Їхали блогі по своїй дорогє, плуталися ноги, їлися пироги, співали уроди про всяку буденщину і также про поденщіну і непрілічну женсчіну...

Яблука стигли собі поступово, до них підлітала пузата корова, хто не втік той всравзя, усюди валявля, лаявся сміявся і тихо матюкався... А тим часом поруч йшла прєкрасная лєді, в зеленім сарахвані йшла собі до бані, не дійшла упала, сарахван порвала і сама себе довго матюкала....

Якби були у голові умниє мислі, то умів би я писать гораздо болєє стисло, но нічого не виходе, тому досвідання, подарю дві пічєнькі я ван на прощання!