Даремно втрачені люди,
Даремно втрачені кошти...
В державі, де правлять Юди,
Для чого ти тут і хто ж ти?

Ти тут, щоб тебе оббрехали,
Ти тут, щоб тебе вбили,
Серебряників тридцять мало
Для тих, котрі душі згубили.

Ти просто для них жертва,
Якою мож поживитись.
Тут важко жити та вмерти
І горе тут народитись.

Фонд соціального страхування (ФСС) інформує, що на час відсторонення працівників від роботи за ухилення від вакцинації, лікарняні таким працівникам виплачуватися не будуть.

Цікаве рішення ФСС. Я за всю свою трудову діяльність ні одного разу не був на лікарняному і тепер, після минуло тижневого контакту з вакцинованою людиною, в якої виявили ковід, я залишуся без коштів.

Тепер іти в поліклініку нема сенсу, оскільки навіть при виявленні в мене ковіду, в мене не буде коштів на лікування. Лікування ж, як запевняє ФСС дуже дорого обходиться.

Чим я гірнший за вакцинованого, що захворів на ковід ?
Я контактував з хворим на ковід і поки не поспішаю на роботу, щоб не наражати на небезпеку людей, з якими довелося б там контактувати. Нехай це буде за мій рахунок, я змирився. Роботу на роботі замість мене, як правило ніхто не робить і мені після виходу потрібно буде виконувати більший об'єм роботи. І це після ймовірного захворювання на ковід, який погано впливає на здоров'я і при якому не можна вакцинуватися.

Для чого мені ФСС? Для чого я щомісяця плачу цим трутням?

Беручи до уваги те, що МОЗ заявило, що жодного пов'язаного з вакцинацією летального випадку не було зареєстровано, а такі були і навіть в ЗМІ неодноразово була така інформація, то для чого я плачу на утримання ДБР і НАБУ?

Одна фраза представника МОЗ і заява ФСС розкрили суть цих структур, а ще суть МВС, ДБР і НАБУ.

Держава перетворилась на пункт вакцинації, МОЗ перетворився на конвеєр смерті, оскільки смертність серед невакцинованих вища, ніж в інших державах, а смерті вакцинованих взагалі ніхто не рахує... А чи випадково це? Органи НАБУ і ДБР просто проїдають гроші. А чи випадково це?

Я зрозумів, що даремно плачу податки і мої кошти просто даремно втрачені.

Нещодавно пролунала інформація представника МОЗ:
"Якщо говорити про вакцинацію, то жодного пов'язаного з нею летального випадку не було зареєстровано".

Я точно знаю, що такі були. Але чомусь їх не реєстрували. Виходить, що МВС не цікавить точна причина смерті, виходить, що і МОЗ не цікавить, чому помирають вакциновані. А може така інформація допомогла б виробнику внести корективи в склад вакцини чи хоча б в інструкцію? Але головного санітара Ляшка (він же міністр охорони здоров'я) також не цікавить ця інформація. Пана санітара цікавить лише відсоток вакцинованих. Він хизується, що у нас велика смертність, хоча у Німеччині вона в рази менша.

Мене рятують від смерті!
Які ж добрі люди у світі!
Вакцину нав'язують вперто
І можуть з роботи звільнити.

Яке нестримне бажання!
Як смерть моя їх лякає!
Вакцина - надія остання.
Все решту сенсу не має.

Вмирай собі без доходу,
Сиди без їжі голодний,
Замерзни в зимову негоду,
Нещеплений неугодний.

Куди добрі люди ділись,
Що рятували від смерті?
Їм мук моїх захотілось,
Які ж лицеміри відверті!

І смерть моя їм вже байдужа,
Ще мук моїх вони хочуть.
Щось в них з головою не дуже...
"Вакцина! Вакцина!" - торочать.

Аж хочеться захворіти,
Ковідом страшним заразитись,
Щоб з голоду не зомліти,
Аби на цей цирк не дивитись.

Прощавай, цьогорічний жовтень,
Попрощався назавжди з тобою,
З кольорами багряним та жовтим,
З танцем листя під музику свою.

Наче зграя птахів кольорових
Пролітало під подих вітру,
То гойдалось, мов під колискову,
Як метелик кружляло в повітрі.

Ти не дуже теплом тішив,
Може барвами теплими тільки.
Листопаду лиш килим залишив,
Нема майже вже з листям гілки.

Ми вам пропонуєм розважатись.
Ми до ваших послуг, нас не оминайте,
Ви заходьте і нема чого вагатись,
Час свій радістю і змістом наповняйте.

Все до ваших послуг: книги, ігри, фільми,
Блоги, магазини, музика й новини,
Вибір в вас широкий й дуже вільний,
Не заходити у вас нема причини.

Оком ви не встигнете моргнути,
Як життя раз, два і вже минуло.
Та немає, що згадати чи забути -
Все чуже, ніби життя й не бУло.

Наше лице - в великій мірі лицемірство.
Думки, посили й погляди дволикі.
Ховається за людяністю часто звірство,
За усмішками щирими - огидні пики.

Позуємо в житті немов на глянець,
Рвемось у топ аби сподобатися всім,
За шкарлупою щирості ховається засранець,
Ви полюбіть його й прийміть у власний дім.

Він оббере й нагадить прямо в душу,
Собі врахує це за грандіозну перемогу.
Потопить, обіцяючи доставити на сушу,
А обіцяючи підставити плече, підставить ногу.

Ми християни, мусульмани, друзі, патріоти -
Все на словах, щоб інших обхитрити.
З надією, що попадуться ідіоти,
Котрі повірять і котрих можна доїти.

Ми ради лицемірства розпинаєм Бога,
Щоб показати іншим відданість Йому,
Лише щоб мати зиск, з'явилась змога
Піднятись вище всіх - в свою тюрму.