Зиму люблю, коли падає лапатий сніжок, вітру немає і тепло,  особливо любила у дитинстві. Йшли з санчатами на берег річки і на високу кручу, з якої спускалися. Санчата котилися дуже довго. Правда і вилазити на ту кручу було довго,але це того варте...  Поясню на рахунок берега річки. Колись на цьому місці протікала річечка, а потім змінила своє русло , але люди все одно називають це місце берегом. Навіть вулицю назвали Берегова. Трохи води там, у руслі все ж таки накопичувалося і потім вона замерзала. Виходив величезний каток, навіть, коли лід проломлювався, було не страшно, тому, що глибина тільки по пояс дитині... . А ще ми з сестричкою любили робити "хату" у снігу. Саме у такій сніговій "хаті" ми одного разу просиділи досить довго, аж похворіли, бо сиділи на снігу і якщо чесно, жували сніг... Пам"ятаю, що снігу випадало дуже багато. Вікна будинків повністю замітало снігом, це близько 1,5 - 2 метра снігу. Не можу передати, як нам у дитинстві було весело бігати по тунелях снігових, які тато робив у снігу, щоб пройти до буди песика, до хліву, де жити дві кози, свинка, курочки . У хліву ластівки  звили багато гніздечок , ми мали можливість влітку спостерігати, як вони годували своїх пташенят . Якщо чесно, я сумую за тими часами і часто згадую морозний запах, та запах сосни у хаті..Зиму любити не перестала, але на санчата вже давно не сідаю...
[ Читати далі ]