Ти привітався - тьохнуло незвично.... Здавалось би, всього лиш пару слів... Та спраглі очі, злегка голос хриплий Сказали більше, ніж словами не зумів. Ти пам'яташ все... Ти пам'ятаєш... Нехай не склалося.. Нехай не відбулось.. Але любов у пам'яті зосталась, Але чуття в життя твоє вплелось... Чи я про те жалкую? Що ти, любий, Ти вкарбувався в мене назавжди. Скупі слова... Але такі ласкаві губи... Твій голос хриплий... Йди уже... Іди... &nbsp...

Читати далі...

Я була не готова...Отак непомітно Підкралася осінь у наші стосунки. На мокрому склі під час вітру Залишила прощальні цілунки. Гортаючи дні, у мені пропустив Найцікавіші любові сторінки. Для іншої , гіршої, ти залишив Справляти кохання обжинки. Тобі ж я під ноги стелила троянди, Для других у мене були колючки... Зустрілись ми пізно, розсталися рано. Ти серце не рви - то пусте.. Балачки...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Эй, небо! Снимите шляпу! Я иду! В. Маяковский Любов пішла, легкий лишивши смуток, І щемно і в душі, і десь біля очей... Я квітів польових тримала...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я так боюсь розхлюпати, злякати Цю тиху радість , що живе в мені. Дві доні рідні, птахи дві крилаті, Матусі радість принесли в ці дні. Одна - з далеких і спекотних Еміратів, А друга - з щирої полтавської землі. І зразу сонцем заіскрилась хата, І світлим щемом сповнився мій дім. Бо знаю: скоро знову вам у вирій, А я так звикла в вирі почуттів... Ви ж моє серце, доні, приручили, Розлука ж стане дощиком рясним... Тож в Бога я прошу в дорозі...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я, мов на допиті, дивилася на грати Твоїх очей, заглиблених у душу. Й була несила так тебе кохати, Але й зізнатися не вистачало духу. Вже не двобій, а допит перехресний Вів погляд твій, щоб вибити зізнання. Куйовдив почуття, а потім пестив, Солоні щоки цілував, немов востаннє. А потім - відпустив... Дивилась в спину, Ти твердо йшов і не вернув назад. Мов статуя Свободи, я на мить застигла Й останки почуттів забрала в каземат.

[Приєднана картинка] Марять люди про гроші, машини і дачі, Заздрять ближньому: більший будинок, Має кращу роботу і вищу зарплату, І дітей розумніших, й молодшу дружину. І частенько доходить уже до смішного: Образ вкрали у друга носії плагіату! - Ох, вони і потвори, недолугі нікчеми, Як посміли вони про весну написати! А весна поза часом цвіте і буяє, І немає їй діла ні до яких поетів! Смішні наші люди: вони і не знають: Бог всі теми давно розсекретив!

(Після прочитання кіноповісті О. Довженка "Україна в огні") Про цю річку поети складали балади, А тепер вороги сплюндрували... Розривалися бомби і били снаряди - І у річці вода стала мутна й кривава... Дохла риба, смерділи від трупів останки - Жертви смерті й нелюдського страху... І лисиці, об'ївшись, дрижали до ранку Й волочили тіла від пекельного жаху. Марив вербами сонний вкраїнець, Саклю й гори пригадував юний грузин. А російський хлопчина, безвусий,наївний, ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Білі коні на осонні Били землю копитами. Чи не диво - в місті коні Щастя іскри розметали! Білі коні - диво дивне! Люди ж - очі в землю грішну... Чи ж хто бачив: буйні коні, Крила білі, гриви пишні! Чи ви з неба, білі коні, Чи у небо, де Всевишній? Білий сніг у день зимовий Від копит лиш слід залишив...

Третья дорога-терном покрыта, Рытвинами, ухабами и ямами изрыта Хоромов нет, курортов тоже, &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] "Париж -- це все, що ти захочеш!" Ф. Шопен А у...

Читати далі...