Жила на планеті какая-то Мася,
В плаття нове і у тухлі червоні,
Й попрямувала кудись у вагоні...
Віз її потяг по Україні,
Небо над нею висіло синє,
Сонце в блакиті нєрвно блістєло,
Трясло у вагоні Масіне тєло...
Куди вона їхала? Це не важливо!
Главноє то, шо вона мала пиво...
Випила все (була довга дорога)
Врешті приїхала у сінагогу...
Шо там було, то також не суттєво,
Важно, проте, - була Мася чуттєва,
Мала вона почуттів повні груди,
В цілому було їх майже півпуда...
Коротше, вернулася Мася додому,
Про подорож ту не казала нікому,
І ви не кажіть, бо це тайна велика,
А я замовкаю, хай грають музики.