Профіль

КрокСпасіння

КрокСпасіння

Україна, Теребовля

Рейтинг в розділі:

zarvanycia.cc.ua Святой пророк Самуил

  • 02.09.14, 19:35

zarvanycia.cc.ua Святой пророк Самуил

Память 20 августа / 2 сентября

Святой пророк Самуил1 был уроженцем Рамы (Рамафаим-Цофима), города колена Ефремова2. Его мать Анна, одна из двух жен Елканы, оставалась бездетной и должна была выносить оскорбления от своей соперницы, когда они каждый год ходили всей семьей в святилище в Силом, дабы там совершить жертвоприношение. Но Бог услышал ее молитвы – она дала жизнь сыну, которого назвала Самуил, что означает «услышал Бог»3. Когда ребенок был отнят от груди, его посвятили Господу. Мать доверила его священнику Илию в Силоме, дабы Самуил в святилище перед ковчегом Завета служил Богу во все дни своей жизни.

Самуил возрастал телом и благодатью пред лицом Божиим. Каждый год мать приносила ему малую верхнюю одежду, которую сама делала для него. Частые беседы со священниками и благочестивыми людьми позволили Самуилу обучиться Закону Моисееву, свободному от всякого влияния со стороны языческих культов, которые развращали народ, недавно обосновавшийся в земле Ханаанской.

В те времена вероотступничества редко случалось, чтобы Бог являл Себя, и видения случались нечасто. Но вот, когда Самуилу было 12 лет, он лег спать в храме, где горел светильник, обозначавший присутствие Божие. Мальчик услышал голос, который позвал его по имени. Подумав, что его зовет священник Илий, он подбежал к его изголовью, но тот отправил отрока снова спать. Когда призыв повторился, Илий понял, что это глас Божий, и ответил: «Говори, Господи, ибо слышит раб Твой». Как только Самуил дал такой ответ, Бог невидимо предстал перед ним и объявил, что собирается покарать род Илия за нечестивое поведение его сыновей, которые присваивали себе то, что народ приносил для всесожжения Богу. Утром, по настоянию Илия, мальчик рассказал все, что Бог явил ему, ничего не скрыв.

Впоследствии Господь продолжал открывать Себя Самуилу; весь народ Израилев признал его пророком, называя Видящим, и чтил слово пророка, как слово Самого Бога.

Когда же сыновья Илия совершенно развратились, приговор Божий не замедлил осуществиться. После того как филистимляне нанесли тяжелое поражение Израилю, евреи послали за ковчегом, который войско встретило громким криком. Враги испугались, но вместо того чтобы бежать, бросились вперед с силой отчаяния. 30 тысяч евреев пали в битве, и филистимляне захватили ковчег завета. Один из уцелевших прибежал в Силом с известием о полном поражении. Он нашел престарелого священника Илия, которому тогда было 98 лет, сидящим в тревоге на пороге своего дома. Когда ему сказали, что его сыновья погибли в битве, а ковчег похищен, Илий при упоминании ковчега, упав на спину, сломал себе позвоночник и умер.

Между тем филистимляне внесли ковчег в храм бога Дагона. Однако на следующий день они обнаружили, что идол лежит на земле разбитым. Рука Божия отяготела на их народе, и Он наказал их наростами на телах. Посоветовавшись, князья филистимлян решили вернуть ковчег израильтянам. Но святилище в Силоме было разрушено, народ израильский оказался лишенным религиозного центра, так что ковчег был поставлен в Кириаф-Иариме, в доме Аминадава, где он и оставался 20 лет.

Самуил стал преемником священника Илия – судьей Израиля, то есть верховным вождем, обязанностью которого было руководить народом, страдавшим под игом филистимлян. Он принялся за дело духовного возрождения, призывая по всей стране к покаянию, к соблюдению Закона и отказу от поклонения Ваалу и Астарте. «Расположите сердце ваше к Господу… и Он избавит вас от руки филистимлян» (1 Цар. 7: 3) – таковы были задачи его правления. Он созвал большое собрание в Массифе (Мицпе), во время которого израильтяне постились и всенародно признавали свою вину пред Богом, а пророк молился об их спасении. Филистимляне, узнав о собрании израильтян, напали на них. Тогда пророк по просьбе народа принес ягненка во всесожжение и воззвал к Господу – Бог тотчас ответил, возгремев громом на небе. Филистимляне, пораженные ужасом, были разбиты, а израильтяне вернули себе во владение захваченные врагами города.

После установления мира Самуил продолжал судить Израиль в Раме, где воздвиг жертвенник. Каждый год он объезжал страну, дабы разрешать споры и призывать народ к благочестию и соблюдению закона. Состарившись, Самуил передал свои обязанности сыновьям – Иоилю и Авии, которых поставил судьями в Вирсавии. Но они показали себя недостойными отца, принимали подарки и искажали правду. Старейшины Израиля пришли к Самуилу в Раму с жалобой и попросили поставить им царя, как у прочих народов, чтобы он судил их. Пророк был опечален этой просьбой и молился Богу. «И сказал Господь Самуилу: Послушай голоса народа во всем, что они говорят тебе; ибо не тебя они отвергли, но Меня, чтоб Я не царствовал над ними» (1 Цар. 8: 7). Тогда судья торжественно объявил, что с установлением царской власти они потеряют прекрасную дарованную Богом свободу, ведь израильтяне – единственный народ, у которого царем и вождем является Сам Создатель.

После этого Бог послал Самуила к Саулу, сыну Киса, из колена Вениаминова, блистательному воину, превосходившему всех мужей своего народа как статностью, так и храбростью. Самуил, отведя его в сторону, возлил на его голову миро и объявил, что Бог выбрал его вождем Израиля и избавителем от врагов. Вскоре блистательная победа над аммонитянами подтвердила это божественное избрание, и ликующий народ провозгласил Саула царем в Галгале. Самуил объявил, что отныне он прекращает свое служение и оставляет во главе народа царя, а сам предается с этого момента молитве и наставлениям. Пророк призвал их быть верными Богу и Его помазаннику. Дабы запечатлеть свои слова, он помолился и вызвал гром и дождь, хотя небо было сияющим.

Саул начал войну против филистимлян. В то время, когда он находился в отчаянном положении, а Самуил запаздывал прийти и ободрить войско, готовое разбежаться, царь сам принес жертву всесожжения, превысив свои полномочия и присвоив себе священнические обязанности. Он заканчивал жертвоприношение, когда внезапно появился Самуил. Человек Божий отверг все доводы Саула и объявил, что, поскольку тот захотел действовать в одиночку и не соблюл закон Божий, царство отнимется у него.

Далекий от раскаяния, Саул упорствовал в гордыне. В другой раз, приготовившись дать сражение, он изгнал священника, которого позвали вопросить Бога, и начал битву. Саул развернул военные действия во всех направлениях: против моавитян, аммонитян, против Едома, Амалика и филистимлян – и благодаря своей доблести освободил Израиль. Однако эти победы были непрочными, поскольку в основании их лежали человеческие усилия. Отправившись против Амалика по повелению Бога, Который говорил через Самуила, Саул одержал новую победу. Но вместо того чтобы предать анафеме весь этот народ, он пощадил царя Агага и лучшую часть скота и принес Богу лишь малоценных животных. Снова выступив бескомпромиссным толкователем воли Божией, Самуил объявил царю, что это новое неповиновение скрепило его отстранение от власти. В нескольких словах подведя итог тому, что он проповедовал всю свою жизнь, Самуил сказал Саулу: «Послушание лучше жертвы, и повиновение лучше тука овнов… За то, что ты отверг слово Господа, и Он отверг тебя, чтобы ты не был царем (над Израилем)» (1 Цар. 15: 22–23). Тщетно Саул умолял о прощении. Самуил, своими руками казнив Агага, вернулся в Раму.

Когда святой пророк оплакивал участь царя Саула, Бог послал его в Вифлеем к Иессею, из колена Иудина, чтобы он втайне помазал юного и прекрасного лицом Давида на царство Израильское. Дух Божий отступил от Саула, а злой дух овладел царем – он начал страдать припадками безумия. Именно в это время Давид поступил к нему на службу оруженосцем. Когда царем овладевал злой дух, он успокаивал Саула игрой на кифаре. Благоволение правителя доставляло ему радость, но после того как Давид одержал блистательные победы и вызвал восхищение народа, привязанность Саула обратилась в смертельную ненависть. Давид бежал и нашел убежище в Раме, у Самуила.

Пророк Самуил почил некоторое время спустя, насыщенный днями, и весь израильский народ собрался в Раме, чтобы его оплакать. Впоследствии его почитали в числе великих ветхозаветных заступников пред Господом, в той же степени, что и Моисея и Аарона: «Моисей и Аарон в иереех Его, и Самуил в призывающих имя Его; призываху Господа, и Той послушаше их» (Пс. 98: 6).

Во времена императора Аркадия останки пророка Самуила были торжественно перенесены из Палестины в Константинополь (19 мая 406 г.). Первоначально их положили в Святой Софии, а затем (7 октября 410 г.) перенесли в церковь, которую освятили в его честь в квартале Евдомон, в предместье Константинополя.

Набагато більше християнських новин та розповідей за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/jE4PMujFhEg

zarvanycia.cc.ua Мученик Андрей Стратилат

  • 01.09.14, 19:18

zarvanycia.cc.ua Мученик Андрей Стратилат

Мученик Андрей Стратилат был военачальником в римских войсках в правление императора Максимиана (284–305). За его храбрость, непобедимость и справедливость святой был любим в римских войсках. Когда многочисленное персидское войско вторглось в сирийские пределы, правитель Антиох поручил святому Андрею руководство римскими войсками, дав ему титул «Стратилат», т. е. главнокомандующий. Святой Андрей выбрал себе небольшой отряд храбрых воинов и выступил навстречу противнику. Его воины были язычниками. Сам святой Андрей еще не принимал Крещения, но уверовал в Иисуса Христа. Перед сражением он убеждал воинов, что языческие боги – бесы и помощи в сражении оказать не могут. Он проповедовал им Иисуса Христа, всесильного Бога Неба и земли, подающего помощь всем верующим в Него. Воины вступили в сражение, призывая на помощь Спасителя. Небольшой отряд обратил в бегство многочисленное войско персов. Святой Андрей вернулся из похода со славой, одержав полную победу. Но завистники донесли правителю Антиоху, что он – христианин, обративший в свою веру подчиненных воинов. Святой Андрей был вызван на суд, и там он подтвердил свою веру во Христа. За это его подвергли пытке. Он сам лег на раскаленное медное ложе, и, как только обратился за помощью к Господу, ложе остыло. Воинов распяли на деревьях, но ни один из них не отрекся от Христа. Заточив святых в темницу, Антиох послал донесение императору, не решаясь сам предать смерти прославленного победителя. Император знал, как войско любило святого Андрея, и, опасаясь возмущения, послал приказ освободить мучеников, а тайно велел под каким-либо предлогом казнить каждого порознь.

Освободившись, святой Андрей вместе с дружиной воинов пришел в город Тарс. Там их крестил местный епископ Петр и епископ Верийский Нон. Затем воины перешли в местность Таксанаты. Антиох написал письмо правителю Киликийской области Селевку, чтобы тот под видом погони за оставившими знамена настиг дружину святого Андрея и умертвил их. Селевк нагнал мучеников, остановившихся в ущельях горы Тавра, где им по откровению предстояло пострадать. Святой Андрей, называя воинов своими братьями и детьми, призвал их не бояться смерти. Он молился за всех, кто будет чтить их память, и просил Господа послать людям целебный источник на месте, где прольется их кровь. Во время этой молитвы несопротивляющиеся мученики были усечены мечами († ок. 302). В тот же миг из земли истек источник. Епископы Петр и Нон, которые с клириками тайно следовали за дружиной святого Андрея, погребли их тела. Один из клириков, с давнего времени страдавший от злого духа, напился из источника воды и сразу исцелился. Молва об этом разнеслась среди окрестных жителей, и они стали приходить к источнику и, по молитвам святого Андрея и пострадавших с ним 2593 мучеников, получали благодатную помощь от Бога.

Зарваниця та новини, святі мученики та більше за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/jE4PMujFhEg

zarvanycia.cc.ua 31 серпня - святих мучеників Флора і Лавра

  • 31.08.14, 12:55

zarvanycia.cc.ua 31 серпня - святих мучеників Флора і Лавра

Святі мученики Флор і Лавр були рідними братами та вірними християнами. Вони жили в II столітті у Візантії, потім переселилися до Іллірії (нині Югославія).
По ремеслу брати були каменярами (їх вчителями у цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися й віри та святого життя).
Правитель Іллірії Лікаон послав братів у сусідню область для будівництва язичницького храму. Святі трудилися на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту й безперестанно молилися Богові. Одного разу син місцевого язичницького жерця Мамертіна необережно підійшов до будівництва і уламок каменя потрапив йому в око, сильно пошкодивши його.

Святі Флор і Лавр обнадіяли розгніваного батька, що син його отримає зцілення. Вони взяли юнака до себе і розказали йому про Христа. Юнак увірував і почав сповідувати Ісуса Христа істинним Богом, а брати помолилися над ним, і око зцілилося.
Під враженням такого Господнього чуда батько юнака також увірував у Христа.

Коли будівництво храму була закінчено, брати зібрали християн, що допомагали при будівництві, розтрощили ідолів і поставили в східній частині храму святий хрест. Всю ніч вони провели в молитві.

Дізнавшись про це, начальник області засудив до спалення колишнього жерця Мамертіна з його сином і 300 християн. Святих братів Флора і Лавра відправили до правителя Лікаона, де їх було засуджено за сповідування християнства та кинуто в порожній колодязь і засипано землею.

Через багато років святі мощі мучеників Флора і Лавра були знайдені нетлінними і перенесені до Константинополя.

Релігійні бесіди, Зарваниця, розповіді про святих та мучеників:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/EXbTeQbN1UA

zarvanycia.cc.ua Святой мученик Мирон пресвитер

  • 30.08.14, 19:32

zarvanycia.cc.ua
Святой мученик Мирон пресвитер

Во времена Дециева гонения (ок. 250) правитель Ахайи Антипатр ворвался в церковь, где христиане праздновали Рождество Христово1. Он желал схватить наиболее видных из них и пыткой принудить принести жертвы богам империи. Мирон – священник, которого все любили за кротость и благородство, бывший некогда другом Антипатра, – бросился к магистрату и начал резко обличать его. Затем, обратившись к верующим, он убеждал их твердо стоять на камне веры, не сомневаясь в том, что Христос не только дарует им мужество противостоять тирану, но также и откроет врата в Царство Небесное. Разгневанный Антипатр приказал арестовать святого и удалился.

Святого Мирона привели на форум, расположенный рядом с храмом Диониса (Вакха). Когда магистрат потребовал от него принести жертвы этому богу, Мирон ответил, что не знает иного владыки, кроме Всемогущего Бога, Который пребывает на Небесах. Его растянули на дыбе, чтобы с живого снять кожу. Святой, побеждая страдания, пел псалмы и отвечал: «Я – христианин и не буду приносить нечестивые жертвы». Затем правитель приказал бросить его в раскаленную печь, пламя которой поднималось более чем на 23 метра. Доблестный мученик, осеняемый благодатью Божией, не почувствовал никакого жара и вскричал: «Проидохом сквозе огнь и воду, и извел ecи ны в покой» (Пс. 65: 12). По его молитве пламя вырвалось наружу и обратило в пепел 150 идолопоклонников, стоявших рядом. Правитель бежал, прокричав стражникам, чтобы они отвели святого в тюрьму.

Наступил вечер, и Антипатр, поговорив с советниками, приказал привести мученика на торговую площадь. Поначалу он не узнал Мирона, настолько его лицо сияло светом, но мученик заверил, что это точно он. Тогда Антипатр вынес решение: срезать со святого всю кожу, от плеч до ног, на ремни. В то время как палачи исполняли приказ, доблестный мученик пел: «Терпя, потерпех Господа, и внят ми, и услыша молитву мою» (Пс. 39: 2). Затем, взяв в руку ремень из окровавленной кожи, он бросил его в лицо тирану со словами: «Нечестивый, ты получаешь удовольствие от этого зрелища. Знай, однако, что я легко перенесу мучения, потому что возложил надежду на Господа. А твоим приобретением будет лишь вечное проклятие». Мучители старались усилить его страдания, но святой оставался невозмутимым, обратив взгляд к небесам. В ответ на молитву Мирона раздался голос, который слышали все: «Твоя битва скоро завершится. На небесах тебе уготован престол».

Мирон был отведен в тюрьму, а затем предан на съедение зверям в амфитеатре. Осенив себя знаком креста, он встал перед хищниками – и они не осмелились приблизиться к нему, но выказали уважение, словно Адаму до грехопадения. Против него была выпущена дикая львица – она подошла, простерлась у ног святого и перегрызла его веревки. Затем она заговорила человеческим голосом, дабы возвестить магистрату его близкий конец. Это чудо вызвало у присутствовавших громкие возгласы удивления. Антипатр перед лицом стольких чудес впал в неистовство и причинил себе смерть собственными руками.

Святой Мирон был затем перевезен в Кизик и там обезглавлен, перед этим выказав правителю неколебимую веру в Бога.

Розповіді про святих та душевні розповід а також новини із Зарваниці:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/mjixI50dEZk

www.zarvanycia.cc.ua Нерукотворний образ Господа нашого Ісуса

  • 29.08.14, 19:17

www.zarvanycia.cc.ua Нерукотворний образ Господа нашого Ісуса Христа

29 серпня Православна Церква молитовно згадує перенесення з Єдеси до Константинополя Нерукотворного Образа Господа Ісуса Христа (944).

Передання свідчить, що за часів проповіді Спасителя в сірійському місті Едессі правив Авгарь. Він був уражений по всьому тілу проказою. Чутка про великі чудеса, що творяться Господом, розповсюдився по Сирії (Мф. 4, 24) і дійшла до Авгаря. Не бачивши Спасителя, Авгарь увірував в Нього, як в Сина Божого, і написав лист з проханням прийти і зцілити його. З цим листом він послав до Палестини свого живописця Ананію, доручивши йому написати зображення Божественного Вчителя.

Ананія прийшов до Єрусалима і побачив Господа, оточеного народом. Він не міг підійти до Нього через велике зібрання людей, що слухали проповідь Спасителя. Тоді він став на високому камені і спробував здалека написати образ Господа Ісуса Христа, але це йому ніяк не вдавалося.

Спаситель Сам покликав його, назвав по імені і передав для Авгаря короткий лист, в якому, похвалив віру правителя, обіцяв прислати Свого учня для зцілення від прокази і для наствлення на шляху спасіння. Потім Господь попросив принести воду і убрус (полотно, рушник). Він умив лице, обтер його убрусом, і на ньому відбився образ Його обличчя.

Убрус і лист Спасителя Ананія приніс в Едессу. З благоговінням прийняв Авгарь святиню і отримав зцілення; лише мала частина слідів страшної хвороби залишалася на його обличчі до приходу обіцяного Господом учня. Ним був апостол від 70-ти святий Фаддей, який проповідував Євангеліє і хрестив Авгаря, що увірував, і всіх жителів Едесси.

Написавши на Нерукотворному Образі слова «Христе Боже, всякий, хто сподівається на Тебе, не посоромиться», Авгарь прикрасив його і встановив в ніші над міськими вратами. Багато років жителі зберігали благочестивий звичай поклонятися Нерукотворному Образу, коли проходили через ворота. Але один з правнуків Авгаря, правитель Едесси, впав в ідолопоклонство. Він вирішив зняти Образ з міської стіни. Господь повелів у видінні Едесському єпископові сховати Його зображення.

Єпископ, прийшовши вночі зі своїм кліром, запалив перед ним лампаду і заклав глиняною дошкою і цеглою. Пройшло багато років, і жителі забули про святиню. Але, коли в 545 р. персидський цар Хосрой I оточив Едессу і стан міста здавався безнадійним, єпископу Євлавію з’явилася Пресвята Богородиця і повеліла дістати із замурованої ніші Образ, який врятує місто від ворога. Розібравши нішу, єпископ знайшов Нерукотворний Образ: перед ним горіла лампада, а на глиняній дошці, що закривала нішу, було подібне ж зображення. Після звершення хресного ходу з Нерукотворним Образом стінами міста персидське військо відступило.

У 630 році Едессою оволоділи араби, але вони не перешкоджали поклонінню Нерукотворному Образу, слава про який розповсюдилася по всьому Сходу. У 944 році імператор Костянтин Багрянородний (912-959) побажав перенести Образ в тодішню столицю Православ’я і викупив його у еміра – правителя міста.

З великими почестями Нерукотворний Образ Спасителя і той лист, який Він написав Авгарю, були перенесені духовенством до Константинополя. 16 (29 н.ст.) серпня Образ Спасителя був поставлений у Фаросськой церкви Пресвятої Богородиці. В пам’ять про цю подію і встановлене щорічне церковне святкування.

Про подальшу долю Нерукотворного Образу існує декілька переказів. За одним – його викрали хрестоносці за часів їх владарювання у Константинополі (1204-1261), але корабель, на який була взята святиня, потонув у Мармуровому морі. За іншими переданнями, Нерукотворний Образ був переданий близько 1362 року до Генуї, де зберігається в монастирі на честь апостола Варфоломія. Відомо, що Нерукотворний Образ неодноразово давав з себе точні відбитки. Один з них, т.зв. «на керамії», відбився, коли Ананія ховав образ біля стіни дорогою в Едессу; інший, відбившись на плащі, потрапив до Грузії. Можливо, що різниця переказів про первинний Нерукотворний Образ грунтується на існуванні декількох точних відбитків.

За часів іконоборчої єресі захисники іконошанування, проливаючи кров за святі ікони, співали тропар Нерукотворному Образу. На доказ істинності іконошанування папа Григорій II (715-731) надіслав лист до східного імператора, в якому указував на зцілення володаря Авгаря і перебування Нерукотворного Образу в Едессі, як на загальновідомий факт. Нерукотворний Образ з давніх часів шанувався в Русі – його зображення навіть вміщалося на військових прапорах.

Розповіді про святих та душевні розповід а також доповнення по теміі:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/mjixI50dEZk

zarvanycia.cc.ua 28 серпня – Успіння Пресвятої Богородиці

  • 28.08.14, 19:46

zarvanycia.cc.ua
28 серпня – Успіння Пресвятої Богородиці

Свято Успіння Пресвятої Богородиці, згідно з традицією Східної Церкви, належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року. Відзначається 15 серпня за старим стилем, 28 серпня – за новим (католицька та більшість православних церков світу святкують Успіння 15 серпня). Передує святу Успенський піст, який розпочинається 14 серпня і триває два тижні.

З апокрифів відомо, що за три дні до смерті Марії явився архангел Гавриїл і сповістив про близький перехід її до вічності.

Згідно з церковним переданням, у цей день апостоли полишили місця своєї проповіді та чудесним способом зібрались в Єрусалимі, щоб попрощатись з Пресвятою Богородицею та здійснити погребення її тіла. Перебуваючи навколо її ложа, вони були засліплені яскравим світлом, в якому явився сам Христос в оточенні ангелів та архангелів. У цей момент чиста душа Діви Марії без страждання, ніби уві сні, відійшла до Господа. Іконографічна традиція свята розповідає, що Богородиця віддала свою чисту душу в руки свого Сина і Господа Ісуса Христа, а в цей час з небес лунали звуки ангельських хорів.

Тіло Пречистої Богородиці апостоли перенесли в Гефсиманію, де була гробниця її батьків та чоловіка. У дорозі до гробу процесію апостолів супроводжувала чудесна світла хмара та сонм ангелів.

Церковний переказ розповідає, що апостол Фома, який прибув із запізненням, засмутився, що не зміг бути біля Богородиці в останні хвилини її земного життя. Щоб він міг попрощатися з її тілом, апостоли відкотили надгробний камінь. Але на подив усіх всередині були тільки ризи Діви Марії. Її тіло, як і душа, було взяте Господом на Небо (в латинській традиції це свято звідси носить назву Внебовзяття Пречистої Діви).

Літургійний культ Богородиці особливо розвинувся після Третього Вселенського собору в Ефесі (431 р.). Тоді свято Успіння мало назву «Свято Марії-Богоматері». Свою нинішню назву воно отримало у VІ ст. Імператор Маврикій (582-602) наказав святкувати Успіння по всій візантійській імперії. На заході традицію святкування запровадив Папа Сергій І (687-701). А 1950 року Папа Пій ХІІ проголосив догму, що «Непорочна Божа Мати, Приснодіва Марія, сповнивши біг свого земного життя, була взята з тілом і душею до небесної слави».

Отці Церкви, св. Андрій Критський та св. Іван Дамаскин, склали чудові проповіді до свята Успення. Останній також говорить про чудесне вознесіння Богородиці.

Вирізняється це свято з-поміж інших і в літургійному плані. Саме в цей день в храмах відправляється Єрусалимська Утреня – богослужіння, яке здійснюється тільки двічі в році: в страсну п’ятницю і на Успіння.

В Україні празник Успіння Пресвятої Богородиці отримав особливе вшанування. Так, головні монастирі-лаври українських церков – православні Києво-Печерська, Почаївська та греко-католицька Унівська присвячені цьому святу, повідомляє РІСУ.

Розповіді про святих та душевні розповіді:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/F4Vaau8pKRs

zarvanycia.cc.ua Витай, Маріє!

  • 27.08.14, 21:38

zarvanycia.cc.ua

Витай, Маріє!

Із Києва міста, від злої орди,
Чернець ізранений дібрався сюди.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!

Він клячив, молився, допоки не вснув
Від Матері Божої промінь сяйнув.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!

Відкрив монах очі, ікону уздрів,
До чуда святого зранений добрів.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!

А біля ікони води джерело,
Змочив монах рани — немов не було.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!

На знак, що від Бога тут сон ся зарвав
Монах Зарваницею місце назвав.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!

Минали століття, минали роки
В селі не миналися Божі знаки.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!

Чуда відбувались, а ворог тремтів,
Він знищити воду джерельну хотів.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!

Зривали каплиці, горожі плели
Та крізь заборони до Матінки йшли.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!

Ішли через поле, лісами вночі,
З собою крізь пітьму діток несучи.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!

Упали окови та море біди,
Спішім до ікони, святої води.
Чудотворна, Діво Маріє,
Витай, витай наша надіє!

zarvanycia.cc.ua Святой пророк Михей

  • 27.08.14, 19:21

zarvanycia.cc.ua Святой пророк Михей

Пророк Михей, шестой из 12-ти малых пророков, происходил из племени Иудова и был родом из города Морасфи, к югу от Иерусалима, почему и называется Морасфитянином. Свое пророческое служение начал около 778 г. до Рождества Христова и проходил его почти 50 лет при царях иудейских Иоафаме, Ахазе и благочестивом праведном Езекии (721–691 гг. до Рождества Христова, память 28 августа). Он был современником пророка Исаии. Обличения и предсказания пророка Михея относились как к Иудейскому, так и к Израильскому царствам. Он предвидел бедствия, грозившие Израильскому царству при его разрушении и Иудее при нашествии царя Сеннахерима Ассирийского. Ему же принадлежит пророчество о рождении Спасителя мира: «И ты, Вифлееме, доме Евфрафов, еда мал еси, еже быти в тысящах Иудиных; из тебе бо Мне изыдет Старейшина, еже быти в Князя во Израили, исходи же Его из начала от дний века» (Мих. 5, 2). Из слов пророка Иеремии (Иер. 26, 18–19) видно, что иудеи побоялись убить пророка Михея. Мощи его были обретены в IV в. по Рождестве Христовом в Варафсатии по откровению епископу Елевферопольскому Зевину.

Душевні розповіді про святих минулого часу а також новини із "Зарваниця" за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/F4Vaau8pKRs

zarvanycia.cc.ua 26 серпня - преподобного Максима ісповідника

  • 26.08.14, 19:12

26 серпня - преподобного Максима ісповідника

Преподобний Максим Ісповідник знаменитий церковний учитель і діяч, який прославився в історії церкви своєю боротьбою проти монофелітської єресі.

Народився він у 582 році в Константинополі у заможній християнській сім'ї.

Отримав хорошу освіту: вивчив філософію, граматику, риторику, досконало володів богословською діалектикою.

Він був здібним учнем і по закінченні навчання вступив на державну службу, знання і сумлінність дозволили йому стати першим секретарем імператора Іраклія (611 - 641 рр.).

Однак придворне життя обтяжувало преподобного Максима, він розумів, що це марнота і не хотів так бездарно змарнувати Богом дароване життя, тому віддалився в Хрисопольську обитель, де прийняв чернечий постриг, ставши монахом.

Своїм смиренням він заслужив пошану від братів і був вибраний ігуменом монастиря, але і в цьому сані, через свою незвичайну скромність, він, за його власними словами, "залишався простим ченцем".
У 633 році на прохання богослова, майбутнього Єрусалимського Патріарха Софронія, преподобний Максим залишив обитель і виїхав до Олександрії.

Святий Софроній Єрусалимський став відомий на той час як непримиренний противник монофелітської єресі. Монофелітство знайшло численних прихильників у Вірменії, Сирії, Єгипті. Ця єресь підсилювалась національною ворожнечею, стала серйозною загрозою церковній єдності Сходу.

Шлях преподобного Максима з Константинополя до Олександрії лежав через Кріт, де і почалася його проповідницька діяльність проти монофелітства.

У 638 році імператор Іраклій разом з патріархом Сергієм, видав указ, так званий "Екфесіс" ("Виклад віри"), яким остаточно повелівав сповідувати єресь монофелітство.

Захищаючи чистоту віри, преподобний Максим звертався до людей різних звань і станів із закликом не підкорятися негідним наказам, і мав успіх, люди його слухались.

У 641 році помер імператор Іраклій, а імператорський престол зайняв жорстокий і грубий Констант II (642-668), відвертий прихильник монофелітів. З тих пір посилилися нападки єретиків.

Преподобний Максим пішов у Карфаген і проповідував у ньому і околицях. Коли туди прибув наступник патріарха Сергія патріарх Пірр, за переконаннями монофелітів, між ним і преподобним Максимом у червні 645 року відбувся відкритий диспут, на якому Пірр всенародно визнав свої помилки і побажав навіть вручити папі Феодору письмове зречення від них. Преподобний Максим разом з Пірром вирушили до Риму, де папа Феодор прийняв покаяння колишнього патріарха і відновив його в сані.

У 647 році преподобний Максим повернувся в Африку. Там на соборах єпископів монофелітство засуджувалося як єресь.
Але у 648 році вйшов новий указ, складений, за дорученням Константа II, який утверджував єресь монофелітства.
Тоді преподобний Максим звернувся до Папи Римського Мартіна I із проханням винести питання про монофелітства на соборне обговорення всієї Церкви. У жовтні 649 року був зібраний Латеранський Собор, який засудив монофелітство.

Коли Констант II отримав визначення Собору і засуд монофелітства, він наказав схопити і папу Мартіна, і преподобного Максима. Цей наказ був виконаний через п'ять років, в 654 році. Преподобного Максима звинуватили в зраді вітчизні і ув'язнили. У 656 році він був засланий у Фракію, а потім знову привезений в Константинопольську в'язницю. Преподобного разом з двома його учнями піддали найжорстокішим тортурам: у 659 році кожному відрізали язик і усікли праву руку. Потім їх заслали до Колхіди. Але тут Господь явив невимовне чудо: всі вони знову почали говорити і писати.

Преподобний Максим передбачив свою смерть, яка настала 13 серпня 662 року. Над його могилою ночами самозапалювались три чудесно явлених світильника і відбувалося безліч зцілень.

Славні святі та цікаві душевні розповіді за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/F4Vaau8pKRs

zarvanycia.cc.ua Ікона Ченстоховської Матері Божої

  • 25.08.14, 21:27

zarvanycia.cc.ua Ікона Ченстоховської Матері Божої

Як і Люрд у Франції, Фатіма у Португалії і Лорето в Італії, духовна столиця Польщі Ченстохова входить у союз п’яти найбільших релігійних центрів Європи. Щороку туди приїжджають близько шести мільйонів паломників.

Основна святиня Ченстохови — величезний монастирський комплекс Ясна Гура (у перекладі з польської — Ясна Гора), скарбниця цінних творів, що свідчать про історичне минуле народу, держави і польської культури. Перед святинею розбитий гарний парк, а далі височіє пагорб. На проповіді там збираються паломники.

Кінцева ціль паломництва, а заодно і чудотворний символ Польщі — ікона Пресвятої Богородиці з Дитятком. Поляки називають її також Чорною Мадонною. На руках у Богородиці сидить отрок – Христос. Ісус тримає в лівій руці книгу, а правою благословляє.

На образі досі зберігся напис: "Літ триста у Єрусалимі, 500 років у Царьграді, 500 - на белзькім замку...” Відомо, що колись ікона перебувала в Візантії. Згодом як дар потрапила на древньоруську землю. І аж тоді, після переділів земель, — у Ясну Гуру.

На розлогій території Ясної Гури, оточеній ровами й оборонними мурами, розкидані інші будівлі монастиря, особливої уваги з яких заслуговують Лицарський зал та Арсенал. Дари "сильних світу цього” — аристократів, президентів і прем'єрів — зберігаються окремо у музеї. Всі речі там — дуже коштовні: каблучки з діамантами, старовинні безцінні кольє.

Переможна оборона під час атаки шведів у 1655 році прославила й зміцнила віру в чудодійну силу Богоматері. Коли скандинави крокували переможною ходою через Польщу, на Ясній Гурі їх спинили. Попри двадцятикратну перевагу у військовій силі, ворогам не вдалося захопити монастир. Не інакше, як сталося диво: виснажлива облога Ченстохови повернула хід війни. Тоді король Ян Казимир віддав країну під покров Богородиці, а Ясна Гура стала символом народної свободи. Рівно через три століття після клятви Яна Казимира люди молилися за визволення кардинала Вишіньського, який перебував у сталінських катівнях. Через місяць він вийшов на волю.

Втім, в історії ікони Ченстоховської Матері Божої, або, як її називають в Польщі, "Чорної Мадонни”, загадок не менше. Цей чудотворний образ Богородиці, як свідчить один із переказів, належить пензлю євангеліста Луки. Апостол написав його у Назареті, на кришці столу з оселі Святого сімейства.

Ймовірно, що з Єрусалима до столиці Візантії ікону привезла свята Єлена. Там її й побачив древньоруський князь. Після служби в імператорському війську він отримав у дар цю ікону. Так чудотворний образ потрапив із Константинополя в Київську Русь. Як спадщина, ікона перейшла до князя Лева, сина короля Данила Галицького. Спочатку її зберігали у василіанському монастирі у Львові, а потім — у Белзькому замку. З останнім пов’язано безліч легенд. Якось на княжий замок напали монголо-татари. Коли стріла із лука ворогів поцілила у шию Богородиці, враз здійнялася буря. Татари налякалися й почали відступати. Так ікона врятувала людей від загибелі. Згодом Галичина, а разом з нею й місто Белз, потрапили під владу Польщі. Князь Владислав Опольчик відвіз ікону в Ченстохову і подарував монахам-паулінам.

Більше про святих та більше за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/n-HS3f2ZvhA