Молитва людська є неначе дим,

кружляє над селом, мов білий лебідь,

аж стовбуром кудрявим, золотим  

розвіється по кришталевім небі.

Молитва людська - це ґотицька вежа,

що виструнена навсторч у блакить,

що захват майстра й біль її мережав -

над гамором юрби німа мовчить.

Молитва людська є немов тополя,

на небо дивиться над ланом жит,

струнка, тонка, самітна серед поля

хитається від вітру та дрижить.

Молитва людська є немов орел,

над хмари вилетить з землі порога,

Аж задрижить, неначе перепел: