Навіяло трохи заміткою про фамілії
Зараз у мене дуже багато студентів з незвичними іменами - іноземними, старовинними, подвійними. Десь 50/50 зі звичайними.
І в останні семестри почала вимальовуватися цікава тенденція - чим дивніше ім"я тим більше ймовірність того що студент буде "проблемним" - пропускатиме заняття, невчасно здаватиме роботи і т.д. В цьому семестрі взагалі всі  кого я бачила за весь семестр один-два рази з незвичними іменами. А Івани-Василі-Марії вже давно все поздавали.
Скоро я так і почну вірити у вплив імені на долю )))

Є у мене два колеги, не викладачі, технічний персонал. Обидва плюс-мінус одного віку, інженери, майстри на всі руки.

Перший приписаний до мене як учбовий майстер, тобто в його обов"язки входить забезпечувати технічну сторону лабораторних. На словах - сама люб"язність "Щоб я вас з паяльником не бачив! Якщо що - я завжди до ваших послуг! Це не жіноча справа!" По факту - я його прошу зробити один стенд вже з початку семестру. Про те що він буде потрібен говорила ще на початку навчального року. Каюся, не нагадала перед семестром, але вже середина березня, а віз і нині там. Якщо щось трапляється по ходу - його найчастіше або немає на місці, або він зайнятий, або він не хоче розбиратися з цим обладнанням бо воно "не його", хоча в цій лабораторії він вже років 30 працює. Попросити викрутку чи ще щось з інструменту - ледь не під розписку.

Тоді як другий колега нічого про гендерні невідповідності не розказує проте завжди допомагає. З яким би проханням чи проблемою я не звернулася. Якщо треба - зніме блок живлення чи мультиметер зі своїх запасів і поставить мені. І сам знає мій розклад і завжди намагається бути на місці щоб я сама не мусила запускати обладнання. Хоча це не його обов"язок. І виходить так що поруч з ним я таки поводжуся як жінка і не лізу в чоловічі справи. А від першого окрім балачок - толку майже ніякого.

От сьогодні, прийшла, питаю чи не знайдеться ключа нестандартного розміру - перший видає тираду про те що "Це не жіноча справа шукати ключі, у чоловіка повинен бути свій набір", другий просто приносить ключ який я просила, ще й два сусідні номери "про всяк випадок" :)
І що саме характерне - перший давно розведений, а другий 30 років одружений ще й четверо дітей виховує...

Чуйка таки не підвела - дипломник бува вартий нічного вичитування. Захистився не блискуче (на це я і не розраховувала), але на беззаперчну тверду четвірку. 

Говорила. Пояснювала. Нагадувала. Ще раз нагадувала. Ще десять разів говорила, нагадувала і пояснювала що написати диплом за один тиждень не можливо. Навіть якщо весь практичний матеріал зібрано.

Всеодно диплом ми пишемо в останні вихідні перед захистом. А мені нічого не лишається як або вичитувати ночами і за рахунок вихідних або випускати на захист такі перлини як:

...ми можемо перевести дане випромінювання у видиме, яке потім використати для особистих цілей...

 

Зазвичай я дуже навіть затято своїх колег-викладачів захищаю. Але сьогодні у мене просто не знаходиться слів...
Ні, справа не в хабарях. Хоча якби я дізналась що та людина про яку йде мова бере хабарі я б не здивувалась. Проте 100% не бере, надто непевне у нього становище і навіть одного не те щоб випадку, а навіть натяку вистачило щоб його турнули, колег він дістав настільки що всі повірили б і без особливих доказів.

Приходить до мене другий курс - вступне заняття, розказую що і як. Питання -
"А титули протоколів робіт можна роздруковувати?"
"Звісно можна, не в кам"яному віці ж живемо"
"А протоколи в зошиті оформляти чи на А4"
"Якщо у вас немає доступу до принтера, то можете і в зошиті, але краще роздруковуйте. Один на бригаду, не треба мені по три приносити однакових"
"І графіки можна в екселі будувати?"
"Можна"
"Ой як добре, дуже вам дякуємо"
"За що?"
"За те що протокол один і його можна друкувати, а не від руки писати"
Я аж присіла. Питаю
"А що, вас хтось змушував протоколи від руки писати персональні?"
"Да, Н.Н. надруковані не приймав"

У випадку, наприклад, рефератів навіщо змушувати писати від руки ще більш-менш зрозуміло, хоча мені своїх очей жаль чиїсь каракулі розбирати, а те чи сам писав чи передер не читаючи можна і іншими методами перевірити.
Нє, я звісно розумію що методи викладання у кожного свої. Але змушувати вручну писати протоколи і малювати графіки ІМХО перебір і відверте знущання над студентом. Що він від цього отримає окрім змарнованого часу? Які знання? Коротше я в ауті. Думаю як би його так на засіданні кафедри це питання підняти, бо просто так він мене 100% не послухає, до молодих викладачів він ставиться не ліпше ніж до студентів.

В тему зли викладачів які не ставляться до студентів по-людські.
На початку року я підписала одному з студентів заяву про вільне відвідування, студент має таке право, мало які у кого обставини. Але мені от щиро цікаво чим і про що думає студент прохаючи вільне відвідування лекцій. Що це звільняє від перевірки знань які він мав отримати на лекціях? Чи що залік йому буде поставлений автоматом за те що він зробив таку величезну ласку і на нього прийшов?
Суть курсу який читався - вивчення фізичних принципів роботи різноманітних датчиків які застосовують в медицині. Захищає реферат (ним же теоретично написаний), по цій же темі була ціла лекція:
 - Як працює цей вимірювач вологи?
 - Він показує вологу
 - Яким чином він визначає вологу?
 - За допомогою датчика вологості
 - А за яким фізичним принципом працює датчик вологості?
 - Він вимірює вологу і показує її на цьому табло
Да, я зла і противна і відправила його на допсесію. І я не можу гарантувати що він не піде з таким рівнем знань на комісію.
Чи ви пропонуєте випускати спеціаліста з розробки медичної апаратури який не знає фізичних принципів її роботи?

Загадкову душу студента мені мабуть не дано осягнути. Не зважаючи на те що сама колись була студенткою...
Оскільки кількість груп у яких я веду заняття з кожним роком зростає, я методами намагаюся простимулювати студентів не затягувати здачу лабораторних на останній момент. Бо інакше перед сесією буде дурдом: 4 роботи х 15 студентів в групі х 8 груп = 480 робіт. Певними "пряниками" зменшити цю цифру на третину до початку другої атестації вдається. Щоправда в основному за рахунок тих людей які б і так не відкладали на останній момент, тому пряники абсолютно заслужені.

Але основна маса воліє жити за старим принципом "від сесії до сесії" і прокидається тільки в грудні чи травні. І "раптом" дізнається що виявляється до закінчення роздачі пряників лишається один день. І починає масовану психологічну атаку на викладача. З останніх перлів:

 - А коли закінчуються бонуси?
 - Сьогодні останній день
 - А я не знав, що вони є, можна мені ще в понеділок
 - Я попереджала про бонуси і терміни коли вони діють на початку семестру, ось ваш підпис на правилах про те що ви з ними ознайомились
 - Так не чесно, вони всі здавали з бонусами, а мені ви не даєте.

 - А чому ви дозволяєте захищатись тим у кого вже по три роботи здано?
 - А чому я маю їм забороняти?
 - Ну вони все поздають з бонусами, а ми не встигнемо. Давайте ви скажете що першими повинні захищатись ті у кого нічого не здано
 - Тобто я маю сумлінних студентів які вчасно потурбувались про те щоб захистити роботи покарати за їх сумлінність?
 - Вони і так заучки і на гарні бали поздають.

І останній "красень" який мене просто вбив наповал
 - Можна захистити роботу?
 - Ви ж зараз виконуєте роботу, закінчите - тоді можете захищатись
 - А мій колега сам роботу виконає.
 - Ну тоді я одному йому і виконання зарахую
 - Він не проти сам зробити
 - Зате я проти, вибирайте чи ви захищаєте роботу чи виконуєте.
Пішов таки виконувать.
У мій час такого "розумника" власні б одногрупники заклювали, хоча цей теж особливою любов"ю явно не користується. Цікавий такий хлопець, дуже не-кпішний. Вічно в костюмчику і з метеликом. Не дурний, але амбіцій явно більше ніж розуму.
 

Кілька років тому у нас на факультеті стався дикий випадок - один зі студентів пирнув ножем одногрупника. Жертва вижила, нападника  осудили до кількох років (не знаю точно на скільки) і, звісно, відрахували з вузу...
Цього року він прийшов відновлюватись...і за законом вуз має його прийняти назад...Звісно зараз деканат перериває закон у пошуках приводу для відмови, але всі в шоці...
Чисто гіпотетично він вже поніс покарання, має право на другий шанс і все таке, але хто в здоровому глузді пустить його до студентів...і як потім дивитись в очі батькам, якщо він вдруге вирішить конфлікт тим же методом...

НТУУ Київський політехнічний інститут прийняв рішення змінити графік навчального процесу 10 тисяч студентів, щоб розвантажити станції столичного метрополітену.

Як повідомляє прес-служба КП Київський метрополітен, "щодня для 10 тис. студентів ВНЗ заняття будуть починатися не о 8:30 ранку, як зазвичай, а о 10:25".

http://ua.korrespondent.net/kyiv/1385291-studentam-kpi-zminili-grafik-zanyat-cherez-zavantazhenist-metr

У мене, щоправда завжди була домовленість з диспетчерами щоб мені перші пари не ставили, але деколи всеодно ставили і приходилось домовлятись зі студентами і переносити.