Блог Oliviya

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Додивлятимусь

Самотнім маревом в нічному оксамиті

блукатиму до самої зорі…

Які ж бо неповторно-дивні миті,

коли шепочуть казку ліхтарі,

коли ледь чутним подихом зітхає

замислена верба у тишині

і тягнеться земля до небокраю,

щоб цілувати мрії в вишині.

Розпатлане проміннячко-волосся

росинки будуть у вінок плести

і відшліфовані мотиви стоголосся

гармонією литимуться в сни…

Блукатиму… летітиму… нап’юся

цілющої енергії землі,

а потім щиро й сонно посміхнуся

і додивлятимусь картину цю у сні.

Коментарі: 20

Oliviya

Я лиш вчусь:))

Хочеш, тобі начарую кохання –
пристрасне, ніжне й звичайно шалене?!
Тільки якщо не заснеш знов до рання,
то не проси більше чарів у мене.

Хочеш, тобі я навію ще трішки
магії погляду і божевілля?
Тільки якщо тебе звабить усмішка,
то не проси приворотного зілля.

Хочеш, іще диво-містики ночі,
що украде твоє серце бажанням?
Тільки якщо полонять тебе очі,
то не проси позабути кохання.

Хочеш, здійсню тобі мрію, що сниться?!
Тільки подумай чи справді це треба,
бо я лиш вчусь, а не є чарівниця,
можу й сама закохатися в тебе. ;)

Коментарі: 30

Oliviya

А насправді

Затуманений погляд від близькості,
збожеволівший світ від очей
і розпусно-небачені пристрасті
заціловують губи й плече…

Затуманений розум від грішностей,
сонний вечір сп’янівший від згуб,
від бажань, поцілунків і ніжностей
твоїх рук, твоїх мрій, твоїх губ…

Затуманене серце надіями
у шаленстві від ласки щемить…
тільки мить вдвох від щастя летіли ми,
а насправді… вся вічність – ця мить…

Коментарі: 35

Oliviya

Знов спішимо…

Знов спішимо. Куди? Навіщо? Тишком,
без лишніх запитань, без віри в час…
У суєті в буденно-сіру книжку
записуєм штрихи банальних фраз…

Проблеми вічні. «Треба», «швидше», «мушу»,
мільйони справ, у голові бедлам…
Встигаєм все… Лише заглянуть в душу
чомусь завжди бракує часу нам.

Встигаєм все… Лиш ніколи зазвичай
почути найдорожчі нам уста
і витерти сльозинку із обличчя
тих найрідніших, що для нас – життя.

Ніяк не встигнем в вихорі емоцій
сказати їм таке просте «пробач»,
а потім знов втрачаєм віру й спокій
і все приписуємо смузі із невдач.

Знов спішимо… А, може, все ж нам варто
спинитись – не запізно б лиш було,
бо що життя – маленька долі карта,
і та легкозаймиста як на зло.

Коментарі: 26

Oliviya

Доторкнись...

Доторкнусь твоїх уст подумки,
Проведу по щоці пальцями,
Зійду з розуму від родимки
І бажань з дикими танцями.

Доторкнусь твоїх рук подихом,
У волоссі згублю погляди,
Зацілуй мене в мить… дотиком
Звівши з розуму світ потайки….

Доторкнись моїх снів… маревом,
Поцілуй мене лиш… ніжністю,
Я так хочу без меж п’яною
Бути тільки тобою вічність всю…

Коментарі: 26

Oliviya

Я малюю нову сторінку

Я змішаю осінні барви
у палітру усмішок-сліз,
лиш не буде у ній вже фарби,
що по тілу як струм наскрізь,
лиш не буде у ній відтінку,
що тобою наповнить світ –
я малюю нову сторінку,
де невидимим став твій слід.
Я не хочу тебе змішати
з жодним кольором інших фарб,
і не треба мені кричати,
що розпусний цей колір зваб.
Я не хочу тебе ділити
з жодним пензлем осінніх нот,
хоч не смію тебе любити,
а краду тебе в долі знов
і малюю цей світ без тебе,
залишаючи лиш собі
колір грішно-гіркого неба,
що розлився із фарб в тобі,
колір твого лише відтінку,
не тепліший, а тільки твій…
Я малюю нову сторінку –
світ без тебе, бо ти лиш мій!

Коментарі: 28

Oliviya

Не...

Не бачити, не чути і невтішно
не намагатись повернути кожну мить,
яка ще твоїм тілом пахне ніжно,
яка ще твоїм дотиком сльозить…

Не плакати, не мріяти, не знати
про тебе жодних слів і жодних фраз,
що серце заставляють розриватись
від трепоту й бажання водночас.

Не вірити, не кликати, не бігти
за тінню, що нагадує тебе,
а згодом сумувати безпросвітно
разом з плаксивим місяцем з небес…

Не дихати, не рухатись… щомиті
вдихати всім єством цілунок твій…
А потім клястись – більше не любити,
не мріяти, не думати… Не мій…

Коментарі: 49

Oliviya

Я чекатиму…

Я чекатиму… твоєї радості,
що в очах мов сонечко сміється,
що немає ані меж, ні давності
й виліковує за мить самотнє серце.

Я чекатиму… твого лиш дотику,
що легенько по устах сковзає
і цілує плечі згубно-солодко,
відкриваючи жадані небокраї.

Я чекатиму… твоєї ніжності,
що дарує смак натхненно жити,
щоби знов розтанути у вічності
із бажанням лиш тебе любити...

Коментарі: 26

Oliviya

Посміхнись!

Посміхнись! Лиш без фальші, будь ласка,
Посміхнись – і всміхнусь я також,
Із усмішки сплітається казка,
Якщо навіть за вікнами дощ.

Посміхнись! Хай всміхається осінь,
Завороживши барвами мить,
Хай у світлих думок стоголоссі
Лиш від радості серце щемить.

Посміхнись! Неповторна і щира
Твоя усмішка – магії вись…
Хай за вікнами мокро і сиро,
Та ще раз… лиш для мене… всміхнись!

Коментарі: 46

Oliviya

Не треба

Для усмішки не треба так багато,
Для радості не треба зір озерце, –
Лише навчитись миті відчувати,
Що стукають із ними в наше серце.

Для струн душі смичка із чар не треба,
І магій слів не потребує щирість,
Із них весь світ малює пісню неба,
Із них життя складає слово «милість».

Для щастя зайві барви веселкові,
Не треба подарунків для кохання,
Вони самі – великий дар Любові,
Лиш берегти їх треба як востаннє.

Коментарі: 24

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

Додивлятимусь

Я лиш вчусь:))

А насправді

Знов спішимо…

Доторкнись...

Я малюю нову сторінку

Не...

Я чекатиму…

Посміхнись!

Не треба