Паралельна нірвана

  • 05.04.12, 08:31
Ти пйеш каву.. він чай. Ти мовчиш.. він розмовляйе. Ти біжиш.. він сидить. Отак.. паралельно існуйуть двойе

Ти п’єш кохве, він п’є чай,
Ти мовчиш, а він триндить
Ти почнеш, а він кінчає
Ти є вічність, він лиш мить…

Ти кудись біжиш всігда,
Він улігся на дивані,
І йому не набрида’
Залишатися в нірвані…

Політ з квадратним ртом

  • 26.03.12, 09:33
А вєтір-хуліган..
Схватіл міня за пляття..
Ніхочіт атпускать..
А ну і шо.. а мнє пріятна..

Заліз під плаття вєтір-хуліган,
А дєвушкє од етого пріятно.
Її несе за обрій дельтаплан,
Шось шелестить музично целохван,
І рот від задоволення квадратний…

Добрий ранок або подорож Сковорідки-Сонця

  • 23.03.12, 10:57
Взошла заря во всей красе,
Все небо стало золотое,
И солнце вымывшись в росе,
Встает красивое и молодое

Сковорідка Сонця здерлася за обрій,
Небо наче Пекло златом зайнялось.
І коли хтось скаже, шо цей ранок добрий,
Я із ним зроблю неприроднє шось…

Воздєржаніє і недєржаніє (про любов)

  • 21.03.12, 18:35
Пью снотворное. Без толку. Ночью 
Мне мешает уснуть
воздержанье. 
Я хочу... Я хочу тебя очень... 
Я хочу...
Нестерпимым желаньем 


Не дає мені спать воздєржаньє,
Недєржаніє тоже мішає…
Так я прагну твого лобизанія,
Шо все тіло, геть, перемикає…

П’ю снодійне, закусюю салом,
Непристойні сонети складаю,
Та любов обосічним кинджалом
Ріже чресла, тебе як згадаю…

Епічна брєдня про любов з довгим прологом і епілогом

  • 21.03.12, 13:57
Пролог

Хванатки якось попросили
Писать Какая про любов.
І він, хоча і є дебілом,
Шось написав про ето знов…
Кацапськой пушкінськой строкою,
До того ж деінде хромою,
Але наповненой чуттям,
Свій брєд Какай дарує вам.

Отож хванати і хванатки,
Читайте новії нотатки,
Шо навидумував Какай.
Хуйню він пише зазвичай,
І нинішня не ісключєньє,
Бо Чай Какай, уви, не геній…

Глава І (і остання)

Любов у серці розцвітає…
Обично це весной буває,
Коли вокруг цвітуть сади,
І кралі, оголив зади,
Шурують всюди діловито,
І поглядом своїм неситим
Нервово зиркають... Вони
Мічтають, шоби пацани
Дарили їм цвіти й конхвети,
Водили в бари і бухвети
Й шалено жарили вночі…
А пацани, бухаючи,
Сидять собі, їм все до сраки,
Всі тьолки їм немов макаки,
Бо краще випити пивця,
Чим в женсчіну встромлять кінця…

Епілог

Отож, любві не получилось…
Таке буває у житті.
Натхнення в автора скінчилось,
Був знов він не на висоті.
Тому він кине сочіняти,
І буде пиво попивати,
Бо краще випить літрів п’ять,
Ніж шедевряки сочінять…

Testament

  • 19.03.12, 14:58
із класічєского наслєдія

Як помру то не ховайте мене у могилу,
Не закопуйте у землю моє грішне тіло.
Покладіте труп мій краще у пил при дорозі,
Хай мене порвуть собаки, чи потопчуть кози.

Щоби сморід розвівався по всій Україні,
Щоби гній мій ручаями тік по Батьківщині,
Щоб дотік він до Дніпра і самого Дону
І нагадував усім про мою персону…

Дебіл і Небосхил

  • 15.03.12, 10:18
Я дивлюсь і на жаль розумію,
Що тебе я не розумію.

Я пойняв лиш одне - тебе не розумію,
Чи дуже вумна ти, чи просто я дебіл...
Така ото дурня, нічого я не вдію,
І поглядом пустим дивлюсь на небосхил...

Проводи любві (романтична пєснь)

  • 13.03.12, 18:40
Я тебе у Донецьк проведу,
На порозі лише поцілую.
Знаю я, шо таку от звізду,
Як була ти, уже не знайду я.
Там зустрінуть тебе шахтарі,
Мозолясті, брудні і м’язисті,
І в промінні ранковім зорі
Заспівають тобі урочисто.
Пісню ніжную про парєнька,
Шо виходив у стєпі Донбаса,
І стрічали того юнака
Гарні кралі нордичної раси.

Я пам’ятник сібє… (Exegi monumentum)

  • 13.03.12, 13:23
Я Чай Какай, хрєнячу шедевряки,
Я майстер слова і поет-дебіл.
Красу чуттів і грацію макаки
Питаюсь поєднати, шо є сил.

Степи Уругваю (почті народне творчіство)

  • 12.03.12, 19:31
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю,
Як гарно гуляти в степах Уругваю,
Де трави високі, а вітер бурхливий.
В степах Уругваю я буду щасливий.

В Донбасу степах все гірше намного,
І трави сухі, і корові безрогі,
А ще терикони стовбичаться з краю,
В Донецьких степах щастя немає…