Профіль

_R

_R

Мальдівські о-ви, Мале

Рейтинг в розділі:

Останні статті

_R

_R

світ казковий

  • 23.01.22, 11:11
За незримими дверима світ казковий:
Там трава, дерева, вітер, квіти розмовляють,
Мріють, посміхаються, в душі повні любові,
Таємниці всі у всьому світі знають.

Світ цей не для всіх і не завжди відкритий,
Відкривається він тим, у кого серце щире,
Тим, хто вміє вірити, надіятись й любити,
Хто до нього йде в душі з добром та миром.

Хто туди потрапив - той там хоче залишитись
Та назад дороги він не хоче вже шукати,
В світі тім так легко розчинитись
Та частиною його так легко стати.

Деколи незримі двері - інші люди,
Через них в світи ми інші потрапляєм,
Та потрапити все ж хочеться не всюди,
Двері деякі ми просто оминаєм.

Сам Христос казав, що двері Він до раю,
Через Нього можна лиш туди ввійти,
В притчах Він про рай розповідає,
Каже Царство Боже у собі можна знайти...

_R

_R

прощають...

  • 20.01.22, 18:31
Минуле не можна змінити,
Не виправити там нічого
Та щоб було легше жити
Все ж дещо зробити є змога:

Якщо хтось образив - простити
Та зла в душі не тримати,
Пробачення попросити
За зло, що комусь міг завдати.

Бо просять простити й прощають
Не щоб змінити минуле -
З життя так зло проганяють,
Щоб кращим майбутнє бУло.

Хоч краще ні словом, ні ділом
Нікого не ображати,
Як ні, то знайти треба силу
Недобрий тягар з душі зняти:

Якщо хтось образив - простити
Та зла в душі не тримати,
Пробачення попросити
За зло, що комусь міг завдати.

Можливо, що в часі прийдешнім
Від давніх обрАз старі рани,
Що зроблені в віці тутешнім,
Душі непідйомними стануть.

ПрощЕння надію дарує,
Що буде краще надалі,
Зруйноване відбудує
З любов'ю та без печалі.

_R

_R

Вітер і Сніжинка

       Був хмарний зимовий день. З неба собі тихесенько падали Сніжинки, кружляючи в повітрі і нікуди не поспішаючи. Вони ніби змагалися, хто з них зробить більше віражів в повітрі, повільніше і довше буде летіти до землі, не поспішали, а відчували насолоду від повільного польоту. Смакували кожною миттю... Благо погода була спокійною і зовсім без вітру.

       Раптом все змінилося. Чи то з-за гір, чи то з-за лісу, чи то взагалі невідомо звідки прилетів Вітерець.  Він підхопив Сніжинки і почав разом з ними, ніби танцюючи, кружляти в повітрі. Не всім Сніжинкам це подобалось, але йому було весело. Деякі Сніжинки нарікали і називали його хуліганом та казали, щоб він перестав хуліганити, бо їм вже кругом пішла голова, а деякі усміхалися і радісно кружляли з ним в хороводі… Вітерець був добрий і тому відпускав всіх Сніжинок, яким не хотілося кружляти разом з ним… Поступово сніжинки втомлювалися від танців і виходили з танкУ, продовжуючи свій шлях до землі. Так через певний час залишилась з ним лише одна Сніжинка. Він подружився з нею. Захотів показати їй все, що бачив сам. Спочатку він зі своєю подружкою Сніжинкою полетів високо вгору і розігнав хмари. На небі стало сонячно і Сніжинка з радості стала блистіти-усміхатися. Йому дуже подобалися дивитися на усмішку. Він і літом під час дощу любив розганяти хмари, щоб з-за хмар виглядало сонечко, а в небі в цей час з'являлась веселка, від якої всім навколо ставало веселіше.
 
       Вітерець носив Сніжинку на своїх плечах кружив її так, що дух в неї перехоплювало. Піднімав в небо, проносив попри вікна людей, над лісом, над озером, деколи вона застигала в польоті, щоб до чогось  придивитися. Вона любила затримуватися, щоб заглянути в вікна будинків. В одних вікнах були дорослі люди, в інших - дітки і до діток їй найбільше хотілося заглядати. Їй подобалося, як вони бавляться, сміються і вона хотіла би колись потоваришувати з одним хлопчиком чи дівчинкою, яких побачила в вікнах.
       Хіба вона про це подумала та сказала Вітру, то Вітер поніс її далі...
Він сказав, що їй небезпечно з людьми товаришувати, але чому не сказав.. Цей Вітер і сам любив людей, але яка може бути любов в таку стужу? Один його подих міг призвести до застуди. А йому подобалося бути добрим, лагідним і ніжним. Таким Вітер був літом. Коли торкався когось, то ніби гладив та дарував свій теплий, але свіжий дотик.

       Вітер поніс Сніжинку до озера… Показав кришталевий лід, яким було сковане озеро, де на ковзанах каталося багато дітей, розказав їй, що воно не завжди було таким, що колись по ньому плавали човни та білі лебеді...
Вона слухала, але не дуже уважно... Бо вона знову чула дитячий сміх, який її заворожував...

       А вітер ніс її далі... В ліс, де ялинки, наче наречені, стояли в білосніжних сукнях зі снігу. Їх сукні були з таких же сніжинок, як вона, вони блистіли на сонці ніби мільйони діамантів.
Їй перехопило дух і вона подумала: "Яка краса!". Вона навіть на одну мить хотіла стати такою ж блискучою прикрасою ялинки-нареченої...
Але вітер ніс її далі...

       Вітер підіймав Сніжинку високо в небо, то ніс її з шаленою швидкістю над землею, де підхоплював з землі її подружок і вони разом кружляли в хороводі... Кружляли… Кружляли, поки аж всім іншим сніжинкам не набридло і він їх відпустив…  
       Знову залишилась з ним лише одна його вірна подружка Сніжинка. Вона вже стільки сьогодні побачила… Стільки накружлялася… Стільки натанцювалася, стільки повеселилася і пораділа, що навіть трохи втомилася… Вітер бачив, що Сніжинка втомилась  захотів, щоб вона трохи відпочила… Підняв її високо вгору, де вони зустрілися, аж на те місце, де були колись хмари та відпустив її, щоб вона могла якомога довше насолоджуватися польотом. Вітер і сам відчув, що втомився і час йому вже лягати спати... Він легенько зівнув і заснув та зник... 

       А Сніжинка знову почала свій неспішний політ… Оскільки Сніжинка була дуже високо, то вона бачила все місто, ліс, озеро... Вона згадувала місця, де побувала, кружляння і танці…

       Вже вечоріло… Вікна будинків почали світитися жовтим кольором, на вулицях засвітились ліхтарі, в небі з'явилися місяць і зорі...

       Сніжинка повільно гойдаючись в повітрі, дивилась на цю всю красу і вже готова була злитися з снігом, який щедро вкривав землю і блистів мільярдами сніжинок, відбиваючи світло ліхтарів та місяця так, ніби світився сам і від цього вулиця здавалась світлою...

       Сніжинка летіла все ближче до землі і побачила прямо внизу маленьку дівчинку. Дівчинка дуже сподобалась Сніжинці і вона вирішила, що обов'язково приземлиться десь на неї і потоваришує з нею...
В цей момент дівчинка підняла голову вгору, ніби відчула, що за нею спостерігають...
       А Сніжинка сіла дівчинці прямо на носик. Дівчинка усміхнулась від цього.
       Сніжинка відчула тепло носика дівчинки і її доброї усмішки та зрозуміла, що з нею щось відбувається.  Сніжинка почала танути і перетворилась на крапельку. Згадала слова вітру про небезпеку і подумала, що не так це вже небезпечно. Вона була зігріта, від цього тепла відчула себе щасливою так, як відчуває себе щасливою вся природа, зустрічаючи весну....

       І так їй було тепло та легко, що вона відчула себе легшою за повітря і через якусь мить перетворилась на пару та почала підніматися в небо до хмар, щоб стати знову Сніжинкою і щоб знову подружитися з Вітром та продовжити свої цікаві подорожі та пригоди))

_R

_R

Ось яке воно...

  • 08.01.22, 14:07
поле для коментарів на цьому сайті, якщо зайти зі смартфона


Причому на різних смартфонах такі глюки і на різних версіях андроїду.
Таке собі веселе поле зі смайлами, а іноді з кусочками блимаючої реклами або буквами, які подвоюються.

Так що перепрошую, якщо до когось якийсь незрозумілий коментар прийде.
Не так легко в тих блимаючих словах і буквах розібратися...

В когось ще таке є?

А в полі для редагування замітки такого глюку нема.

_R

_R

Одна з улюблених колядок

  • 07.01.22, 17:07
ЇЇ цікаво в різних виконаннях слухати








А також і іншими мовами


_R

_R

Дякую

  • 05.01.22, 09:36
Я дякую Богу за добрих людей:
Їх світло у день похмурий,
Тепло, що від них в районі грудей,
Зігріє і в стужу, і в бурю.

Хай Бог береже їх, щоб гріли й світили,
Хай Богу цим помагають,
Хай їм не бракує ніколи сили,
Хай світ цей добром наповняють.

_R

_R

Шкода (минулорічне)

  • 02.01.22, 11:40
     Моїм основним страхом в 2020 і 2021 роках був короновірус. Боявся я не за себе, а щоб не заразити цією смертоносною хворобою близьких людей.  Я до зустрічі з вірусом готувався на стільки серйозно, як міг. Дотримувався дистанції з іншими людьми в 1,5 м в магазинах, громадських приміщеннях, на роботі, не користувався громадським транспортом взагалі, уникав великих скупчень людей і обходив їх сотою дорогою. Руки мив милом там, де була така можливість,  після кожного контакту з будь-якою сумнівною поверхнею , а потім ще їх пшикав антисептиком.  Спиртом  ретельно протирав всі речі, які перетинали поріг мого додому і потрапляли туди. Для цього кожен місяць поповнював запаси антисептика і спирту. В осінньо, зимово, весняний період в приміщеннях, котрих перебував значний час дома і на роботі, вмикав інфрачервоні обігрівачі, для пригнічення вірусів і бактерій, щоб їм передача повітряно-крапельним  шляхом не здавалась такою легкою, в санвузлі, де є вентиляція, через яку з інших квартир можуть потрапити віруси, постійно світила ультрафіолетова лампа, для повного знищення небажаних гостей  - вірусів і коронавірусів.

     І здавалося, що ці заходи дають свій результат. На роботі практично всі перехворіли коронавірусом, хто в якій формі, один працівник помер під ШВЛ, інші якось обійшлися без госпіталізації, але були на лікарняних. А мені хоч би що… За два роки практично не хворів лише одного разу була не затяжна нежить і одного вечора  після контакту з хворою вакцинованою людиною піднялась на 2-3 години температура тіла до 37.6, але на довго не затрималася і після трьох годин пішла звідки прийшла….

     І тут з’являється наказ МОЗ про обов’язкову вакцинацію!!! Я спочатку зрадів, можна тепер не жити в страху захворіти. Постало питання, яку вакцину вибирати. Але в цей час одна людина на роботі  принесла довідку від лікаря про відтермінування вакцинації через те, що він перехворів і в нього наявні антитіла до коронавірусу. І тут я задумався… як це так, що всі перехворіли, а я ніби і не хворів. Невже мої організаційні заходи допомогли мені не захворіти? Я таки вирішив перевірити себе і свої організаційні захисні заходи та вирішив провести дослідження на наявність антитіл до коронавірусу.

     І ШО ви думаєте? Фігня всі мої заходи!!! Виявилося, що в мене в крові антитіл до коронавірусу, як бліх на собаці, їх більше 1500 AU/ml.
Тобто моя імунна система працює нормально, імунітет до коронавірусу  в мене є.

     Тоді з’явилося питання: навіщо мені вакцина?
     Вакцина не упереджує від захворювання, а лише робить легшим перебіг хвороби. А в мене той перебіг був ледь помітним. Вакцина, як будь-який лікарський засіб, має свої показання і протипоказання, побічні ефекти, а ризикувати мені якось зовсім не хочеться. До того ж підозрілим є запевняння МОЗ, що перед вакцинацією не треба здавати аналізи на антитіла. Взагалі-то Згідно наказу МОЗ 16.09.2011  № 595 затверджене Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1160-11#n2, де п.8 каже «Медичний огляд перед щепленням є обов’язковим.»!!!

     Для чого потрібен медичний огляд? Щоб взнати стан здоров’я людини, оцінити ризики пов’язані з хворобою, вакцинацією, прийманням ліків.
На даний час в Україні хоча б одним щепленням щеплено 14 713 309 чоловік. Більшість з них щеплено з порушенням Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, не пройшовши медогляду. Шкода, але ми вже ніколи для цих людей не взнаємо чи був в них природній імунітет до коронавірусу, ми не взнаємо реальну небезпеку, яку несе коронавірус, не взнаємо також, для кого він не несе небезпеку.  

     Це все мені нагадує комедію «Не дивіться вгору». Вона схожа на нашу комедію «Не проходьте медогляд», «Не перевіряйте наявність антитіл», не взнавайте про свій організм нічого, а просто ВАКЦИНУЙТЕСЬ!!!

     У Франції вакцинованих майже 80%, і Франція четвертий день поспіль фіксує більше 200 тисяч Covid-випадків новина станом на неділю, 2 січня 2022, 00:50

Шкода, що президент лише актор
Й всього лиш санітар в нас глава МОЗу
І першому важливий лиш його офшор,
А другий хоче всіх поставити у позу.

     Моя хвороба не обійшлась державі ні в одну копійку, держава також зекономила на моїй зарплаті, відсторонивши мене від роботи. За словами прем’єра Шмигаля за 11 місяців 2021 року загальні видатки коштів держбюджету на протидію пандемії COVID-19 становили 34,7 млрд грн і це без тисячі Зеленського. Платники податків дуже вдячні!

_R

_R

Прийшов він...

  • 01.01.22, 16:24
Під сумносірим небом він почав свій шлях
І снігу залишки дощенту змив дощем,
Прийшов, мов зі сльозами на очах
І в перший день цей Рік навіяв суму щем.

Прийшов, мов не хотів сюди іти,
Стан дощовий задумливий приніс,
Наче йому не до земної суєти,
Мов не до нас і справ своїх він має віз.

Заплакав, ніби плаче немовля,
Коли воно лише прийшло в цей світ,
Ніби чужі йому і ми, і ця земля
З сплетІнням зла й добра та щастя й бід.

Але він звикне і полюбить нас,
Йому аж рік ще разом з нами жити,
Та дарувати нові миті весь цей час,
Якими ми захочем дорожити.

_R

_R

Помилкам часом довіряємо

Помилкам часом довіряємо й оманам,
Не раз обманюють нас наші серце й розум,
Підсовують нам хибні мрії й хибні плани
Та хибний шлях, з якого ми зійти не можем.

Можливо доля грає з нами в свої ігри
Та водить нас місцями, у які би не пішли ми,
Щоб взнали нові невідомі ікс та ігрек,
Що їх багато й часто оперуємо лиш ними.

_R

_R

Ще день минув...

  • 26.12.21, 22:33
Ще день минув, ще плюс один пішов в минуле,
За грань "тепер" пішли якісь події, сподівання та надії,
Чогось не сталось, а щось сталось й промайнуло...
Та рідко бездоганними булИ слова, думки та дії...

Зникають дні, немов відірвані календаря листки,
Щось пам'ять залишає й береже, а дещо викидає,
БулО щось, як хотілось, а щось зовсім навпаки...
ПтахАми, мов у вирій, рік за роком відлітає.

Ще завтра день будЕ - можливо кращий,
Вже рік один на вхід, один на вихід на порозі,
Можливо новий буде легший, може важчий,
Та лиш коли мине, його ми оцінити будем в змозі.

PS На порозі року пропоную подивитися фільм "Не дивіться вгору". Смішний фільм, але добре, що лише фільм.