Так як я вже п'ятий рік займаюся городництвом, то пора вже переходити троха на екзотику. Наступного року дуже хочу частину картоплі замінити бататом, дині пепіно...чи пепінами..чи пепіною, і ще до звичних сортів томатів додати щось екзотичне.

Почну з пепіно. Це щось між баклажанами і картоплею зі смаком дині. Садити семена пепіно треба рано на початку грудня, бо від першого листочка до плодів проходить 9 місяців. Рослина це взагалі багаторічна, але у нас багато хто вирощууть її як однорічну, але самі круті таки примудряються ростити по кілька років і щороку збирати смачні плоди. 

Оце сам пепіно.

Тут живуть пепіноманіяки. 

Це якась лєва тьотя виростила пепіно.

Тут про пепіно докладніше. Ще є багато відео, кому тре знайде... не маленькі.

Далі про помідори. Знайша отаке спочатку у ФБ https://www.facebook.com/profile.php?id=100006461299875, потім сиділа тиждень на сайті вибирала помідори. Зробила замовлення і тепер чекаю. Захотілося мені чорних, рябих і хвіолетових томатів. Ну типу таких.

 Вибір там на будь-який смак, відгуки гарні. Сайт зроблений толково і реакція на моє замовлення була моментальною. Тепер ще б так все файно прийшло і виросло. Через рік, якщо мене не заберуть інопланетяни, викладу результат в Цедулках.

Батат я теж вже вирощувала. Як на мене, то дуже смачно. На смак десь між гарбузом, морквою і картоплею. Дуже сподобався смажений батат. Але я тютя-матютя забула залишити бульбу для розводу, а в супермаркетах (козли вонючі) його чимось обробляють і він не росте. Хто має досвід вирощування батату, то підкажіть гарні сорти, або можете й вислати гарній жіночці дві бульбочки.

 

А тепер питання: Хто ще щось подібне вирощував? Давайте коліться! 

Ще ми тиждень тому ходили по гриби. Трохи сфоткала.

Це наші росянки. Але відчуваємо гострий дефіцит комариків і павучків для них. Боюся за нашу кицьку, бо всі разом вони і її перетравлять.

Це мої помідори. Навряд з них будуть люди, але нехай поки ростуть.

Це я накопала топінамбур, погризли трохи і з'ясували, що ми не сироїди, не вегани і не кролі. Для приколу спробувати можна, але їсти таке щодня нєєєєє.

А це дитина випросила до росянок братика. Маємо тепер непентес. Він теж їсть мухи, але ще й трішки підсмердює.

Отаке все одразу. 

Всіх нас зі Святами. 

І от мчимо ми по вулиці і на шляху мітимо всі забори і дерева, повертаємо в глухий провулок (є у нас там біля магазину де люди не ходять) і шукаємо де притулити волохату дупу для важного діла. Не знаю як у всіх нормальних собак, а цей присідає і починає шукати зручного місця, може так навприсядки пройти пару метрів, а потім з довольною пикою все зробити.
Бачу, що танцював-танцбвав і різко передумав, почав щось нюхати і підскулювати. Я туди. Щось підсмердює. Я далі. Підсмердює сильніше. В рот мені ноги (ну типу омайгод!). Труп! Я тягну пса назад на дорогу і тут стоять два хлопці.
- Пацани, ідем зі мною, там хтось лежить.
- Та це бомж. Він вже пару днів тут ночує.
- А може він вмер?
- Ні, сьогодні був живий.
Ну я б була не я, якщо б не пішла перевірити тіло на живість. Пру вже я пса в темний провулок, Оззі явно пручається і не хоче, бо він вже там все понюхав і воно явно пахне не колбасою...ну хіба трохи можна вловити в районі капців нотки свіжого хлєбушка. Я не здаюсь. Стою перед тілом у формі зірки, бо одну руку пес тягне назад, а іншою я намагаюся дотягнутися до тіла, ногами вгризаюся в землю.
- Мужчина, ви живий?
- ...
- Мужчина, ви живий?
- Ы
- Мужчина, вам погано?
- Ыы
- Мужчина, викликати швидку?
- Ыыыди на хуй.
Зрозумівши, що тіло дихає, я пішла за вказаною адресою до себе додому. Назад ми з псом йшли мовчки і тихо. Я була трохи ображена за неінтелігентну відповідь, пес був в розпачі від того, що забув, сходив він по-великому чи ні.
Коли я все розповіла чоловіку, він по-перше чомусь не здивувався, що я в темному провулку знайшла бомжа, а по-друге, запропонував віддати мужчині моє тепле одіяло і його светра....щоб людини було на що зранку опохмелитись.
Нікуди я не пішла, але довго думала різні банальності, що такі люди самі винні, що в наш час легше пристроіти собаку у сім'ю, що я нічого не зможу змінити і воно тому дядьку і не треба і таке інше. Але чомусь спалось дуже хреново...

Отаке.

А!!! А ви шо подумали?

 

Пісня зробила мій день. Хлопці там копають землю і я піду перекопаю стару клубніку.

Для "негопітніх", як би назвав наш відомий класик, живцювання - це розмноження рослин з гілочок і листочків. 

Почалося все з того, що мене взяли завидки, коли ранньою весною у сусідки яскраво-жовтими квітами сяяла форзиція. Рослина манила мене і наче насміхалася. Кожного разу, як я проходила повз сусідського паркану, із-за якого виглядала ця красуня, я чула: " Олю-ю-ю, ти кульо-о-ома, ти просто мусиш мати таку красу-у-у". Як тільки кущ наростив нові пагони, я пішла на діло під прикриттям свого малого Степана з легендою типу ми тут туди-сюди гуляємо з коляскою по вулиці і нічого тирити не збираємось. В зручний момент, я тихенько відламала пару молодих гілочок і швидко дриманула займатись вкоріненням.

Це форзиція. Вона весною прекрасна.

Потім я собі подумала, що непогано би ще розмножити виноград і гортензію. Як правильно нарізати черенки знайдете в інтернеті. Коротко, берем ділянку з двома парами листочків. Нижні листочки видаляємо разом з бруньками біля них і поміщаємо в суміш грунту і піску, все зволожуємо і накриваємо. Робимо щось типу теплички. Щодня!!! треба оприскувати листячко і слідкувати, щоб земля не пересихала. Десь через місяць буде вам щастя і тоді укриття можна зняти.

Така у мене гортензія. Квіти в цьому році були як голови і колір мінявся від яскраво-рожевого до ніжно-хвіолетового. Колір гортензіі залежить від кислотності грунту. Не ведіться, коли на базарі або в садовому центрі ви побачили рожеву і блакитну гортензію (біла не рахується, то окрема пісня). Щоб на ділянці вас радували рослини різними кольорами, то при посадці під одні підкладіть іржаві цвяхи, або якесь непотрібне залізячча, а інші садіть просто так. Або є спеціальні добрива для них. Ще гортензіі люблять вологу і кислоту. Моя мама під них пару разів за сезон підливає розсіл, що залишається від огірків або сироватку. 

Це мій виноград Кеша або інша назва Талісман, його я і розмножувала. Кеша столовий морозостікий сорт, на всій територіі України може рости без укриття. Ще він стійкий до хвороб і дуже сильнорослий. Швидко, вже на 4-й рік він дає повноцінний врожай. Кеша звичайно потребує мінімального догляду, обрізки і оприскування фунгіцидами, але значно менше, ніж інші столові сорти винограду. Обрізку роблю йому один раз ранньою весною і два рази за сезон прискаю болтушкою власного виробництва. По секрету, тільки для вас, видам рецепт. Берем 10 літрів води і розводимо в ній пачку борної кислоти, столову ложку з горкою соди, столову ложку без горки йоду, трохи марганцю і 5-10 таблеток метронідазолу або трихополу. Якщо для профілактики, то достатньо 5 штук, а якщо ви помітили на кущах винограду перші ознаки хвороб, то треба більша доза. Метронідазол - протигрибковий препарат, сода стимулює сахаристість, йод і все інше дезинфікують.

А це трохи не по темі замітки але по темі співтовариства. Чоловіку на роботі колєга презентував пару насінин кукурудзи, яку хтось колись комусь привіз з Грузіі. Трохи я посадила в Броварах, трохи в селі. І тут і там вона вимахала на славу. Щоб ви оцінили розміри, то ото на фотці зправа іржава труба під виноградом має 2 метри, а кукурудза вже 5 а мо й більше. Вона якась пізня, бо свою нормальну ми вже поїли, а ця тільки видала качани. Спочатку було всього по одному качанчику, а потім вилізло ще по два. 

Ну а тепер питання знатокам. Як мені оті всі рослинки, що попускали корінці, зберегти до весни. На зиму садити в грунт не хочу, боюся, що померзнуть і вся моя робота псу під фіст. В інтернеті пишуть різне, хто каже треба сухий погріб, хто - холодний балкон, хтось взагалі викладає на підвіконні. Але, я думаю, що рослинки все одно мають відпочити в холодку і скинути листячка, щоб весною кинутися в ріст мені на радість. Як мені робити? Маю вологий погріб і холодну веранду.

Взяла я памперс, розпатрошила йому нутрощі і дістала всі тельбухи наружу. Памперс брала новий, не починайте бекати. Вклала все на дно, полила водою, зверху насипала земельки, насіяла семена і знову притрусила земелькою. Все робила, як писали гуру петрушки і селери. Я звичайно читала і негативні відгуки, що то все фігня і все таке...але дуже вже кортіло спробувати на собі. По задумці гідрогель зберігає вологу і не треба потім часто поливати. 

Отже. Я все зробила по інструкції, поклала тепличку для чистоти опиту на сонячне підвіконня і чухнула в село. Коли приїхала, то першим ділом рванула до експерементальної станції і... нічого там не побачила. Земля порепалася за тиждень, а той гель і не думав щось віддавати. Він собі набубнявив від вологи, ще й підозрюю, що паразит ввібрав всю вологу з землі. Семена навіть не проклюнулися. Я все полила і на ранок з'явилися перші всходи. Бідосі чекали вологи і як її отримали, то дружно полізли до сонечка.

Висновок: Гель вбирає і не віддає. Може якщо садити прямо в гель і корінці проростуть в ньому, то схема спрацює, а так НІ-ФІ-ГА. Колись, як буде натхнення, я ще щось спробую виростити прямо в гельові, але поки натхнення зникло, а без нього я не працюю. Та немає експерементів, що не вдаються. Є або позитивний, або негативний результат і той і інший цінні для науки.

Фото робилося з телефону, то сорі... які є

Це набубнявив гель

Це семена насіяла

Це "сендвіч", як його назвали ті кулібіни.

Це бідосі, що почали вилазити одразу після поливу. 

Їх вже більше, може колись ще викладу фотку готових рослинок.

А тепер улюблена рубрика населення "Ліпим пульку із какульки". Це я була в селі і поки йшли дощі, я собі переводила гвозді і вибивала злість, бо ті дощі забембали. Як їх тре, то нема, а як вже не тре, то йдуть і йдуть. 

Це я зробила лавку з колоди, що залишилася від старого сараю. Колода пролежала років сто і все ще "мироточила" смолою. Для того, щоб закрити ту смолу, я цілий рік поїла чоловіка пивом, а дітей шкідливими газованими напоями, подумали ви? Ну щось типу того. Тільки не рік, а чотири. Почала збирати кришечки давно, то для такого терміну не дуже я й потравила дітей, до того там ще кришечки від молока і всього типу корисного. Лавка вийшла не фонтан, але дурне з голови я вибила точно, бо чоловік дозволив брати тільки старі іржаві цвяхи з відра, що теж простояли в тому сараї 100 років, нові не дав... Нічого, я за це його бритвою ноги побрию.

А це я приспособила старий вєлік для вазонів.

А це ми ще встигли сходити по гриби. Гриби є... часу трясця нема. 

Як завжди всіх люблю. Окрема подяка всім, хто пише в товаристві і ходить читати замітки.