Спи, сонечко  красне,

Спіть, оченьки  ясні,

Спи, личко  рум'яне,

Спи, я  тобі  заспіваю…

*****

Спи, коли  спиться,

Як  радісно, то  смійся,

Що  думаєш, нехай  сниться,

Ні  на  кого  не  дивися…

*****

            Нехай  ніченькою  зоря

Тебе  заколиха,

Як  мати  в  цю  годину

Колиха  дитину…

*****

Спокійної  ночі,

Спокійних  дум.

Спи  і  мрій  у  сні,

Ринь  у  сни  чарівні...

*****

Наяву, в  майбутньому

І  у  сні  не забутньому…

Болить  серденько, журиться  дух.

Очі  заплакані, мозок  напух.

Не  тримаю  нещасні  болі…

Йдіть  на  волю!..

Залишіть  мене, я  не  ображусь.

Ідіть  та  знайте, я  не  поскаржусь.

Голос  не  хоче  говорити…

Дайте  попити…

Нап'юся  отрути  і  скоро  вмирати.

Дарма  жити – не  вмію  брехати.

Мрію  спати  у  вічному  сні…

Прошу, заберіть…

Обіцяю, навчуся  правильно  жити

І  всім  серцем-душею  любити!

Тільки  дайте  Вашу  волю…

Опущу  зброю…

*****

Склоняються  руки  в  часі  розлуки.

А  Ви  забираєте  інші  чесні  життя!

Мені  ж  нема  каяття!..

І  все-таки  нап'юся…

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, гортаючи  сторінки,

Ховаючись  плачу, зводячи  крапки  в  кінці.

Стискаю  серденько  від  болі  обома  руками

І  обмежуюся  майже  порожніми, але  дорогими  листами.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, ламаючи  мости,

Відкинула  незабуті  почуття. Якщо  зможеш, прости.

Думки  обертом, бо  знаю  як  тобі  зараз  боляче.

Власними  словами  обом  причиняю  болі, говорячи.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, втікаючи  від  себе,

Всією  душею, серцем  намагаюся  забути  тебе,

Але  нічого  не  виходить. Це  принесе  одні  страждання,

Самопожертвування, але  не  можу  інакше.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як я, розклеївшись  на  частки,

Впала  духом  і  пишу  надзвичайно  сумні  вірші.

Але, якщо  колись  випадково  прочитаєш  ці  рядки,

Прошу  тільки  про  одне, себе  ні  в  чому  не  вини.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, закриваючі  очі,

Не  впізнаю  себе  і  жадаю  безкінечності  ночі,

Щоб  більше  не  прокинутися, бо  світ  потемнів,

Наче  жахливий  проклятий  сон — навіки  згорів.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, дивлячись  сни,

Не  хочу  прокидатись, бо  бачу  тільки  очі  твої.

Почала  розуміти  настільки  тебе  не  вистачає

У  моєму  давно  забутому  і  порожньому  житті.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, закресливши  списані

Нами  сторінки, відмовилась  від  всього  в  житті.

Не  жалкуючи  себе, я  зроблю  щось  неможливе —

Загадково  прокинусь  й  загадково  ж  і  загину…

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, не  встаючи  з  ліжка,

У  маренні  благатиму, щоб  тебе  побачити, і  зрідка,

Дійсно, покажеться  хтось  схожий  на  тебе.

І  я  повірю, кидаючись  в  марево  нестерпно.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, в  останні  хвилини

Рушаю  туди, куди  не  слід  рушати  в  свої  роки.

Прошу, благаю, тільки  за  мною  не  йди!..

Я  сама..Я  сама  за  себе  постою, поки  стою…

Укрзалізниця (Державна адміністрація залізничного.. Ми прагнемо конструктивного діалогу з усіма нашимиклієнтами, та всіма, хто відвідує нашу сторінку.....

Слухаю «Траурний марш» Шопена
І отримую незвичайне задоволення!

Втеча з раю..
Кудись в пекло..
Я не знаю...
Стало темно..

Не хвилює..
Все навколо..
Намалюю..
Чорне поле..

Загорілась..
Тихо, як свічка..
Покорилась..
Ховала нічка..

Забирай..
Бо я так хочу..
Не питай..
Бо я промовчу..

Ані слова..
Ані пари з вуст..
Вся промова..
Біль та хруст..

Поховай..
Десь у пеклі..
Пам'ятай ..
Поминайте...

Мабуть, я дійсну стою між двома світами,
Коли втрачаю свідомість…
(*06.10.2013)

Друзяшки-ребятки, извините, что так долго не заходила на сайт, на блог...ничего не писала и вообще у меня был застой - конкретный застой эмоций....и застой всего! Так вышло...За эти пол года или год так много изменилось...Я думала, что все идет к лучшему..И вроде бы так и было..Я встретила молодого человека. А самое удивительное, что человек был действительно хорошим..Мы общались..и начали встречаться..Через некотрое время мы поссорились и расстались..И знаю, что я виновата во всем. Да, я возьму всю вину на себя: я глупая, я не такая как все, я проблемная, я вредная, я неадекватная, я такая, какая я есть..Я сама себя толком понять не могу!..И вроде бы делаешь все, как лучше..Стараешься, а выходит не настолько хорошо, как ожидается.. Очень не хотела расставаться..И говорила это ему..А он боится, что простит, а потом будет жалеть, что простил (при следующей ссоре). Но ведь так тоже нельзя. Без ссор тоже не бывает...И эта небольшая ссора уничтожает все то, что надо обоим дорого...В общем, что вышло, то и есть.  А мне так плохо..Такая тоска и пустота..И я каждый день, куда не еду ( что на работу, что на сессию..) постоянно проезжаю ту остановку, которая казалась родной..И душа разрывается..Часто слезы врываются..А люди смотрят на меня как на пришельца, мол "что с ней?"...- Ни с того, ни с сего...Бывает...Я с ума схожу..Мне так плохо..Настолько плохо, что у меня руки опускаются..Мне ничего не хочется..Я насилком себя заставляю улыбаться...(хотя бы на праздниках, на работе, детям..друзьям, родным...Я стараюсь..Но с меня плохая актриса..Мне иногда говорили, когда на каких-то мероприятиях фотографируют...мол - "улыбайся"...И я улыбаюсь через всю свою горечь...и боль - душевную боль..А вот пишу репост о наболевшом, так сказать, и плачу - слезы сами текут, не спрашивая разрешения..И не хочу я об этом делится с родными, друзьями, с коллегами..Не хочу, чтобы об этом знали те, которых я знаю..И мне тяжело так жить...Мне не хочется жить..И понимаю, что глупости и бред пишу...Но все же...Ко мне столько внимания появилось после того, как я убрала "семейное положение"..А я равнодушна..Я наверное никого больше так не полюблю...И видет Бог, я каждый вечер Его прошу, чтобы на утро не проснуться, чтобы вообще больше не проснуться...Я хочу забыться навсегда и это моя самая большая мечта. Раз я было не сдержалась..Парень очень хотел со мной познакомится и навязчиво предлагал выпить кофе и пообщаться...А я "не в какую.." А потом, он меня так достал и я малехо не сдержалась, ответила: "Хорошо, я с удовольствием встречусь за чашечкою кофе, если ты мне в кофе подсыпишь яду - сильного и быстрого действия и я встречусь.Не вопрос. Идет?"...Он наверное, бедняга испугался и подумал, что девушки голова не думает что говорит...И правильно, не надо со мной связываться - целее будете. Не судите строго...

Народ, взрослейте, а?) Взросление — это не лишение девственности, клубы, курение, алкоголь и понты. Это, когда понимаешь, что материться и бухать как скотина - это не круто....Бороться должен мужчина, ведь женщина выбирает сильных, смелых и настойчивых, а не тех, кто при малейшей ссоре опускают руки и уходят...Ведите здоровый способ жизни! Разве самым не приятно чувствовать себя здоровыми?

                                  
  

   РЕБЯТУШКИ, ЛЮБИТЕ И БУДЬТЕ ЛЮБИМЫМИ! 

               
        
Зачекай, сину, присядь зі мною.
Посидь хвилину і рушай від дому.
Не втримаю тебе...За що триматись?..
Тільки обіцяй Неньку не забувати!..

Призначено жити і йти на чужбину,
Але все одно любити, бо чужим загинеш.
А відмовлятись не можна - гріх втікати.
Доля, як та сторожа, буде карати...

Спитай свою долю, нащо готує?
І докажи їй кров*ю, що серце збудує!
Докажи, що ти людина і гідна стояти
Стояти, поки не прийде час вмирати!

                               
                     ...Стояла, дивилася  у  слід, і не вірила власним очам.
                     Ти просто йшов. Танув лід, позамовкали всі слова...

                                              

                                Він пройто йде, а я мовчки падаю.
                                Сонце блищить, а вітер ловить мене.
                                Колись і я мріяла піти в армію.
                                Серце зове, а здоровий глузд не веде...


                                    Він просто йде, а я мовчки падаю.
                                    Завмирає на місці серце і дух.
                                    Колись і я мріяла піти в армію,
                                    Таємничий, незнайомий друг.