Профіль

Oliviya

Oliviya

Україна, Тернопіль

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Мужчинам на замітку ;)

натхнення тут - http://blog.i.ua/user/2994692/577968/ (прочитайте обов"язково!!!)

Дозвольте жінці бути слабкою,
Сховайте в серці її від всіх,
В обіймах ваших нехай струною
Тремтять бажання її і сміх.

Цілуйте жінку, щодня, щоночі,

Відчуйте скільки любові в ній,
Як вам сміється, як сонні очі
«Люблю» шепочуть й сльоза з під вій…

Кохайте жінку, та так, щоб небо,

Щоб світ позаздрив тим почуттям,
Повірте, жінці крім вас не треба
Ніяких красок і фарб життя.

Бажайте жінку, – не тільки тіло,

Читайте серцем її думки,
Щоб поруч з вами вона летіла,
Щоб цілий світ був для неї – ВИ.

Цінуйте жінку… Ви їй відчути

Тепла і захисту дайте смак,
Дозвольте жінці слабкою бути,
Без вас вона буде сильна й так.

Пахнуть світанки цілунків ваніллю



Ніжність долонь, теплота їх безкрая,

Затишок щирих ласкавих очей …
Як же тебе мені не вистачає
В мареві днів, в напівтіні ночей…

Пахнуть світанки цілунків ваніллю,

Тільки такі недосяжні вони…
От би напитись якогось чар-зілля
Й стати сльозою цілунків отих.

Плачуть дощами самотність і втрати,

Біль оживає краплинами сліз,
Та поцілунків твоїх аромати
Їм не розмити дощам всім на злість.

Навіть як скажуть, що це божевілля,

Навіть якщо не здолати розлук,
Я відчуватиму запах ванілі,
Кави, твоїх поцілунків і рук…

Наркотик


Місяць як скибка лимону в вікні,

Тьмяні зірки, й ті за хмарами плачуть…
Тиша. Не сміє ніхто самоті
Свято порушити болі й невдачі.

Кілька краплинок в бокалі вина,

Дим сигаретний проймає свідомість…
І не важливо чия вже вина –
Бо все одно тепер «тільки знайомі»…

Десь полетіти б в нікуди, за тьму,

Просто вхопитись за вітер і зникнуть
Там де немає «навіщо», «чому»…
Щезнеш, – без тебе за мить одну звикнуть…

Час мабуть лікар, хоча… швидше яд –

П’єш і звикаєш…– наркотик… Світанок…
От якби залпом всі дози підряд
Випити можна було б на останок…

Чому?

Чому у світі усе так складно –
знайти, почути, йти до мети.
От ніби раптом знайшов розраду,
так ні, – за мить всі горять мости…

Чому у долі нема натхнення

життя картини писати так,
щоб тільки радісним в них знаменням
був кожен крок, кожен штрих і знак.

Чому всі мрії такі крилаті

і їх так легко спалити вщент,
а потім ночами знов шукати
вчорашніх зустрічей ніжний щем.

Чому у світі усе так важко –

любити, мріяти, берегти,
на півдорозі впізнати щастя
і в суєті мимо не пройти…

Місто тоне в вечірній вуалі



Місто тоне в вечірній вуалі,

Ліхтарями розмішує втому,

Зачарованим подихом далі

Переспівує пісню знайому.

Позолотою місяць-молодик

Розливається в чистому небі.
Тиша… Мрії один тільки дотик, –
І думки в мить з тобою й для тебе…

Пересічним простим перехожим

Пролетить моя мрія зірчаста,
Тільки втомлене місто не зможе
В ній розгледіти іскорки щастя…

Тільки вітер, зігравши на струнах

Мого серця як ніжності злодій
Не розвіє над містом відлунням
Таємничо-звабливих мелодій…

Місто тоне в вечірньому залі

Кольорів тишини і спокою,
Мрія кличе летіти у далі,

А думки все одно лиш з тобою…

Розслабся і випий чаю ;)

Важким був сьогодні день?
Розслабся і випий чаю.
Робота, проблем тандем
Ніяк досі не спадає?


А ти подивись на все

З усмішкою, без курйозу,

Життя закоротке все ж,

Щоб тратить його на сльози.


Включи рок-н-рол чи реп,

А любиш – класичні твори,
І хай за дверима смерч
Руйнує моря і гори.

Собі подаруй цю мить,
Де вітер цілує осінь,
Де сонцем листок тремтить

В розплетених мрій волоссі.


Собі подаруй життя

Любові, де ясне небо,
Де вплетені почуття
У стрічку доріг до тебе.


Відчуй, що для тебе лиш

Придумане світло раю…
Проблеми за склом залиш,
Розслабся і впий чаю! podmig cup_full

Безсоння



Коли місяць зіркам ночей

безсоромно цілує скроні,
я напилась з твоїх очей
аромату краплин безсоння.

І щоночі тепер не сплю,

все літаю в нічнім просторі,
приворотне чар-зілля п’ю,
що в стакан підсипають зорі.

Переливом сріблястих нот

знов сную ліхтарів проміння
і торкаюсь крильми висот
чи то блуду, чи то прозріння.

У вербове волосся віт

заплітаю нічні серпанки
і шукаю найменший слід
дивних снів своїх витинанки.


З неба струшую до землі

і збираю зірки в долоні…

ну це ж треба було мені
Так напитись з очей безсоння…

Усміхніться! ;)))

Мене б не мучило безсоння,

Якби ти поруч був щоночі,

Якби солодкі сни в долонях

Мені приносив ти охоче.

Якби всміхався мені мило

Й бажав "Добраніч" загадково,

То я б з усмішкою щасливо

В мить засинала без розмови.

А так вдвох з кавою до рання

Шукаєм сон як згаслу свічку,

Хоч ні, ще з нами є  питання –

То де ж ти шлявся цілу нічку?!

Лише хризантеми

Сумую без тебе...

Хвилини роками.

Засмучене небо в зірковій імлі…

Лечу знов до тебе стрімкими вітрами,

знайти тільки ще би тебе в суєті…

На тебе чекаю …

роки чи століття –

байдуже, не знаю,– скінчився вже лік…

Без тебе зникаю…

Зів’ялим суцвіттям

усмішка.

Згоряю.

Сльоза із повік.

Без тебе не мрію.

І знову дилеми,

«не можу», «не смію» і ще сотні «не»…

Лише пломеніють твої хризантеми,

даючи надію любити тебе…

Холодно…

Холодно.
Вітер гуляє пронизливо
в навстіж розкритому серці.
Холодно…
Сльози як бісер нанизано,
суму в душі кілогерци…

Боляче.

Світ в чорнобілому кольорі,
блиск свій утратило сонечко.
Боляче…
Біль і тривога як в зговорі
сни розвівають по полечку.

Вітряно.

Протяги в серці пораненім
наскрізь гуляють не втомлено.
Вітряно…
Іскри бажаного пламені

стали на вітрі лиш попелом…

Холодно.

Градом, снігами і кригами
з мрій нотки радості вижато…
Холодно…

Пальці замерзлими крилами
пишуть графіті «лиш вижити б…»