Блог Oliviya

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Перетвори

Отрутою в долонях краплі сліз.
Прозорі, чисті, сяють,– але мертві…
Пронизані очима вже наскрізь
Холодної самотньо-злої смерті.

Ти обніми мене й не відпускай
Допоки небо світиться зірками,
Допоки сонцем сяє небокрай,
Або вмивається солоними дощами.

І хай навкруг танцює танго знов
Хоч тисячу смертей в вогненнім колі,
А я із їхніх кам’яних оков
Все вириватимуся впевнено на волю.

Ти обніми. І що тоді мені
Все те, що доля у сльозах віщує!
Я виживу у будь-якім вогні,
Лиш ти будь поруч, будь лиш поруч… чуєш?!

Не відпускай! Сховай мене від них!
Я хочу жити! Хай остання в серці
Ця мить у нас… Та ти перетвори
Ту мить у вічність, непідвладну й смерті!

Коментарі: 21

Oliviya

Так і лишишся

Відпусти моє серце – воно не твоє,
я його не віддам тобі, чуєш?!
Не цілуй так зрадливо уста і плече,
я ненавиджу, як ти цілуєш!

Навіть думати в душу ввірватись не смій, –
не злетиш ти до неї, пропаща,
і не треба повторювать знов "він не твій", –
я ж тобі не повірю нізащо.

Я всміхатися навіть сльозами журби
буду знов, бо він поруч зі мною,
а ти плач, бо була самотою завжди,
Так і лишишся ти самотою.

Коментарі: 47

Oliviya

-----------

Гаряча ванна, ароматна пінка
і відчуття блаженства неземного…
А ще якби мені потер ти спинку,
то я і потонути так готова…

Зірву цілунок грішний я несміло
і, на замовлення неначе, світло щезне,
розслаблене та мокре твоє тіло
мене погубить і в тобі я знов воскресну...

Ти перевір у темряві шаленій
чи дихаю ще я, чи ще жива я,
бо коли ти так близько біля мене,
то я і розум, і життя втрачаю…

Коментарі: 44

Oliviya

Лише оглянутись…

Заплаканий вечір. Набридливий дощ у імлі
вистукує срібними краплями ноти вже звичні…
Я пальцем малюю на ледь запітнілому склі
тебе із усмішкою того дощу на обличчі.

Далеко від мене. А хочеться так мені знов
лише оглянутись – і ти будеш поруч зі мною…
І що тоді дощ із плаксивих краплинок-оков,–
я буду сміятись хмільною до згуби грозою.

Лише оглянутись… Не смію… боюсь пустоти,
не хочу у ній потопати самотньо без тебе,
боюсь, озирнуся, а там будеш зовсім не ти,
а іншого ж навіть мені на секунду не треба.

Я буду чекати, хай вічність, та тільки тебе,
на мокрому склі буду очі твої малювати…
А ти повертайсь… Поцілуй, пригорнувши мене,
і я оглянутись тоді вже не буду боятись.

Коментарі: 47

Oliviya

Дощ танцював

Дощ танцював у запальному танго,
й запалювала нас вже навіть тінь
і наша зустріч перетворювалась плавно
на згубний танець диких почуттів.

Заплутавшись у подихах безшумно,
втамовуючи спрагу на губах,
дощ танцював, а ми п’яніли згубно,
впиваючись у кожен його па.

Заворожи мене бажань грозою,
цілуй очима… ти тепер лиш мій
до забуття… Хай стане дощ сльозою,
а ми розтанем пристрастю у ній…

Коментарі: 50

Oliviya

*********************

Лондон… Берлін… Париж…
Кава… шампанське… чай…
Слухаєш… звеш… летиш
знову за небокрай.

Повість… новела… вірш…
Пісня… соната… звук…
Небом й землею між
серця спинився стук.

Сонячно… вітер… грім…
Вечір… світання… ніч…
Плачеш, смієшся, втім
зовсім не в цьому річ…

Сотні чужих країн…
Фарби…акорди… па…
Лондон… Париж… Берлін…
Тільки тебе нема…

Коментарі: 32

Oliviya

Кращого немає

Сотні кілометрів, тисячі людей,
краєвидів казка… Ранок… день… і вечір
поцілує подих втомлених очей
і моя молитва обійме за плечі.

Сотні кілометрів. Так багато мов,
але все ж я поруч – протягни лиш руку.
Дивна й незбагненна іноді любов,
навіть якщо стане відблиском розлуки.

Пролітають мимо сотні роздоріж,
ліхтарями вечір тихо догоряє…
Кращого немає, повертатись ніж
знов до свого додому, де тебе чекають.

Коментарі: 30

Oliviya

Не знаю... не вірю...

24.06.10, 20:44
мої вiршi, сум

Я дивлюсь в твої очі, тільки
в них нема навіть відблиску мого,
в них байдужості тіней стільки,
що вогонь перетворюють в скло.
Я не хочу більше кохати.
Я не знаю кохання святого.
Тільки біль і бажання втікати
залишило для мене воно.

Я не хочу чекати більше,
я не знаю надії із болю,
лиш її пустотлива тиша
убиває мене без жалю.
Я не вірю уже в кохання,
це лиш мрій і думок сваволя,
це лиш вигадка й покарання
для того, хто повірив в «люблю»…

Коментарі: 20

Oliviya

Погойдаюсь

Опівночі підкрашу очі, губи
й на місяцеві полечу гойдатись,
бо там у небі гарно так, до згуби,
бо там від буднів можу заховатись.

І хай усі говорять, що я відьма,
І від моєї тіні хай втікають,
а я скажу вам, що я з ними згідна,
хоч місяця в кишеню не ховаю.

Протру його із зорями до блиску,
щоб відбивались у очах чарівно,
щоб чи далеко щастя, а чи близько
до мене привели його все рівно.

Я погойдаюсь з нічкою тихенько
і порахую зорі нашвидкоруч,
а раптом віднайде моє серденько
оту єдину, що з твоєю поруч.

Коментарі: 37

Oliviya

Безсмертна

Знівечена до крові лезом гострим
своїх же прадідівських шабель і сокир.
І що там вороги – на них немає злості,
Вони лиш впевненості додають і сил.

А діти… Біль на серце каменем лягає,
як, замість стати втіленням твоїх надій,
вони сиру могилу власноруч копають,
щоб заживо похоронити тебе в ній.

Безумці! Вони досі й так не зрозуміли,
Що ти безсмертна, що нема таких могил,
які б вмістили твою душу й твоє тіло,
що величі твоєї не сховати крил!

Знедолена, але безсмертна рідна мово!
Співай невпинно колискову дітям тим,
бо раптом хтось хоча б єдине твоє слово
почує серцем, хай ще поки кам’яним.

Нещасна, та благословенна, мово рідна!
Вони опам’ятаються – і буде це не фарс,
бо що ми, люди, без свого коріння гідні? –
Лиш бути привидами і без роду, і без назв…

Коментарі: 44

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

Перетвори

Так і лишишся

-----------

Лише оглянутись…

Дощ танцював

*********************

Кращого немає

Не знаю... не вірю...

Погойдаюсь

Безсмертна