Атеїстичні уявлення про суть життя

Мені вже неодноразово доводилось чути/читати про те, яким чином атеїсти уявляють безсмертя. Узагальнено за їх переконаннями виходить, що безсмертя виражається у продовженні себе в своїх дітях. Дуже спірне твердження, особливо для людей розумних, якими вони себе намагаються позиціонувати.

Звісно ж, якось тупо виявляється, якщо ти просто вмер – і каюк всьому, тому треба вигадати щось високе і правдоподібне. Хоча саме по собі відтворення роду із збереженням найкращих своїх якостей закладене у всіх живих істотах. Тобто атеїсти у своєму розвитку лишились на рівні, наприклад, бактерій або овочів.

Для спростування такого «безсмертя» кожному достатньо глянути на себе і своїх батьків. Ми на генетичному рівні отримали від них певні риси характеру і схожу зовнішність. Але це ніяк не відміняє того, що ми з ними – різні. Різні переконання, цілі і думки. Свої, особисті, а не передані у спадок.

А якщо копнути далі, десь до рівня прапрадідів-прапрабабусь? Переважна більшість навіть гадки не має, ким вони були. Можливо, десь глибоко у підсвідомості в нас записана якась інформація від них. Але свідомість їх давно померла разом з ними, принаймні у цьому світі.

Тому усе, що залишається прогресивному людству, - забацати ще одного-двох овочів на додачу до шести мільярдів уже існуючих. І головне – щоб вони вірили, що еволюціонують.