Ці світлини ніколи не були оприлюднені у США.

Дикий Сад - стародавнє місто яке історики відносять до білозерської культури був відкрит археологами на теріторії сучасного Миколаїва.

Під час конкурсу "Сімь чудес України" , Дикий Сад потрапив у Топ-100

Перші знахідки на місці розтошування поселення Дикий Сад були зафіксовани у 1927 -1929 роках директором Миколаївського Історико-Архіологичного музею Ф.Т.Камінським , науковим співробитником Л.С. Кузнєцовим та членами громадської організаціїї “Друзі музею”

Збір підйомного матеріалу продовжувався і на початку 30 років ХХ століття. До музею надійшли уламки глиняного посуду,вироби з каменю та кістки, остеологичний матеріал. Найцікавішою знахідкою цього періоду є великий бронзовий казан (заввишки 62см і ємністю 37 літрів)

1956 -1958 роках , збором підйомного матеріалу з Дикого Саду займалися учні школи номер 5 Тарас Максимюк та Віктор Крученко, а також Анатолій Шаповалов,їх роботою керував Ф.Т.Камінський

Всі знахідки надійшли до Миколаївського краєзнавчого музею.

У 1956-1958 роках теріторію поселення Дикий Сад досліджував загін Причерноморської археологичної експедиції КДУ імені Т.Г.Шевченка (керевник експедиції Л.М.Славін) Роботою на поселенні безпосередньо керував О.М.Мальований

В результаті розкопок поповнилася колекція фрагментів ліпної керамики ,знарядь праці різного призначення ,кісток тварин.

На початок 1958 року , в Миколаївському краєзнавчому музеї збереглось 465 знахідок з Дикого Саду.Найцікавіша з них — бронзовий кинжал. Вчені віднесли поселення до сабатинівської археологичної культури доби пізньої бронзи (ХІV-ХІІІ столітть до Р.Х.)

Мешканці городища відправляли різні рітуали ,пов'язані з поклонінням Сонцю, Місяцю і Вогню. (ритуальні ями, культовий пандус),шанували предків і героїв (поховання черепів у спеціальних ямах) ,практикували фалічний культ. Ритуально-культові ями розмірами не поступалися господарським, в однієї з них знайдена кам'яна антропоморфна стела, в іншій -зафіксовано поховання черепа людини без ніжньої щелепи й керамичний горшик. Ще в одній ямі знаходилися під товстим шаром каміння три людських черепи без нижньої щелепи та горшик з отвором у центрі тулуба (поховальна урна )

Одним з основних видів ремесел,опанованих мешканцями городища , було керамичне виробництво.Глиняний посуд виготовляли вручну стрічковим способом . Іноді використовували спеціяльну дерев'яну підставку,яку прокручували вручну.Колір поверхні виробів- сірий,світло-брунатний,теракотовий. В орнементації на посудинах зустрічаються відбитки зубчастого штампу заштриховані лініями трикутники,паралельні канелюри,пасічки.На плечиках деяких посудин-валики,які закінчуються “вусиками” . За технічними ознаками керамика розділяється на просту та лощену (загладжену) За функціональним призначенням - на тарну ,кухону,столову.Основні типи: корчаги (велики горшики) , горшики,миски, жаровні ,сковороду,черпаки,кубки.

Присадибне скотарство було однією з розвинених галузей господарства мешканців городища.Велику роль також відігравало рибальство та мислиство.

Вироби з кісток великої та малої рогатої худоби , коня ,інших тварин зостосовувались для обробки шкіри, хутра ,при виробі кінської упряжі,керамики , при такелажних роботах.

Площа городища понад 3 га. Воно займало високу терасу лівого берега ріки Інгул.

Конструктивно складалося з передместя, цитаделі та посаду.

Цитадель розташовувалась у південо-східній частині городища,на її території зафіксовано 13 приміщень різної функціональної приналежності,ритуально-культовий пандус та обороний рів з залишками кам'яного фундаменту перекидного дерев'яного мосту.

Передмістя городища знаходилось за обороними спорудами,складалось із 20 приміщень (житлові ,господарські) ,центрального майдану ,який мав 21 заглиблення господарського та ритуального призначення.

Посад розміщувався за зовнішним ровом городища , основна його частина зруйнована при споруджені сучасних будівель.

З 1991 року проводяться повномасштабні розкопки укріпленого поселення (городища) білозерської археологичної культури Дикий Сад.

У 1991- 1998 роках експедицією керував кандидат історичних наук ,доцент кафедри всесвітньої історії МДУ ім. В.Сухомлинського Ю.С.Гребенников,з 1998 року по теперешній час старший викладач кафедри археології ,давньої та середньовічної історії , директор Науково-дослідного археологичного центру “Лукомор'є” К.В.Горбенко.

Нові знахідки дозволили переглянути культурну приналежність пам'ятки.

Були відкриті нові житлові ,господарські та культові об'єкти,значно поповнилась колекція матеріальних речей.

Після нашої поразки у 1654 році , вже майже на другий день москвини добре зрозуміли щоб опанувати Україну не вистачить знищити її політично , необхідно знищити її економічну незалежність . І саме з того дня вони твердо тримаються цієї думки. За будь яку ціну втримати Україну в стані колонії.

Україна споконвічно була великою торговельною державою на відміну від Московщини ,яка аж до ХVII століття була цілком відірвана від культурного світу. Торгівля приносила Україні величезний зиск , тому вже в 1667 році московській уряд , не гаючись заборонив вивозити товари до будь яких країн крім Московщини , а на кордоні з Московією накладали величезне мито. Потропляючи до Московії , москвини їх перепродували до Європи заробляючи на цьому величезні гроші з української кишені.

1709–1734рр. Московщина збільшила податки в Україні на 400%. Податок від «диму»(хати) у Московщині був 49коп. В Україні 1руб.25 коп.

Як тількі розпочалася доба індустріалізяції , в Україні почали з'являтися фабрики неймовирними темпами , у той час коли навіть терором Пьотр І не міг примусити москвинів закладати фабрики.

Тому , щоб припинити все це ( саме для того щоб Україна не багатіла ) , москвини заборонили вивозити за кордон продукцію

(1716 р. Москва заборонила українцям їздити в Європу по крам.

1718 р. Москва заборонила вивозити до Європи український тютюн.

1720 р. Заборона вивозити скляні вироби до Європи.

1722 р. Заборона привозити в Україну західноєвропейські вироби )

, саме цим зруйнувавши українську індустрію. Але зате вони дозволили вивозити до Московії без мита нашу порцелянову глину , закривши наші порцелянові виробні . Також вони знищіли весь український ткацький промисел , вивезши до Московщини фабрики разом з фахівцями. Лише за 5 років (1822-1827) виріб сукна в Україні впав на 63 % .

Руйнуючі нашу економику вони водночасно розбудовивали свою з допомогою наших і німецьких фахівців “Обернули Московскую ,Владимирскую и Кастрамскую губернии в сплошной мануфактурний округ” .

Поява залізничного сполучення дало величезний поштовх для розвитку економіки всіх країн , не виключаючи і московської , але не української . Маючи нічим не обмежену владу над Україною , москвини зробили залізниці одним із засобів відкрита та цінично грабувати Україну. Вся система залізничного сполучення була побудована таким чином щоб ще міцніше прив'язати Україну. Одеса й досі немає прямого сполучення з Кривим Рогом ( це було зроблено з метою щоб український вугіль не везли за кордон ) , але Кривий Ріг та Донбас мають декілька залізничничих сполучень з Московією.

Внаслідок цього в Одесі привезений за тисячи кілометрів англійський вугіль продавався по 10,37 за тону , а український за 11,51 рублів . Гори українського вугілля лежали не проданими. Українські промисловці хотіли власним коштом побудувати свої залізниці , але москвини не дозволили , мовляв , десятки тисяч українських чумаків втратять свій заробіток !

Крім того на залізничничих дорогах московини ввели ”діферінціалньниє таріфи” , завдяки яким привіз до Московії сирців з України їм не коштував ані копійки. Товари кращої якості вони продовали у себе , а гіршої везли до України , бравши за них на 15 — 20 відсотків більше ніж за кращої якості у Московії.

Україна — величезний виробник цукрового буряку , перевозити буряк до Московії і виробляти там з нього цукор москвини не могли , бо витрати на перевіз були величезні , тому москвини обклали нашу цукор величезним податком і вже в 1895 році він складав 40 % від продажної ціни ( першу цукроварню побудовано в Україні у 1887 ) , а в 1912 році Московський уряд отримав 31,8 мільйонів золотих рублів з цього податку плюс 7 мільйонів податку на цукроварні ( “История народного хозяйства СССР” П.Лащенко)

Але не дивлячись на все це цукровий промисел в Україні продовжував розвиватися , тому москвини вигадали ще один способ його нищення. Вони примусили українських цукроварів продавати ВЕСЬ цукор поза межі України , але весь зиск клали до своєї кішені. У той час коли український селянин не міг собі дозволити купити цукру , англійці та німці годували їм своїх свиней. Все це було можливо завдяки московської “хітрой мєханікі” .

З цієї “хітрой мєханікі” дивувалися за кордоном , американський кореспондент спитав у 1935 році у Молотова чому уряд не будує фабрик там де лежать сирці , а будує їх у Московії а сирці до них привозить з України, це ж якийсь еконоичний абсурд. Молотов відповів :”Так! Це є економичний абсурд , але не є політичний. Бо ми ще не знаємо чи втримаємо Україну в своїх руках “

Україна є єдиною країною світу де вугіль та залізо лежать близько одне до одного , це мало сприяти великому індустріальному розквиту , але москвини не могли цього допустити.

Хоча б це було економичним абсурдом , наприклад : українську залізну руду везли до Англії де з неї англійці добували залізо , яке потім купували москвини і в Петербурзі виробляли з нього товари які потім продавали в Україні .

Але розбудова залізниць вимогала все більше вугілля та заліза , москвини спробували розбудувати свій Урал , але уралське залізо коштувало москвинам дорожче ніж завезене з Західної Європи . Тому вони вимушені були дозволити французам та бельгійцям розбудовивати наш Донбас та Кривий Ріг . Європейські фахівці побачили що вони можуть заробити більше грошей продаючи москвинам українське залізо , але ціною за це стала НАЦІОНАЛЬНІСТЬ власників Донбасу . Французи погодилися дати москвинам велику пайку в промисловості України.

Попри московські утиски українські промисловці почали ставати на ноги , українці зорганізували кілька своїх великих промислових і фінансових підприємств. Це заважало москвинам остаточно опанувати Донбас і московський уряд разом з французськими фінансистами поразумівшись викликали різними штучними оборудками велику економічну кризу , українські промисловці збанкрутили. Москвини “викупили” , перебрали за безцінь збанкрутілі українські підприємства . Споконвічно український Донбас став московським. Український патріот , мільйонер , Алчевский з розпуки застрілився. Його банк перебрав москвин Рябушінський.

Французи та бельгійці взялися розбудовивати Донбас . І вже з 1870 до 1913 виріб заліза збільшився в 20 разів і давав уже 75 % всього заліза продукованого в імперії. А москвини тим часом взялися “розбудоввивати “ грабунок України. Для цього були засновани синдикати під контролем яких була промисловість України. Ці синдикати тримали ціни в Україні на 25% вище за московські і ВДВІЧІ більшими ніж в Європі. Все це висмоктувало з України щорічно мільйоні рублів.

Модерне устаткування , організаційний хист французів та бельгійців дали нечувані дівіденти. Річки золота пливли з України до Московщини та Західної Європи. З 1885 до 1913 бюджет Московії виріс з 765 до 3240 мільйонів , тоб то на 424%

За часів СССР цю політику (тримати Україну в стані недоразвиної колонії ) було продовжено . Весь СССР був поділен на 12 зон , Україну записали до першої ( найдешевшої ) , а Московії до 12 ( найдорожчої) , це відзеркалилося на оплаті праці , коли в Московії чорнороб отримував за свою роботу 16,56 рублів , а в Україні за таку саму роботу платили 9 рублів 16 коп. Для фахівців оплата складала різницю в 200% ( “Оплата труда в МТС” Н.Трофимов 1954)

Московські синдикати мали монополію на продаж українського збіжжя , таким чином вони встановлювали ціни які сами бажали. Вони платили українцям на 25 % меншу ціну ,ніж ту яку українці могли одержати продаючи безпосередньо в Європі. Отже москвини недоплачували українцям за збіжжя 77 мільйонів рублів щорічно. ( це ще за часів московських царів )

За ці гроші Україна могла б побудувати для кожної української сім'ї кількакімнатний модерновий будинок разом з наймодернішим устаткуваням . Крім того тих грошей вистачило б на розбудову всієї країни , на будову лікарень , шкіл , вистачило б на розбудову розгалуженой системи модернових автошляхів по всій Україні. Наш народ був би найкультурнішим та найзаможнішим народом в усієї Європі та у всьому світі.

Були б ..... як би не братання “з братнім сусіднім слов'янським народом”, як би кожен українець відчував та плекав до москвинів те саме що вони до нас.

Треба щоб кожен українець усвідомив що грабунок України з боку Московії не припинится доти , поки ми не поставимо “китайську стіну” на кордоні з Московією . Стіну матеріальну та духовну.

Після закінчення ІІ Світової війни батальйоном "Нахтіґаль" ніхто не цікавився крім українців , аж раптом у жовтні 1959 р. зайшла зміна.

23 жовтня 1959 року у Східному Берліні відбулася прес-конференція східнонемецького професора Альберта Нордена. Нордон звинуватив західнонімецького міністра Т.Оберлендера в тому , що він віддав наказ знищити євреїв та польских інтелегентів Львова з допомогою батальойна ... "Нахтіґаль" !

Теодор Оберлендер (нім. Theodor Oberlnder) (*1 травня 1905 — †4 травня 1998) Т.Оберлендер , у 1953 році був призначений на посаду міністра у справах німців - прогнаних,репатрійованих та жертв війни - постійно викликав ненавість у Москви та Східного Берліна своєю різкою антикомуністичною та антирадянською політикою.Щоб домогтися відставки міністра , Москві треба було звинуватити його в нацистких злочинах.  Знаючи що під час Другої світової війни був політичним керівником у батальйоні «Нахтігаль» у КДБ виникла ідея звинуватити його з допомогою твердження ,що "Нахтіґаль" чинив злочини за наказом Оберлендера. Москва взяла на себе труд підшукати "свідків", і справа набула міжнародного розголосу.

Східнонімецький професор Норден звинуватив Оберлендера та "Нахтіґаль" у знищені близько 3000 євреїв та поляків.Добре організована компанія призвела до відставки Т.Оберлендера.Проте німецький трибунал не знайшов жодних підстав , щоб його звинуватити (Der Fall Oberlander,Tubingen-Neckar,1962)  Але завдяки Москві лихо вже було зроблено .Починаючи з 1959 року російсько-радянська ,польська та східнонімецька пропоганда почала твердити ,що батальйон "Нахтіґаль" брав участь у винищені польської інтелігенції  Львова.   Міжнародний трибунал у Нюрберзі під час засідання 15 лютого 1946 року ,спираючись на рапорт радянської Надзвичайної комісії для розслідування німецьких злочинів у Львові і районі Львова (документ NO СССР-6/1),встановив ,що страти -справа рук спеціальних загонів ґестапо та СД (IMT,німецьке видання,том 7 , С,540-541).  30 серпня 1946 року радянський генеральний прокурор Руденко заявив на Нюрберзькому процесі:

  Зрештою , у працях на цю тему , що з'явилися у Польщі та Радянському Союзі до жовтня 1959 року , ніколи не було звинувачень на адресу батальйону "Нахтіґаль".  Так батальйон "Нахтіґаль" став жертвою політичної боротьби Москви проти німецького міністра , неприхильного до комунізму і до Москви. Так українці стали жертвою політичної боротьби Росії за своє місце на арені світової політики

Використани матеріали з книги

сайт Майдан http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_pressk&key=1194981303&first=1290759497&last=1191518032

та Вікіпедія.

Вони воювали у ІІ Світову війну під москальским триколором :

• Батальон Муравьёва

• Боевой Союз Русских Националистов (БСРН)

• Братство Русской Правды

• Дивизия «Руссланд»

•Добровольческий полк СС “Варяг”

• Зеленая армия особого назначения

• Казачий Стан

• Комитет освобождения народов России (КОНР)

• Локотская республика

• Организация Цеппелин

• Республика Зуева

• РОНА

• РОА Власова

• Русский корпус

• Русский отряд 9-й армии Вермахта

• 15-й казачий кавалерийский корпус СС

• 1-я русская национальная бригада СС “Дружина”, известна также как 1-й Русскийнациональный отряд СС

• 29-я гренадерская дивизия СС (русская Нр.1)

• 30-я гренадерская дивизия СС (2-я русская)

• ВВС КОНР (ВВС РОА)

• 1-я дивизия РОА / ВС КОНР (600-пехотная дивизия вермахта)

• 2-я дивизия РОА/ВС КОНР (650-я пехотная дивизия)

• 602-й Ост-батальон

• 645-й батальон

• РОНД/РНСД

• Русский корпус

Русская народная национальная армия

• Русская освободительная армия

•Полк СС "Десна"

• Русский отряд дивизии СС "Шарлемань"

• Русский отряд дивизии СС "Дирлевангер"

Памятники, установленные в России тем, кто верой и правдой служил Гитлеру:

Самый «скандальный» -• Мемориальная плита посвященная фон Паннвицу, А.Г.Шкуро, П. Н. Краснову, Султан-Келеч-Гирею, Т. Н. Доманову и др. — «Воинам русского общевоинского союза, русского корпуса,казачьего стана, казакам 15 кавалерийского корпуса СС, павшим за веру и отечество» — храм «Всех Святых», г. Москва, Ленинградскийпроспект д. 73а. Установлен в 1994 году.

8 мая 2007 года памятник был разрушен антифашистами, но позже восстановленприверженцами «Великой» России.Самый «свежий» - • в станице Еланской (Ростовская область) состоялось открытие и освящение Мемориального комплекса «Донские казаки в борьбе с большевиками» и памятника П. Н. Краснову. ВМемориальный комплекс входят музей и архив

В основу сценария положен дневник немецкой журналистки Марты Хиллерс, который она начала вести в берлинском бомбоубежище 20 апреля 1945 года – в день рождения Гитлера, за десять дней до его самоубийства. Она повествует, что за первые несколько дней после взятия Берлина была неоднократно изнасилована советскими солдатами. Такая же судьба постигла многие сотни тысяч немецких женщин, сообщает издание. Военные с криком «Komm Frau!» прочесывали разбомбленные города.

военный историк Энтони Бивор, оргия изнасилований в Красной Армии в дни агонии нацистской Германии имела куда более широкие масштабы, чем подозревалось ранее. Г-н Бивор, автор бестселлера «Сталинград», говорит, что наступавшие советские войска изнасиловали большое количество русских и польских женщин, которые были узниками концентрационных лагерей, а также миллионы немок. Александр Солженицин, лауреат Нобелевской премии, в то время молодой офицер, описывал этот ужас «Прусские ночи»

Ріка Волга є головною водною артерією Московії , яка забезпчує питною водою , рибою та поєдную північ та південь країни . Вона ,якщо можна так сказати є серцем країни , а що буде якщо це "серце " раптом зупиниться ?

Ульяновская область находится на грани экологической катастрофы: Куйбышевское водохранилище сильно обмелело. Вода в Волге уходит примерно на 10 сантиметров в неделю. До критической отметки осталось всего два метра.

Ученые бьют тревогу: эти изменения могут кардинальным образом изменить жизнь в пределах волжской акватории. Причем не только в одном регионе - катастрофическое обмеление стало проблемой для многих волжских городов

последствия нынешнего обмеления, как предполагают ученые, могут быть необратимыми.