В кіно щойно почула діалог:

- а ти що, її номер мобільного на пам'ять знаєш?
- звичайно. Якщо кохаєш - це тобі важливо.

Задумалася. Та я й свій пам'ятаю тільки тому, що там комбінація цифр, яку важко не запам'ятати. Для мене якось більше завжди важливими були і є зовсім інші речі відносно того, хто мені дійсно дорогий.
Пам'ятаю, яке обличчя в нього, коли він спить, зовсім спокійний і розслаблений. В житті ми всі носимо маски, і собою стаємо рідко, дехто взагалі тільки коли засне. Тому особливо пам'ять тримає моменти, коли бачиш таке ж абсолютно розслаблене обличчя в момент, коли разом.
Пам'ятаю, як жартує і про що - в чоловікові секс це мозок, єдина еротично приваблива його частина, що б вони там не думали)
Пам'ятаю, як комфортно разом мовчати, і про що цікаво розмовляти.
Пам'ятаю з яким дитячим захопленням він якось говорив про своє хобі, зазвичай не цікаве жінці, але оте щастя дитяче в голосі...яке не ховав, бо не страшно показати.
Пам'ятаю багато що, але не номер. Просто тому, що я жінка, а він чоловік, і якщо він хоче мене знайти - мій номер телефона для нього все ще той самий незмінно.

І подумалося - а недаремно ж цей діалог з фільму чоловічий , це "онлі фо мен"