Нашла в ФБ. Мне показалось это таким чудом, что не удержалась и решила показать вам. У вас никогда не возникает чувства обиды, что не вы что-то придумали. У меня сейчас именно такой случай. Так мило, что хочется чтоб хотелось плакать.

Якщо сьогодні ще буде одна політична замітка, то у тих хлопців, що напишуть,  не встане піська, а у дівчат обвиснуть груди. А хто не побоїться і напише, то ми всі будемо знати, що у вас вже так і є і вам вже пофік. Хто написав раніше, хай вже буде, для вас правило не рахується.
Нє, ну дійсно, давайте встановимо ліміт на день на це трясця. До виборів ще як до неба рачки, а ми вже сі всрали.

 В'язати я вмію, але не маю терпіння. Я взагалі, так мені здається, майже все вмію (ну крім синтезу плутонію в домашніх умовах), але не маю терпіння. Хвилинка самореклами закінчена, тепер про носки. Колись кума (щоб у неї руці не боліли ніколи) нав'язала нам носків. А вони падлюки почали дирявіти на п'ятах. Я їх навіть штопала яскравими нитками, бо вважаю, що штопані в'язані носки надають хаті затишку і певного колориту. І ось коли попротерлися вже латані, я згадала як робила моя бабця. 

Ще з вечора я наготувала чоколядок і написала своїм працюючим мужикам, щоб залишили мені мілкі гроші. Встала, поїла куті, чекаю....знову поїла куті, знову чекаю....кутя вже не лізе, а я їм, бо чекаю. Що за фігня, чому нема колядників, піду гляну у вікно...

Скучили за Мухою? Ось вам посміятись ... або не посміятись, кому як повезе.

Зовсім закинули Цедулки...
Нині хочу написати про свої  досягнення. Вже восени накрала попросила по сусідах патичків і натикала їх у вазони. Дивіться, що маю.

Дуже не люблю, коли на ділянці сумно й нудно. Бува приходиш до когось у двір, а там так все чинно і благородно, що аж тошнить. Паркан цеглинка до цеглинки, або дощечка до дощечки, туї всі рівненько і газончик ні разу не обкаканий котиками і навіть колір петуній на балконах підібраний під штори...ну бачили ж таке да? Мені здається, що там і господарі такі самі сумні й нудні.