22 ноября запорожский «МИГ» опубликовала материал «Так кто же судьи?» с подзаголовком «На движимое и недвижимое имущество бывшего гендиректора Хортицкого заповедника наложен арест». Вот текст публикации. "Наша газета сообщала о судебных разбирательствах вокруг Константина Сушко бывшего генерального директора Национального заповедника «Хортиця», известного журналиста, публициста и писателя, лауреата премии имени Ивана Франко. Сегодня возникла необходимость заглянуть в истоки проблемы Константин Иванович, с чего все началось? С грубого увольнения меня с должности руководителя Хортицкого заповедника в октябре 2007 года. А чем было вызвано такое увольнение? Фактической причиной стало то, что, с одной стороны, в январе 2007 года я отказался потворствовать возможной незаконной приватизации конторы ЦИМЭЖа, размещенной на Хортице, а с другой, примерно тогда же, выступил против несвоевременных подводных изысканий у берегов Хортицы. Стремительное развитие заповедника, инициированное мной и начавшееся в 2005 году [особенно факт получения Государственного акта на право пользования заповедником всей землей Хортицы], не на шутку встревожило кое-кого из власть предержащих, а в среде завистников от науки вызвало раздражение. В результате, в марте 2007 года мои «доброжелатели» из обоих станов объединились, и через семь месяцев я лишился должности. Восстанавливаться не пытались? Меня сразу взяло под свою защиту мощное столичное адвокатское объединение «Корпоративні технології». Адвокат Елена И., изучив дело, уверенно сказала: Константин Иванович, в должности гендиректора мы вас восстановим в течение 15-ти минут. Наверное, слишком громко и радостно прозвучали эти слова кто очень хотел, тот их услышал, и уже через пару дней после первого, в мою пользу, судебного заседания против меня в Запорожье возбудили уголовное дело. Тотчас взяли подписку о невыезде. Затем возбудили еще одно уголовное дело и еще. Вдобавок, в канун второго, решающего, судебного заседания адвокат И. вдруг, без объяснения причин, отказалась вести мое дело. Из-за вереницы допросов одновременно по трем уголовным делам в Киев, естественно, съездить я не смог, вот все с моим восстановлением и заглохло. Тем временем и уголовные дела были закрыты. Только начал успокаиваться, как возбудили два «цивильных». Одно я проиграл, а другое сначала выиграл. По какому из них наложен арест на ваше имущество? По тому, которое я выиграл. Как так? Очень просто. Запорожская межрайонная природоохранная прокуратура стала инициатором иска ко мне на предмет взыскания в пользу Хортицкого заповедника 70548 гривен. «История вопроса» требует пояснения. По моей инициативе, на отрезке дороги, которая ведет в сторону бывшей комсомольской школы, сооружено ограждение из гранитных глыб, чтобы воспрепятствовать проникновению машин в зеленую зону. Работы выполнило ЗАО «Днепрострой». Все было хорошо до тех пор, пока та же межрайонная природоохранная прокуратура [ни с того, ни с сего?] вдруг решила проверить: все ли в порядке с оплатой? Оказалось, якобы не все! Из 127974 гривен «Днепрострою» перепало лишних 70548 гривен. Именно эту сумму я «должен вернуть государству». А как вы ее заполучили? Вот именно! Не гендиректор вел объект, не я устанавливал расценки, вдобавок, вскоре после моего увольнения, мой преемник на должности гендиректора и руководитель «Днепростроя» подписали соглашение о том, что весь объем работ выполнен именно на сумму 127974 гривен. Но даже, если бы перерасход и имел место, то как бы я получил те 70 с лишним тысяч? Их надо было обналичить. К тому же в чужой бухгалтерии. Значит, к делу причастен еще и бухгалтер! Кто он? Неизвестно. Короче, полный абсурд, не случайно в 2010 году я выиграл дело в Жовтневом районном суде. Прокуратура направила жалобу в Апелляционный суд нашей области, я и там его выиграл. Затем была жалоба в Верховный Суд. И вот из Киева дело неожиданно вернули на повторное рассмотрение Сначала в районный? Да. Слушание дела состоялось в Жовтневом районном суде 25 июля сего года. Без меня, поскольку я находился за пределами области, к тому же был болен, о чем прислал документ и заявление с просьбой перенести заседание. Просьбу мою не удовлетворили, с решением суда в установленный законом срок не ознакомили, зато 10 ноября я получил из государственной исполнительной службы сообщение, что все мое движимое и недвижимое имущество арестовано Что намерены делать? Впервые за все эти пять лет судебных разбирательств я почувствовал себя жутко уставшим. И гнетет не столько судебная волокита, сколько осознание, что после всего, сделанного по моей инициативе на Хортице, с меня же да еще и В ПОЛЬЗУ ЗАПОВЕДНИКА, по иску его руководства (!) взялись взыскивать сумму, которой у меня нет и никогда в полном объеме не было. Не так больно, как противно и досадно за тех, кто все это творит. Воистину, как говорится: о времена, о нравы!"Запорожская областная организация Национального Союза журналистов Украины объявляет сбор средств в помощь К.Сушко. Деньги можно перечислить в Запорожское отделение «Приватбанка», через банкомат, на пенсионный счет К.Сушко: 6762 4685 0169 3927, или передать наличными. Контактные телефоны: (0612) 62-68-39, (044) 279-24-15, (099) 069-52-20.---------------------------------------------------------------------------------------------------Через неделю, 29 ноября, «МИГ» вернулся к теме, сообщив в сжатом варианте то, о чем вы только что прочитали. При этом на первой полосе разместился броский анонс: «Исполнительная служба взыскивает с писателя и краеведа Константина Сушко 70 тысяч гривен. Друзья идут на помощь». То есть газетчики постарались по максимуму привлечь внимание к беде, в которую попал их коллега. Я размещаю эту информацию на «Заборе» по той причине, что о творимой в Запорожье несправедливости нужно кричать не только со страниц популярного у нас «МИГа». Как явствует из газеты, Сушко «отказался потворствовать возможной незаконной приватизации конторы ЦИМЭЖа, размещенной на Хортице». Этот капитальный особняк еще в 90-е должны были передать заповеднику (не передали и до сих пор), новый гендиректор планировал, завершив тянувшуюся годами судебную тяжбу, разместить в здании два музея природы и археологии. Губернатор Запорожской области Евгений Червоненко, назначенный на свою должность в декабре 2005-го, имел, видимо, на просторный домик другие планы. Итог таков: генеральный директор, заручившись поддержкой Киева, не подчинился прихоти «губера», что, судя по всему, Червоненко воспринял очень болезненно. О равнодушном, чисто потребительском отношении к Хортице автогонщика Евгения Червоненко, стоявшего у руля области два года, можно судить потому хотя бы, что, живя все время на милицейской базе отдыха, размещенной на самом Острове, он ни разу не побывал в заповедных плавнях, не посетил других уникальных исторических мест. Приведенные мною факты взяты из книги «Бентежна Хортиця», в которой её автор Константин Сушко детально описал многострадальную историю своего директорства. Думаю, читали эту книгу немногие, а кто прочел, знает, какие бои приходилось выдерживать генеральному директору Национального заповедника с теми, кто хотел приспособить Хортицу под строительство аэродрома, элитных саун и ресторанов, оттяпать землицы под личный особнячок, пробить скважину для добычи воды, нужной для производства водки. Найдите «Бентежну Хортицю» в областной библиотеке имени Горького, в Интернете, узнайте, как непорядочно вели себя известные в нашей области и в Украине чиновники и деятели культуры по отношению к Константину Сушко и шире Хортице. Цитата из книги: ««Багатьох державних службовців запорізького розливу не влаштовувало те, що Сушко розвиває заповідник в ІСТИННО НАЦІОНАЛЬНОМУ дусі. Звісно, відкрито про це ніхто не заявляв діяли спідтишка». Несколько лет назад предшественник Червоненко на посту запорожского губернатора Юрий Артеменко (именно он поддержал приход Сушко на должность гендиректора весной 2005-го) предостерег своего протеже: «Твое непослушание Червоненко тебе не подарит». Как в воду глядел! В том, что судебный иск высосан из пальца с подачи «червонца», не сложно предположить. Допускаю: в основе «наезда» - не только личная неприязнь экс-губернатора-автогонщика, в свое время Сушко многим отбил охоту приватизировать Хортицу. В нашем случае главное, что административно-правовая система, суть которой свора аморальных высокопоставленных чинуш, в очередной раз беззастенчиво подмяла под себя законность и справедливость. Кому-то в Киеве очень хочется растоптать Сушко, добить и без того поверженного не показного защитника главного острова Украины. Нельзя этого допустить! Все что требуется от нас, людей порядочных и обычных поддержать Сушко не только сочувствием. Будем людьми, вопреки червоненкам и им подобным. Юрий Гаев

Сьогодні пропоную помандрувати до Холодного Яру.Серцем цієї чарівної місцевості є Свято-Троїцький Мотронинський жіночий монастир.Чому Мотронинський?На це питання відповідь дає старовинна легенда.

І хоча це лише легенда,ще ні одне історичне джерело краще за неї не пояснило історію походження цього монастиря,якому судилась тяжка доля:згоряти в боротьбі з ворогами,щоб потім,подібно птахові-Феніксу,відновлюватися з попелу і знову звати до боротьби за волю.

Легенда розповідає,що в часи князювання Ярослава Мудрого на місці стародавнього язичницького капища збудував нову фортецю князь Мирослав,Смілянський воєвода.Повертаючись водним шляхом з переможного походу,він вирішив перевірити пильність фортечної залоги на чолі з молодою княгинею Мотрею.Для цього він переодягнув своїх воїнів в печенізький одяг.Як виявилось,пильність була на висоті,бо княгиня власноруч влучила з лука в печенізького ватажка,яким вбрався Мирослав.На руках своєї коханої дружини він і помер.Княгиня Мотрона з горя і розпуки  наказала затопити лодію з тілом чоловіка,а сама постриглася в черниці.На місці ж фортеці  заснувала чоловічий монастир,на пам'ять про коханого чоловіка.З тих пір ,ніби,і зветься монастир Мотриним...

Може здатись дивним,але в наш час ця легенда,яка більше схожа на казку,знайшла наукове підтвердження.Спеціалісти-гідрологи,які працювали в цій місцевості,виявили,що яр,в якому зараз знаходиться Свято-Онуфрієвське джерело(попід самим монастирем),є ніщо інше як старе русло річки Косарки,яка в ті літописні часи була судохідною.Косарка впадала в Тясмин,який на той час був правим основним рукавом Дніпра.Так що лодії  могли вільно заходити до самої фортеці.Саме так це було,чи трохи інакше,але з впевненістю можна сказати,що легенди на пустому місці не народжуються.

Недовго процвітала новостворена обитель,бо вже протоптали стежки на Русь ординські завойовники.Мотрин монастир було спалено,а майже всі монахи загинули в боротьбі.Кілька століть лише одинокі подвижники переховувалися в печерах.На козацьку добу припадає новий виток розвитку обителі.Гетьман П.Сагайдачний взяв монастир під свою опіку і обитель стає духовним центром Зопорожжя.В цей час монастир укріплюється,розбудовується.Саме в цей героічний час прокопуються таємні підземні ходи ,підземні церкви та схрони.Холодний Яр попід землею з'єднується с Суботовим,Чигирином,іншими монастирями.Розповідають про підземні ходи,по яких вільно міг рухатись вершник на коні.В монастирі існував шпиталь для поранених і літніх запорожців.Траплялося,що козак приїздив сюди доживати віку,але,набравшись сили від цілющого монастирського джерела,знову повертався на Січ,щоб воювати з ворогами.

Під час визвольної війни під проводом Б.Хмельницького монастир знову опиняється в вихорі історичних подій.Мотронинські ченці допомагали козакам де порадою,а де і своєю міцною рукою.За це під час Руїни обитель не раз розплачувалась,попадаючи під шляхетські напади і руйнації.А під час оборони Чигирина 1677-1678рр.монастир остаточно було стерто з поверхні землі,тепер вже турками.Але вже вдруге свята обитель відбудовується.І під час Коліївщини знову опиняється в горнилі боротьби за волю і долю.Саме ченці монастиря на чолі з ігуменом Мельхіседеком Значко-Яворським посвятили ножі гайдамакам в монастирському ставку,який з тих пір став зватися Гайдамацьким.

Нинішня кам'яна Троїцька церква збудована на місці старої дерев'яної,в якій вінчалися Богдан Хмельницький з Ганною Сомківною.Зважаючи на історію монастиря російська царська влада побоювалась нових хвиль спротиву з Холодного Яру і в 1911 році монастир було перетворено на жіночий.Незважаючи на це монастир активно включається в національно-визвольну боротьбу і стає центром Холодноярської республіки.Багато монахинь допомагали повстанцям,працюючи розвідницями і зв'язковими.Майже 10 років скликав Мотрин дзвін борців за волю України.Совдепія,коли врешті-решт подолала повстанців,цього обителі не простила,і зруйнувала,на цей раз вже втретє...

Але більшовикам не вдалося хоч би для чого пристосувати монастир і він багато років простояв пусткою,піддаючись руйнації.Якийсь час тут створили комуну,але більшовикам було незатишно у цьому ворожому для них лісі і комуна швидко розпалася.Пізніше були плани створити тут лепрозорій,але,на щастя,не склалося.

З 1991 року починається відродження монастиря,але,на жаль,українська святиня потрапляє в руки Російської православної церкви

Не дивлячись на протести істориків була збудована нова келійна будівля,яка повністю дисгармонує з будівлею Троїцької церкви

Біля монастиря завжди йде жвава торгівля медом,сувенірами,виробами ручної роботи

Поруч з монастирем є цілюще Свято-Онуфрієвське джерело,вода з якого ще козаків зцілювала від багатьох хвороб.Особливість води полягає в тому,що вона містить срібло і радон в концентраціях,які найбільш корисні для людини

Попивши цілющої водички і кинувши в джерело монетку,щоб повернутися сюди ще,знову прямуємо  до монастиря.На подвір'ї є чимало нових будівель

Новий монастирський погріб зовсім не схожий на старий

Монашки освоюють нові аграрні технології

і стару сільськогосподарську техніку

Церкву активно" прикрашають"

На подвір'ї монастиря стараннями монашок розкинувся чималий черешневий(і не тільки)сад

Пора вже вертатися додому.Коли вийшов за межі монастиря,то помітив,що біля монастирської брами лежить симпатичний песик.Мабуть той,біля будки якого на території  було написано:  "Собаку не злить и не гладить!"

Кожен,хто хоч раз бував в Холодному Яру,відчував на собі вплив якоїсь чудодійної сили,яка наповнює душу людини чимось світлим,радісним.Позитивну енергетику цих місць одні вчені приписують вулкану,який діяв тут два міліони років тому,інші метеориту діаметром 2,5 км,який,зіштовхнувшись з Землею,утворив Холодноярську западину.

Рельеф урочища горбистий з великою кількістю глибоких балок з крутими схилами. Днищами балок протікають понад 30 джерел та струмків. Кожне урочище, балка, поле, лісок, річечка і струмок має свою назву. Найглибша і найдовша балка називається Холодним Яром, а від неї і вся територія навкруги носить цю назву. Є тут яри Кириківський, Святий, Чорний, Січовий, Гайдамацький, Циганський, Поташний, Гадючий, Червоний, Кривенків, Скарбний, Чернечий та інші. Загальна довжина балок-ярів та їх відгалужень орієнтовно становить 250 км.

Археологами знайдено тут залишки багатьох археологічних культур, починаючи з трипільської. Збереглися залишки кількох древніх городищ. Найбільше з них Мотронинське Скіфське городище, яке датували VI століттям до н.е. Висота земляних валів довкола цих городищ навіть зараз вражає вчених. 

Холодний Яр нині це реліктовий лісовий масив, який охоплює близько семи тисяч гектарів. Тут більше 150 унікальних історичних, наукових та археологічних обєктів, і за цим показником Яр посідає перше місце в Україні. Довкола нього ще трапляються кургани різних епох ,зокрема, й скіфської.

  

Центр давнього городища Свято-Троїцький Мотронинський монастир . Заснований на початку другого тисячоліття, свого часу він став центром гайдамацького повстання Залізняка,а в на початку 20-го сторіччя- Холодноярської республіки. Сьогодні багаторазово відновлювана після знищення Троїцька церква мало нагадує історичну, як і довколишні господарсько-житлові прибудови. Поруч з монастирем залишки колишніх таємничих кілометрових підземних печер . Подейкують, що печери ці прориті дуже давно ще з часів древніх городищ, де вони нібито були частиною оборонних споруд і загалом становили більше 15 км.Прориті зі знанням справи,передбачена навіть вентиляція підземних ходів. Знайдені і залишки церков в цих печерах. Ці печери активно використовували повстанці різних часів, зокрема й Холодноярської Республіки. Саме тому їх активно знищували, зокрема й в 20-х роках минулого століття. Зараз майже нема доступу до цих підземних лабіринтів.

Поруч з монастирем знаходиться Гайдамацький став, де ігумен Мотриного монастиря Мельхіседек Значко-Яворський посвятив зброю гайдамакам. Сьогодні тут святять символічну зброю козаки та проводять урочистості з нагоди вшанування Героїв Холодного Яру.

Сьогодні Холодний Яр філіал Національного історико-культурного заповідника «Чигирин».Вся територія Холодного Яру має велику кількість джерел питної води.Місцеві цілющі джерела унікальні. Стверджують, що вода дійсно вирізняється оптимальною кількістю родону і срібла в воді.. І нібито витікає з трьох озер під Холодним Яром, які є своєрідними артезіанськими басейнами підземного моря питної води, що утворилися внаслідок вулканічної діяльності два мільйони років тому.

Джерело "Дзюркало" в с. Мельники

"Живун" біля с.Головківки

До цих джерел завжди велика черга людей,бажаючих набрати цілющої води.Навіть місцеві переважно беруть воду тут,і це при тому,що в кожному дворі є криниця.

Родзинкою села Медведівки є Успенська церква 1864 року

Є також памятник ватажку Коліївщини Максиму Залізняку.

В с.Мельники встановлені памятники Героям Холодного Яру

І автору книги "Холодний Яр" Ю.Горліс-Горському

На хуторі Кресельці встановлено памятні знаки на місці загибелі отамана Холодного Яру Василя Чучупаки

та на честь перебування в Холодному Яру Т.Г Шевченка

Можна оглянути памятний знак "Тулумбас",встановлений на місці,де знаходилась гайдамацька січ

Ще одна памятка Холодного Яру тисячолітній дуб,який носить імя Максима Залізняка. Височіє він на схилі Кириківського яру на хуторі Буда. Дуб Залізняка сьогодні, зважаючи на вік, не в найкращому стані. Офіційно йому нараховують десь 1100 років.Це справжній патріарх серед дубів і одне з найстаріших дерев України. 

 

Поруч з дубом знаходиться братська могила жителів хутора Буда,яких розстріляли фашисти під час другої світової війни

Славиться Холодний Яр і своєю неповторною природою.Розкішні краєвиди здавна притягують сюди художників і фотографів.І,мабуть,саме краєвидам  Холодний Яр в великій мірі зобовязаний своєю позитивною енергетикою.

Помічена одна особливість Холодного Яру:хто хоч раз побував на його теренах,той повертається сюди ще і ще і веде з собою друзів.Не памятаю,хто це сказав,але це факт незаперечний.У всякому разі ті,кому я показав в свій час Холодний Яр,полюбили його всією душею і відвідують його постійно.Більш того,виникає якась потреба в відвідинах цієї чарівної місцевості.

На сайті Черкаської міської ради всі бажаючі можуть здійснити віртуальну мандрівку найвизначнішими місцями Черкас

Окрасою міста Кам'янки,що в Черкській області,є річка Тясмин.Ця річка майже замкнутим колом звивається навколо Холодноярського плоскогір'я.Може видатись дивним,але від витоків  річки до місця її впадіння  в Кременчуцьке водосховище по прямій лінії всього 25 кілометрів.Це при тому,що протяжність течії річки майже 200 кілометрів.Підвищена хвиляста поверхня Придніпровської височини зумовила те, що Тясмин в районі Кам’янки має вигляд гранітного каньону.

Досьогодні вчені сперечаються про походження назви річки.Одні з них,з огляду на те,що річка,звиваючись,декілька раз змінює напрямок свого русла,виводять її назву від татарського "тасма"(стрічка),інші,враховуючи природні особливості берегів,які кам'яними обіймами стискають річку,схиляються до думки,що назва  означає "кам'яне місце".До речі,саме від цих  кам'яних скелястих і берегів і походить  назва  містечка.

На думку геологів, долина річки Тясмин утворилися ще за часів танення льодовика. При потеплінні величезна льодова маса відступала,згортаючи все на своєму шляху,і на її місці утворився каньон.Відбувалися ці процеси не багато не мало два мільярди років тому.Хоча цей каньон не такий величний,як каньони Миколаївщини,чи Буцький каньон,все ж він має неабияке наукове значення.

Тясминський каньйон – це 12-15-метрові скелі, які  велично здіймаються над річкою, мальовничий ландшафт лісостепової зони,  ряд  рідкісних судинних рослин і реліктовий комплекс  мохів ,яких тут більше 50  видів. Скелі каньйону поросли глодом, татарським і польовим кленом.  Зустрічаються тут і регіонально рідкісні рослини – папороті видів  аспленій волосовидний,  багатоніжка, цистоптерис. Правий берег Тясмина представлений  степовою рослинністю.

Тясминський каньон-цінна пам'ятка природи місцевого значення,зареєстрована в 1975 році.Сьогодні ж,з огляду на величезну кількість реліктових рослин,які тут зростають,і важливість їх збереження,ставиться питання про зміну статусу каньону на пам'ятку державного значення.

Неабиякий інтерес ботаніків викликає флора степових схилів і ділянок степу,що розкинулись по обидва боки Тясмину.На степових схилах переважають рослини,які раніше домінували в українських степах,а зараз,завдяки діяльності людей,в інших місцях майже не збереглися.Багато з цих рослин занесені до Червоної книги України.

Краса скелясих берегів Тясмину  та скелі каньону привертали увагу не одних лише вчених.Російський поет О.Пушкін,який приїхав в 1820 році до Кам'янки,був зачарований красою тутешніх місць.Розповідають,що саме скелясті береги Тясмину надихнули поета на вірші,які ввійшли до кращих шедеврів світової лірики.Але,чи то Пушкін далі скелі,яка зараз носить його ім'я,більше ніяких скель каньону не бачив,чи просто так місцеві краєзнавці подають історію,але зараз,коли питаєш,що з природних цікавинок варто подивитися в Кам'янці,віповідають,що скелю Пушкіна,замовчуючи про сам каньон,який розташований від скелі Пушкіна трохи в низ за течією.

Скелястими берегами Тясмину любив гуляти і П.І.Чайковський.Ввійшовши в життя композитора,цей мальовничий куточок природи назавжди залишився в його серці ,спогадах і,звісно,в музичних творах.

Хочеться сказати,що в межах каньону б'є багато джерел і струмків з питною водою,які є хоч невеличкими,а все ж притоками Тясмину.Особисто я,гуляючи каньоном, нарахував їх щось біля десятка.

Тож рекомендую вам прогулянку цим мальовничим каньоном,під час якої ви зможете побачити багато чарівних краєвидів,подихати чистим повітрям і послухати...тишу.Як дістатися каньону?Враховуючи,що вказівників для туристів там немає,найкраще пройти до нього від автостанції ,яка розташована поруч,пішки,чи проїхати велосипедом.А от автівку краще залишити на горі.

А тим часом Тясмин,річка зі скелястими берегами,як і тисячі років тому,несе свої спокійні води полями,лісами і перелісками...

Днями попутні вітри занесли мене в Малу Смілянку.Бажання побувати в цьому селі зявилось в мене після того,як отримав інформацію про те,що на території Малої Смілянки міліони років тому діяв вулкан.Оскільки вулкани-явище нехарактерне для загалом рівнинної Черкащини,мені стало цікаво,як виглядає ця місцевість зараз.Але скільки я не розпитував місцевих про вулкан,вони лише здивовано здвигали плечима і дивилися на мене як на пришельця з іншої планети.Коли ж я в розмові згадав про гранітний карєр в Малій Смілянці,про який мав точні дані,то мені відразу ж показали до нього дорогу.

Розробка Малосмілянського карєру почалась в 1954 році.З огляду на те,що запаси каменю великими тут не були,за кілька десятків років роботи на карєрі припинили,а сам котлован було затоплено.Поступово береги котловану заросли деревами та кущами,і цей покинутий індастріал переторився на чудове озеро зі смарагдовою водою,яке так манить до себе відпочивальників.Озеро,за словами мешканців села,має пристойну глибину-до 80 метрів!

А як же вулкан?Адже Володимир Бєлий, провідний геолог Черкас, стверджує,що на території Черкаської області 40 млн. років тому в Мезозойську еру відбулося виверження вулкану.І було воно саме  в районі села Мала Смілянка - вулкан так і називається Малосмілянський. У кратері вулкану утворилося озеро, вода в якому не замерзає навіть взимку. Поблизу вулкану учнями геологічного гуртка,під керівництвом Володимира Пилиповича, були знайдені речі первісних людей, які там проживали 40 тис. років тому: молоток, сокиру, шкребки, наконечники для стріл - і все це з халцедону.А первісні люди,як відомо,полюбляли селитися поблизу згасаючих вулканів,використовуючи їх тепло.Крім того черкаські дослідники встановили, що на Смілянщині дійсно відбувалися вулканічні процеси. І тривали вони протягом 100 - 50 млн. років. Були пробурені свердловини,проби з яких було направлено до Києва для проведення аналізу. Як наслідок, геологи виявили вулканічні породи, у складі яких міститься велика кількість сірки та фосфору.Варто сказати,що інших озер в Малій Смілянці немає.

Тож, що мені вдалося побачити:звичайний затоплений карєр,яких на Черкащині десятки,чи справжнє вулканічне озеро?Що б це не було,але на це варто подивитися,бо це справжня перлина! Видовище на вас чекає неймовірне!

Слід додати,що Малосмілянський вулкан-не єдиний на Черкащині.В недалекому від Малої Смілянки селі Ротмістрівка в давні часи теж діяв вулкан.Цікаво,може хтось має якусь цікаву інформацію на тему Черкаських вулканів?

А я тим часом викладаю ще пару пейзажів з цієї мандрівки.