[Приєднана картинка]13 травня 1933 року позбавив себе життя М. Хвильовий.У день такий квітують вишні, Над цвітом їх гудуть джмелі.Здається, тут живе Всевишній, Колише спокій на землі.Та вечоровим зойком тишаРозірве небо голубе.Хтось в день оцей напише вірша, А хтось, як він, уб'є себе...

Життя людське - солодка згуба, Воно лиш мить на цій землі.Що для одних для серця любе, Для інших - стогони й жалі.Одні стяжають до знемоги, А інші - людям віддають.Шукають до чуттів дорогу - Знаходять до розлуки путь.Майно і злото - речі тлінні.Мине чимало зим і літ -Лишиться в світі все незмінним, Лише добро врятує світ.[Приєднана картинка]

Наморений вечір пірнає у тишу, Стуляє повіки, в тумані пливеНад синім озерцем, що хвилі колише, Над світом, що тисячі років живе.І я розчиняюсь у літечку-літі, Де світ не порушують звуки живі, Лиш птаха мала підпадьомкне у житіТа жабка промовисто кумкне в траві.[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Як у того коняНіздрі й твар тріпотіли.Прагнув він визнання -Розкуйовдилась грива.А вітри - по боках, Пошматовані часом.Вільний коник, мов птах, Вже злітав до Парнасу.Що несло в небеса:Білосніжність чи крила?їІз повіки - сльоза, Розкуйовджена грива...[Приєднана картинка]

Щось мудруємо, комбінуємо, Почуттями в такт все жонглюємо, Усміхаємось арабесками, Виливаємо &nbsp...

Читати далі...

За столиком сидим удвох, Пригадуєм минуле.Ти будиш поглядом своїмЧуття, давно заснулі.Ти пестиш очі та устаІ дивишся з журбою.Та геометрія проста:Не вільні ми обоє...На столик каву я проллю -Вже поспішати треба...Тепер я іншого люблю...Так схожого на тебе...[Приєднана картинка]

Не ти мене у весни палко звав, Бентежний, збрунений, щасливий, Не ти додому вранці проводжав, Спиваючи уста тремтливі.Я не від тебе діток понеслаІ не з тобою їх плекала.Торкнувшись в щасті не твого крила, Я не з тобою зір сягала.І ось, коли обсипалась веснаЙ прокралась осінь до моєї хати, З'явився ти - облуда чи мана?Я думаю: чи варто починати?[Приєднана картинка]

Захисти мене від себе, захисти!У коханні все складається непросто:Інколи здається, що горять мости - І нового ми шукаємо знайомства.Та бентежать спогади старі листи -Ми приходимо до точки відправної.Захисти мене від себе, захисти...Чи ж зостанься назавжди зі мною.[Приєднана картинка]

Розчахнуте серце моєї ВкраїниНаповнене смутком і вічним жалем.Та вірю, що сльози в очах МагдалиниПроллються на ворога судним дощем.О, скільки Вітчизні ще витримать болю, Щоб врешті вдягнути свободи вінок?Доволі вже плачу, і туги доволі!Пошли, Боже, неньці розумних діток![Приєднана картинка]

Земля тріщала вусебіч по швах - Козацькі голови летіли.А на безадісних ковшахСльозини розпачу тремтіли.Коли сини не можуть навестиПорядку й миру у державі, Коли летять зруйновані мости, Сусіди долучаються до справи.Але сусіди - ос жалких рої, Їм не болять чужі тривоги.Тому Вкраїни болісні жаліДля них - свободи епілоги....Одні з торбинами, немов старці - Останнє другі докрадають...Все ділять, ділять матір синівці, Цвяшки у тіло забивають...[Приєднана картинка]