Святий Кіпріан - від дияволопоклонника до екзорциста

15 жовтня день вшанування святих Кіпріана , Юстини та Феоктиста.......особливо цікавим є серед них Кіпріан...справа в тім , що до того як стати священником , а потім і святим , він був жрецом сатани....в прямому розумінні цього слова....
в 7 років батьки віддали його на відповідне навчання.....він був не просто язичницьким жерцем....таких , як не дивно , було багато серед ранніх християн.....люди , що шукали метафізичну істину нерідко приходили до християнства.....загалом відношення до дохристиянської традиції було і є не настільки однозначно негативним в межах християнства....щоб не заглиблюватись в це питання занадто раджу ознайомитись зі статтею по темі.....

випадок з Кіпріаном був зовсім іншим....його навчили саме на чорного мага.....він був некромантом , керував стихіями , спілкувався з бісами і , в тому числі , з самим князем темряви...кажучи мовою філософії традиціоналізму він був посвяченим високого ( чи радше низького ) рівня в контр-ініціатичному ланцюгу...як сказав би Рене Генон він наблизився до рівня " святих сатани "...тих хто пройшов інфернальний шлях до кінця....але ...все змінилось...

він отримав замовлення причарувати християнську дівчину Юстину....рівень навіть не мага , а примітивного чаклуна....але місію було провалено....довго розповідати всі обставини протистояння простої дівчини і темних сил....але в кінцевому підсумку вона перемогла....під час особистого контакта з князем темряви він запитав : " якщо боїшся навіть Його імені , що ж робитемеш коли сам Христос прийде по тебе ?!"....диявол розлютився і спробував його вбити але Кіпріан захистився хресним знаменням і імям Христовим...
після цього він негайно прийшов до місцевого єпископа Анфіма і прийняв хрещення....дуже швидко він став священником , а потім й єпископом.....його глибокі пізнання дозволили йому надзвичайно ефективно протистояти темним силам , а харизма та інтелект зробили його успішним проповідником......він був одним з найперших ( в усіх розуміннях ) екзорцистів та успішним єпископом...

при гоніннях імператора Діоклетиана його схопили і закатували ...разом з ним і Юстину , яка на той момент була ігуменьєю одного з перших жіночих монастирів ( точніше дівочих громад , що їм передували )...воїн Феоктист , присутній при страті , обурився знущаннями над праведним старцем та безвинною дівчиною і проголосив себе християнином...його закатували теж...оскільки він був до цієї миті язичником воїн Феоктист вважається " хрещеним власною кровю "

Священномучень Кіпріан вважається захисником від чорної магії та прямих бісовських впливів....так , що його служіння екзорциста , в деякому розумінні цього слова ще не завершено ...

Святой апостол Анания

Святой апостол Анания, епископ города Дамаска, был из числа семидесяти апостолов. По повелению Божию, он крестил обратившегося гонителя христиан Савла, будущего великого апостола и проповедника Павла (Деян. 9, 10-19). Святой Анания, несмотря на опасности, смело и открыто проповедовал христианство иудеям и язычникам. Из Дамаска он отправился с Благовестием в Елевферополь, где исцелил много недужных. Правитель города Лукиан пытался склонить святого апостола принести жертву идолам, но, видя его непреклонность и твердое исповедание Христа, повелел мучить святого. Страшные пытки не поколебали свидетеля Истины. Тогда мучители вывели его за город и побили камнями. В молитве за своих убийц святой отошел ко Господу († в I веке). Впоследствии его мощи перенесли в Константинополь.

Покрова Пресвятої Богородиці

http://risu.org.ua/ua/index/spiritual_culture/lithurgy/holidays/pokrova/44689/

Празник Покрова Пресвятої Богородиці (14/1 жовтня) має дивовижну історію виникнення і встановлене на честь з'явлення Божої Матері в одному із храмів Константинополя. За переказом, в час правління імператора VІ Філософа (886-912), коли на місто напали сарацини, жителі молилися на всенічній службі у Влахернському храмі, де зберігалася риза Богоматері, Її омофор (покривало) та частина поясу, перенесені з Палестини в V столітті. Саме в цей час Андрій, Христа ради юродивий, побачив під церковним склепінням з'явлення Пресвятої Богородиці в оточенні ангелів, пророків і апостолів.

Святий Андрій бачив, як від царських дверей до храму ввійшла осяяна світлом Богородиця у супроводі Св. Івана Хрестителя і Св. Івана Богослова та при співі великого хору святих:

Преблагословенна Богородиця просила Господа Ісуса Христа прийняти молитви всіх християн, прикликуючих Його Пресвяте Ім‘я і прибігаючих до Її заступництва. Вона довго молилася за весь християнський світ, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голови омофор і широко розпростерла понад головами народу у храмі.

Це чудесне з‘явлення Богородиці було прославлене присутніми в храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої у їх боротьбі із загарбниками. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів, а Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

За іншим переказом довідуємося, що під стінами Константинополя стояло військо русичів-язичників. Коли грецькі священики на чолі з патріархом занурили у води Чорного моря святиню – ризу Цариці Небесної, човни поган стали із громом та тріском битися один об одного. Налякані русичі на вцілілих суднах повернули геть, а їх провідники князі Аскольд і Дір, вражені таким чудом, що перевищувало людські можливості й розуміння, прийняли хрещення. Від часу чудесного з‘явлення Богородиці у Влахернському храмі, вістка про цю подію поширилась по всьому Константинополі, з тих пір було встановлено празник Покрова Пресвятої Богородиці 14 жовтня за новим стилем (1 жовтня за старим). Уславлення празника яскраво відображено у піснеспівах, в яких Богородиця звеличується як повновладна владарка, якій поклоняються і на небі і на землі:

Святі піснетворці, прославляючи Пресвяту Богородицю підкреслювали Її значимість у спасінні людства, як відкупительку за прадавній гріх: сею бо адамъ от тля избавыся (кондак). У празничних піснеспівах, особливо у жанрі канону, Богородиця звеличується у яскравих старозавітніх образах, що свідчило про прадавнє передчуття приходу у світ Святої Діви, що народить Спасителя:

Святі гимнографи для підтвердження майбутньої небесної прослави Богородиці використали також слова псалмопівця Давида (44 псалом):

Зазначимо, що у Візантії після падіння Константинополя у 1453 році празник Покрова Песвятої Богоматері перестав святкуватися, але в Україні-Русі став одним із найбільш шанованих. До Богородиці прибігали українські князі, козаки й гетьмани, славні Запорожці мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці, а століттями пізніше Українська Повстантська Армія проголосила празник Покрова своїм офіційним святом. Тож християни завжди вважали Богородицю своєю вірною і невтомною заступницею і дотепер просять у ЦарицІ Небесної допомоги і захисту, водночас прославляючи Її велич та милосердя:

Ікона поч. ХІХ ст. з Богородчанського р-ну, Івано-Франківщина

14 жовтня - Покров Пресвятої Богородиці

Празник Покрова Пресвятої Богородиці має дивовижну історію виникнення і встановлений на честь з'явлення Божої Матері в одному із храмів Константинополя. За переказом, в час правління імператора VІ Філософа (886-912), коли на місто напали сарацини, жителі молилися на всенічній службі у Влахернському храмі, де зберігалася риза Богоматері, Її омофор (покривало) та частина поясу, перенесені з Палестини в V столітті. Саме в цей час Андрій, Христа ради юродивий, побачив під церковним склепінням з'явлення Пресвятої Богородиці в оточенні ангелів, пророків і апостолів. Святий Андрій бачив, як від царських дверей до храму ввійшла осяяна світлом Богородиця у супроводі св. Івана Хрестителя і св. Івана Богослова. При співі великого хору святих Преблагословенна Богородиця просила Господа Ісуса Христа прийняти молитви всіх християн, що прикликали Його пресвяте ім‘я і прибігали до Її заступництва. Вона довго молилася за весь християнський світ, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голови омофор і широко розпростерла понад головами народу у храмі. Це чудесне з‘явлення Богородиці було прославлене присутніми в храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої у їх боротьбі із загарбниками. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів, а Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

Від того покрову-омофору празник дістав свою назву. Покров став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

Франческо / Francesco (1989)
http://www.ex.ua/12151748

13 жовтня 2013 року - Всесвітній день Винагороджаючого Св. Причастя

..."Четверте з'явлення Містичної Троянди у Фонтанелле, 6-го серпня 1966 року, в день свята Преображення Господа Ісуса Христа.

Піріна прийшла до джерела, де вже було чоловік 200. Це було о 14 годині 30 хвилин. О 15:00 годині вона попросила людей молитися Розарій. При четвертій Тайні вона вигукнула: "Дорога Матір Божа тут!" Зразу западає глибока тиша, і всі з благоговінням слідкують за небесним діалогом.

Пресвята Богородиця обернулася до Піріни і сказала: "Мій Божий Син Ісус знову післав Мене сюди, щоб поклопотати про введення ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ СПОКУТИ ПРИЧАСТЯ, котрий повинен бути 13-го числа жовтня місяця. Цей день СПОКУТИ ПРИЧАСТЯ повинен розповсюдитись на весь світ. Перший раз він повинен відбутися в цьому 1966 році і повторюватися щорічно. ВСІМ СВЯЩЕНИКАМ ТА ВІРУЮЧИМ, КОТРІ ПІДТРИМАЮТЬ ЦЮ ЄВХАРИСТІЙНУ ПРАКТИКУ, Я ОБІЦЯЮ ЧИСЛЕННИЙ ДОСТАТОК МОЇХ БЛАГОДАТЕЙ". ...

..."Після Мого вознесіння на небо Я завжди виступала, як Мати і Посередниця між моїм Божим Сином Ісусом та усім людством. Скільки Я роздала благодаті напротязі усіх цих віків..., скільки милостей!... Від скількох кар Я оберегла... Скільки діалогів у мене було з душами... Скільки разів Я відвідувала землю для передачі моїх звернень, але люди продовжують, не дивлячись ні на що, гнівити Господа! Ось пояснення Мого бажання про створення всесвітнього дня відкуплення Причастя. Це буде жест любові, жест вдячності Божих дітей по відношенню до Господа. Я вибрала це місце Монтіхіарі, тому що серед скромних та простих землеробів можна знайти смирення, яке існувало у бідному Вифлеємі. Це місто, де завжди будуть багато молитися, стане містом великого благословення"...

Святий Григорій Чудотворець

Святий Григорій Чудотворець, відомий теж як Григорій Неокесарійський (англ. Gregory Thaumaturgus, Gregory the Wonderworker, † 270) — ранньо-християнський святий, єпископ Нової Кесарії (столиці Понту в Малій Азії), чудотворець.

Святий Григорій Неокесарійський народився у знатній поганській родині в місті Новій Кесарії в Малій Азії. До Христової віри Григорій навернувся у 238 році, а незабаром його висвятили на єпископа його рідного міста, і займав він цю посаду тридцять років. Люди у його єпископській столиці були дуже грішними, у місті було лише сімнадцять християн, тож Григорій з великою ревністю взявся до духовної праці над наверненням поган. Бог наділив Григорія даром чудотворення і він молитвою лікував недужих, водночас навертаючи їх до правдивої віри. Коли відновилось переслідування християн, владика переховувався в горах. У 264 році відбувся в Антіохії Собор, на якому Григорій разом з іншими єпископами засудив єретичне вчення єпископа Павла зі Самосати.

У життєписі Григорія записано, що перед смертю він поцікавився, скільки в місті залишилося поган - виявилося, що тільки сімнадцять. Помер Григорій Новокесарійський 270 року. Згодом його святі мощі перенесли до монастиря в Калябрії в Південній Італії.

12 октября. Преподобный Кириак отшельник

http://vk.com/video174147137_166253285?list=d8929730edded891a6

Преподобного Кириака отшельника

   Преподобный Кириак, Коринфянин, сын священника, восемнадцати лет от роду (около 465 года) тайно от родителей отправился в Иерусалим и, обойдя св. места, перезимовал в одном монастыре близ Сиона, а потом пошел в пустынную лавру преп. Евфимия (20 января), который, испытав, постриг в иночество и послал на Иордан к преп. Герасиму (4 марта). Герасим велел ему жить в общем монастыре на различных послушаниях. По смерти же преп. Герасима (475 года), Кириак возвратился в лавру преп. Евфимия (умершего несколько прежде) и испросил у игумена Илии позволения жить в уединенной келье. Это было на двадцать седьмом году возраста его. Он имел собеседником только монаха Фому, совершенного житием, но и с тем скоро разлучился. Ибо посланный в Египет по монастырским делам, Фома был удержан Александрийским патриархом Тимофеем и посвящен во епископа Абиссинии. Десять лет пробыл он в лавре и сделан был диаконом; затем, по случаю раздора между монахами, удалился в монастырь Сукийский (Ветхую Лавру), где, только после четырехлетнего искуса, допущен к диаконскому служению, а через три года после сего и пресвитерства удостоен. Пробыв тут тридцать лет, семидесятилетний Кириак удалился на безмолвное житие в пустыню и провел там 15 лет. Затем возвратился в Сукийскую обитель и преставился тут, более 107 лет от роду, в 557 году.

По житиям Филарета Черниговского

Преподобный Харитон Исповедник

Преподобный Харитон Исповедник пострадал в Иконии во время одного из гонений на христиан при императорах Галерии (305 - 311), Максимиане (305 - 313) или Ликинии (311 - 324). В исповедническом подвиге его укреплял благодатный пример святой первомученицы Феклы (память 24 сентября), уроженки его родного города, память которой он особенно глубоко чтил. Святой Харитон мужественно обличил языческих богов и твердо исповедал веру в Единого Истинного Бога - Христа-Спасителя. Святой Исповедник претерпел жестокие мучения, но, по Промыслу Божию, остался жив. Когда гонения утихли, святой был освобожден из заключения и всю свою жизнь посвятил служению Господу. Направляясь в Иерусалим на поклонение святым местам, он попал в руки разбойников. Они связали его и бросили в пещеру, намереваясь затем убить, а сами поспешили на промысел. В ожидании смерти святой горячо молился, благодарил Бога и просил Его сотворить с ним по воле Своей. В это время в пещеру заползла змея и стала пить вино из стоявшего там сосуда, отравила его своим смертоносным ядом. Вернувшись в пещеру, разбойники напились отравленного вина и все до одного погибли. Преподобный Харитон, воздав благодарение Богу, стал подвизаться на месте своего чудесного спасения. Награбленное разбойниками золото он раздал нищим и в монастыри, а в разбойничьей пещере устроил церковь, вокруг которой со временем образовался монастырь - знаменитая в Палестине Фаранская Лавра. Преподобный Харитон сам составил строгий устав для своей обители. Стремясь к уединению, преподобный ушел дальше в пустыню, но и там не отвергал тех, кто нуждался в его духовном руководстве, и основал еще две обители - Иерихонскую и Сукийскую, именуемую "Ветхой Лаврой". В конце жизни преподобный Харитон подвизался в пещере на горе, близ Сукийской обители, но не оставлял руководства братией всех трех основанных им обителей. По преданию, преподобный Харитон составил чин иноческого пострижения. Скончался преподобный Харитон Исповедник в глубокой старости и был погребен, по его завещанию, в Фаранской обители, в церкви, построенной на месте разбойничьей пещеры.

мч. Калістрата і дружини його

За правління імператора Діоклетіана в полку воєводи Персентина служив у кінці III ст. християнський вояк Калістрат. Якось його товариші почули, що він у молитві декілька разів промовив Ісусовк ім’я. Вони донесли про це воєводі, який намагався примусити Калістрата принести жертву поганським божкам. Але Калістрат не заплямував своєї душі ідолопоклонством. Тому його почали мучити різними способами.

Завдяки мужності Калістрата і його молитві за мучителів 49 вояків увірували у Христа. Тоді воєвода наказав Калістрата і новонавернених вояків зарубати мечем. Після цього до Христової віри навернулося ще 135 вояків. Щоб не довести до бунту цілого полку, цих новонавернених християн воєвода залишив у спокої. Вони поховали тіла 50 святих мучеників, а над їхнім гробом згодом збудували церкву.