Якось на горищі дому (п'ятиповерхова хрущовка), де живе моя бабуся, завівся сич. Звісно, на очі він не попадався (точніше, як виявилося потім, це була вона), зате його було добре чутно.Тоді я часто в неї ночував і щовечора слухав його пищання, монотонне й механічне. «Пік»… «пііііік». Ці звуки лунали з настільки вивіреною точністю, що я б радше повірив, що це щось механічне, а не жива істота.Звуки були дійсно не надто приємними, радше моторошними. Моторошності додавав загальноприйнятий раніше...
Читати далі...