Привіт, Світе,
Пора ще рання.
Бажаю радіти,
Прийми вітання!

Забудь про лихо,
Про війни, злобу,
Хай буде тихо.
Зроби ще спробу,

Щоб було чути
Пташиний спів,
Щоб без отрути
В серцях ти жив.

Привіт, Світе!
Миру тобі,   
Хай твої діти
Не будуть в журбі.

Їм очі відкрий,
Хай не воюють
Та в день новий
Сміливо прямують

Із розумом світлим
Та з серцем чистим,
Будь ти привітним,
Добрим, барвистим.

Хай станем ми
Добріші, щиріші,
Просто Людьми,
Ніж вчора ліпші.

Я куплЮ собі посаду президента
Для збагачення, а може для забави,
Я поганим в інституті був студентом,
Вчив погано економіку і право.

Наскладав обманом я бабосів.
Набрехати – це моє життєве кредо.
Ради себе все, а інші мені в носі,
За всіма параметрами недо.

Недовчений, недозрілий та недобрий -
Ось така собі причудлива недолюдина.
Та зате настирний і хоробрий -
Мене манить політична вже вершина.

Як дорвуся до посади президента –
Як захочу зможу я тоді рулити.
Хто незгідний – зрадофіли і кремля агенти.
Вдячні мають бути всі мені за право жити.

Потім я куплю собі посаду бога.
Якщо вдалим буде президентство -
Не залишиться навколо вже нікого.

Хай буде у всіх все вдало,
Легкими будуть всі кроки,
Хай вистачить всім, кому мало,
Не буде ні з чим мороки.

Хай щастя всім вистачає -
Мені не шкода нікому.
Бадьорістю день зустрічає,
А ніч забирає втому.

Хай світ для всіх стане раєм -
Я радий би цьому був сильно!
Лише чомусь цього немає -
Погано щось, щось задовільно.

Десь добре за інших рахунок,
А іншим цим зовсім погано,
Хтось зради дарує цілунок,
Хтось любить… робити рани.

Десь добре все, мов у казці,
Та звідкись взялась помилка
І доля вже зовсім не в ласці,
Що було глибоким – вже мілко.

Можливо, ми камінь наріжний
Охоче спішимо відкидати
Й будуємо замок сніжний,
Від холоду щоб сховатись.

Світла Душа попри все має жити,
Розпогодиться і розійдуться хмари,
Ще кому, якщо не їй світити
В час, коли розвіються недобрі чари?

Хто, як не вона, зігріти зможе?
Хто крім неї ще загоїть рани?
Сонце чимось є на неї схоже -
Лід в серцях від неї легко тане.

А розмова з нею, мов молитва,
Що підносить десь до Бога вище,
З нею за добро і проти лиха битва

На вітрі часу розвіває все,
Галактики літають, мов піщини.
Куди захоче вітер їх несе,
У нього є свої закони і причини.

Щомиті в небі інші з хмар картини,
І жодна мить спинитися не може,
Кудись усе нестримно разом з нами рине,
На танець часом все це дійство схоже…

Як хочеш, то танцюй під ритми вітру,
Не хочеш – просто кругом голова піде.
Наше життя - щось легше за повітря

Дай трохи Свого Світла Ти мені,
Можливо зроблено є мною щось негоже,
Можливо впав в Твоїх очах і десь на дні.

Мені дай руку та не дай пропасти,
Не відвертай від мене Ти очей та вух,
Так легко на шляху життя мені упасти,
Так важко встати і до Тебе знов почати рух.

Можливо я слабкий, лінивий може -
Ти знаєш мою душу краще всіх,
Не залишай мене Ти моїм слабостям, Мій Боже.
Підтримай, щоб я міг здолати їх.

Душі дай Світла і Тепла, Надії, Віри та Любові,
Та розуму мені не пошкодуй,
Очі мені відкрий, щоб бачив обрії я нові.
Мене Собою, Боже Мій, врятуй!

Тобі здається, що тебе недолюбили
Батьки, котрі для тебе все робили,
Життя тобі все віддавали,
Лише б все добре було в тебе.
Твої бажання і потреби
Хотіли всі задовольнити,
Хоч важко часом було жити.

На хліб непросто заробляти -
Тобі цього було не знати.
Пора дитинства безтурботна,

І ще дрібнички бракувало –
Невдячності відчути жало.
Тут власні діти допоможуть –