськими організаціями, постійно проводить ряд заходів: суботники, арт-толоки, благодійні акції з прибирання прибережних територій, зариблення окремих водойм та вивезення сміття.

Мета діяльності підприємства полягає у порятунку та відродженні водойм, прибирання від несанкціонованого сміття, висадження трави та дерев для створення рекреаційних зон для відпочинку населення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Екосервіс» реагуючи на численні та неодноразові звернення громади та громадських організацій щодо проблемного і незадовільного санітарно-екологічного стану водойми затоки Миколайчик, виявило змогу та бажання виступити у якості інвестора та виконавця природоохоронних заходів для покращення гідрологічного режиму та екологічного стану водойми.

За участю представників КП «Плесо», Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області, громади та громадських організацій було проведено обстеження прибережної території та водойми затоки Миколайчик у Голосіївському районі м. Києва.
В результаті обстеження виявлено, що прибережна територія заросла болотною рослинністю, мають місце скупчення несанкціонованих сміттєзвалищ, русло водойми мілководне, заболочене, замулене наносами, береги руйнуються.

За результатами обстеження встановлено, що водойму не можна використовувати в рекреаційних цілях для відпочинку населення.

З метою забезпечення виконання Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року, що затверджена Законом України від 24 травна 2012 року № 4836-VI, Товариство уклало з Державним підприємством «Укрводсервіс» інвестиційний договір, де виступило в якості інвестора та виконавця природоохоронних заходів для покращення екологічного стану водойми та благоустрою прибережних захисних смуг.
Метою договору є порятунок від повного знищення водойми та відновлення її рекреаційної спроможності без залучення бюджетних коштів. Унікальність даного проекту полягає в тому, що вперше в Україні природоохоронні заходи проводяться відповідно до положень Директиви 2000/60/ЄС Європейського парламенту.

Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області схвалило робочий проект з поліпшення технічного і екологічного стану та благоустрою водойми затоки Миколайчик у Голосіївському районі м. Києва.
Метою робочого проекту є покращення гідрологічного режиму та екологічного стану водойми затоки Миколайчик та благоустрій прилеглої території, шляхом виконання природоохоронних заходів з розчистки водойми.
Проектом передбачено здійснити заходи з розчистки водойми, облаштування прибережних захисних смуг, висадки дерев та газону (створення парку).

Ідея Товариства щодо порятунку водойми затоки Миколайчик реалізується за підтримки громади та громадських організацій: «Еко-Громада», «Асоціація органів самоорганізації населення міста Києва», громадської координаційної ради «Голосієво-південь» та «Корчувате – наш дім».
Твердження щодо незаконності діяльності товариства на водоймі затоки Миколайчик є безпідставними!
Адже, єдиною ціллю товариства є порятунок водойми, її збереження, відновлення та покращення для вільного використання громадян!

Однак, провокації, та явно замовлені кимось інтернет-публікації продовжуються!

Громадський комітет «Захист екологічних реформ» висловлює моральну підтримку екологічним активістам, та застерігає журналістів від поширення недостовірних інформаційних матеріалів!

Перше враження про студію програми новин «Подробиці» – в осаді! Багато охоронців, головний вхід перекритий металевими щитами, зайти можна  лише збоку – через потужний пост охорони.

Тим контрастніше виглядала екскурсія студентів-журналістів університету «Україна» на цьому фоні. Охоронці розгубилися… Не хотіли пускати. Недавно ледь не спалили… Лише після кількох телефоних дзвінків керівника практики, замерзлих екскурсантів запросили до студії.

У нас ознайомча журналістська практика першого і другого курсів! Нам все цікаве! І без політики! Ми повторили щоденний шлях репортерів. Від операторських кімнат до студії прямого ефіру.

Спершу нас повели у офіс операторів, хоча туди нікого не пускають! Нам пощастило!

Ми змогли її відвідати!

Нас направили до гримерної та костюмерної. Дівчатам сподобалося!

Завели до студії, що нас найбільше вразило. Дозволили побути “телеведучими, операторами, режисерами та продюсерами”, хоч студія невелика, але камери, обладнання та сама кімната вражають! Сфотографували один одного, зробили селфі… Може колись хтось з нас буде тут працювати?

Потім нам показали, як працюють аналітики з анонсами на наступний день. Розповіли як вони  відбирають цікаві події для новин. Завітали до режисера монтажу Тимура, який детально  розповів про свою діяльність, показав нам усі тонкощі обробки відео та запису звуку. Робота не складна, але відповідальна та виснажлива.

Побачили відділ новин, де працюють кореспонденти, літредактори…

Вразило обладнання режисерських прямого ефіру – контрольна кімната звукооператорів, відеоінженерів, режисерів. Весь “штаб” прямого ефіру! Відчувається, які стреси переживають тут співробітники щодня! Адже, аудиторія багатомільйонна! Кожна помилка, неточність – мають велике значення!

В дитинстві я багато разів брав участь у підготовці сюжетів “Подробиць”, навіть потрапляв у кадр. Знаю багатьох журналістів. На студії побував вперше! І мені сподобалося!

Студенти задавали купу питань, фотографували, скрізь заглядали. Були дуже вражені екскурсією. Продюсер Микола Білозор, який нас супроводжував, відзначив, що на практику потрапити нескладно – отож, за результатами є шанси працювати на каналі «Інтер».

Журнал “Музеї України”, який організував нам екскурсію, висловлює велику подяку Ірині Романовій, Миколі Білозору за чуйне ставлення до студентів і всіляку підтримку! Журналістська солідарність – то головне!

Щоб не казали – то школа!

Нагадую, що ми побували в агенції УНІАН, на Першому Національному, Українському радіо, Радіо “Свобода”, в студії “Подробиць”.

-Просто тішуся, як за кілька тижнів реальної журналістської практики змінилися студенти! – зазначила завідувач кафедрою журналістики Інституту філології і масових комунікацій університету “Україна” кандидат наук Юлія Нестеренко, – Вони побачили перспективи професії, познайомилися з неймовірними колегами, побували у таких місцях, які глядачі бачать лише по телевізору! Потрапили у кілька проблемних ситуацій, які змогли подолати! Це – практика! Подяка колегам з УНІАН,  Першому Національному, Українському радіо, Радіо “Свобода”,  студії “Подробиць”… Так щиро возитися з першокурсниками можуть не всі! Діти почали писати, відкривають сайти, долучаються до професії! У них горять очі – це головне! Спасибі всім!

Днями наша дружна команда відвідає ще кілька телеканалів, інформагенцій, газет, видавництв!

Нам подобається бути журналістами!

Ростислав Тригуб, студент університету “Україна”