Кривенький сонет про весну і гівно
- 12.03.12, 12:06
Оп‘ять прийшла весна смердюча,
Вокруг багнюка і гівно,
Дівки, шмаркаючись в рядно,
Гуляють дужі і п‘янючі…
Розкрию я своє вікно
І матюкатимусь на тучі,
Та матюки мої співучі
Ти не почуєш все одно.
А сонця смажений пузир
По небу плаватиме далі,
Над лабіринтами квартир.
А на гранітнім п’єдесталі,
Якийсь обісраний упир
Стоїть, тримаючи скрижалі.
