В тему зли викладачів які не ставляться до студентів по-людські.
На початку року я підписала одному з студентів заяву про вільне відвідування, студент має таке право, мало які у кого обставини. Але мені от щиро цікаво чим і про що думає студент прохаючи вільне відвідування лекцій. Що це звільняє від перевірки знань які він мав отримати на лекціях? Чи що залік йому буде поставлений автоматом за те що він зробив таку величезну ласку і на нього прийшов?
Суть курсу який читався - вивчення фізичних принципів роботи різноманітних датчиків які застосовують в медицині. Захищає реферат (ним же теоретично написаний), по цій же темі була ціла лекція:
 - Як працює цей вимірювач вологи?
 - Він показує вологу
 - Яким чином він визначає вологу?
 - За допомогою датчика вологості
 - А за яким фізичним принципом працює датчик вологості?
 - Він вимірює вологу і показує її на цьому табло
Да, я зла і противна і відправила його на допсесію. І я не можу гарантувати що він не піде з таким рівнем знань на комісію.
Чи ви пропонуєте випускати спеціаліста з розробки медичної апаратури який не знає фізичних принципів її роботи?

З співтовариства домогосподарок перейшла на ЖЖ багатодітної мами і вже день не можу відірватись.
Дівчинці 26 років і у неї вже шестеро дітей. Але не це є дивиною, дивиною є те наскільки вона мудро і вміло впорядкувала життя своєї родини, скільки уваги приділяється розвитку дітей. Якби не те що вони в Москві живуть - подумала б що це я їх в метро бачила
І при цьому жодних закликів з серії "нам всі винні і повинні". Батько як я розумію заробляє достатньо щоб родина спокійно покривала всі потреби, але звісно не золоті гори. Єдине на що вони розраховують від держави - на деяку субсидію на купівлю житла.
Читаю і заздрю. Чесно. Сміливості, впевненості у своїх силах. Бо в глибині душі розумію що я так не ризикну.

Речі, речі, речі...останні кілька тижнів я тільки тим і займаюсь що розбираю речі на три частини - забрати з собою, перевезти в інше місце чи віддати і викинути.
В дитинстві, в якійсь з книжок я прочитала що в середньому американська родина переїжджає щоп"ять років. Не пам"ятаю чому саме вони це роблять, але зараз я розумію що в тому є сенс. В суспільстві споживання дуже важко не зарости речами, а переїзд - одна з небагатьох нагод критично переглянути весь свій крам.
6 років тому я приїхала в цю квартиру з однією валізою. Зараз нам дай Бог щоб вантажного фургона вистачило...І це я забираю максимум половину того що є, безжалісно викидаючи те, що має найменші недоліки, або просто мені не до вподоби. Звісно, не все це я зібрала сама - основна маса мотлоху - моє придане і спадок від бабусі. І це я його вже добряче після бабусиної смерті прорідила. Тоді вперше я зрозуміла що речі не варто зберігати. Діти і онуки не оцінять поїдені міллю светри чи пожовклі простирадла. Книги - оцінять, бо книги вічні. І книги я майже всі забираю, окрім кількох геть зовсім радянських.
А родинну пам"ять можна вмістити в кілька справді пам"ятних речей - стару ікону чи ще більш старовинне Євангеліє з датами народження прапрадідусів і прабабусь на полях...

Загалом я наші кафедральні посиденьки люблю. Стара гвардія в такі дні любить порозказувати всіляки бувальщини з життя, завкафедрою обов"язково пригадає пару анекдотів із серії "не для студентських вух".
От тільки на новий рік все псує наша масовиця-затійниця яка щороку намагається всіх "розворушити" дурнуватою грою "в фанти". Минулого року це їй таки вдалося, в результаті все задоволення від посиденьок було зіпсоване і всі розбіглися пошвидше, придумуючи всілякі відмовки, аби тільки не приймати участь у цьому балагані. Ну от що прикольного в тому щоб людина яка геть не вміє співати співала "В лесу родилась елочка" чи той хто не вміє і не любить розказувати історії щось вигадував і бекав-мекав? Мені такі "ігри" страшенно нагадують всілякі дурнуваті конкурси на весіллях. Нє, ну може після певного градусу це вже і стає смішним, але у нас якось не прийнято напиватися до такого стану.
От і цього року знов була спроба роздати папірці. Тіки ми вже були розумніші і десь на середині стола пакетик "випадково" зник під стільцями))) В результаті все було дуже душевно - любителів порозказувати історії та анекдоти у нас вистачає, насміялися, нажартувалися без будь-якого зовнішнього примусу.
Тіки затійниця нила що їй було знов нудно і нецікаво. Питається, чого ходити, якщо не цікаво?

Один з коментарів автора:
вопрос дурацкий по сути своей! покажите мне человека, независимо от половой принадлежности, который бы отказался от денег, а тем более женщину задавать такие вопросы равносильно тому, как если бы вам звонили на домашний телефон и спрашивали дома ли вы!!!

Стало щиро цікаво, мене одну виховували не приймати від чоловіків гроші і дорогі подарунки, якщо я не певна в серйозності його і, головне, своїх, намірів?
Попереджаючи деякі коментарі в моєму житті були чоловіки які були готові дати мені гроші і на забаганки,  і в набагато серйозніших ситуаціях, коли я їх справді потребувала. Але найчастіше я відмовлялась, оскільки не хотіла таким чином ставати від цього чоловіка залежною.

Загадкову душу студента мені мабуть не дано осягнути. Не зважаючи на те що сама колись була студенткою...
Оскільки кількість груп у яких я веду заняття з кожним роком зростає, я методами намагаюся простимулювати студентів не затягувати здачу лабораторних на останній момент. Бо інакше перед сесією буде дурдом: 4 роботи х 15 студентів в групі х 8 груп = 480 робіт. Певними "пряниками" зменшити цю цифру на третину до початку другої атестації вдається. Щоправда в основному за рахунок тих людей які б і так не відкладали на останній момент, тому пряники абсолютно заслужені.

Але основна маса воліє жити за старим принципом "від сесії до сесії" і прокидається тільки в грудні чи травні. І "раптом" дізнається що виявляється до закінчення роздачі пряників лишається один день. І починає масовану психологічну атаку на викладача. З останніх перлів:

 - А коли закінчуються бонуси?
 - Сьогодні останній день
 - А я не знав, що вони є, можна мені ще в понеділок
 - Я попереджала про бонуси і терміни коли вони діють на початку семестру, ось ваш підпис на правилах про те що ви з ними ознайомились
 - Так не чесно, вони всі здавали з бонусами, а мені ви не даєте.

 - А чому ви дозволяєте захищатись тим у кого вже по три роботи здано?
 - А чому я маю їм забороняти?
 - Ну вони все поздають з бонусами, а ми не встигнемо. Давайте ви скажете що першими повинні захищатись ті у кого нічого не здано
 - Тобто я маю сумлінних студентів які вчасно потурбувались про те щоб захистити роботи покарати за їх сумлінність?
 - Вони і так заучки і на гарні бали поздають.

І останній "красень" який мене просто вбив наповал
 - Можна захистити роботу?
 - Ви ж зараз виконуєте роботу, закінчите - тоді можете захищатись
 - А мій колега сам роботу виконає.
 - Ну тоді я одному йому і виконання зарахую
 - Він не проти сам зробити
 - Зате я проти, вибирайте чи ви захищаєте роботу чи виконуєте.
Пішов таки виконувать.
У мій час такого "розумника" власні б одногрупники заклювали, хоча цей теж особливою любов"ю явно не користується. Цікавий такий хлопець, дуже не-кпішний. Вічно в костюмчику і з метеликом. Не дурний, але амбіцій явно більше ніж розуму.
 

У нас в під"їзді досі є такий атавізм як консьєржі. Їх функції чесно кажучи останнім часом стали зводитись до збору оплати, зборів "на похорони", та наглядом за міні-ринком (мешканці сусіднього села і мешканці будинку лишають їм на продаж городину і молоко)
 Сьогодні вони в черговий раз "порадували" нагальною необхідністю підвищити їм оплату. До 50 грн з квартири. Квартир 75.
З одного боку я розумію що пенсіонерам це приємна добавка до пенсії.
З другого - 600 грн/рік за абсолютно не зрозумілі послуги мене якось абсолютно не тішать. Тим більше що якщо поставити нормально домофони (зараз він проведений тільки до консьєржів) це окупиться за рік.
Але проблема в тому що ініціативна група мешканців - якраз ті самі пенсіонери, решта вдома тільки ночують...А один в полі не воїн, та і знайомитися з сусідами у мене анінайменшого бажання немає...Зробити морду цеглиною і не платити - буду висіти в списку злісних неплатників і не матиму молока :(

На советы в ключе не маяться и просто один год не дарить, никто и не заметит, а то и обрадуется, отвечала что дескать если людям таким образом не выразить внимание они решат что она ими не интересуется и исчезнут с горизонта.
Стало интересно, неужели все так печально и подобные подношения действительно рассматриваются как знаки внимания, а их отсутствие вызывает обиду?
А как вы поздравляете с Новым годом не очень близких знакомых?

Чим далі, тим частіше задумуюсь про те щоб втікнути з Києва в яке-небудь невеличке тихе і камерне обласне місто. Луцьк майже ідеально відповідає моїм забаганкам - і атмосферою, і архітектурою, і навіть технічний університет є. Єдине що річки толком немає. І макдональдса )))
Натомість є місцевий "будинок з химерами"


І справжній замок:

І все це в центрі міста.
А також багато тихих і красивих вуличок, костьолів, соборів, смачних кав"ярень з великими порціями і смішними цінами...
Більше фото

Чітко видно які предмети мене цікавили, які лектори толково читали, а у яких було нудно. Є конспекти по яких можна книги писати просто їх перенабравши, а в інших квіточок, орнаментів, морських боїв, лабіринтиків  більше ніж формул
А як ви розважали себе на нудних лекціях?