Ще вчора - разом... Як саднило в грудях...Хотілося ж кохання, як у всіх...Бриніли сльози, половіли губи...У ніч тебе відвозило таксі....Слова колючі виривала з серця - Сухі троянди серед фраз-обмов...Не плач... Й на нього ти не сердься:В осінній млі розтанула любов...Ще за життя їх буде так багато - Не оступись на ковзанці сльоти....Та ти уже не схочеш сурогату -Альтернативи болю й самоти.[Приєднана картинка]

Люблю дивитися на небо, Коли пітьма покриє звід.Колише вітер нитки стебелІ хмарам дивиться услід.Зітхають в напівсні потрохуВід спеки стомлені лани.Полощуться хмарки в Розсохах, Бентежать душу цвіркуниЙ думок розсипана квасолька...Та найдорожча над усеОта Шевченкова тополька, Що зорі у ставку пасе.[Приєднана картинка]

Розстилає дорога сувоєм сукно -Мчить вдоволено біла автівка.Повертаюсь додому... Дивлюся в вікно.Скоро прийме в обійми домівка.Вітерець ворохобить деревам чуби, Пестить хмарки на овиді сивім.Половіють жита - будуть добрі хліби...-Здрастуй, люба Черкащино, мила!В млості й шепоті трав умлівають поля.Переповнююсь ніжністю й щемом:Може, є десь на світі і краща земля, Та одну я вважаю Едемом.Гідна подиву слава її вікова, Тому кращої в світі не знаю!З потаємних глибин віднаходжу словаІ натхненно у...

Читати далі...

Ти не зрадиш, якщо упаду, І не раниш, Усіляку відвернеш біду - Сонцем станеш.Обігрієш у холод і сніг, Богом дана.Припадаю в пошані до ніг, Моя мамо...

Твої слова - мелодії дощу, У них покоїться надія.Я смуток свій на волю відпущу, Прочахле серце відігрію.Твої слова - це плетиво із див, Палаюча огненна ватра.Ти у мені вчорашню розбудив -І я повірила у "завтра".Твої слова... Їх чую знов і знов.Яке солодке те "кохаю"...Пірнаю з головою у любов - Чи ж випливу, чи ні - не знаю)

Хочеш, світлом тебе напоюВ росянистих серпневих серпанках?Подарую яскраву зорю, Що світитиме ясно до ранку.В переджнив'я проллюся дощем, Він остудить від літньої спеки.Парасолею стану, плащем, Знову - сонцем у висі далекій, Що від тебе відверне свій зір, Зайвий раз боячись потривожить...Я кохатиму вірно, повір, Розчинитись в тобі лиш не зможу.

Колись в мені поволі сум засне; Згорнувшись у клубок, повіки стулить.Дозріле літо в душу зазирне - Розбудить почуття, давно минулі.І легко-легко стане на душі, Немов дитині в переддень причастя.Поллються з уст молитви чи вірші - Таке щось гарне... То, напевно, щастя![Приєднана картинка]

Хтось у мені (напевно, це народ)Уперто і відверто протестуєПроти брехні, якою "патріот"Щодня мене по зав'язку годує.Втлумачує, що з ночі до ранняВін думає про неньку Україну, А сам тихцем за пляшкою винаЛлє слізоньки за путінську країну.Як пес, зітхає: "Ах, расєя, мать..."Їй зазирає віддано у вічі.А може, дулю та під носа дастьЧи пенсію підвищить вдвічі.О, в тій країні справді щастя й рай!Ти тільки, друже, трішечки кувікни, Сибір чи Соловки - що хочеш вибирай...

Читати далі...

Більше спокій я твій не порушу, Заберу почуття зсиротілі.Буду гоїти зболену душуІ зализувать рани на тілі.Я уже не повірю фортуні, Що ми будемо разом з тобою.Щоб на серці не лопнули струни, Я проллюся на трави росою.Ти проснешся, від сліз солоний, І подивишся високо в небо:Я зорею впаду в долоні, Щоб ще раз доторкнутись до тебе...[Приєднана картинка]

Гримлять у висі громові оркестри, Шматують землю стиглі бискавки.У скелі гір - величних палімпсестів - Забились гамірливі ластівки.Гроза скінчилась, як і почалася -Єдна веселка річки береги.Мала пташина до небес знялася -Набратися і сили, і снаги.Землею пахне, свіжістю, озоном, Голубить вітер сонну кропиву.Остання крапля падає з розгонуНа сизу від води дзвінку траву.[Приєднана картинка]