[Приєднана картинка] Всемогутній, сильний і вічний Вседержителю Неба й Землі! Низько вклоняюся, ставлю свічку І прошу Тебе, і молю: Завтра Різдво Твого Сина Спасителя, З появою Зірки світ хрещений радітиме. Завтра родини позбавляться злості, Від хати до хати ходитимуть гості. Люди гулятимуть, щирі й щасливі, Сусідам бажатимуть щастя та миру. "Син Божий родився" - сповіщатимуть дітки, Колядники співом наповнять домівки. Господаря зватимуть місяцем-паном...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я її ненавиджу. Ну, не можу терпіти – і все! Але вона вперто лізе мені у вічі, де б я не була: чи в автобусі, чи на офісі, чи на роботі, чи удома. Я підмічаю її на шпальтах газет і на сторінках Інтернету. Вона визирає з надокучливих реклам і з передвиборчих обіцянок слуг народу. Ще до сьогодні, наприклад, не вивітрився у моїй квартирі їдкий запах її дешевих парфумів. ...

Читати далі...

Алиска не всегда была пенсионеркой, это же понятно. Когда-то и она училась в институте. Педагогическом. Хорошее то было время, нет, правда, золотое… А сколько казусов случалось! Особенно с преподавателями! Все они были неординарные. Вот сейчас днем с огнем таких не сыщешь. А тогда… Один только Барандес чего стоил. ...

Читати далі...

Погожа осіння днина натякала на те, що день розпочався вдало. Яскраво світило сонце, його веселе проміння гралося у жовтому листі, роблячи останнє схожим на справжнісіньке золото. «Ось де рай! – подумала я, начитавшисьШевченка. – У природі!» [ Читати далі ]

Наодинці він називав її маленькою дівчинкою, хоча їй було далеко за…, та й прізвисько «слоненятко» пасувало б їй більше. Вона ж його – своїм розумником, левом. Адже знала, що ним можна затулитися від вітру. ...

Читати далі...

И не думала писать о своем друге, но придется.. Ведь достают же, серьезно. Она называла его «мой мальчик». А подруги считали – значит, любовник. Старуха, а туда же. ...

Читати далі...

Вогняне волосся розметала Гордовита фаворитка-осінь. Вітром над деревами кружляє І дощем над озером голосить. Є причина: прийде інша, Довгий, сніжний бал замовить. Там, де чорно-біле тішить, Важко залишатись золотою... В полум"ї згорає бідна осінь. Чи була, чи тільки сниться? Чорною дорогою із сходу Біла колісниця мчиться!

Осінній ренесанс минув, Дерева скинули вбрання додолу. Стоять вони, засмучені і голі. Лиш лист самотній промайнув. Тривожний сум на клавішах беріз Заплутався в вологих вітах. Несе листок опалий вітер В безодню вилинялих сліз. А запах – прілий і такий п’янкий, Немов вино, що настояла осінь На сонці, що спочинку просить, На травах, листі кленів і дубів. Дерева вверх заламують руки. Зволожена туманами земля. Самотньо огородам і полям...

Читати далі...

Мені страшно, коли помирають діти. Вони ще живі, але мусять померти. Коли смерть дихає поруч з тобою – мурашки по шкірі. [ Читати далі ]

“ЧИХАТЕЛЬНАЯ” И “СОПЛИВАЯ” АМБРОЗИЯ ОТРАВЛЯЕТ ЖИЗНЬ Амброзия – пища богов или пыль дьявола? Амброзия. 1. (амбросия, греч. ambrosia) В греческой мифологии «пища богов». ...

Читати далі...