В той день ішов Він на Голгофу, Ніс на собі животворящий хрест. Народ Йому кричатиме вже потім: - Христос воскрес! - Воістину воскрес! Тоді ж тягнув Він непосильну ношу, За ним товпилася юрма пуста. А Він кривавим умивався потом, Від спраги тріскались вуста. Саднили рани на руках Месії, А від важкої ноші ноги гнулись. І розуміла, плачучи, Марія, Що від Ісуса люди відвернулись… А розпинали, Господи, як страшно!.. - Терпи, Ісусе! -...

Читати далі...

— Скучаешь?— Скучаю!..— Так что же не пишешь?..— Боюсь не ответишь,боюсь не услышишь.— А разве не глупо,скучать, и бояться?..В двух строчках о главном,о чувствах признаться...— Наверное глупо,наверное странно,наверно трусиха –боюсь я о главном.Боюсь, что отвергнешь,что скажешь: «Всё мёртво!» –и разом надеждыкак ластиком стёрты.— Послушай, не бойся,всего лишь три слова...И за руки вместе,и вместе мы снова!Скажи мне, что любишь,мне знать это важно! –Я ради тебя станусамым отважным.Взорвусь с...

Читати далі...

Хатки - біленькі печерички, І ти, мов храмова свіча.Згубила, бабцю, черевички, А може, їх позичив час...До щему горда і красива, Немов Мадонна вдалині.Ти посміхаєшся журливоІ хрестиш лобика мені.І все махаєш, все махаєшХустинкою в старих руках.Мене в дорогу проводжаєшНа битих зоряних шляхах.

А я просила: "Не губи!", Черкали небо голубиРожеві хмари.Нам було щастя до лиця, Співали трепетні серцяПід дзвін гітари.За обрій сонечко зайшло - Прозріння до обох прийшло -Тут слів не треба...Погасли зорі уночі, Уже не голуби - сичіКричали в небі.Уранці сонце - вже без нас - Розбилось об зими каркасХолодно-білий.Серед байдужої юрбиЗнялися в небо голуби - І полетіли...

Течуть дні за днями, за буднями - будні, Бажає душа і чуттів, і снаги - Дощами ридає розхристаний грудень, А січень січе, мов капусту, сніги.А нам до весни ще далеко-далеко, Замерзла ніч довга з нальотом сльоти.Де ж той український жаданий лелека, Що весни приносить у снах золотих?[Приєднана картинка]

Ти запитаєш: "Як жила?"Серед зими в огні була, А серед літа мерзла...Весною квіткою цвіла, Пізніше осінь замела - І зовсім щезла...Після зими - ізнов весна - З'явилась звабна і рясна - Волошка в житі.Скінчилась мука навісна, Змінилась музика сумна:Зове весна любити!Торкнулася мого чола, Я косу русу розплела - Пірнула у надії.Любов до краплі віддала, А у душі, ні, не зола, - Мелодії щасливі![Приєднана картинка]

Cмагляво-чорний, наче мавр, Цей садівник, либонь, з Провансу! Серед червоно-білих мальв Він виглядає дисонансом! Сміються в крапельках води Звабливі мальви спозаранку, І мріють, щоб тугі меди Спивали бджоли до останку. Дивуюся: відкіль ви тут – Улюбленці тепла і літа? Це ж треба: біля пальм ростуть В Єгипті українські квіти! Сміється подумки араб: «Ти думала, що тут пустеля?» В країні флірту, ігр та зваб Пускає...

Читати далі...

Милі ангелики вішають зорі - Стиглі горіхи в Едемі зими.Білі сніжинки, легкі і прозорі, Землю вкривають своїми крильми.Птаха мала причаїлась на дроті, Гріється в світлі нічнім ліхтаря.Янголи ж всі віддаються роботі, Хочуть, щоб красно убралась земля.Стало на вулиці гарно і чисто, Сіється з неба сніжинок ваніль.Мліє земля переможно-врочиста, Пильно вдивляючись в річки таріль.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Ніхто із нас не зміг сказать: "Прости..." -Ми руйнували, що створили.А вітер спотикався об мости, Які безжально вдвох палили.Кривавили в агонії тіла, Стриміли в них отруйні стріли.І пульсували в жилочках слова:"Не так прожить життя хотіли..."Між перемог, досягнень і невдачМи ненароком зустрічались.Злітало з уст моїх палке: "Пробач..."У відповідь: "Прости" - зривалось.Та різними шляхами нам іти, Зустрівшись, мовчки...

Читати далі...

Завіса. Настає фінал.Відіграно життєву драму.Кохана? Муза? Чи жонаБула впокорена у раму?Та в рамці простір затісний, Не вистачає жінці вітру.Так взимку хочеться весни, У темряві - денного світла...І раптом посеред пітьмиНаповнилося млостю тіло, Змахнула, ніби птах, крильми - Й, о диво дивне, полетіла!Хмеліла, як від доброго вина, -І гоїлися давні рани.Щаслива, посміхалася вона, Та плакала бездушна рама...[Приєднана картинка]