Як добре поруч із коханими не спати. Оберігати снів солодких зорепад. І кожною клітиночкою відчувати Коханого створіння дивний аромат. Затамувавши подих, губи спрагло, ніжно Очима й серцем цілувати досхочу, А потім пестити волосся і неспішно Шептати тихо: «Я тебе не відпущу»… Як добре поруч із коханими не спати. Ловити подихи, що так думки п’янять. Тоді всім Всесвітом стає одна кімната, Де найпрекрасніші кохані очі сплять.

Весно, запитай мене про щастя, Про любові чи журби грозу. Ти не бійся, я не буду красти Ні твою усмішку, ні сльозу. Я сміятись ні, не розучилась І слізьми вмиватись теж, повір. Просто ти мені щоночі снилась І звабливо кликала до зір. Просто так чекала я на тебе! Тож зі мною віч-на-віч побудь. Поговорим тишиною неба Чи мовчанням мрій про що-небудь. Посміємось разом і поплачем У ранкових променях зорі… Будем пити зустрічі удачу Й рахувати сонні ліхтарів. Весно, запитай...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я тихенько – з любов’ю, нечутно, як подих,Доторкнусь сяйвом зір твоїх уст, Обійму тебе ніжно і снів пресолодкихТобі побажаю. ВсміхнусьЯ до тебе серпанком чарівної ночі,Прошепчу колискову весни,А тоді поцілую твої сонні очіІ прийду до тебе у сни...

Думки в невпопад, на душі якось сумно і холодно… Тебе вже давно не чекаю й не кличу у сні, Та знов зорепад &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ти так далеко. Мабуть теж не спиш. Не подолати кілометрів нам, я знаю, Та мрій їм не скорити. Сум облиш, Давай придумаємо сон, де ми літаєм. Я зір з небес не хочу – зовсім ні, Давай політ свій ми зупинимо у полі І у волосся ти вплетеш мені Волошки сині, що очам моїм під колір. Ти обійми мене і в очі глянь. Ні, я не плачу! Це краплинки мого неба. Я стільки снів із мрій і сподівань Збирала усмішок росиночки для тебе! Ти обійми мене. Ми вдвох...

Читати далі...