Такий близький мені Тарас

Карався,  мучився - не каявсь
Такий близький мені Тарас.
Не був  він осторонь чи "скраю",
Коли щось сталось з зором в нас.

Коли всі разом вмить оглохли,
Мов миші, ниділи в пітьмі,
Коли коріння роду всохло,
Лишились спогади сумні

Про ті славетні перемоги,
Що здобували нам діди,
А ми ж топтали їх під ноги
І воленьку не зберегли.

Пророк будив і звав на сполох,
Сліпим повіки розтуляв.
Ревів  громами сильний голос,
Рабів на битву піднімав.

Байдужа нація прозріла,
"Немудрі" скинули панів,
І схвально предки задзвеніли
Кайданами з глибин віків.

Якби ж Адам знав...

Якби ж Адам тоді все знав,
Він Єву б зупинив за руку...
Але, засліплений, мовчав...
Чи захотів пізнать науку?

Не розрізнив добра від зла -
Із скриньки хлюпнула Пандора...
Модерн же має два крила,
Одне - то біле, друге - чорне.

Звичайне яблучко - а стільки бід:
Содом... Гоморра...  "Мирний"  атом...
Гіркий полин... Лишає слід
В душі Землі підступний фатум.

Сльозами сповнилась Земля.
Не тішать моли,  ліфти, вежі,
Коли ридає  немовля,
А людство -  війнами бентежить.

Від болю корчиться Адам
На полі бою в сильних муках...
Якби ж він знав...Якби ж тоді він знав...
Він Єву б зупинив за руку!


Дубай 2

Удома вбрались в листя клени,
А тут - навиворіт нутро.
Вирують венами шалено
Бездушні потяги метро.

Тасує сходи ескалатор,
Авто, мов божевільні, мчать.
Душа - найтонший детонатор -
Не хоче лжекрасу сприймать.

Ця штучність дуже вже незвична:
Немає й клаптика землі...
І натовпу глуха циклічність
Вбирає все людське в мені.

Я розчиняюсь в його расі.
Та чи байдужість, чи мана:
Незатишно залітній птасі,
Бо БАТЬКІВЩИНИ ТУТ НЕМА.

До болю хочеться - шалено -
Крізь кілометри пальм чужих
Притиснутись до того клена,
Що жде мене на вихідних.


Молитва

Спаси мене, Господи,
Від недоспаних ночей,
Від опущених плечей.
Спаси мене, Господи,
Від серця холодного,
Від гаманця голодного.
Спаси мене, Господи,
Від думок підступних,
Від душ неприступних.
Спаси мене, Господи,
Від самотності серед людей,
Від зачинених в горі дверей.
Спаси мене, Господи,
Від друзів удаваних,
Від ворогів розчавлених.
Спаси мене, Господи,
Від напіврадості і напівбуття,
Від напівтонів і напівжиття.

Веди мене, Господи,
Світом  цим ненадійним.
Лиш в руці твоїй, Господи,
Мені щасно й спокійно.


Дубай

Він дихав тяжко - звір-дракон,
Випльовував висотки з горла.
Сприймала це за моветон:
З розчаруванням і погордо.

Застигла мовби на межі
Культур, ментальностей, віків.
Схрестились погляди-ножі
На розі двох материків.

  - Ні, ти мені не підмінив
Те, в що залюблена навіки! -
Дракон поволі  відступив
І опустив важкі повіки.

Звір знехотя зригнув тоді
(її мені не вистачало!) -
На небеса, такі чужі,
Маленька зірочка упала!


135 Amazing Examples Of Aerial Photography Bashooka Cool Graphic & Web Design Blog

ПРИЄМНО...

Нагороди знайшли переможців

     Наприкінці минулого навчального року вихованці літературно-творчого гуртка „Перші ластівки“ (керівник Журенкова Л.В.) Шостак Ірина(10-А кл.) та Бондаренко Олена(11-А кл.) брали участь у VІІ Всеукраїнському конкурсі на кращий твір „Моє слово про Шевченка“. Конкурс проводився Всеукраїнським жіночим товариством імені Олени Теліги спільно з Інститутом літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України та Національною спілкою письменників України.
     Шостак Іра посіла І місце у номінації „Творча молодь“ та отримала грамоту і новітнє видання „Кобзаря“ з дарчим підписом від голови Всеукраїнського жіночого товариства ім.. Олени Теліги, кандидата педагогічних наук Лариси Ляхоцької. Бондаренко Олена, випускниця школи, тепер студентка Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, також стала першою в номінації  „Шевченкознавство“.
     Адміністрація школа також отримала лист-подяку від Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги та гордиться своїми учнями і випускниками.   

 Категорія: Шкільні новини | | Дата: Сьогодні Із шкільного сайту

Не хороніть колишніх почуттів

Від відчаю не спалюйте мости -
Нехай лишаються на спомин.
Хоч повернулися до "ви" від  "ти",
Навік лишився  почуттів відгомін...

Зажеврілі жарини теплих слів
Пізніш, повірте, вам іще послужать.
Не хороніть колишніх почуттів -
Хай проростають пагонами дружби!

Публікації в міжнародному альманасі "Скіфія-2014-Літо"




«СКІФІЯ-2014-Літо»
(Проза, поезія, есеї, нариси) українською та російською мовами.
До 11-го випуску альманаху   «СКІФІЯ-2014-Літо»   було запрошено 73 автори України та країн зарубіжжя.


http://zeitglas.io.ua/s792464/almanah_skifiya-2014-lito_proza_poeziya_esee_narisi_ukraenskoyu_ta_rosiyskoyu_movami

Тут теж мої вірші, а також оповідання "Диделка", присвячене старшій доні.

Це відповідь на запитання моїх друзів, куди я пропала й чим займалася влітку).

Публікації в альманасі "Берегиня" , літо-2014 (м. Хмельницьк)



               Хочу поділитися радісною звісткою - 12  моїх віршів вміщено до збірки.
       Щиро вдячна видавцеві із м. Хмельницька Лілії Стасюк за запрошення до співпраці  -  участі
у новому літературному альманасі «Берегиня», приуроченому берегиням сімейного затишку,
поняттям материнської любові, життєвої мудрості, відносин між людьми, кохання,
 любові до батьків та Батьківщини.


Пишіть вірші, удосконалюйтеся - воно  того варте!



 

Попрошу у місяця зірку

Вже горобці збираються під стріхи,
Під ранок мерзне скошена трава,
Розсипав місяць зоряні горіхи -
Квапливий  ранок в кошик їх збира.

У кошичку горішків  чималенько..
Це ж скільки мрій, надій і сподівань!
Я попрошу один. Хоча б маленький...
Для втіхи. І для здійснення бажань.