Ніхто не знає куди доля поверне:
Сьогодні на вершині - завтра в ямі,
Сьогодні щось веселе - завтра це сумне,
Сьогодні атеїст, а завтра ти вже в храмі.

Хоча і навпаки в житті також буває:
Сьогодні в ямі - завтра на вершині,
Сьогодні сльози - завтра сміх лунає,
Сьогодні віриш в Бога - завтра лізеш в свині.

Чи ось дорога нас до прірви підвела,
Вперед шляху нема і треба повертати
Назад, наліво чи направо... або ж два крила
Шукати у собі і вчитися літати...

Літати... Падати чи вверх летіти -
Це визначає незбагненна сила,
Яка польоту суть може відкрити,
А може показати, де твоя могила.

Хтось скаже, що тут пахне фаталізмом
І що не доля все у світі визначає...
Звичайно! Наша доля - що самі ми візьмем.
Її самі свідомо й несвідомо вибираєм.

Ми вибираємо, за законами своїми далі
Все крутиться й міксується постійно:
То десь затисне в гОрі та печалі,
То на вершину щастя підійме спокійно...

..........................................................

Ми варимося всі в котлі одному.
Від наших справ та планів все аж закипає.
Сирим з цього котла не вибратись нікому...
А Хтось помішує, підсолює і шум зливає...

Стільки всього назбиралось на душі,
Що не розібратись в хламі цьому за життя.
Може вітром здує, сонце випалить, змиють дощі
Зайві хвилювання, відчуття і почуття...

Хай дощі змивають те, що не збулось,
Зовсім не страшна ілюзій смерть,
Щоб на місці них нове з'явилось щось,
А оманлива надія хай іде подалі геть.

Полетіти б в небо з вітром, мов стріла
І йому віддати сум та біль від втрат...
Сонце би обняти, щоб душа могла
З мокротою сліз навести лад.

Щоб могла набратись світла та тепла,
Стала світлою та теплою сама,
Сирість, холод, тьму в собі перемогла,
Щоб прийшла туди весна, пішла зима..

Відпускаю все, що наскладав...
Серце й розум, вдихніть волі смак!
Від тепер вантаж ваш легшим став,
Обминайте що не те і що не так...

Великі дяді бавляться в війну -
Вони себе богами уявляють...
Насправді ж копіюють сатану
Ненависть сіють, руйнують і вбивають.

З людей так легко роблять жертв і палачів -
Два у одному й випадковість визначає:
Залишиш своїх чи чужих дітей ти без батьків,
Помреш чи вб'єш, скалічишся чи інший постраждає.

Великі дяді ще не доросли,
Щоб бавитися в мир й добро творити...
Хваляться перемогами там, де мільйони полягли,
Де море сліз і крові розчерком пера пролито.

В великих дядь за розум ум зайшов -
Бути війні й ніщо вас не врятує...
"Пийте ненависть і забудьте про любов", -
Так каже дядя й зомбі з вас формує.

А як подумати навіщо вам війна?
Чи не хотіли б ви нормально жити,
Не опускатися, як хворий дядя, нище дна,
Не убивати ближнього, а полюбити?

Та важко говорити про любов,
Як вистріл пролунав і є убиті...
Великий дядя з розуму зійшов
Й сидить на троні, хоч в психушці мав сидіти...

Люди чужі в чужому місці
Пишуть про своє - чуже для решти.
Свої думки нечисті й чисті
Всім пропонують... Читач, ну де ж ти?

Хавайте, люди, що вам приготують!
Може несмачно, а може гидко...
Чим більше гімна запропунують,
Тим більше мух злетиться швидко.

Почнуть гудіти, гімном кидати...
Така весела в людей забава...
Цікаво всяке безглуздя читати
Й коментувати - важлива справа...

А в цей час жінка пішла на ліво
Чи чоловік коханку тішить,
Діти голодні холодне п'ють пиво,
Кота по дому ганяють миші.)))

Христос родився і Мале Дитя

Прийшло у непростий, холодний світ.

Прийшла Надія на нове життя.

Прийшло Тепло, яке розтопить лід.


Зійшла Зоря, якій завжди світити

Світлом Святої Божої Любові,

Щоб Царство Боже у людей вселити

Та показати горизонти нові.


Хоча тепла та світла шлях

Не все легкий між холоду та тьми,

Якщо та тьма у душах та серцях

Як серед неї звикли жити ми.


Святе Дитя без злоби та пихи,

З відкритим серцем в яслах помістилось.

Йому болять всі наші помилкИ й гріхи.

Йому Любов’ю врятувати нас судилось.

(минулорічне, але актуальне)


ВСІХ ЗІ СВЯТОМ!

Большое "Спасибо" тебе, Россия!
Ты выбрала президентом себе "мессию"!
Он убивает, ворует, воюет и разрушает...
Он русский мир так построить мечтает?

Россия, огромное тебе "спасибо"
За твой безумно нелепый выбор.
К развитию все идут – ты остановилась.
Другим не даешь идти... И в этом твоя сила?

Славян ты так любишь, так их защищаешь -
Десятками смерчами, градами убиваешь,
Калечишь жизнь сыновьям чужим и своим.
Ты рухнуть должна, как когда-то Рим?

С безумством своим ты лишняя просто в мире,
Тебе невдомек открыть глаза свои шире...
Тебя умом не понять – ты в пьяном угаре
Мир хочешь поджечь и сгореть в огромном пожаре...

       Чи може пройти людина крізь вушко голки? Вушка голок вони різні бувають і є серед них такі, що через них може пройти людина. В Єрусалимі ліворуч від воріт в іродіанській стіні було знайдено невеликий конусовидний отвір. Згідно з припущеннями дослідників, коли наставала ніч, усі міські ворота зачинялися, а хто не встигав до заходу сонця – могли потрапити в Єрусалим саме через ці ворота.  Обороноздатності міста цей лаз не заважав, оскільки зсередини його захищати було не так важко. А отвір дістав назву «голчиного вушка». Через цей прохід неможливо з гордо піднятою головою в’їхати верхом на верблюді, не можна провести караван верблюдів з вантажем, який хтось наскладав за своє життя. Через цей прохід не пройде навіть верблюд. Через цей прохід можна пройти лише самому, нахиливши голову і визнавши те, що ти прийшов в місце, яке може прийняти тільки тебе.

       Чому я про це згадав? Просто сьогодні в храмах України читають Євангеліє, де Христом використаний  вислів "Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж..."

Від Матвія 19:16-26
І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?
Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.
Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.
Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.
Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені?
Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.
Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.
Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.
Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!
Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися?
А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.

       Напевно до Бога ми можемо прийти лише з нашими справами, з нашим серцем, з нашою душею, нахиливши свою голову і визнавши, що прагнемо попасти в місце де Він Цар. Не можна до нього приїхати на своєму автомобілі, зі своїм будинком чи заводом. Богу не потрібен наш шик та велич. Він Автор та Творець всього тлінного і вічного. Його не здивуєш нічим бо Він дав початок всьому і знає яке може бути продовження, Він відкрив для нас можливості, Він дав нам світ, в якому ми живемо, дав нам матеріали (золото, залізо, камінь…), можливість знайти засоби (розум та кмітливість), можливість відчувати радість, насолоду, задоволення... Бога не здивуєш творінням людських рук, розуму, серця бо Він перевершив і перевершує їх всіх. Він є нашим початком і дав нам можливість творити.
       Бог точно вміє рахувати краще за нас і напевно в Нього є своя книга з двома рахунками заведеними за кожну людину: «Взяв», «Дав».
       В рахунок «Взяв» входить все, що кожен з нас отримав за життя і першим пунктом там написано «взяв власне життя», а потім йде перелік всього іншого:здібності, спадок, те, що ми взяли в світі природи, в людей…
       А в рахунку «Дав» напевно є перелік всього, що кожен з нас дав природі, своєму ближньому… А останнім пунктом буде написано «віддав своє життя».
       Напевно Богу, як Доброму і Мудрому Господарю, що Сам працює не покладаючи рук і звик давати, не до вподоби будуть ті, в кого ці два рахунки незбалансовані і хто набрав всього лише для того, щоб задовольняти себе і тільки брати, нічого доброго не віддаючи…

       Пройшовши до Бога крізь вушко голки лише з голою душею чи буде нам що показати Тому, Хто дав нам все?... Напевно соромно буде....

PS Хтось отримує країну з величезним ресурсом інтелектуальним, духовним, матеріальним, а використовує все лише на війну та щоб забирати життя в інших…

Великий піст, а біс воює,
Казиться, хоче крові, смерті...
В вербну неділю він штурмує
Відкриті двері незаперті.

Замість з вербою - з автоматом
Людей вбиває… ради чого?
Щоби побути трохи катом
Та замість біса стати богом?

Вбиває тіло, душу хоче
У ад ненависті штовхнути.
Душа його темніша ночі -
Темній душі Богом не бути.

Не огорнути бісу тьмою
Цей світ і Богом він не стане.
Бог знищить біса й тьму Собою,
Скінчиться ніч… і День настане.

Ви братами себе називаєте
Та про братство нічого не знаєте.
Братству в Каїна ви навчаєтесь,
Братовбивством своїм пишаєтесь.
Вами безліч народів підкорено
Та самих вас в кайдани заковано.
Ви раби царя божевільного -
Він ненавидить кожного вільного.
Тому волі повік вам не бачити -
Ви прозрієте ще та заплачете…

Злими, жадібними та пихатими
Стали ви для всіх окупантами.
Життя своє й чуже не цінуєте
Лиш псуєте все та руйнуєте.
Життя свого не мали й не маєте
Лиш воюєте і вмираєте…
Ви ідете до всіх з автоматами -
Всіх хотіли б тримати за гратами.
На чолі у вас тавро демонів -
Ви із проклятого Богом племені.