Лютий / березень

Вимбачте, я вам тут трохи холоду приніс, тільки дійшли руки фото розібрати. Та й погода минулого тижня була майже відповідна.

2. У лютому продовжував лежати сніг, який я майже перестав фотографувати, бо він мені пристойно набрид. Зате небо вже набагато цікавіше, та й можливість ловити його на тлі міських пам'яток (завдяки роботі у центрі) поки не набридла.

4. Та сама повня, але вже коло дому.

5. Світанок.

6. Ще було багато мряки та, відповідно, туманів. І блекаутів.

8. Як завжди у таких неочікуваних випадках я був без фотоапарата, доводилося обходитися тим, що телефон подужає.

10. Сліди на льоду. Не те щоб щось філософське, радше констатація факту, що навіть у самісінькому центрі з ожеледдю місто відверто не справлялося, і можна було художньо уїбатися і зламати ноги прямо з видом на визначні архітектурні пам'ятки.

11. Хоча сніг мені набрид, але пару екземплярів народної творчості не міг пропустити:

12.

13. Довгоочікувана відлига. Проте це ще був не кінець.

14. Трохи фото за принципом “все підряд”. Одна з розмальованих світлофорних будок, а саме зображення маєтку Пирогова.

15. Яку тільки цікаву фауну не зустрінеш у тролейбусах…

16. Класні люстри в епіцентрі. Якщо доживу, що буде власний будинок, обов'язково зроблю такі в якійсь кімнаті, бля буду.

17. Ром із тарганами (на етикетці, а не в складі). Не пробував.

18. Пиво з білочкою. Мекнув, але білочка чомусь не прийшла.

19. Або ось кіт, котрий прекрасний завжди.

20.

21. Навіть коли злий.

22. І коли займає зручну спальну позу у вигляді букви зю.

23.

24. Тут наочно демонструє моє бажання бігати зранку, і не тільки зранку.

25. 18+

26. Досі вже три роки виповнилося дядьку, 7 квітня за паспортом.

27.

28. На початку березня зустрів жовну сиву просто у своєму дворі. Загалом цей дятел не любить показуватися людям, але навіть якщо ви його не бачили, то, ймовірно, чули – його спів, то таке характерне пискляве “хі-хі-хі-хі-хі”.

29. Наступний повний місяць, цього разу з гало.

30. Слідом за відлигою на землі почало відтавати паркове озеро. Заодно з появою відкритої води повернулися лебеді та качки.

31. А завдяки сонцю рівно навпроти мене білий лебідь виглядав як чорний.

32.

33. Текстури відмирання зими – то довгоочікувано і гарно. Здохла нарешті. Гори у пеклі, стара шаболда.

34.

35. Через якийсь тиждень і сліду від криги не лишилося.

36.

37. І тільки наприкінці місяця нарешті дістався до підсніжників. Вони і раніше були, але лісові стежки надто довго являли собою непрохідне болото.

38.

39. Якийсь цікавий мох.

40.

41. Щорічна банальщина загалом, тут тільки завдяки шишкам у кадрі вийшло щось незвичне.

42.

43. А ще мені подобається, як вони пробивають торішнє листя, ніби мечами.

44. І просто ростуть, де їм заманеться, та виживають, наперекір їбанашкам, що збирають щороку з них букети навіть не знаю навіщо, певно, аби викинути вже через день.

45. Гарні сонячні промені, які мені закортіло сфотографувати саме в час шахедної атаки на місто, добре, що ніхто не побачив і не подумав щось не те. Потім були не дуже вдалі спроби вибратися з центру під тими самими шахедами (коли ти назвоні, вони гудуть просто над тобою і в цей час неясно звідки по них хуярять з кулеметів – враження такі собі, 1/10, не рекомендую).

46. Наприкінці місяця вибралися на Шкуринці, до річки на околиці міста. Не був тут більш як півтора року й дуже скучив за місцевістю. Однак цивілізація наступає і сюди, за цей час на схилі виросли цілі ряди таунхаусів.

47. Попри оптимістичний прогноз, погода виявилася похмурою. Хоча такі кольори теж по-своєму цікаві.

48.

49.

50. Я люблю березень за цей похмурий контраст тліну й зародження нового життя. А він мене явно не любить, бо раз за разом це дуже важкий час. Березень-26 став без перебільшення одним з найгірших місяців мого життя, тож хай забирається у пекло слідом за зимою.

51.

52. І марно здіймалися до неба колючі чорні зорі торішнього мертвого чортополоху, що ще не встиг остаточно зламатися й вернутися назад до землі. Це так нечесно, що в землю йдуть ті, хто більше всіх заслуговував неба.

53.

54. Паркове озеро на певний час перетворилося на справжню комуналку лебедів, але досі майже всі полетіли далі. На минулих вихідних залишалася тільки одна пара.