Взірець сповіді з усього життя
«Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією
думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь» (Мт. 22, 37-38).
«Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить» (Йо. 14, 21).
«Шукайте перше царство Боже та його справедливість,
а все інше вам докладеться» (Мт. 6, 33)
До сповіді не може приступати особа, яка живе в непрощенні, перебуває в
гніві чи образі. Винятково, у такому стані можна іти до сповіді, якщо
людина готова обіцяти перед Богом виправитися, примиритися.
Церква заохочує сповідатися щомісяця і тоді безперервно приступати до св.
Причастя (якщо впродовж цього часу особа не вчинила тяжкого гріха).
Якщо виринає у пам’яті якийсь гріх з минулого, то з нього слід
сповідатися. Пам'ять пригадує нам, з чого треба очистити душу і совість.
***
Найбільшим гріхом у світі є гордість. «Бог гордим противиться, смиренним
же дає благодать» (Як. 4, 6). Горді стаються чужими для Бога, бо гордість
– причина всіх гріхів. Причиною війни як на небі (бунт ангелів), так і на
землі є гордість. Вона є більшою від гріхів, які є наслідками війни
(навмисне вбивство, тортури, голодна чи насильницька смерть).
Складові частини гордості:
Впертість.
Протилежна до наполегливості. Наполегливість пов’язана із добрими ділами,
чеснотами, впертість – з амбіціями і домінуванням свого впертого бажання.
Впертість обов’язково потягає за собою егоїстичну принциповість.
Легкоранимість і образливість.
Більшість людей (а особливо жінки) свою легкоранимість вважають
позитивною, пов’язаною з тонкістю душі і делікатністю натури. А Святі Отці
кажуть, що причиною легкоранимості і образливості є хворе самолюбство, яке
прирівнюється до безумства. Бо не варто мріяти про те, що люди тебе
достойно оцінять. Адже «слуга не більший від пана свого» (Йо. 15, 20).
Якщо не сприймали Бога-чудотворця, то як можуть правильно оцінити нас?
Особа, яка вірить і довіряє Богові, перестає бути залежною від суджень
інших людей. Тож усю свою надію треба покладати лише на Бога, бо Він за
добро нагороджує, а за зло карає. Йому не треба нічого пояснювати, адже
Господь знає все про нас краще нас самих, тому не будьмо надто
красномовними у молитві. «А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті
погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. Не будьте,
отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж
ви просите в нього» (Мт. 6, 7-8).
Зверхність.
Високомірне ставлення, вивищення себе в розмові і поведінці з людьми,
привласнення дарів, талантів, досягнень і успіхів собі. «Без Бога нічого
доброго чинити не можемо» (пор. Йо. 15, 5). Добра думка – від Бога, а без
доброї думки не може бути доброго діла. Людина, яка в момент успіху
пам’ятає про Бога, виявляє вдячність. Людина зверхня і самозакохана
подібна до Люцифера, який був найкращим із ангелів. Він знав Бога як
Творця, Бога всемогутнього, всесильного, і надумав із Богом воювати. Так і
людина, окрилена успіхом, часто забуває, що всі дари отримала від Бога при
народженні (Без таланту – праця безсила).
Скрита непомітна самохвальба.
В розмові, немов між іншим, наголошуємо на те, чим хочемо похвалитися.
Причина – хворе самолюбство.
***
Щоб спастися треба бути покірним. Крім молитви і посту, важливими є добрі
діла, милостиня, пожертви. Це маємо чинити для людини, але задля Бога. «Я
– виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід
приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо. 15, 5). Ісус
Христос творив чудеса, зціляв, робив багато добрих діл, але не всі люди
його належно сприймали і оцінювали, тому і їхня думка про Христа була
помилковою.
Обов’язково є молитися, каятися, визнавати провини, постити, давати
милостиню, пожертву. Це все має одну мету – достойно підготуватися до
святого Причастя. «Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені
перебуває, а я – в ньому». (Йо. 6, 56).
***
Гріхи, які кличуть про пімсту до неба
Святотатство – затаювання гріха на сповіді.
Бог знає усе. Навмисне приховувати свою провину – це затаїти її зі страху
чи встиду, а те, що забули, а потім пригадали, не є святотатством. Такий
гріх слід визнати у наступній сповіді.
Навмисне вбивство.
Крім вбивства з пімсти, ревнощів, ненависті, сюди належать аборти,
внутрішньоматкова спіраль (ВМС) – автоматичний аборт, таблетки від
вагітності.
Особам, які вчинили такі гріхи, крім сповіді слід звернути увагу і на
заупокійні суботи. Їх маємо у Великому Пості, місяць перед Великим Постом,
«Зелена» субота і субота перед 1 листопада (вона без назви).
У заупокійні суботи поминаємо всіх від віку померлих, а також жертви
навмисного вбивства. Сюди належать і ті діти, які загинули від лікарів на
нашу просьбу, або від спіралі (ВМС), або інших народних методів для
вбивства дітей.
Потрібно після найближчого покійного родича вписувати стільки імен,
скільки було абортів або спроб переривання вагітності. Імена вибираємо ті,
які нам подобаються, з огляду на те, що ми і так не знаємо чи мав бути
хлопчик чи дівчинка. Але Бог знає все і йому нічого додатково описувати чи
пояснювати не потрібно.
У заупокійні суботи та сорокоусти таке подання на Літургію робити
обов’язково. Також добре це робити у ...
Повна версія за адресою:
http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/172/Часткова версія:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://
www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://
www.youtube.com/embed/S36IyIDOGCk
