Сміється місячний промінь, Та ця усмішка не люба, Та ця усмішка – лиш спомин Про блиск бажаних очей. Без тебе сонце не сонце, Знов день – одна тільки згуба, І знов штрихи на долоньці Безумно довгих ночей... Палає зорями небо, Співає веснами вітер, Але весна, що без тебе Лише міраж, – не весна… В її усмішках сльозинки Ще й досі вечір не витер – Без тебе сліз намистинки В очах не сохнуть до дна.

Чи слухаєш ти тишу так, як я, Впиваючись в її чарівні ноти, Чи відчуваєш як до забуття Солодкий і звабливий її дотик?.. Чи так як я вдивляєшся ти в ніч, Шукаючи із зір бажань намисто, І чи сумуєш з сонцем віч-на-віч Як перший блиск зорі цілує місто?.. Коли хмільними сутінками я По твоїх венах розіллюсь в ці миті – Чи будеш відчувати ти життя, Чи будеш ти мене таку любити?!

[Приєднана картинка] Зачарованим вітром долі Я шукала для серця волі, Для очей виглядала неба, Що покаже той шлях до тебе. Я веселкою з мокрим серцем Видивлялась у мрій озерце, У якому твоїми снами Відбивалась любов ночами, У якому щодня тремтіли Твої очі моїм «хотіла б…», Я б летіла ясним промінням Бігла б тернами і камінням, Подолала б і часу милі Лиш чекав би мене ти, милий! Кого кличеш ти я не знаю, Може марно тебе шукаю… Мабуть стану… хоча б зорею – Хай для тебе, якщо не ...

Читати далі...

Заплакана весна в промоклій млі На почорнілому снігу забуто тліє. Камін. Гарячий чай. І ніч на склі Холодним подихом малює дивні мрії… Амур, стрілою зачепивши, шаль Зірве з плечей, бажанням диким спопеливши… Розлитий чай. Вогонь. Очей кришталь. Сплетіння рук. На двох один лиш подих. Тиша. Шалений блиск очей. Холодний чай. Гарячий дотик. Двох долонь на склі відбиток. І плаче за вікном весна нехай – В ім’я кохання всі гріхи їй треба змити…

Нема думок, то хай не буде й болі, Хай сліз не буде якщо мертві почуття, Та лиш тоді в життєвім видноколі Не буде світлих горизонтів майбуття. Як добре йти – нехай і по камінню, Нехай терновими стежками, плачучи, Та із незаплямованим сумлінням І з серцем, що ридати вміє сміючись. Яка приємна біль, котра доводить, Що я іще жива, що є ще в мене шанс Всміхнутись і, хоч може й не виходить, Та заспівати не останній свій романс. Хай невпопад, та від душі писати Про почуття, якими...

Читати далі...

Мамо, поглянь – "Добрий ранок!" до мене Сонечко з неба гукає І посміхнулась травичка зелена – Радо мене зустрічає. Мамочко, чуєш яку гарну пісню Пташка співає невпинно – Це вона з нами вітається звісно, Чемна ж бо, мамо, пташина. Буду я також слухняна і чемна, Щоби ти мною гордилась, Я ж бо людиною звусь не даремно – Ти це сама говорила. Знаєш, ти правду казала, матусю – Все мене радо вітає, Коли я щиро усім посміхнуся Й доброго ранку бажаю!

Пройдусь одиноко по вулиці, Вдихну ніжний подих небес, Та сонце весняне знов хмуриться, Бо поруч немає тебе… Між всіх перехожих шукатиму Я знов твої очі й уста, І знову без меж сумуватиму, Що прірви між нами й міста… В моєму волоссі купатися Весняний промінчик буде, А я… я не вмію всміхатися Як поруч немає тебе…

Іноді тебе я хочу вбити – Лиш вклади у руки револьвер, Інколи – до забуття любити, Потонувши в вирі мрій-химер. Часом у тобі я бачу небо Чисте і безкрає – небо мрій, Від якого хочеться для тебе Стати в ньому зіркою надій. Часом погляд твій страшніше шторму, Чорним птахом п’є із серця кров, Чорним попелом мій світ огорне І ніяк не вирвусь з тих оков… То весна в очах твоїх сміється, То ридають грози без жалю… Тільки навіть із грозою в серці Все одно чомусь тебе люблю…

[Приєднана картинка] На твоїх устах моя усмішка, У твоїх очах – моя сльоза, В серці мрія зваблива і грішна, Що розпусний вітер розказав. У твоєму небі зорепади, Ті, які запалює Любов, В погляді твоєму стільки зваби, Що втрачаю голову я знов. У твоїх обіймах – снів наркотик, У долонях – райдуга моя Із бажань і щастя райський дотик, У твоєму серці – тінню я… І знайома, й таємнича трішки З ароматом літньої грози На твоїх губах – моя усмішка З присмаком солодкої сльози.

Загубитися б птахом десь вільним – Серед зір, оповитих любов’ю, Між планет, що сміються весною. Стати б подихом щастя всесильним... Загубитись будь чим – сном, зорею, Лиш подалі від твого мовчання, Щоб на відстані мого бажання Навіть тіні не було твоєї. Ти даремно втікаєш! У тебе Я любові не буду просити, Я навчуся без тебе любити, Я сама утечу на край неба!