Єротей Афінський, св.

Священномученик Єротей, єпископ Афінський, був членом афінського ареопагу і навернений до Христа апостолом Павлом разом з Діонісієм Ареопагітом. Святий був висвячений апостолом Павлом у сан єпископа.

Помер святитель Єротей в 1 столітті мученицькою смертю

Священномученики Дионисий Ареопагит

Священномученики Дионисий Ареопагит, епископ Афинский, пресвитер Рустик и диакон Елевферий убиты в Галлийской Лютеции (древнее название Парижа) в 96 году (по другим данным - в 110 году), во время гонения при императоре Домициане (81 - 96). Святой Дионисий жил в городе Афины. Там же воспитывался и получил классическое эллинское образование. Затем отправился в Египет, где в городе Илиополе изучал астрономию. Вместе с другом Аполлофоном он был свидетелем солнечного затмения в момент распятия на Кресте Господа Иисуса Христа. "Это или Бог, Создатель всего мира, страждет, или этот мир видимый кончается", - сказал тогда Дионисий. В Афинах, куда он возвратился из Египта, его избрали членом ареопага (верховного афинского суда).

Когда святой апостол Павел проповедовал в афинском ареопаге (Деян. 17, 16 - 34), Дионисий принял это спасительное благовестие и стал христианином. В течение трех лет Дионисий был сподвижником святого апостола Павла в проповеди Слова Божия. Впоследствии апостол Павел поставил его епископом города Афин. В 57 году святой Дионисий присутствовал при погребении Пресвятой Богородицы.

Еще при жизни Матери Божией Дионисий Ареопагит, специально приезжавший в Иерусалим из Афин, чтобы увидеть Богоматерь, писал своему учителю апостолу Павлу: "Свидетельствуюсь Богом, что, кроме Самого Бога, нет ничего во вселенной, в такой мере исполненного Божественной силы и благодати. Никто из людей не может постигнуть своим умом то, что я видел. Исповедую пред Богом: когда я Иоанном, сияющим среди апостолов, как солнце на небе, был приведен пред лицо Пресвятой Девы, я пережил невыразимое чувство. Предо мною заблистало какое-то Божественное сияние. Оно озарило мой дух. Я чувствовал благоухание неописуемых ароматов и был полон такого восторга, что ни тело мое немощное, ни дух не могли перенести этих знамений и начатков вечного блаженства и Небесной славы. От Ее благодати изнемогло мое сердце, изнемог мой дух. Если бы у меня не были в памяти твои наставления, я бы счел Ее истинным Богом. Нельзя себе и представить большего блаженства, чем то, которое я тогда ощутил".

После кончины апостола Павла, желая продолжить его дело, святитель Дионисий отправился с проповедью в западные страны, сопровождаемый пресвитером Рустиком и диаконом Елевферием. Многих он обратил ко Христу в Риме, а затем в Германии, Испании. В Галлии, во время преследования христиан языческими властями, все три исповедника были схвачены и ввергнуты в темницу. Ночью святой Дионисий совершил Божественную литургию в сослужении Ангелов Божиих. Наутро мученики были обезглавлены. Святой Дионисий взял свою главу, прошествовал с ней до храма и только там пал мертвый. Благочестивая женщина Катулла погребла останки мученика.

Большое значение для Православной Церкви имеют творения святого Дионисия Ареопагита. До нашего времени из них сохранились четыре книги: "О Небесной иерархии", "О церковной иерархии", "О Именах Божиих", "О мистическом богословии", а также десять посланий к разным лицам.

Книга "О небесной иерархии" написана, вероятно, в одной из стран Западной Европы, где проповедовал святой Дионисий. В ней излагается христианское учение о мире ангельском. Ангельская (или небесная) иерархия состоит из девяти ангельских чинов: Серафимы, Херувимы, Престолы, Господства, Силы, Власти, Начала, Архангелы, Ангелы. (Собор Небесных Сил бесплотных - 8 ноября.)

Цель Богоучрежденной ангельской иерархии - восхождение к Богоподобию чрез очищение, просвещение и совершенствование. Высшие лики становятся носителями и источниками Божественного Света и Божественной жизни для ликов подчиненных. Не только умные, бесплотные силы включены в светоносные духовные иерархии, но и род человеческий, воссоздаваемый и освящаемый в Церкви Христовой.

Книга святителя Дионисия "О церковной иерархии" является продолжением его книги "О небесной иерархии". Церковь Христова в ее всемирном служении зиждется, как и ангельские лики, на Богоучрежденном священноначалии.

В мир земной, к чадам церковным, Божественная благодать нисходит прикровенно - в святых церковных таинствах, духовных по существу, но чувственных по образу. Лишь немногие святые подвижники прозревали земными очами огнеобразную природу Святых Тайн Божиих. Но вне церковных таинств, вне Крещения и Евхаристии, нет для человека светоносной спасающей благодати Божией, нет Богопознания, нет обожения.

Книга "О именах Божиих" излагает пути Богопознания чрез Лествицу Божественных имен.

Книга святителя Дионисия "О мистическом Богословии" также излагает учение о Богопознании. Богословие Православной Церкви все основано на опытном Богопознании. Чтобы познать Бога - нужно к Нему приблизиться, достичь состояния Богообщения и обожения. Это более всего достигается молитвой. Не потому, что молитвой мы приближаем к себе Непостижимого Бога, но потому, что чистая сердечная молитва нас приближает к Богу.

Творения святого Дионисия Ареопагита (их называют "Ареопагитики") имеют исключительное значение в Богословии Православной Церкви. На протяжении почти четырех веков, до начала VI столетия, творения святого отца сохранялись лишь в тайном предании, преимущественно богословами Александрийской Церкви. Они были известны Клименту Александрийскому, Оригену, Дионисию Великому, преемственно возглавлявшим огласительное училище в Александрии, и святому Григорию Богослову. Святой Дионисий Александрийский писал святителю Григорию Богослову толкования на "Ареопагитики". Общецерковное признание творения святого Дионисия Ареопагита получили в VI - VII вв. Особую известность имеют комментарии к ним, написанные преподобным Максимом Исповедником (+ 662).

В Русской Православной Церкви учение святого Дионисия о духовных священноначалиях и обожении человеческой природы было известно сначала по "Богословию" преподобного Иоанна Дамаскина. Первый славянский перевод самих "Ареопагитик" был сделан на Афоне ок. 1371 года монахом Исаией. Списки его были широко распространены в России. Многие из них доныне сберегаются в отечественных книгохранилищах - в том числе пергаментная рукопись "Творения святого Дионисия Ареопагита", принадлежавшая святителю Киприану, митрополиту Киевскому и всея Руси (+ 1406) и писанная его рукой.

Святий Кіпріан - від дияволопоклонника до екзорциста

15 жовтня день вшанування святих Кіпріана , Юстини та Феоктиста.......особливо цікавим є серед них Кіпріан...справа в тім , що до того як стати священником , а потім і святим , він був жрецом сатани....в прямому розумінні цього слова....
в 7 років батьки віддали його на відповідне навчання.....він був не просто язичницьким жерцем....таких , як не дивно , було багато серед ранніх християн.....люди , що шукали метафізичну істину нерідко приходили до християнства.....загалом відношення до дохристиянської традиції було і є не настільки однозначно негативним в межах християнства....щоб не заглиблюватись в це питання занадто раджу ознайомитись зі статтею по темі.....

випадок з Кіпріаном був зовсім іншим....його навчили саме на чорного мага.....він був некромантом , керував стихіями , спілкувався з бісами і , в тому числі , з самим князем темряви...кажучи мовою філософії традиціоналізму він був посвяченим високого ( чи радше низького ) рівня в контр-ініціатичному ланцюгу...як сказав би Рене Генон він наблизився до рівня " святих сатани "...тих хто пройшов інфернальний шлях до кінця....але ...все змінилось...

він отримав замовлення причарувати християнську дівчину Юстину....рівень навіть не мага , а примітивного чаклуна....але місію було провалено....довго розповідати всі обставини протистояння простої дівчини і темних сил....але в кінцевому підсумку вона перемогла....під час особистого контакта з князем темряви він запитав : " якщо боїшся навіть Його імені , що ж робитемеш коли сам Христос прийде по тебе ?!"....диявол розлютився і спробував його вбити але Кіпріан захистився хресним знаменням і імям Христовим...
після цього він негайно прийшов до місцевого єпископа Анфіма і прийняв хрещення....дуже швидко він став священником , а потім й єпископом.....його глибокі пізнання дозволили йому надзвичайно ефективно протистояти темним силам , а харизма та інтелект зробили його успішним проповідником......він був одним з найперших ( в усіх розуміннях ) екзорцистів та успішним єпископом...

при гоніннях імператора Діоклетиана його схопили і закатували ...разом з ним і Юстину , яка на той момент була ігуменьєю одного з перших жіночих монастирів ( точніше дівочих громад , що їм передували )...воїн Феоктист , присутній при страті , обурився знущаннями над праведним старцем та безвинною дівчиною і проголосив себе християнином...його закатували теж...оскільки він був до цієї миті язичником воїн Феоктист вважається " хрещеним власною кровю "

Священномучень Кіпріан вважається захисником від чорної магії та прямих бісовських впливів....так , що його служіння екзорциста , в деякому розумінні цього слова ще не завершено ...

Святой апостол Анания

Святой апостол Анания, епископ города Дамаска, был из числа семидесяти апостолов. По повелению Божию, он крестил обратившегося гонителя христиан Савла, будущего великого апостола и проповедника Павла (Деян. 9, 10-19). Святой Анания, несмотря на опасности, смело и открыто проповедовал христианство иудеям и язычникам. Из Дамаска он отправился с Благовестием в Елевферополь, где исцелил много недужных. Правитель города Лукиан пытался склонить святого апостола принести жертву идолам, но, видя его непреклонность и твердое исповедание Христа, повелел мучить святого. Страшные пытки не поколебали свидетеля Истины. Тогда мучители вывели его за город и побили камнями. В молитве за своих убийц святой отошел ко Господу († в I веке). Впоследствии его мощи перенесли в Константинополь.

Покрова Пресвятої Богородиці

http://risu.org.ua/ua/index/spiritual_culture/lithurgy/holidays/pokrova/44689/

Празник Покрова Пресвятої Богородиці (14/1 жовтня) має дивовижну історію виникнення і встановлене на честь з'явлення Божої Матері в одному із храмів Константинополя. За переказом, в час правління імператора VІ Філософа (886-912), коли на місто напали сарацини, жителі молилися на всенічній службі у Влахернському храмі, де зберігалася риза Богоматері, Її омофор (покривало) та частина поясу, перенесені з Палестини в V столітті. Саме в цей час Андрій, Христа ради юродивий, побачив під церковним склепінням з'явлення Пресвятої Богородиці в оточенні ангелів, пророків і апостолів.

Святий Андрій бачив, як від царських дверей до храму ввійшла осяяна світлом Богородиця у супроводі Св. Івана Хрестителя і Св. Івана Богослова та при співі великого хору святих:

Преблагословенна Богородиця просила Господа Ісуса Христа прийняти молитви всіх християн, прикликуючих Його Пресвяте Ім‘я і прибігаючих до Її заступництва. Вона довго молилася за весь християнський світ, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голови омофор і широко розпростерла понад головами народу у храмі.

Це чудесне з‘явлення Богородиці було прославлене присутніми в храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої у їх боротьбі із загарбниками. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів, а Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

За іншим переказом довідуємося, що під стінами Константинополя стояло військо русичів-язичників. Коли грецькі священики на чолі з патріархом занурили у води Чорного моря святиню – ризу Цариці Небесної, човни поган стали із громом та тріском битися один об одного. Налякані русичі на вцілілих суднах повернули геть, а їх провідники князі Аскольд і Дір, вражені таким чудом, що перевищувало людські можливості й розуміння, прийняли хрещення. Від часу чудесного з‘явлення Богородиці у Влахернському храмі, вістка про цю подію поширилась по всьому Константинополі, з тих пір було встановлено празник Покрова Пресвятої Богородиці 14 жовтня за новим стилем (1 жовтня за старим). Уславлення празника яскраво відображено у піснеспівах, в яких Богородиця звеличується як повновладна владарка, якій поклоняються і на небі і на землі:

Святі піснетворці, прославляючи Пресвяту Богородицю підкреслювали Її значимість у спасінні людства, як відкупительку за прадавній гріх: сею бо адамъ от тля избавыся (кондак). У празничних піснеспівах, особливо у жанрі канону, Богородиця звеличується у яскравих старозавітніх образах, що свідчило про прадавнє передчуття приходу у світ Святої Діви, що народить Спасителя:

Святі гимнографи для підтвердження майбутньої небесної прослави Богородиці використали також слова псалмопівця Давида (44 псалом):

Зазначимо, що у Візантії після падіння Константинополя у 1453 році празник Покрова Песвятої Богоматері перестав святкуватися, але в Україні-Русі став одним із найбільш шанованих. До Богородиці прибігали українські князі, козаки й гетьмани, славні Запорожці мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці, а століттями пізніше Українська Повстантська Армія проголосила празник Покрова своїм офіційним святом. Тож християни завжди вважали Богородицю своєю вірною і невтомною заступницею і дотепер просять у ЦарицІ Небесної допомоги і захисту, водночас прославляючи Її велич та милосердя:

Ікона поч. ХІХ ст. з Богородчанського р-ну, Івано-Франківщина

14 жовтня - Покров Пресвятої Богородиці

Празник Покрова Пресвятої Богородиці має дивовижну історію виникнення і встановлений на честь з'явлення Божої Матері в одному із храмів Константинополя. За переказом, в час правління імператора VІ Філософа (886-912), коли на місто напали сарацини, жителі молилися на всенічній службі у Влахернському храмі, де зберігалася риза Богоматері, Її омофор (покривало) та частина поясу, перенесені з Палестини в V столітті. Саме в цей час Андрій, Христа ради юродивий, побачив під церковним склепінням з'явлення Пресвятої Богородиці в оточенні ангелів, пророків і апостолів. Святий Андрій бачив, як від царських дверей до храму ввійшла осяяна світлом Богородиця у супроводі св. Івана Хрестителя і св. Івана Богослова. При співі великого хору святих Преблагословенна Богородиця просила Господа Ісуса Христа прийняти молитви всіх християн, що прикликали Його пресвяте ім‘я і прибігали до Її заступництва. Вона довго молилася за весь християнський світ, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голови омофор і широко розпростерла понад головами народу у храмі. Це чудесне з‘явлення Богородиці було прославлене присутніми в храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої у їх боротьбі із загарбниками. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів, а Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

Від того покрову-омофору празник дістав свою назву. Покров став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

Франческо / Francesco (1989)
http://www.ex.ua/12151748

13 жовтня 2013 року - Всесвітній день Винагороджаючого Св. Причастя

..."Четверте з'явлення Містичної Троянди у Фонтанелле, 6-го серпня 1966 року, в день свята Преображення Господа Ісуса Христа.

Піріна прийшла до джерела, де вже було чоловік 200. Це було о 14 годині 30 хвилин. О 15:00 годині вона попросила людей молитися Розарій. При четвертій Тайні вона вигукнула: "Дорога Матір Божа тут!" Зразу западає глибока тиша, і всі з благоговінням слідкують за небесним діалогом.

Пресвята Богородиця обернулася до Піріни і сказала: "Мій Божий Син Ісус знову післав Мене сюди, щоб поклопотати про введення ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ СПОКУТИ ПРИЧАСТЯ, котрий повинен бути 13-го числа жовтня місяця. Цей день СПОКУТИ ПРИЧАСТЯ повинен розповсюдитись на весь світ. Перший раз він повинен відбутися в цьому 1966 році і повторюватися щорічно. ВСІМ СВЯЩЕНИКАМ ТА ВІРУЮЧИМ, КОТРІ ПІДТРИМАЮТЬ ЦЮ ЄВХАРИСТІЙНУ ПРАКТИКУ, Я ОБІЦЯЮ ЧИСЛЕННИЙ ДОСТАТОК МОЇХ БЛАГОДАТЕЙ". ...

..."Після Мого вознесіння на небо Я завжди виступала, як Мати і Посередниця між моїм Божим Сином Ісусом та усім людством. Скільки Я роздала благодаті напротязі усіх цих віків..., скільки милостей!... Від скількох кар Я оберегла... Скільки діалогів у мене було з душами... Скільки разів Я відвідувала землю для передачі моїх звернень, але люди продовжують, не дивлячись ні на що, гнівити Господа! Ось пояснення Мого бажання про створення всесвітнього дня відкуплення Причастя. Це буде жест любові, жест вдячності Божих дітей по відношенню до Господа. Я вибрала це місце Монтіхіарі, тому що серед скромних та простих землеробів можна знайти смирення, яке існувало у бідному Вифлеємі. Це місто, де завжди будуть багато молитися, стане містом великого благословення"...

Святий Григорій Чудотворець

Святий Григорій Чудотворець, відомий теж як Григорій Неокесарійський (англ. Gregory Thaumaturgus, Gregory the Wonderworker, † 270) — ранньо-християнський святий, єпископ Нової Кесарії (столиці Понту в Малій Азії), чудотворець.

Святий Григорій Неокесарійський народився у знатній поганській родині в місті Новій Кесарії в Малій Азії. До Христової віри Григорій навернувся у 238 році, а незабаром його висвятили на єпископа його рідного міста, і займав він цю посаду тридцять років. Люди у його єпископській столиці були дуже грішними, у місті було лише сімнадцять християн, тож Григорій з великою ревністю взявся до духовної праці над наверненням поган. Бог наділив Григорія даром чудотворення і він молитвою лікував недужих, водночас навертаючи їх до правдивої віри. Коли відновилось переслідування християн, владика переховувався в горах. У 264 році відбувся в Антіохії Собор, на якому Григорій разом з іншими єпископами засудив єретичне вчення єпископа Павла зі Самосати.

У життєписі Григорія записано, що перед смертю він поцікавився, скільки в місті залишилося поган - виявилося, що тільки сімнадцять. Помер Григорій Новокесарійський 270 року. Згодом його святі мощі перенесли до монастиря в Калябрії в Південній Італії.

12 октября. Преподобный Кириак отшельник

http://vk.com/video174147137_166253285?list=d8929730edded891a6

Преподобного Кириака отшельника

   Преподобный Кириак, Коринфянин, сын священника, восемнадцати лет от роду (около 465 года) тайно от родителей отправился в Иерусалим и, обойдя св. места, перезимовал в одном монастыре близ Сиона, а потом пошел в пустынную лавру преп. Евфимия (20 января), который, испытав, постриг в иночество и послал на Иордан к преп. Герасиму (4 марта). Герасим велел ему жить в общем монастыре на различных послушаниях. По смерти же преп. Герасима (475 года), Кириак возвратился в лавру преп. Евфимия (умершего несколько прежде) и испросил у игумена Илии позволения жить в уединенной келье. Это было на двадцать седьмом году возраста его. Он имел собеседником только монаха Фому, совершенного житием, но и с тем скоро разлучился. Ибо посланный в Египет по монастырским делам, Фома был удержан Александрийским патриархом Тимофеем и посвящен во епископа Абиссинии. Десять лет пробыл он в лавре и сделан был диаконом; затем, по случаю раздора между монахами, удалился в монастырь Сукийский (Ветхую Лавру), где, только после четырехлетнего искуса, допущен к диаконскому служению, а через три года после сего и пресвитерства удостоен. Пробыв тут тридцать лет, семидесятилетний Кириак удалился на безмолвное житие в пустыню и провел там 15 лет. Затем возвратился в Сукийскую обитель и преставился тут, более 107 лет от роду, в 557 году.

По житиям Филарета Черниговского