Думається, коли в грудні минулого року Михайло Фоменко приймав збірну України, яка перебувала на межі катастрофи у відборі на чемпіонат світу 2014 року, навряд чи хтось міг подумати, що на фініші групового етапу ситуація зміниться настільки кардинально й останній матч, по суті, не матиме ніякого турнірного значення. Після Блохіна й Баля/Заварова «синьо–жовті» мали два очки у трьох матчах і передостаннє місце в своїй «пульці» — а вчора закінчили відбір із 21 пунктом у 10 зустрічах.

Питання «плей–оф» для підопічних Фоменка вирішилося в передостанньому турі, коли «синьо–жовті» в Харкові перемогли поляків, а англійці вдома розгромили чорногорців. Позаворашня гра, в якій українці знову познущалися над Сан–Марино, жодним чином не вплинула на розстановку сил у групі Н. Як не сподівалися ми на поляків, але підопічні Форналіка не встояли під пресом «левів».

«Ми сподівалися на свою роботу. Надія, напевно, нам і допомогла», — пояснив рецепт успіху Михайло Фоменко. Під його орудою у відборі на ЧС–2014 збірна виграла шість матчів із семи, розписавши тільки одну нічию — з англійцями. «Чому не ризикували в матчі з Англією? Що було — те було. Ризик — це така справа... Ми відштовхувалися від своїх можливостей, на основі яких і побудували ту гру», — чесно визнав наставник української збірної.

Хоча, зрештою, в чому винен Фоменко, якому тепер закидають, що саме обережна тактика в грі з Англією не дозволила нам вийти на перше місце? Думається, претензії варто висувати до попередників, котрі розбазарили так багато очок. А Михайло Іванович, здається, і так здійснив подвиг, вдихнувши друге життя у, здавалося, «списаний матеріал». Цікавий факт: за весь відбір українська команда пропустила лише чотири м’ячі (з Фоменком — два), потрапивши разом з Іспанією, Бельгією та Англією до переліку збірних із найкращою обороною.

Хай там що, а позавчора вся футбольна Україна, в тому числі й Фоменко, до останнього сподівалися, що грізний форвард збірної Польщі та дортмундської «Боруссії» Роберт Левандовський таки зможе пробити англійський захист, принісши збірній... України таку бажану нічию в матчі на «Уемблі». Завдання було реальне, тим паче, що поляків у Лондоні підтримували 18 тисяч (!) своїх фанів. Проте Левому, який перед грою обіцяв дбайливо поставитися до своїх нагод, так і не вдалося пробити Джо Харта. Першу спробу Роберт змарнував у середині першого тайму за рахунку 0:0, а по перерві, коли «Кадра» «горіла» 0:1, він міг зрівняти рахунок, і знову схибив. Позавчора ввечері, коли по всій Європі відбувалися заключні матчі відбору в зоні УЄФА, на 90–тисячному «Уемблі» футбольна правда була на стороні господарів. Підопічні Роя Ходжсона влаштували «Кадрі» такий артобстріл, що витримати його було неможливо. Тотальна облога польських володінь обернулася голом на 40–й хвилині. Захисники гостей не встежили у власному штрафному майданчику за Уейном Руні, і нападник «Манчестер юнайтед» замкнув ударом головою фланговий навіс, забивши, як виявилося, переможний гол. Він і перекреслив сподівання футбольної України на пряму кваліфікацію до Бразилії. А фінальну крапку в тому матчі поставив Стівен Джеррард.

Що ж, тепер підопічним Михайла Фоменка доведеться готуватися до матчів «плей–оф», які відбудуться 15 та 19 листопада. Серед наших можливих суперників — збірні Швеції, Франції, Румунії та Ісландії.

На прощання з груповим раундом «синьо–жовті» вдруге за місяць рознесли на друзки аматорів із Сан–Марино. Гра проходила під завісою туману на стадіоні, розташованому між гір, що було символічним подвійно: з одного боку — неясною була турнірна перспектива українців, з іншого — вони ніби сходили на гору протягом усієї кваліфікації.

«Видно, що в них не професіональна команда. Але що вдієш, нам потрібно було виходити й перемагати», — відзначив захисник нашої збірної В’ячеслав Шевчук. У підсумку, «синьо–жовтим» не вистачило лише одного точного удару, щоб повторити історичний рекорд результативності, встановлений у першій зустрічі з Сан–Марино у Львові (9:0). Якщо в тому матчі найбільше відзначився захисник «Динамо» Євген Хачеріді, котрий зробив перший у кар’єрі дубль, то в селищі Серравалле найрезультативнішим у складі українців став форвард «Металіста» Марко Девич — він тричі вразив ворота господарів. 8:0 — це найбільша гостьова перемога збірної України в історії.

Відзначимо, що у грі з Сан–Марино Фоменко дав відпочити низці ключових виконавців, які перебували під загрозою дискваліфікації. «На картках» «висіли» одразу дев’ятеро українців. Але зрештою «гірчичник» отримав лише «не загрожений» Євген Коноплянка. А грубощі виявляли насамперед господарі — через брак майстерності сан–маринські аматори заробили два пенальті і два вилучення.

Як ветерани системи охорони здоров’я, якій присвятили кілька десятиліть свого життя, вважаємо, що можемо мати чесну, об’єктивну думку щодо медичної допомоги сільському населенню. Адже знаємо і бачимо цю проблему зсередини, а не з «вікон високих кабінетів». І наш патріотичний обов’язок перед суспільством, професійний обов’язок перед пацієнтами і колегами та моральний обов’язок перед пам’яттю про добропорядних організаторів системи охорони здоров’я не дозволяє мовчати, коли страждають люди. Будемо відвертими: сьогодні не лише від злиденного життя, соціально–економічних негараздів, а й через відсутність належного медичного нагляду вимирає сільське населення країни. Якісна медична допомога нині доступна лише в обласних центрах. Відповідно, там і показник смертності менший. Скажімо, в Чернігові, порівняно з селами області, рівень загальної смертності втричі менший, а рівень природного скорочення населення — аж усемеро. Навіть у райцентрах актів про смерть реєструється вдвічі менше, ніж у селах (якщо брати показник на 100 тисяч населення).

Отже, щоб не вимирало село, а за ним не згинула й Україна, потрібно невідкладно забезпечити якісну медичну допомогу (як амбулаторну, так і стаціонарну) селянам за місцем проживання. Але теперішні очільники медичної галузі різного рівня навпаки нечесно, несправедливо і поспіхом (!) нав’язують так звану «оптимізацію–модернізацію», а фактично — руйнацію лікувально–профілактичних закладів у селах і селищах.

Так, «реорганізовуючи» районні, дільничні лікарні в амбулаторії, тут ліквідовують рентген–кабінети, скорочують стаціонарні відділення, тож зменшується кількість лікарів, фахівців середньої ланки та інших категорій медичних працівників. А «реорганізовуючи» амбулаторії у фельдшерсько–акушерські пункти (ФАП) або фельдшерські пункти (ФП), скорочують сімейних лікарів, стоматологів, лаборантів, медичних сестер, водіїв спецавтотранспорту. Відтак селянам, аби здати аналіз крові, сечі, мокротиння, полікувати зуби, зробити електрокардіограму, рентгенограму, пройти фізіотерапевтичні процедури тощо, потрібно добиратися до райцентру самотужки, долаючи по 40—60 кілометрів, а потім вистоювати по кілька годин у чергах до фахівців. Не кажучи про те, що послуги ці — платні.

Суперечить здоровому глузду і професійній логіці, коли скорочують лікувально–профілактичні заклади, медичних працівників, які безпосередньо здійснюють медичну допомогу в селах, а натомість організовують «районний центр первинної медико–санітарної допомоги» зі своїм «почтом» (адміністративно–управлінським підрозділом, інформаційно–аналітичним відділом, бухгалтерією, господарсько–обслуговуючим відділом) на чолі зi ще одним (!) головним лікарем району. Виходить, сільським медикам ще й туди тепер треба писати всілякі звіти, просити дозволів... Усі говорять про скорочення адміністративно–управлінського апарату, а тут навмисне і поспіхом плодиться ще одна контора на шиї селян!?

Ми переконані: скорочення лікувально–профілактичних закладів на селі — не лише професійний, а й морально–етичний злочин. Зрештою, це ще й кримінальний злочин, адже, згідно з Кримінальним кодексом України, його ч. 1 статті 365, маємо «умисне вчинення службовими особами дій, що завдають істотної школи інтересам громадян...»

Скажімо, як інакше, як не злочином, назвати ліквідацію Бахмацького міжрайонного протитуберкульозного диспансеру, який забезпечував селянам трьох віддалених районів Чернігівщини доступну протитуберкульозну допомогу? Тепер тисячі людей змушені добиратися за 200—250 км до Чернігівського обласного тубдиспансеру, робити 4–5 пересадок у транспорті, не з власної волі інфікуючи попутників. Через скорочення медичного персоналу зникла можливість контрольованої хіміопрофілактики та хіміотерапії пацієнтам в амбулаторних умовах. Тож туберкульозні хворі в селах фактично покинуті напризволяще. Тому не дивно, що сьогодні село стало величезним інкубатором різних видів туберкульозу,­ і кількість хворих щороку зростає. Епідемія туберкульозу із національної проблеми переростає в національну трагедію. Так, за перше півріччя 2013 року різко збільшилась захворюваність на цю недугу серед дітей, що є індикатором стану надання протитуберкульозної допомоги взагалі. Закони епідеміології жорстокі й невблаганні, вони не вибачають людських помилок.

Отже, маємо дуже недалекоглядну позицію теперішніх тимчасовців та горе–організаторів. Так можуть чинити тільки ті, хто не любить України. Досвідчені й мудрі економісти, фінансисти повинні знати, що кожна витрачена на охорону здоров’я гривня повертається державі трьома гривнями. Це аксіома!

Село сьогодні — це «зона» (гетто), тільки без колючого дроту, і економити на житті та здоров’ї селян — це величезний гріх. Час нарешті затямити: стан здоров’я українців не покращиться, доки медицина фінансуватиметься за залишковим принципом. Так, цього року держава витрачає на охорону здоров’я лише 45 доларів на одну людину, тоді як у розвинених країнах ця сума складає 2500—3000 доларів, навіть у країнах Східної Європи — 750—900 доларів. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує, як мінімум, 6,5% бюджету країни виділяти на охорону здоров’я. Тож три відсотки в Україні, які кидають з бюджету, — справжнє знущання над людьми.

Столичні реформатори, на жаль, не відчувають на собі результатів власної діяльності, бо самі лікуються за кордоном або в елітних вітчизняних клініках. Можуть собі це дозволити за наші з вами кошти. А тим часом ЗМІ щодня звертаються до небайдужих, благаючи про фінансову допомогу на лікування хворих дітей. То чи варто дивуватися, що в українців найнижча тривалість життя в Європі, а фізична придатність молоді до військової служби зменшилася з 80% до 40%?

Президент Янукович постійно наголошує: «Ціною погіршення життя людей ми ніколи не будемо робити ніяких реформ...» А що ж виходить насправді?

Небайдужі селяни, добропорядні організатори охорони здоров’я, ветерани медичної галузі на зборах сільських громад б’ють на сполох. Не чиновники, які пов’язані між собою мотузком брехні, корупції та кришуванням, повинні нав’язувати свої зверхні, амбіційні ініціативи, а люди! Думка людей, зокрема селян, повинна бути визначальною. Наприклад, у селі Григорівка Бахмацького району на сесію сільської ради, де розглядалося питання про закриття дільничної лікарні, прийшли сотні людей і гуртом відстояли свій лікувальний заклад, зірвавши злочинні наміри чиновників із району.

Отже, враховуючи думку селян, медичних працівників сіл і селищ, ми наполягаємо:

1. Зберегти існуючу мережу лікувально–профілактичних закладів на селі, удосконалюючи їхню матеріально–технічну базу та кадри. Лише номерним районним лікарням надати назву і статус «опорних дільничних лікарень загальної практики–сімейної медицини», залишивши рентген–кабінети з рентген–лаборантом. Тут можливе тільки скорочення стаціонарних ліжок. А центральні районні лікарні назвати «районна лікарня», розробивши єдиний статут їх діяльності. У них теж можливе скорочення стаціонарних ліжок.

2. Обов’язково залишити код і назву існуючих дільничних лікарень, яким надати таку назву: «дільнична лікарня загальної практики–сімейної медицини», що означиме наявність наближеного до селян стаціонарного відділення для терапевтичних і хоспісних хворих та амбулаторії при ній, підпорядкувавши їй 2–5 фельдшерсько–акушерських пунктів, фельдшерських пунктів (ФАП, ФП).

3. Залишити всі амбулаторії загальної практики–сімейної медицини, підпорядкувавши їм 2–5 ФАП, ФП.

4. Дільничні лікарні загальної практики–сімейної медицини та амбулаторії загальної практики–сімейної медицини негайно забезпечити сучасним медичним обладнанням (апарати ФЕК, бінокулярні мікроскопи тощо), апаратами УЗД, ЕКГ, фізіотерапевтичними апаратами тощо.

5. Укомплектувати кожну дільничну лікарню загальної практики–сімейної медицини та амбулаторії загальної практики–сімейної медицини, як мінімум, двома лікарями сімейної медицини, фельдшерами, акушерками, клінічними лаборантами, медичними сестрами кабінетів функціональної діагностики та фізіотерапевтичного, патронажними медичними сестрами по туберкульозу, ВІЛ–інфекції, наркоманії, патронажними медичними сестрами по дитинству тощо.

6. Не ліквідовувати жодного ФАП, ФП у селах, де ще живуть люди, забезпечуючи там прийом сімейного лікаря двічі на тиждень.

7. Через організацію міжра­йонних протитуберкульозних диспансерів на базі існуючих протитуберкульозних закладів у містах поширити другий рівень якості протитуберкульозної допомоги і для селян віддалених сільських районів, прилеглих до цих тубдиспансерів.

8. Відродити загальну диспансеризацію всього населення країни.

9. Фінансове підпорядкування лікувально–профілактичних закладів на селі повернути сільським (селищним) радам.

10. Кожну дільничну лікарню загальної практики–сімейної медицини, амбулаторію загальної практики–сімейної медицини та фельдшерсько–акушерський пункт забезпечити спеціалізованим автотранспортом та водієм.

Потрібно нарешті покінчити з безкарним завдаванням шкоди життю і здоров’ю селянам, суспільству, державі шляхом навмисної руйнації усталеної системи медичної допомоги, перевіреної життям. Не доведи Господи, якщо втілиться в життя злочинна медична реформа, то через 10—15 років Україна перетвориться на величезні хоспіси та тубдиспансери...

Опозиція найбільшу інтригу тримала щодо кандидата по 94–му округу в Київській області. Висуванця «Батьківщини» Віктора Романюка, який торік набрав найбільше голосів і лише завдяки зв’язкам «регіоналки» Тетяни Засухи в судах не став нардепом, могли замінити на депутата від БЮТ минулого скликання — Остапа Семерака. Адже проти Романюка в Україні відкрито чотири кримінальні провадження, і він переховується від слідства в Італії. На підприємстві, директором якого є Романюк, податківці здійснювали обшуки, його звинувачують у розкраданні 40 млн. грн., але опозиціонер говорить про політичні репресії проти його бізнесу.

Семерак в Обухові вже було почав агітацію за себе, але на вчорашньому з’їзді делегати «Батьківщини» одностайно вирішили, що висуватиметься саме Романюк. Відразу виникло питання — яким чином він подасть документи до ЦВК, перебуваючи за кордоном. У коментарі «Українській правді» член партії «Батьківщина» Павло Петренко відповів на це так: «Імперативна вимога про подачу документів особисто стосується винятково самовисуванців. У нашому випадку ми висунули Романюка від «Батьківщини», і саме партія подає пакет документів у ЦВК». Тобто юридичних підстав його не реєструвати немає.

У коментарі «УМ» через «скайп» сам Віктор Романюк заявив, що вже готовий до передвиборчої боротьби, і те, що він перебуває за кордоном, ніяк не завадить йому перемогти на окрузі. «Коли я проводив передвиборчу кампанію минулого року, я зрозумів, що є значний відсоток людей, готових проголосувати чесно, без гречки та підкупу. І цього разу я боротимусь за таких виборців. Розумію, що боротьба буде складною, і з виборцями треба працювати. Звісно, те, що я за кордоном, не дуже зручно, але, думаю, штаби та опозиція допомагатимуть мені. На сьогодні людям потрібно пояснити, за що вони воюватимуть».

«В Італії є рішення суду про те, що я не винен, а от в Україні є рішення суду про моє затримання. Грубо кажучи, якщо я сьогодні повернуся в Україну, то проводити виборчу кампанію мені доведеться з Лук’янівського СІЗО, а ви ж розумієте, що це буде складно. У моїх планах — зробити хорошу кампанію, незважаючи на перебування в Італії. Я все одно планую спілкуватися з виборцями», — сказав «УМ» пан Романюк у режимі відеоконференції. Разом із мандатом він може отримати депутатську недоторканність, і тоді спокійно прийде до парламенту. Раніше такий план вдавався Михайлу Бродському та Андрію Шкілю, які перебували навіть не «в бігах», а за ґратами.

Політолог Сергій Таран, директор Міжнародного інституту демократії, у коментарі «УМ» зазначив: «Звичайно, це мінус, якщо кандидат не присутній під час виборів на окрузі, але, з іншого боку, як виняток, цю ситуацію можна пояснити виборцям і певним чином навіть виграти на ній. Якщо дуже технологічно і серйозно поставитись до таких умов агітації, то можна налагодити спілкування з кандидатом навіть завдяки скайп–зв’язку».

Окрім Романюка на 94–му окрузі, «Батьківщина» на вчорашньому з’їзді висунула своїх колишніх кандидатів: у 132–му виборчому окрузі на Миколаївщині — бізнесмена–аграрія Аркадія Корнацького, якого теж активно «пресує» владна правоохоронна система, у 194–му окрузі на Черкащині — Миколу Булатецького, у 197–му в тій самій області — Леоніда Даценка. Крім того, паралельний з’їзд ВО «Свобода» підтримав висунення Юрія Левченка у 223–му окрузі в Києві. Саме ці політики набрали найбільше голосів на округах у 2012 році.

Проте не все так просто. На 223–му окрузі в Шевченківському районі столиці планує балотуватися ще один кандидат від опозиції — колишній член фракції «НУНС» Юрій Гримчак. Нещодавно він написав заяву про вихід із ВО «Батьківщина» і через «Фейсбук» оголосив про намір іти на вибори як самовисуванець. Відома історія, коли БЮТ «прокинув» Гримчака — колишнього нардепа з квоти Юрія Луценка — повз вибори–2012. Настав час реваншу?

Утім політолог Володимир Фесенко у коментарі «УМ» каже: «Гримчак не може стати конкурентом Левченка. Він не дуже відома людина, і його роль може полягати лише у відтягуванні голосів від єдиного висуванця опозиції. Левченка вже знають у цьому окрузі, у нього чіткий опозиційний статус, а Гримчак після виходу з «Батьківщини» виглядатиме як креатура влади». «Зараз, я думаю, Гримчак просто не знайшов собі місця в новій команді Луценка, тому й починає шукати собі нішу в нових реаліях. Я не виключаю, що йому можуть пропонувати гроші і підтримку спонсори [з боку влади]», — каже Фесенко.

Відразу після новини про можливе балотування Гримчака заступник голови фракції «Батьківщина» Олександр Турчинов заявив, що поговорить із Луценком: «Тому що він (Гримчак) раніше був у списку за квотою «Народної самооборони».

Сам «свободівець» Юрій Левченко у розмові з «УМ» заявив: будь–хто, хто балотуватиметься по 223–му округу від опозиції, крім нього, підтримуватиме владу, оскільки єдиний кандидат від ­трьох опозиційних сил визначений чітко.

У цьому контексті слід зазначити, що партія Віталія Кличка «УДАР» не висуватиме своїх кандидатів у п’яти «довиборчих» округах, хоча торік її висуванці балотувалися паралельно з представниками БЮТ чи «Свободи». «Політична партія «УДАР» послідовно виступає за єдність усіх опозиційних до нинішнього антиукраїнського режиму сил. Ми маємо бути єдиними, як стиснутий кулак, тоді у Януковича та його приспішників не буде шансів», — прокоментував нинішню позицію «УДАРу» Віталій Кличко. Також в «УДАРі» заявляють, що готові об’єднати зусилля у забезпеченні прозорості ви­борів та пропонують створити спільний координаційний центр, аби разом протидіяти спробам спотворити вибір громадян.

Політолог Володимир Фесенко пояснює: «Висування опозицією тих самих кандидатів у п’яти округах — прогнозоване. Для опозиції це питання принципу, для неї потрібно довести, що вони переможці в цих округах. Той самий Романюк — це не електоральна стратегія, це спроба довести свою перемогу до кінця». За словами експерта, найгостріша боротьба може знову розгорнутися в 223–му окрузі, якщо там балотуватиметься екс– глава РДА Віктор Пилипишин.

«Я думаю, що він (Пилипишин) може висунутись в останній момент, тому що йому невигідно зараз розповідати про себе. Переконаний, що він почне свою кампанію з підкупу виборців, ще не будучи у статусі кандидата», — вважає Юрій Левченко.

Також відкритим залишається питання щодо кандидата від влади по 94–му округу. Чи буде знову обиратися аграрний магнат Тетяна Засуха, а якщо не вона, то хто? «У Засухи є свій ви­борець, і чи перетягне його на свій бік інший кандидат від «Регіонів» — це велике питання», — каже Фесенко.

Власне, ПР ще не назвала своїх висуванців по жодному з округів. Як пояснюють політологи, причин цього може бути дві — конкуренція всередині Партії регіонів та небажання заздалегідь розкривати своїх ставлеників. У деяких округах вони можуть бути прихованими самовисуванцями.

14 жовтня 2013 року вперше понад 20 тисяч націоналістів із червоно-чорними стягами та портретами Бандери й Шухевича колоною пройшли центральною вулицею української столиці – Хрещатиком. Марш Величі Духу об'єднав киян, а також патріотів з усіх куточків України. Посмішки на обличчях, пронизливі погляди, сильний дух – націоналісти гордо йшли у честь 71-річчя створення легендарної Української Повстанської Армії та Покрови Пресвятої Богородиці.

Розпочалося святкування Покрови в парку імени Тараса Шевченка, розташованого навпроти Червоного корпусу однойменного національного університету. З 14:00 учасники заходів могли споглядали концерт лірників та кобзарів, які впродовж двох годин виступали в парку в рамках фестивалю "Кобзарсько-лірницька Покрова". Музики співали козацьких та повстанських пісень для тих, хто прибув на святкування. Вже за годину до початку врочистого віча, о 15:00, в парку Шевченка зібралося понад 10 тисяч українців.

Перед початком мітингу на площі біля пам'ятника Шевченкові націоналісти встановили "стовп ганьби". Там було розміщено світлини 148-ми депутатів-зрадників, які влітку звернулися до уряду чужоземної держави з "доносом на свою націю", як зазначає лідер "Свободи" Олег Тягнибок. Ініціяторкою встановлення "стовпа ганьби" стала свободівка Ірина Фаріон – відомий мовознавець та народний депутат України.

О 16:00 до пам'ятника Шевченкові в супроводі очільника ВО "Свобода" Олега Тягнибока, а також народних депутатів-свободівців та представників инших опозиційних сил прибув сотник УПА Мирослав Симчич. Легендарного вояка Української Повстанської Армії присутні вітали потрійним "Слава!" Віче розпочали молитвою, яку прочитав панотець Петро Зеленюх із Яворівського району Львівської области. Він навчався Богослів'ю у підпіллі, а згодом так сам таємно правив Богослужіння. Далі голова Білоцерківського крайового братства ОУН-УПА Теодор Дячун зачитав Присягу вояка УПА, яку разом із повстанцем промовляли учасники святкування. Після цього слово було надано славетному сотникові УПА.

Мирослав Симчич привітав усіх зі святом Покрови: "Нині Москва докладає всіх сил до того, аби знищити нашу державу та повернути нас у московське рабство – вигадують всякі небилиці, аби тільки повернути нас до союзу. Та в них нічого не вийде, бо нині народ вже настільки свідомий, що нікому більше не вдасться нас повалити. Та небезпека все ж є, тому будьмо готові в будь-який момент захистити нашу державу не тільки дипломатичним шляхом, а й у збройній боротьбі – цього не треба боятися, бо вона (боротьба) приносить волю, славу і честь. Дехто каже: "Воно якось утрясеться…" Утрясається вже 20 літ, але нічого не змінюється. Та щоби мати свою державу, треба брати зброю в руки і утрясати з автоматом – гнати всю наволоч, яка нищить Україну".

Також на мітингу виступив Віктор Рог – видавець, журналіст, історик, один із лідерів ОУН (революційної). Бандерівець закликав плекати український дух та продовжувати справу сильних попередників – вояцтва УПА. Від імени Організації Українських Націоналістів і від голови об'єднання Стефана Романіва усіх патріотів привітав Богдан Червак. Він низько вклонився всім присутнім ветеранам ОУН-УПА – "тим, хто не торохтів словами, а торохтів кулеметами, тим хто не брязкотів брязкальцями, а брязкотів шаблями".

"Нині ми змагаємося за те, аби визнати УПА на державному рівні. Впевнений, що насатне той час, коли ми це зробимо. Нас часто питають, коли буде та Україна, про яку мріяли наші провідники – тисячі й тисячі українських патріотів, які віддали своє життя за визволення української нації. Відповідь проста: Україна буде державою української нації тоді, коли ми станемо такими, як були наші вожді та провідники. Ми вже такими стаємо, бо ще кілька років тому ми тільки мріяли про те, що у Верховній Раді України буде фракція українських націоналістів… Нині така фракція є і вона бореться за Українську самостійну соборну державу. І настане той час, коли Україна буде не просто незалежною, вона буде державою української нації, де панує дух соціяльної та національної справедливости. Про це мріяли наші великі попередники, а ми – їхні послідовники – зробимо цю мету реальністю", – заявив Богдан Червак.

Зауважимо, що всіх промовців на вічі представляв народний депутат від "Свободи" Ігор Мірошниченко. Зокрема, свободівець наголосив: "Надзвичайно доброю традицією є щоразу в серці нашої рідної України розпочинати мітинг біля пам'ятника легендарному Кобзареві Тарасові Шевченку. Із року в рік саме тут збирається найвелелюдніший, наймасовіший щирий і непроплачений мітинг за участи українських націоналістів, небайдужих людей, патріотів, які знають свою історію, які поважають державу, які сповнюють національним змістом Україну".

Під час віча було представлено громадськості голову Уряду національної альтернативи, який створила "Свобода", Олександра Сича. Слід зазначити, що презентація альтернативного уряду відбудеться 16 жовтня на ХХVII З'їзді ВО "Свобода" (http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/anonsy/043003/).

У своєму виступі народний депутат-свободівець Олександр Сич заявив: "Маємо передати нашим нащадкам таку ж звитягу, таку славу, яку передали нам наші прадіди. Нині особлива шана воякам Української Повстанської Армії – вони своєю звитяжною й героїчною боротьбою засіяли віру й надію в серцях українців, що постане Українська держава. І коли це відбулося, то вона постала з тим прапором, з тим гербом і з тим українським славнем, з яким повстанці йшли в бій. Вони боролися так само і під своїм червоно-чорним прапором, якого і до сьогодні вороги української нації та української держави бояться, як дідько ладана. І про це засвідчив факт: коли парламентська фракція ВО "Свобода" занесла вперше за всі роки незалежности це знамено у стіни ВР – "регіоналів" і комуністів здуло, мов вітром. Мене часто як історика, політика питають, чи можлива нині УПА. Так можлива, і не має значення назва і форма. Але має значення зміст як об'єднання українців, які кожен на своєму життєвому посіданні, у кожній шпаринці українського суспільного життя борються проти внутрішньої окупації і проти зовнішніх зазіхань і борються за те, аби на українській землі запанувала українська правда".

Також на вічі виступив міністр оборони в Уряді національної альтернативи ВО "Свобода" Ігор Тенюх: "Славний народе України! Нині в день Покрови ми вшановуємо пам'ять великої армії УПА. Коли мене якось запитали, що таке УПА, я відповів: це ті, які створили нас. Якби не було УПА, нині не було б і нас з цими прапорами. Армія, яка існувала без держави, але налічувала 500 тисяч регулярних військ, які відстоювали рідну українську землю. Нині в нас є держава, але наші збройні сили надзвичайно слабкі – їхня слабкість у тому, що нинішні керманичі країни свідомо знищують збройні сили. Наше головне завдання – аби була сильна, міцна Україна, аби була армія, яка би була оплотом держави. А справжній український уряд погодинно повинен турбуватися про свої збройні сили. Український справжній уряд повинен не скупитися на оборону держави, бо за обороною держави йдуть усі блага українського народу: соціяльні, економічні, технологічні, наукові тощо. Ми будемо сміло й твердо продовжувати той шлях, який пройшли наші пращури, який пройшли вояки УПА. І ми піднімемо цей прапор гордо і доведемо, що в Україні є не маленька, технічна, компактна армія, а є збройні сили, які готові захистити незалежність держави і її продовження у віках. Слава Україні! Слава воїнам УПА! Разом із ВО "Свобода" ми прийдемо до перемоги!"

На вічі виступив очільник однієї з найдієвіших нині націоналістичних організацій – Київської міської організації ВО "Свобода" – Андрій Іллєнко. У своєму виступі націоналіст наголосив: "Наша сьогоднішня багатотисячна акція є свідченням того, що українська нація, як ніколи, готова до активної боротьби, як ніколи, готова захищати свої цінності, свої символи".

На мітингу виступив іще один свободівець із Києва – Юрій Левченко, який уже з дня на день розпочне боротьбу на одному зі столичних мажоритарних округів. Свободівець балотуватиметься в так званому "проблемному" 223-му мажоритарному виборчому окрузі, де вже вів боротьбу із провладним кандидатом торік. У зв'язку з масштабними фальшуваннями, які організував мажоритарник від влади, результати виборів у цьому окрузі восени 2012 року визнано не було.

"Зібравшись тут, у столиці, ми пам'ятаємо про те, що сьогодні чи не найважливішим нашим завданням є захист Києва, бо від ситуації в столиці, від позиції самих киян залежить дуже багато в масштабах усієї України. Після перемог "Свободи" на Тернопільщині, після зламу стереотипу про нібито непрохідність націоналістичної сили до парламенту ми маємо перемогти у столиці! Вже в грудні нам потрібно закріпити нашу минулорічну перемогу в Києві, якою ми доведемо та підтвердимо одностайність киян у неприйнятті режиму Януковича – доведемо, що столиця України виступає за українську владу!" – наголосив у виступі Юрій Левченко.

Любити Бога й Україну понад усе закликала присутніх свободівка Ірина Фаріон. Відомий мовознавець, народний депутат України у своєму виступі зазначила: "Дорогі наші герої, схиляємося перед вашим подвигом. Усвідомлюю, що напевно ще не до кінця ми гідні великого подвигу наших героїв, тому з особливою молитовністю стою поруч із ними, знаючи, що це аристократи духу, що це незнищенна класика. Сьогодні наше щастя ще полягає в тому, що ми мали можливість слухати Мирослава Симчича, що ми можемо дивитися на вояків УПА, потиснути їм руку і набиратися сили з їхніх очей, в яких сталь і ніжність одночасно. Це велике щастя, що наше покоління може ще тримати їх за руку. І як це знаково, що сьогодні, в день великого релігійного свята, у фокусі зійшлися дві базові магістралі – релігійна й національна. І Шухевич, і Бандера, і Коновалець були глибоко релігійними людьми, вихованими на християнській ідеї – на служінні Богові передусім. Коли був суд над убивцем Бандери, тоді дочка провідника Наталя Бандера сказала, що її батько любив Бога понад усе, любив Україну понад усе і згинув за свободу всього світу. Я апелюю цими словами передусім до тих, які кажуть, що ідеологія націоналізму чимось обмежена. Я стверджую, що немає універсальнішої ідеології, ніж ідеологія націоналізму, позаяк це в останню чергу система ідеологічних цінностей, а передусім це закони природи – бути неповторним, бути особливим, бути самобутнім!"

Завершилося віче виступом нинішнього Провідника Українських націоналістів – лідера "Свободи" Олега Тягнибока. У вітальному слові очільник ВО "Свобода" наголосив: "Другий пункт Декалогу українського націоналіста говорить: "Не дозволимо нікому плямити слави, ні чести твоєї нації". Кожен патріот нині вдень і вночі має пам'ятати ці слова. Адже наші попередники – вояки УПА – довели, що це не лише можливо – це необхідно. Завдяки їхньому подвигові українці зберегли своє европейське обличчя. Пам'ять про героїв УПА означає повернення нації додому".

Завершилося віче виконанням національного славня. Далі Олег Тягнибок закликав усіх пройти Маршем Боротьби УПА центром Києва.

Понад півтори години націоналісти йшли центральними вулицями столиці. Попереду багатотисячної колони в супроводі бою барабанників активісти несли два великі стяги – синьо-жовтий та червоно-чорний. Далі йшли ветерани УПА та лідери "Свободи".

"Люди прийшли на сьогоднішній захід за велінням своєї душі, і цю атмосферу відчутно. Люди співають українських пісень і вигукують націоналістичні гасла. Нині – день гармонійного поєднання українського релігійного й національного свята. Це день вшанування нашої історичної пам'яти минулого і день нашого майбутнього, а в першу чергу – це свято для молоді, якої нині є дуже багато", – зауважує Олег Тягнибок.

Молодь – основні учасники святкування. Тисячі українців із усіх куточків держави щороку збираються на святкування Покрови в столиці, аби сповнитися величчю повстанського духу та вшанувати полеглих та ще небагатьох, які залишилися живими, вояків УПА. Цього року святкування особливе. Адже націоналісти вперше пройшли головною вулицею держави – на Хрещатику поруч із національними синьо-жовтими замайоріли тисячі червоно-чорних стягів національно-визвольних змагань.

"Що більше влада забороняє національних героїв і хоче зруйнувати традиції, забороняючи стяги боротьби, то більше люди будуть підніматися на боротьбу проти режиму. Нині на основній вулиці нашої держави – Хрещатику – з духом боротьби замайорів червоно-чорний прапор і жовто-блакитне українське знамено, які ми пронесли центральними вулицями Києва з нагоди святкування дня українського козацтва та річниці створення УПА", – зазначив Олег Тягнибок.

Завершився Марш Боротьби на Михайлівській площі, де народні депутати-свободівці поклали квіти до пам'ятного знака "Жертвам Голодомору 1932–1933 років".

По завершенні маршу на Михайлівській площі розпочався святковий концерт. Майже три години перед учасниками святкування виступали гурти "Хорея Козацька", "Сталін & Гітлер капут" на чолі з Орестом Лютим та "Кому Вниз". Цьогоріч на святкування Покрови зібралося щонайменше 20 тисяч українців. Тоді, як частина ЗМІ повідомляє про 25-30 тисяч учасників, провладні телеканали та сайти розповідають про "кілька тисяч". Вочевидь, арифметика у них слабка, на відміну від міці та єдности націоналістів.

Світлини:https://plus.google.com/u/1/b/118017961047121391442/photos/+восвобода/albums/5934977013196279617

Відео: https://www.youtube.com/watch?v=5GiIW5pvuV8