Блог sonce-33

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Украдена весна моєї подруги із Криму

Я забула про любу весну
І щасливим дивуюся людям.
Віднедавна нема в мене сну
І спокою ще довго не буде.

Рідне місто, в котрім я живу,
Не назвуть більш ніколи вкраїнським.
Потолочено свіжу траву
Грубим чоботом, сірим, чужинським.

І під сонцем, де предки мої
Вкарбувались в аннали навічно,
На невільній сьогодні землі
Ходять вільно якісь "чоловічки".

Я не знаю, чи сплю, чи живу,
А думки вже затерла до дір...
Тільки знаю, що землю й весну
Від недавніх украдено пір.

Коментарі: 56

sonce-33

Чатує в століттях Чернеча гора. Вісник

У цьому віснику видрукуваний і мій вірш "Остання любов Шевченка"
http://cs605319.vk.me/v605319839/3bad/rXNliHWT4fo.jpg

ОСТАННЯ ЛЮБОВ ШЕВЧЕНКА

І що у тій Лукерці він шукав:

Така ж пісна була і неохайна...
Ну свіжа... Ну юрлива... Молода...
Йому б - до пари, а вона ...звичайна.

Чи він не слухав, а чи не хотів,
А говорили ж бо про неї люди...
До неї, мов на крилечках, летів,
І мріяв, як удвох любитись будуть:

Зів'ють гніздечко, заведуть діток
(Це добре, коли в хаті сміх дитячий).
І все удвох. І цілий світ на двох...
От так... Любов засліплює і зрячих...

А потім - зрада... І не стало крил.
Не вмів кохати він наполовину.
Як він любив... Він так її любив...
Так і помер з думками про родину.

Його могилу в Каневі щодень
Видублюють вітри, дощі полощуть.
А що Лукерка? В чорному бреде -
Через віки - до генія на прощу.

Коментарі: 46

sonce-33

Хто прийде до нас із мечем

Ми мовчали, сліпі і німі,
День за днем протікав анемічно.
І не думали: мир на землі
Не буває стабільним і вічним.

Новорічний розбурхав Майдан
І розставив свідомо акценти:
Хто продався, тому сатана
Роздає весняні дивіденти.

Згуртувалися всі, як один,
Не бажаєм подачок від ката!
Не дозволимо зайдам чужим
Мир в оселях навік зруйнувати!

Ми гостинні - літопис рече,
Та не треба гнівити Вкраїну,
Бо хто прийде до нас із мечем,
Той, мерзенний, від нього і згине!

http://warmuseum.kiev.ua/img/skulptura1.jpg

Коментарі: 89

sonce-33

Бажання жінки перед 8 Березня

Я не хочу корзини троянд
І, повірте, машини не хочу.
Проміняю увесь провіант
На пташиний концерт серед ночі.

Я не хочу ні злота, ні шуб,
Ані вілли на пишних Мальдивах.
Тільки б вітер загрози ущух
І щоб в мирі жила Україна.

Я на світі усе б віддала,
Щоб мої ненароджені внуки
Були сповнені сили й добра
І не знали війни та розлуки.

Щоб ніколи ніхто і ніде
Не поставив дітей на коліна...
А дарунки... Дарунком в цей день
Буде вільна моя Україна!

Коментарі: 74

sonce-33

До України

О рідна земле, ненечко моя,
Омита потом, і слізьми, і кров'ю!
До тебе я звертаюся з любов'ю,
Твоя кровинка, донечка твоя.

Сьогодні нас шматує пополам,
Хто тишком-нищком прикидався другом.
Нічого, матінко, всім буде по заслугам,
По підлим і мерзенним їх ділам!

На материнських згорблених плечах
Це ж скільки горя витримати треба!
Сини твої заступляться за тебе,
Ще дух свободи, мамо, не прочах.

Ще дихає свободою Майдан
І кожен камінь чує Сотні кроки.
Виносять з боротьби батьки уроки,
Щоб мир нести онукам і синам!

Коментарі: 55

sonce-33

Людина забуває, що людина

Підміна слів, думок, ясних чуттів...
Людина забуває, що людина,
І думає, що їй підвласний світ,
Лише вона змінить його повинна.

Але вона не цар степів, морів -
Стріла в руках у Господа самого.
Куди Всевишній їй летіть велів,
Туди і має долетіть, небога.

Людині ж хочеться, щоб по її,
Тож відкида моралі та закони.
А в веснах десь щебечуть солов'ї,
Лунають у церквах потужні дзвони.

Людина ж розчиняється в віках,
Як в безкінечних "можна" або "треба"...
А в небесах ширяє білий птах,
Єднаючи в одне і землю, й небо.

Коментарі: 43

sonce-33

А весни вже не за горами

Про те, що весни вже не за горами,
Шепочуть радо зорі в небесах.
Течуть вони веселими струмками,
Я чую їх у згуках-голосах.

Дзвенять пташини піснею дзвінкою
І пахнуть свіжістю п'янких полів.
Ще трохи - й закурличуть над рікою
Ескорти весен - зграї журавлів.

Коментарі: 40

sonce-33

Убивством починалася весна...

Убивством починалася весна -
                                    смертями...
Чи ж може що зрівнятися
                            із горем мами?
Тут, на холодному Майдані,
                                  залишила
Єдину кров, єдину плоть,
                           дитя єдине!
Здавалося, в лютневий день
        промерзла тиша...
Конало сонце в небесах
                                і на узвишші ,
Розбилося на тисячі частин -
                                     частинок,
Як серце матері-вдови
                               побіля сина....

Коментарі: 48

sonce-33

Жалоба України-матері

Криваві хлопчики в очах,
Жахливі крики у ночах
Забутих тіл у лісосмугах.
І труп, який ще не прочах,
Біля ікон горить свіча
Як пам'ять про чийогось друга.

А вдома батько - не мечем,
Розбитий вмить паралічем,
Одвічна матері жалоба...
І знов під кульовим дощем -
Десятки, сотні під плащем...
І хрестить Україна лоба...

Здається, висохли ковші,
А струни лопнули в душі
В журі за кожним сином.
Скорботно дивиться на світ
Очима тих, хто впав у сніг
За неї, Матір, згинув...