Не чуєш, не бачиш, а серце впивається солодко, Душа відчуває, думки шаленіють у мить… Ніякі скарби, діаманти, перлини чи золото Не можуть зрівнятися з тим, що у серці щемить. І хай буде світ дощовим чи холодним і вітряним, Та лиш як любов у серденьку без краю і меж, То стане вона світлом, сонцем, зорею, повітрям тим, Яке до схочу ти вдихаєш, яким ти живеш!

Я мовчки читаю молитву очима. Життя стало полем для битви, &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Як же добре блукати улітку Досхочу лісовими стежками. Я знайду запашну семи квітку, З різнобарвними що пелюстками. Поцілую пелюстки зірчасті Й сім бажань я у них загадаю: У БЛАКИТНОЇ – радості й щастя, В ТЕМНО-СИНЬОЇ – снів небокраю., В БІЛОСНІЖНОЇ ніжності й ласки І незгасних надій я попрошу, У БУЗКОВОЇ – справжньої казки, Де в житті море друзів хороших, У ЧЕРВОНОЇ – звісно любов’ю Щоб палало щасливе серденько, У ЗЕЛЕНОЇ миру й здоров’я, А у ЖОВТОЇ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Втомився? Стільки мабуть клопотів й проблем… Сідай, я напою тебе гарячим чаєм Із липою, мелісою і чебрецем. Про все забудь, нехай душа відпочиває. Ти по краплинці, мов п’ючи богів нектар, Відчуй як сила струменем тече по венах, Як хочеться всміхнутись просто так, без чар І просто ще раз пригорнутися до мене… Я не питатиму тебе вже ні про що, Помовчимо з тобою, порахуєм зорі Чи просто слухатимем теплий літній дощ, Якщо заплаче раптом небо неозоре. Ти...

Читати далі...

Догоряє літо… Ним ще сни зігріті, Та осіннім вітром Пахне вже в повітрі… Філіжанка кави У кафе старому, Зайчиком ласкавим В моїй чашці промінь. Був би ти навпроти З ніжними очима — Зникли б всі турботи Там десь за дверима… На кавовій гущі Погадаю трішки… Може стріну тут ще Я твою усмішку, Може тут навпроти Сядеш ти на лаву, Ну а зараз поки Тільки я і кава… [Приєднана картинка]

Сонце — не сонце, вітер — не вітер, Щастя, — не щастя, коли ти не мій. Ніжністю серця, полум’ям літа, Пристрастю ночі, загадкою мрій Я тебе знову цілую… і кличу… Кожної миті згоряю до тла… Знову твоє я малюю обличчя, Очі твої… Скільки ж в них є тепла! Знову крізь відстань тебе обіймаю, Шлях прокладаю до тебе з надій. Я так люблю!!! Тільки, Сонечко, знаєш Сонце — не сонце, коли ти не мій…

Я більше не боюсь твоїх очей. Перегоріло. Попелом у тиші Всі почуття недоспаних ночей, Яких відрікся ти, мене убивши. Не знаю. Може не кохала я? – Кохання ж бо не може спопелитись… А я душею більше не твоя, Хоч так хотіла серцем твоїм битись. Я так хотіла стати твоїм сном, Ридала від безсилля щось змінити, А ти кохання залишив за склом, Щоб я дивилась й не змогла зігріти… Я стільки в сонця випила весни, Та все дарма, тебе не розтопити… Як хочеш, зрадницею ти мене назви...

Читати далі...

Запроси мене на чашку чаю. Та не дуже чаруй лиш, вважай, А то раптом ще я закохаюсь У такий ароматний твій чай. І тоді я вкраду в тебе спокій: Без запрошень приходити я Буду знову і знову, аж поки Не напою свої почуття. Чи дзвонитиму ще опівночі, Бо &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Заблукало літо у колоссі Золотих не стиглих ще пшениць. Потонуло в гомінкому стоголоссі, Що чарує краще чарівниць. Я стояла на краєчку мрії, Де межі не було небесам, Де не було горизонту жодних ліній, А лиш світу літнього краса. Я дивилась поглядом волошки Вздовж хмарин невидимих доріг, Небо, тому погляду під колір трошки, Тоді падало дощем мені до ніг. Я стояла. Вітер гнув колосся… Спраглі губи… блиск очей мов свіч… Руки-крила і розпатлане...

Читати далі...

Я оживаю тільки уві сні… Так добре в ньому – світ немов добріший Всі ті ж слова, і ті ж немов пісні, А серце б’ється радісно частіше. Мов ті ж обличчя, очі і уста, Та як вони усмішками іскряться! І двох сердець мелодія проста Так щиро ллється відголосом щастя. Я оживаю знову уві сні Як сумерки цілунком доторкнуться Моїх очей… як зорі чарівні У висохлі уста життям ввіллються… Тоді я доторкаюсь тих нот, Які не смію наяву любити, Які зціляють душу від незгод, Щоб хоч якесь...

Читати далі...