Профіль

sonce-33

sonce-33

Україна, Черкаси

Рейтинг в розділі:

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіжі фотографії

Вид:
короткий
повний

Замітки:

всі
у блог
у співтовариства

sonce-33

sonce-33

НЕ В ТОМУ РІЧ...





Ця довга ніч короткою здається.
Приходиш ти - і я щаслива.
Цілуєш губи, перса, плечі...
А далі...Я не буду про це, милий.

Це божевілля: так, без міри...
Не треба слів, віршів і рими.
Сьогодні чоловік в моїй квартирі
Лишає запах табаку й інтиму.

Та не схотіла назавжди поруч,
І відпускаю тебе у ніч.
Міняю свято на сірі будні.
Я не кохаю? Не в тому річ...

sonce-33

sonce-33

ДОБРЕ ЖИТИ ЧОЛОВІКУ

ДОБРЕ ЖИТИ ЧОЛОВІКУ





Добре жити чоловіку,
А іще й холостяку!
Маєш подружок без ліку -
Обираєш будь-яку!

Підеш в гості - почастують,
За стіл садять там і тут!
Потім смачно нагодують,
Іще й чарочку наллють.

Сиди собі. причащайся, 
Борщик їж і їж сальце.
Тільки приязно всміхайся
Й натякай на те, на се...

А затим поженихайся.
Та до спальні не заходь!
За серденько   вмить хапайся
Й на хвороби переходь.

Покажи їй всі ренгени,
Ті місця, де й не болить.
Розкажи про алергени
І мотор, що торохтить.

І пройдись по депутатам
Під самісінький кінець.
Наостанок їй потицяй
Свій порожній гаманець.

А вже виймеш  із колоди
Ти останнього туза,
За хвоста неси  додому
Нелегкого  гарбуза.

Ну, а вдома добра  мама,
Щоб наївся недоріка,
Кашку гарбузову зварить...
Добре  ж бути чоловіком!

sonce-33

sonce-33

ОЙ ЗИМО, ЗИМОНЬКО... (пісня)



Ой, зимо, зимонько, хоч ти й красивая,
Від тебе радості й тепла не жди...
Колись, пригадую, забрала милого,
Забрала любого, та й назавжди.

А часті спомини навідать просяться,
Тож моє серденько щемить-болить.
Мені все ж хочеться, ой, же як хочеться
Із ним зустрітися хоча б на мить...

Усе б покинути, птахом полинути,
Лише б побачити, лише б почуть...
Білими крилами обвити милого,
У очі глянути і пригорнуть....

Стрімке життя моє колись закінчиться,
Воно припинить свій швидкий  розбіг...
Чи ж ще зустрінемось, чи й не зустрінемось?
А сніг все падає,  все пада сніг...

sonce-33

sonce-33

ПО ВІРІ ВАМ І БУДЕ! (гумореска)



Мале хлоп'я удома хлипа:
- Отримав двійку ні за що:
То кіт виною, бо,  на лихо,
Дорогу в школу перейшов!

Статечна бабця з переляку
Розсипала картоплю в сніг:
Бо,  бачте, бідний чорний котик
Дорогу бабі перебіг!

Та що казати, сміхота,
Мій друг, і за сумісництвом поет,
Побачив чорного кота
Й відразу збочив у кювет.

І сміх і гріх, і жаль бере,
Бо вчили добрі люди:
Не кіт виною, що "не пре"!
По вірі вашій вам і буде!

sonce-33

sonce-33

Як гарно, коли вві сні усміхається немовля!



Матусям, що чекають на дитя,
Дивитись треба на усе красиве:
Красивим щоб було його життя,
Щоби жило з собою в мирі.

І от лежить в сповитку немовля,
І усміхаються  вві сні рожеві щічки...
Можливо, янгол до дитини промовля
І злегка дмухає на вічки...

І сняться немовляті кольорові сни,
В яких ростуть чарівні квітки.
У  них немає темряви й пітьми,
А пурхають метелики й лелітки.

І гарно так, що паморочиться світ,
Коли серед стрічок, бантів і рюшок
Вві сні дитинка творить свій політ
Над білосніжним маревом пелюшок!

sonce-33

sonce-33

НЕ З ВАШИМ, КУМО, ЩАСТЯМ!



Ви чули, що зі мною  сталось
У поліклініці сьогодні!
Приймати я ходила  п'явки,
Щоб  не були вони  голодні.

В бинти медсестри  "пакували":
- Тепер ви жінка хоч куди!
Й додому швидше відправляли,
Аби не сталося біди!

Тому  до ліфту дала тягу -
І очі вилізли з орбіт:
Два  незнайомих  чолов'яги
З-під лоба глипали на світ.

 - На перший? -  грубо запитали.
І мовчки їм кивнула я.
В думках молилась і прощалась:
"Бувайте, друзі і сім'я..."

І точно, сталось те, що сталось;
Ліфт до підвалу зарулив.
Дверцята плавно відчинились
І світ у темряву поплив.

Та я швиденько оговталась
І закричала, наче Феська:
- Коли б молодшою була,
Подумала б про вас я, друзі, кепсько!.

У "друзів" щелепи відвисли,
Вони й самі перелякались.
Мерщій на перший стали тиснуть.
Я ж зрозуміла: "обламалась"...

Пізніше думалось в таксі
(В маршрутному тряслася):
" І знову день такий, як всі...
Не з вашим, кумо, щастям!"

sonce-33

sonce-33

Троянда на снігу

Червона квітка – і на білий сніг… Вона лежала у легенькій льолі Й просила тихо: «Люди, підніміть, Негоже королеві бути долі…»

Зима ж така, що місяць захолов.

Дихнеш – обдасть холодна пара.

А може, янгол  пальчик наколов

Об голки квітки, що палала жаром?

Де ніжки Афродити до коханця

Творили в часі вічний біг, Напевно, кров додолу пролилася, З’явилась квітка – став червоним сніг.

 Розбуджений інстинктом звіра,

Ревнивий муж (це теж можливо), Був пристрасним таким, що юна діва Троянду мимоволі з рук впустила.

 Шаленець Данте, може, тут бував?

Залюблений в кохану до знемоги, Для Беатріче квітку у саду зірвав, Адже вели до неї всі дороги…

 О, стільки версій – і одна троянда!

Червона кров на білий сніг…

Що переможе: білий чи багряний? А світ все той же! Через стільки літ!  

sonce-33

sonce-33

ПІСНЯ ПРО МАТІР



Сивина твої скроні покрила,
Смутком повняться очі твої.
Ти скажи мені, матінко мила,
Чом до мене приходиш ві сні?

Приспів
Мамо, тебе я кохаю,
Як без тебе я буду, не знаю...
Мамо, сивесенький птах,
Я до тебе все лину в думках.

Сниться: ти, як тужливий лелека,
Піднімаєш знесилені крила,
Відлітаєш  далеко-далеко,
Де тебе вже дістати несила...

Приспів.

Твої очі зі мною усюди,
І утоми не знають руки.
Не лети, моя матінко рідна,
Не лети, як без тебе я буду?

Приспів

sonce-33

sonce-33

ПОВЕРНИ МЕНІ СЕРДЕЧКО..




Вітром віяло, перелесником...
Звабив...Вабила зваба ця....
Літо, літепло... Літечком...
Вже не звеш мене до вінця...

Світлом,  світлим, на осоннні...
Сонцем, сонячним, сон це, бач...
Серце, сердечко моє вийняв ти,
Взяти - взяв, а назад -- пробач...

Вчора, ввечері, в червні місяці...
Літ та літ, а неначе мить...
Поверни, мені, милий, сердечко,
Бо щемить мені, бо болить...

Поверни його, бо не можеться
Жити так, як колись жила.
Може, молодість...може...зможеться...
Може, злюбиться... Не змогла.

sonce-33

sonce-33

ТИ ЙШОВ У ХОЛОД



Ти був таким красивим, свате!
Любив життя й чіплявся до кінця.
А ще любив матроску одягати,
Була вона тобі так до лиця...

Ти марив морем, але на землі
Садив сади і в яблуках кохався.
Ростив ще й помідори немалі -
Все було гожим, до чого торкався!

Ти так любив її і обробляв,
Святу земельку, наче діву, страсно.
Взаємністю й вона відповіла ...
Й тебе забрала передчасно...

Ти йшов у холод - плакала рідня.
А небо квилило міцним морозом.
І вперше спав посеред дня.
І замерзали на морозі сльози...
Сторінки:
1
…
64
65
66
67
68
69
…
73
попередня
наступна
Радіо онлайн Слухай улюблені радіостанції в одному місці
 
I.UA, 2006—2024.
Ok Для зручності користування сайтом використовуються Cookies. Детальніше у політиці конфіденційності
This website uses cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more