Заснули мальви бiля хати, Iх мiсяць вийшов колихати. I тiльки мати не засне, мати не засне, Жде вона мене... О, мамо рiдна, ти мене не жди, Менi в наш дiм нiколи не прийти. З мойого серця мальва проросла, I кров'ю зацвiла. Не плач же, мамо, ти ж бо не одна - Богато мальв насiяла вiйна. Вони шепочуть для тебе восени: "Засни, засни, засни, засни..." [Приєднана картинка] Соловейку-синку, пташечка маленька..соловейку-синку, пташечка дрібненька..Де ж ти, де ж ти будеш зиму ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Народився 10 лютого 1895 році в Австрії у високо родовитому сімействі з могутнього роду Габсбургів. У 16 років юний принц, наслухавшись про українців, тікає зі свого пишного палацу, добирається поїздом у Карпати, щоб на власні очі побачити український народ, який був усього лиш пасинком імперії. Закохавшись в Україну раз і назавжди, по закінченні військової академії і перебуваючи на військовій службі, він створив одну із перших частин Українських Січових Стрільців і...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Молитва людська є неначе дим,кружляє над селом, мов білий лебідь, аж стовбуром кудрявим, золотим розвіється по кришталевім небі. [Приєднана картинка] Молитва людська - це ґотицька вежа, що виструнена навсторч у блакить, що захват майстра й біль її мережав - над гамором юрби німа мовчить. [Приєднана картинка] Молитва людська є немов тополя, на небо дивиться над ланом жит, струнка, тонка, самітна серед поля хитається від вітру та дрижить. [Приєднана...

Читати далі...

Де нічка у гуцульській хустці мочає косу в потічок, Де зорі висіяні густо горять неначе сто свічок, Де серце звеселить трембіта, а очі — врода молода, Я звідти, друзі мої, звідти!  Мої тут щастя і жура. Ой, біла полонинська ватра тебе зігріє і мене, І вже не варто, вже не варто нам щось пригадувать сумне. Скажу я іншим без докору, скажу і засвічусь увесь, Хто в горах дивиться у гору, той в горах ближчий до небес. Там де гори сині, в тесаній хатині доля грає на струні, З краю, що в...

Читати далі...

Я придумаю світ, щоб прокинутись в ньому, Я придумаю час, щоб зустрітися з ним. Я придумаю ціль і до неї до дорогу, І терни на шляху, щоб був непростим. Я придумаю день, щоб встати зорею, Склавши мрії в торбину, подамся на схід. Я придумаю дощ і вогні над землею, Я ітиму крізь них - і зникатиме слід. По дорозі собі я придумаю квітень, Буде справжня весна... Потім випаде сніг. Я об себе спіткнусь і впаду, мов убитий, І залишусь відразу на сотні доріг. Я...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Лемківська громада Прикарпаття вирішила спорудити цього року в обласному центрі дерев’яний храм у традиційному лемківському стилі. Вирішили, що це найкращий спосіб відзначити 65-ліття масової депортації лемків (і не тільки лемків, звичайно) з рідних земель. Варто нагадати, що тоді, у 1945 році, ще задовго до закінчення воєнних дій, на території Лемківщини, Надсяння, Любачівщини, Підляшшя розгорнулась масштабна акція масового насильницького переселення в...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Дороги, як долі, схрещуються. Котра з них моя? Котра? Напевно, ота в суперечностях! Як небо нова, і як небо – стара. А може, дорога моя не визначена? А може, шукаю дарма? Тоді мені сили вистачить Іти по дорозі, якої нема.

  Ти знаєш, що ти - людина.    Ти знаєш про це чи ні?   Усмішка твоя - єдина,   Мука твоя - єдина,   Очі твої - одні.       Більше тебе не буде.   Завтра на цій землі   Інші ходитимуть люди,   Інші кохатимуть люди -   Добрі, ласкаві й злі.       Сьогодні усе для тебе -   Озера, гаї, степи.   І жити спішити треба,   Кохати спішити треба -   ...

Читати далі...