сесть в автозак, а кому и Голгофа – не плаха.
Разница в принципах, в принципе, только пять слов:
Русский военный корабль, иди нахуй.

Голос из трубки спокоен, прерывист и глух:
«Мама, я в шапке, взяла документы, нет страха».
Дочка сегодня заснула в метро на полу.
Русский военный корабль, иди нахуй.

Если действительно хочешь для нашей земли
что-то хорошее – вон огород перепахан.
Зерна в карман положи, чтоб они проросли.
Русский военный корабль, иди нахуй.

Здесь возле арты чечен, беларус и казах,
Тут верят в Будду и Ктулху, в Христа и Аллаха.
Новые фрески распишем на новых церквях:
«Русский военный корабль, иди нахуй».

Вашей империи нужен и Киев, и Крым.
Может быть я никогда не дождусь ее краха,
Но, будь уверен, мой правнук при встрече с твоим
Скажет: ты русский?
Окей.
Иди нахуй.

Автор: Александра Смилянская

Помнится как  заезжали "музыканты" Вагнера, бились в "именные" опорники, а потом хрипели в рацию - "Мы тут уже пиздов получаем".
Пусть признают, что хотят. Пусть показывают любые фейки, как украинские ДРГ идут на Москву.
Хотят доллар по 140 и обновить списки павших - что же, пусть наступают.
Пусть или идут или идут на хер.

Дідух – не просто обов’язковий атрибут на столі на Святвечір, а уособлення чогось сакрального, відродження давніх звичаїв.
Колись обов’язковим атрибутом новорічно-різдвяних свят була не ялинка. Дідух, а не зелене деревце приносили додому! А робили святковий символ із того зерна, яке вирощували самі.
Наші пращури дуже шанували дідух як оберег. Він, за народними уявленнями, захищав оселю від злих духів, приносив злагоду до родини, сприяв затишку та миру у домі.
Дідухи можна робити не тільки з жита, але й пшениці, вівса. Коли починають робити дідух, дотримуютьсяся традицій і плетуть дідухи щонайменше з трьома ярусами. Бо вважається , що будова дідуха втілює в собі сьогодення, минуле та майбутнє. Жито завше на верхівці, другий ярус – пшениця, а внизу – овес. Коли небагато є пшениці, можна вівсом наповнити другий ярус. Тільки пшениця все одно обов’язково повинна бути внизу, хоча б трішки і  ніби підпирати всі верхні яруси. А верхівки дідухів у має прикрашати соломяний янгол або зірка.
  Щоби мати вдатну прикрасу дому до різдвяних свят, треба спочатку посіяти жито, пшеницю, овес потім вручну серпом вижати, тоді добре просушити, далі розділити по колінцях, посортувати. Коли все це зроблено, треба мочити та плести. Багато кропіткої праці потребують дідухи. Для дідухів потрібно брати зернові з «пустим» колоссям – коли зерно ще не достигло. Такі дідухи не будуть осипатися. Добре зроблений дідух може десятиліттями зберігатися в кімнаті, захищеній від вологи та сонця.
Предки вірили, що чим багатше виглядає дідух, тим урожайнішим буде рік, тому прикрашали його засушеними квітами та стрічками.
Про оздоблення різдвяного символу, аби той виглядав святково потрібно подбати заздалегідь. У теплу пору зібати біля дому та на полях квіти-сухоцвіти. На полях зірвати волошки, конюшину польову, мак дикий, а також різні трави – пажитницю, осокові, безсмертник, трясучку, лисохвіст, перлівник, тимофіївку та інші трави.
 От безсмертник – символ довголіття, здоров'я, безсмертя людської душі, тому має обов’язково бути в дідуху. І ось цими усіма травами-квітами і прикрашємо свої дідухи.
Оберегове значення рослин йде ще з давніх-давен. Бо пращури вірили в силу оберегу та вважали, що своє помешкання необхідно захищати від знегоди, злого духу, недоброго ока. Ось так від давнини і до сьогодні кожна рослина заповнює певну нішу.
Згідно із традиціями наших дідусів-бабусів, дідух потрібно було завжди спалювати після Різдвяних свят,бо він може втягувати у себе всю енергетику в домі, при цьому, як хорошу, так і погану.
Дідух — це символ урожаю, добробуту, багатства, безсмертного предка, зачинателя роду, духовного життя українців. Дідух встановлювали на покуті — найпочеснішому місці у хаті. Цікаво, що дідух може стояти в домі замість ялинки.
Ще на початку ХХ століття в українських селах на Різдво ставили не ялинку, а сніп. Робили дідухи з зернових, з яких випікали хліб.

Трапилося прекрасне. Той випадок, коли ти витрачаєш мільярди зелених на пропаганду за кордоном і "на внутрішнє використання", на тебе працюють тисячі соловйових, захарових і інших скабєєвих, раптом з"являється якийсь суддя і буквально одним розчерком пера нівелює усі "досягнення" пропагандонів і палить іхтамнєтов аж бігом.

"Кіровський районний суд Ростова-на-Дону вироком у справі про зловживання під час постачання продовольства до ЗС РФ визнав присутність російських військ на окупованих територіях Донеччини та Луганщини. Речник Міністерства закордонних справ України Олег Ніколенко заявив Суспільному, що Росія таким чином зафіксувала свій статус, як сторони міжнародного зброиного конфлікту."  (c) suspilne.media

Судья Кировского районного суда в Ростове-на-Дону Леонард Шолохов в приговоре, вынесенном по делу о посредничестве во взятке, упомянул о поставках продуктов питания «в воинские части Вооруженных Сил РФ», расположенные на территории самопровозглашенных Донецкой и Луганской народных республик. Внимание на приговор, вынесенный 10 ноября, обратило «Радио Свобода».

Заместителя регионального управляющего ООО «Технология» по фамилии Забалуев признали виновным по статье о посредничестве во взятке. Его приговорили к пяти с половиной годам колонии. По версии обвинения, в январе-ноябре 2019 года Забалуев передал 990 тысяч рублей от своего начальника руководителю Центра государственного санитарно-эпидемиологического надзора Южного военного округа.

В приговоре упоминается, что в должностные обязанности обвиняемого входили закупка и продажа продовольствия, которое «предназначалось для отправки в воинские части Вооруженных Сил РФ, дислоцирующихся на территории ДНР и ЛНР».

В документе говорится, что «поставки продовольствия в ДНР и ЛНР осуществлялись со склада» один раз в две недели. Колонну формировали из более чем 70 машин грузоподъемностью около 40 тонн и общим объемом более 1300 тонн. «В ассортимент поставляемого продовольствия входили мука, консервы, свежие овощи. Суммарная стоимость продовольствия на одну поставку составляла более 130 миллионов рублей». Из текста приговора следует, что поставки проходили как минимум в 2018-2019 годах. «Радио Свободы» отмечает, что, по приблизительным подсчетам, поставки 1300 тонн продовольствия раз в две недели хватило бы для обеспечения примерно 26 тысяч человек.

Якось до нас у школу привели діда - "учасника Великої Жовтневої Соціалістичної революції і штурму Зімнього дворця"...
Дід нам встиг розповісти, що "Аврора" не стріляла, Зімній дворець ніхто не штурмував, про більшовиків нікому нічого не було відомо, а прості люди хотіли спасти царя... - "Ми тоді вобще ше не знали, шо ми робим і нашо" - резюмував дід...
Зрештою, крамольного діда ледве випхали зі школи, від скандалу подалі...
В 2004-му і в 2013-му на наших Революціях кожен знав, чого він там, за що і нащо...
А царі в нас якось не прижилися. Видно, условія тут для них погані... І не приживуться, сподіваюся...

У 1698 році імператор запровадив Орден святого апостола Андрія Первозванного. Першим кавалером ордена став адмірал Федір Головін, другим – гетьман Лівобережної України Іван Мазепа (1700).

День жовтневої революції припадав на листопад, а не на жовтень... Хто зна чого... Видно так нада було... По тогочасній ієрархії урочистостей, 7 листопада - "різдво комунізму"...
Був офіційний вихідний день... На параді хтось виступав і розповідав якусь неймовірну хуйню... - "В общим скоро тут буде комунізм", - неодмінно закінчував оратор свою промову, без всякої  попередньої логіки...
Люди терпляче то слухали і сильно чекали закінчення містерії на предмет випить... В магазині можна було купить якийсь дефіцит, тіпа тюльки й халви в сірій, твердій, жирній бумазі... На колір, смак та консистенцію бумага і халва були однакові, але халва була солодка...
Справжній Ленін лежав в мавзолеї під склом. Я бачив, коли був у Москві з батьком. Ленін був мертвий і, як на мертвого, виглядав цілком пристойно... В костюмі... Я думав про те, що скоро вчені винайдуть "живу воду", побризкають нею на Леніна, і Ленін оживе, і вже буде жить всігда...
Працівниці "чайної" в білих халатах споглядали парад з порогу і лузали насіння... Чоловіки час від часу оглядалися на "чайну", і вздихали...
Комунізм все не приходив...
Найменших, ще геть не тямущих дітей цими днями приймали в "жовтенята", вішали зірку на шкільну форму... Така собі примусова поголовна ідеологічна вакцинація... Подібний неймінг викликав скорше якісь асоціації з інфекційним гепатитом ("жовтуха"), а не революцією...
Чиста, сука, Візантія в її найогидніших гротескних формах...
А крейсер Аврора був припнутий цепом в Ленінграді на річці, як собака...
"В сімнадцятому році, в жовтні,
Щоб ти щасливо жив сьогодні...
Його гармати бойові
Проголосили дні нові"...
Потім вчитель праці урочисто запрошував до своїх апартаментів вчителя фізкультури і вони вдвох пили самогонку з одного стакана... - "Ну, давай за того октября!", - спрагло виголошував фізрук... - Закусювали... То тюлькою, то халвою... То бумагою...
Потім, коли союз розвалився, фізрук і трудовик вже пили просто так... Без празника...

Єпідемія холери внаслідок аномальної жари. 1909 рік. Торговці Обжорного ряду, який мають закрити аби зповільнити росповсюдження, натравлюють натовп на лікарів, розпускаючи плітки, що ті їх не лікують, а вбивають. Що холери нема, лікарі продалися полякам, ті забирають здорових у лікарні і там отруюють. А іноді закопують живими.

Натовп факти зазвичай не аналізує, наприклад те, що вмирають не тількі бідні, а і вельможі, і купці. 22 червня натовп вдерся в холерну лікарню, все там розніс, декілька лікарів було вбито.

3 листопада 1937 року саме в такий спосіб (однією кулею з метою економії) було розстріляно Леся Курбаса та Миколу Куліша. Таких пар було понад 500.

Розстріл "Відродження" був присвячений 20-річниці жовтневої революції.
У списку "українських буржуазних націоналістів", страчених 3 листопада, Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чехівський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та багато інших представників національної інтелігенції.